Топографія тонкого кишечника у різних видів тварин.

7. Будова і топографія тонкого відділу кишечника.

Тонка кишка — intestinum tenue — являє собою звужений відділ кишкової трубки, в якому перетравлюється корм і всмоктуються в кров і лімфу поживні речовини.

Слизова оболонка тонких кишок утворює численні складки, які особливо розвинуті у травоїдних тварин. Вона ніжна, бархатиста, має ворсинки, які, скорочуючись, виконують ритмічні рухи і значно збільшують всмоктувальну поверхню кишок (до 20 разів). У слизовій оболонці міститься значна кількість травних залоз.У слизовій оболонці кишечника розрізняють кишкові (крипти), або ліберкюнові і дванадцятипалі, або бруннерові залози. Кишкові залози розміщені між ворсинками. за добу у травоїдних тварин залози виділяють кілька літрів соку. Дванадцятипалі залози дрібні, трубчасто-альвеолярного типу. Вони можуть продовжуватись по кишках: у свині— на 4 м, у великої рогатої худоби— на 4,5, у коня— до 10 м. У собаки, навпаки, залози концентруються лише в передній частині дванадцятипалої кишки (на перших 1—2 см). Між ворсинками помітні поодинокі лимфоїдні вузлики, які об'єднуються в більші утвори — лімфоїдні (пейерові) бляшки.

М'язова оболонка — tunica muscularis — утворена двома шарами м'язових волокон: зовнішнім — поздовжнім і внутрішнім — коловим. Оболонка, крім звичайних перистальтичних рухів, виконує ще маятникоподібні та ритмічні сегментовані рухи. Маятникоподібні рухи полягають у тому, що на короткій ділянці кишка спочатку вкорочується, а потім видовжується. Сегментовані рухи спричинюються одноразовим скороченням колових волокон, і кишка перехоплюється в кількох місцях (до 1000 разів за годину). Завдяки таким рухам вміст перемішується, не просуваючись далі по кишках.

Серозна оболонка — tunica serosa — переходить на кишки з брижі, на якій вона підвішена.

До тонкої кишки належать три кишки: дванадцятипала, порожня і клубова. У ссавців спостерігається чітка межа між тонкою і товстою кишками.

Дванадцятипала кишка— intestinum duodenum — початковий відділ тонкої кишки, зв'язана з підшлунковою залозою, має вигляд великої петлі. ( її довжина у людини дорівнює ширині дванадцяти складених пальців). Вона часто ширша за інші кишки. Кишка підвішена на короткій брижі в правому підребер'ї і лише дистальним кінцем входить у ниркову ділянку, де повертає справа наліво і переходить у порожню кишку. В початковий відділ дванадцятипалої кишки відкривається протока печінки і основна протока підшлункової залози.

Порожня кишка— intestinum jejunum (ієюнум)— називається так тому, що при розтині трупа в ній майже не помітно вмісту. Вона дещо ширша за клубову кишку і виділяється більш світло-рожевим кольором. Кишка підвішена на довгій брижі й утворює численні петлі — ansae intestinales. Порожня кишка без помітних меж переходить у клубову кишку.

Клубова кишка— intestinum ileum — кінцева частина тонкої кишки, з'єднується зі сліпою кишкою клубово-сліпокишковою складкою. Властиве значне скупчення в її стінках лімфоїдних елементів, які у багатьох тварин утворюють угруповання лімфоїдних вузликів (пейерові бляшки). Ворсинки в ній рідкі й слабко виражені.

Топографія тонкого кишечника у різних видів тварин.

У ВРХ дванадцятипала кишка 90-120 см завдовжки. Спочатку вона йде від пілоруса вперед і вгору до печінки. В правому підребер'ї, біля воріт печінки, вона формує сигмоподібний згин. Далі кишка дорсокаудально проходить по печінці, вентрально — від правої нирки до входу в тазову порожнину, потім повертає медіально, утворюючи каудальний згин, і знову спрямовується вперед до печінки, де, утворюючи дванадцятипало-порожнистий згин, переходить у порожню кишку. Жовчна протока відкривається на відстані 50-70 см від пілоруса сичуга, протока підшлункової залози - каудальніше на 30-40 см. Порожня кишка розміщена в правому підребер'ї, правій здухвинній і пахвинній ділянках. Вона довга (до 40 м) й огинає собою лабіринт ободової кишки, утворюючи навколо останньої гірлянду. Порожня кишка підвішена на короткій брижі, яка спускається спочатку на товсту кишку, а з останньої — на порожню кишку. Клубова кишка спрямована майже прямолінійно від останнього витка гірлянди порожньої кишки вперед і вгору до вентральної стінки сліпої кишки, на рівні 4-го поперекового хребця. її отвірвизначає межу між сліпою і ободовою кишками.

У коня 12-пала кишка біля пілоруса грушоподібно розширюється, утворюючи ампулу, потім утворює на печінці сигмоподібний згин, огинаючи тіло підшлункової залози. Цю частину кишки виділяють як низхідну, потім по правій частині печінки кишка піднімається до правої нирки як висхідна частина. Позаду нирки повертає вліво, утворюючи каудальний згин, і далі продовжується як поперечна частина між брижами з правого боку на лівий, де продовжується в порожню кишку. Дванадцятипала кишка з'єднується зв'язками з печінкою з ниркою і сліпою кишкою з малою ободовою кишкою. Сосочок дванадцятипалої кишки знаходиться на відстані 10-12 см від пілоруса, в ньому відкриваються протоки печінки й підшлункової залози. Петлі порожньої кишки підвішені на довгій брижі, що дає змогу робити значні перистальтичні рухи. Кишка лежить у заглибленні, яке утворене сліпою й більшою ободовою кишками, і займає в лівій половині черевної порожнини верхню і середню третини. Довжина порожньої кишки у коня до 30 м. Поодиноких лімфоїдних вузликів і пейєрових бляшок багато, вони добре розвинуті. Клубова кишка за будовою стінки не відрізняється від порожньої кишки. Починається кишка без помітної межі від порожньої кишки, переходить на правий бік і на рівні 3-4-го поперекових хребців вступає в меншу кривизну сліпої кишки. Кишка невелика (до ЗО см), розміщується в лівому підребер'ї й лівій клубовій ділянці.

У свинідванадцятипала кишка від пілоруса шлунка в правому підребер'ї проходить по печінці в правій дорсальній частині черевної порожнини каудально до заднього кінця правої нирки. За правою ниркою кишка повертає вліво і переходить у порожню кишку. Протока печінки відкривається на відстані 2-5 см, протока підшлункової залози — на відстані 15-25 см від пілоруса. Порожня кишка лежить між печінкою і конусом ободової кишки. Порожня кишка має довжину 15—20 м, утворює багато кишкових петель. Пейєрові бляшки стрічкоподібні, довгі. Клубова кишка спрямовується вгору і вправо до сліпої кишки. На слизовій оболонці сліпої кишки місце входження клубової кишки чітко виступає, утворюючи сосочок

12 Следующая ⇒