Фінансова політика місцевих органів влади

Фінансова політика місцевих органів влади

Місцеве самоврядування – одна з головних підвалин демократичної системи управління. У здійсненні функцій і завдань, які покладаються на органи місцевого самоврядування, вирішальне значення має їх самостійність і фінансова незалежність.

Фінансові аспекти діяльності місцевого самоврядування висвітлювали у працях українські вчені і практики: В. Бодров, С. Буковинський, О. Василик, В. Зайчикові, В. Кравченко, О. Кириленко, І. Луніна, С. Юрій та ін.

Для обґрунтування фінансової політики місцевого самоврядування, зупинимось спочатку на тлумаченні сутності фінансової політики загалом.

Фінансова політика — це сукупність фінансових (розподільчих і перерозподільчих) заходів, які здійснює держава через фінансову систему. Фінансова політика — це частина економічної політики. Головним завданням фінансової політики є забезпечення реалiзацiї тої чи іншої державної програми вiдповiдними фінансовими ресурсами.

На сучасному етапі розвитку нашої держави діє чимало чинників, що перешкоджають проведенню ефективної фінансової політики, на місцевому рівні.

1. Екзогенні чинники: недосконалість адміністративно-територіального устрою України, внаслідок чого чимало територіальних громад є несамостійними; позбавленість органів місцевого самоврядування самостійності у питаннях реалізації власної фінансової політики; невідповідність реального обсягу авансованих ресурсів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, потребам фінансування делегованих державою повноважень; законодавчо обмежений перелік місцевих податків і зборів та відсутність об’єктів оподаткування по деяких із них на багатьох територіях; необхідність дотримання жорстких, централізовано встановлених загальнодержавних норм у процесі здійснення видатків; заборона здійснення запозичень органами місцевого самоврядування, крім міських рад; висока залежність місцевих бюджетів від трансфертів, особливо дотацій вирівнювання; неврегульованість нормативно-правовими актами питань проведення громадських слухань і застосування інших форм залучення громадян до розроблення та реалізації місцевої фінансової політики тощо.

2. Ендогенні: недостатність зусиль органів місцевого самоврядування щодо розвитку фінансового контролю й фінансової бази на місцях; низька прозорість діяльності місцевих органів влади, незацікавленість у залученні громадян до вирішення проблем територіальної громади; необізнаність громадян із законодавством, пасивне ставлення до місцевих справ та недовіра до місцевої влади; недостатня кваліфікація кадрів в органах місцевого самоврядування; нерозвиненість системи органів самоорганізації населення.

Завдання фінансової політики місцевих органів влади:

- виявлення проблем, що потребують першочергового вирішення;

- систематизація цілей, що забезпечують зміцнення фінансових основ місцевого самоврядування;

- розробка комплексу заходів для створення потрібного обсягу фінансових ресурсів, достатнього для виконання органами місцевого самоврядування покладених на них завдань і функцій;

- чітке розмежування міжрівненвих фінансових повноважень;

- посилення громадського контролю за ефективним використанням фінансових ресурсів, оскільки надання дуже широких прав органам місцевої влади може призвести і до можливих негативних наслідків (марнотратного використання коштів, можливих проявів корупційних діянь).

Науково обґрунтована фінансова політика місцевого самоврядування повинна здійснюватися на основі наступних принципів (рис. 1.2.1)

12 3 4 Следующая ⇒