Тема 9. Земельні відносини і землеустрій в

Тема 9. Земельні відносини і землеустрій в

Західній Україні з 1918 до 1939 pp.

Теоретичні відомості

Західноукраїнські землі в 20-ті роки XX століття залишались придатком іноземних держав. Під пануванням Польщі, Чехословаччини та Румунії перебувало майже 7 млн. жителів України. Найбільше їх було в Польщі - понад 5 млн., значно менше в Румунії (790 тис.) і Чехословаччині - 455 тис. Близько 80% населения Західної України складали селяни і лише 8% припадало на промислових робітників.

Після скасування пайщики сільське господарство Західної України ставало дедалі більше торгово-підприємницьким, капіталістичним. Великі масиви землі зосереджувались у жменьки поміщиків, а селянська біднота володіла лише 14,8% угідь.

Земельна реформа стала основним джерелом забезпечення сільської буржуазії землею. Заможні середняки стали ще багатші, бідняки, хоч і придбали невеликі ділянки землі, самостійно господарювати не могли. Під час кризи значна частина їх цілком розорилась. Це можна сказати і про сільськогосподарських робітників, які внаслідок парцеляції поміщицьких маєтків втратили роботу. Отже, не задовольнивши багатьох селян і батраків землею, реформа значною мірою сприяла збільшенню прошарку сільських багатіїв і зростанню армії безробітних. Поміщикам вона забезпечила можливість за високими цінами продати найгіршу землю і таким чином поправити свої господарські справи. В умовах буржуазно-поміщицької Польщі часткова парцеляція не тільки не підривала економічної основи поміщиків, а й прискорила капіталістичну еволюцію поміщицького господарства прусським шляхом.

На західноукраїнських землях під гаслами земельної реформи польські панівні класи проводили планомірну осадницьку колонізацію. Колонізаторський характер реформи і був визначальним на теренах Західної України.

Керівні кола Польщі розраховували створити в особі осадників зразкові господарства польських заможних селян, які повинні були стати соціальною опорою окупаційного режиму на східних і південно-східних окраїнах. Крім того, внаслідок переселення великої кількості польських військових осадників і цивільних колоністів передбачалось знизити аграрне перенаселення в Польщі і паралізувати розвиток боротьби польських селян за землю.

Осадницька колонізація була важливою складовою частиною великодержавної політики польських поміщиків і буржуазії на окупованих ними землях.

У 1921 р. на Західній Україні налічувалось 6917,9 тис. га земельних угідь, з яких 2340,5 тис. га (33,8% усієї площі ) належало 2816 поміщикам. Великим землевласником була й держава, яка тримала в своїх руках 557,2 тис. га землі, головним чином лісових масивів, що становили 8% площі угідь. Великі маєтки мали церкви та монастирі - 147,1 тис. га, або 2,1% усієї площі. Решта угідь віднесена статистикою до дрібної власності, яка належала 1104711 селянським господарствам та іншим дрібним землевласникам. Землекористування тут не перевищувало 50 га на одне господарство. Таким чином, майже половиною земельних угідь краю володіли поміщики, держава, церкви і монастирі.

12 Следующая ⇒