ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ БАЛЕТУ КОПЕЛІЯ

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 4Следующая ⇒

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ БАЛЕТУ "КОПЕЛІЯ"

ЗМІСТ

1.Вступ

2.Історія створення балету

3.Сюжет балету

4.Танець

ВСТУП

Цей іскрометний балет, який з'явився у Франції епохи Другої імперії, засвідчує о том, що світ танцю 19 століття був наповнений не тільки янголоподібними повітряними істотами, які уникали контактів з чоловіками, але також і бездушними ляльками, які непоясненим чином притягують до себе шанувальників.

Ці бездушні істоти вже давно освоїлися у театрі і постійно червоною ниткою супроводжують історію балета - починаючи від ляльки Копелії до неспокійного Петрушки Стравинського та далі - у образах ляльок у багатьох сучасніх хореографічних постановках. Але вже у "Копелії" можна побачити причини такого їх успіху: робот - автомат, з його різкими механічними жестами та ходою, відкриває можливості різноманітності рухів у танці. І таким чином, завдяки персонажам - лялькам, засобами театру розкриває новий фантастичний світ.

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ БАЛЕТУ

У 1867 році директор Парижзької Опери Еміль Перрен заказав написати новий балет хореографу Артюру Сен - Леону, композитору Лео Делібу та письменнику - лібреттисту Шарлю Нюітеру, які перед тим блискавично впорались з постановкою балета " Джерело".

Треба відмітити, що вибір директора Парижзької Опери був далеко не випадковий. Сен - Леон був у той час єдиним хореографом, який міг створити лаконічний, досяжну для глядача виставу, яка відповідає смакам пібліки, яка шукала можливості відійти від дійсності та розважитись. Не меньш відомий був Лео Деліб - колишній капельмейстер хора Опери - його ім'я було пов'язане з дуже вдалими постановками у музичному театрі. Що стосується Шарля Нюітера, письменника та автора лібретто для оперет та водевілей, то він був улюбленцем Жака Оффенбаха.

Новий балет був у двох актах та трьох сценах і його дебют пройшов 25 травня 1870 року. За три роки, які минули з часу появи плану балету до його здійснення, постійно змінювалась його назва ("Лялька Нуренберга", "Дівчина з блакитними очима"), ім'я головної героїни (Олімпія, Антонія, Нані та, зрештою, Сванільда) та виконавці ролей. Із - за раптової хвороби російська балерина Адель Гранцова була змушена поступитися ролю Сванільди дебютанці Джузеппіне Боцаккі. Вона виступала разом із мімом Франсуа Доті (Копеліус) та Ежені Фіокр (Франц), оскільки по дурному звичаю, який укорінився у період кризи балету, ролі закоханих отримували танцівниці, які були особливо покірливі. Дві виконавиці мали великий успіх на прєм'єрі, хоча балет був поставлений на малі кошти із випадковими декораціями.

Після скромної прєм'єрі трапилось декілька нещасних подій: Джузеппіна Боцаккі, тільки встигла стати зіркою балета, померла від віспи під час облоги Парижа - 23 листопада 1870 року, як раз у день свого 17 - річчя. Меньш ніж за два місяця до цього у Артюра Сен - Леона трапився інфаркт. "Копелія" була останнім балетом, який відбувся у Опері до того, як із - за франко - пруської війні театр закрили. Це ознаменувало собою кінець епохи, у тому числі і для театра. Але відродження його не примушувало себе чекати: з 1871 року до сьогодення "Копелія" більше не зникала із французського та світового репертуару. Її успіх визначався появою нових хореографів, а також незмінною його гарантією - іскрометною музикою Лео Деліба. Саме їй балет був зобов'язаний своїм великим успіхом. Ця музика була попередницею партитур композитора ХІХ ст. - Петра Іліча Чайковського.

⇐ Предыдущая 1 234 Следующая ⇒