СЮЖЕТ БАЛЕТУ

СЮЖЕТ БАЛЕТУ

Дія проходе на площі одного міста у Галіції. Чуються звуки славнозвітньої мазурки, які є увертюрою до балета. Білокура Сванільда, танцюючи, наближується до дома доктора Копеліуса - який таємничо створює іграшки. Вона баче у вікні нерухому фігуру Копеліуса, яку мешканці міста вважають донькою Копеліуса, але Сванільда підозрює, що її наречений Франц закохався у Копелію. І ця підозра нібито підтверджується. Із будинку виходить Копеліус і губе ключа. Сванільда підіймає ключ та разом з подругами входе у будинок. У цей час повертається Копеліус та виявляє, що двері відкриті. Він кидається у будинок, а у цей час Франц нишком вилазе через вікно.

Другий акт балета розгортається у майстерні Копеліуса: на підлозі валяються ляльки та механічні іграшки. За ширмою, застигнувши, сідить Копелія. Сванільда приближується до неї і бачить, що це усього лише механічна лялька. Розлючений Копеліус вигоняє непроханих гостей. Усі розбігаються, крім Сванільди, яка ховається за ширмою, де знаходиться Копелія, та займає місце ляльки. А тим часом старий лікар знаходить Франца та той признається, що кохає її доньку та бажає на ній ожинитися. Копеліус удав, що він рад цьому та пригощає юнака вином, куди від підмішеє снодійне; юноша засипає. Потім з'являється Сванільда, переодягається Копелієй, та лікар намагається за допомогою магічних маніпуляцій перелити ляльці життєву силу юноши. Сванільда не опирається цій операції. Вона виконує перед Копеліусом два блискучих танця, але їй набридає ця гра - вона перевертає уверх дном усю майстерню, будє Франца та показує Копеліусу його ляльку, яка стоїть у кутку. Молоді люди втікають, а невтішний Копелісу обіймає свій бузжиттєвий маникен.

У епілозі жителі міста святкують посвячення нового колокола та одночасно весілля Сванільди та Франца.

ТАНЕЦЬ

На протязі усього дійства фігура Сванільди домінує над Францем. Вона демонструє новий стиль танцю, відмінний від романтичної традиції. Кожний свій пантомімічний пасаж вона переводе у танцювальний код.Так, спочатку, при перших звуках вальса, вона зав'язує немий діалог зі своєю суперницею увікні. Структура цього вальса: мімічні жести - танець - мімічний танець. Для досягнення такого ефекту виконавиці не потрібно становитися мімом - вона повинна просто слідувати ритму та, відповідно, рухатись так, що ці рухи перетворюються у танцювальний речитатив. Посередині другого акту, коли Сванільда зображує оживлення механічної ляльки, вона створює ряд танцювальних фрагментів - спочатку механічних, грубих, які потім перетворюються усе більш віртуозними та сміливими. Вони часом підтримують ритм оповідання, не порушуючи його, та виконують такуж роль, як арії у ліричній опері.

У "Копелії" фолкльор має особливо велике значення. У першому акті Сванільда разом з подругами виконує чардаш. Танець починається повільно та стриманно, та у кінці танцори доходять до несамовитості. Але у першому акті домінує славнозвісна мазурка - танець, який прийшов із Польщі, відомий ще з XVI ст. Лео Деліб був першим композитором неслов'янином, який ввів цій танець у балет. Його головні рухи - пристукування каблуком на другому такті, па де баск соте, ковзний шаг вперед та поворот на місці.

У іскрометній "Копелії" Ролана Петі (1975) - самий вдалий варіант балету, цей танець виконується групою воєних із граційними француженками в одязі часів Другої імперії.

Петі вилучив казкові елементи із сюжету та переніс його у епоху франко - пруської війни. Але найголовніше - придав образу Копеліуса нову інтерпритацію, сам виконавши його роль. Копеліус/Петі втратив риси старого чарівника та перетворився у імпозантного, похилого підкорщика жіночих сердець. Танцюючи вальс з лялькою Копелією, від веде себе з вишуканою галантністю і ніби занурений у мрії.

У заключних сценах балета розкривається уся глубина його відчайдушності. Коли він тягне по землі голу ляльку, вже ясно, що він вже дуже старий, щоб мріяти про нове кохання.

⇐ Предыдущая 1 2 34