Тема: Засоби мовної виразності в поетичних творах Лесі Українки

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 4

Тема: Засоби мовної виразності в поетичних творах Лесі Українки

Дата: 01.06.2020 р.

Група: ПЦ-262

Мета:

- ознайомити із засобами мовної виразності в поетичних творах Лесі Українки;

- розвивати навички ідейно-художнього аналізу поетичних творів;

- виховувати любов до поетичного слова.

Засоби виразності - це спеціальні художньо-риторичні прийоми, лексичні та граматичні засоби мови, що привертають увагу до висловлення. Вони використовуються для надання мові експресії, емоційності, наочності, роблять її більш цікавою і переконливою.

Засобами виразності є стежки й фігури.

Стежки - це мовні звороти, засновані на вживанні слова або виразу в переносному значенні (епітет, порівняння, метафора і т.д.). Фігури мови, або риторичні фігури, - це особливі форми синтаксичних конструкцій, за допомогою яких посилюється виразність мови, ступінь її впливу на адресата (повтор, антитеза, риторичне питання і т.д.). В основі тропів лежить словесна образність, в основі фігур - образність синтаксична.

Троп - це мовний зворот, у якому слово або словосполучення вжиті в переносному значенні і служать засобом досягнення естетичного ефекту виразності в мові художньої літератури, в публіцистиці, в ораторському стилі тощо.

Відома дослідниця поетичної мови О. Бандура зазначає: «Художня функція тропів полягає в тому, що вони допомагають виділити, підкреслити в зображуваному характері, явищі, предметі потрібну рису чи якість, тобто сприяють їх індивідуалізації. Тропи надають художньо-образної виразності, емоційності, поетичності».

Стилістичні фігури - це мовні звороти, які використовує автор для того, щоб досягти максимальної виразності, а значить, краще донести до читача або слухача необхідну інформацію або сенс, а також надати тексту емоційну і художню забарвлення. До стилістичних фігур належать такі засоби виразності, як антитеза, паралелізм, анафора, епіфора, інверсія, градація тощо (див. Додатки до посібника).

Градація(лат. gradatio - поступове підвищення, посилення) - стилістична фігура, що полягає в поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення чи пониження їхньої емоційно-смислової значимості. Градація розрізняється за просторово-часовими (переважно у прозі), інтонаційно-емоційними (поезія) та психологічними (драма) ознаками. Виразність її посилюється поєднанням з анафорою. Класичним прикладом градації як прийому строфічної композиції можна вважати вірш В. Мисика «Сучасність»:

Так, мабуть, і в часи Бояна Квітчалася пора весняна,

І накрапали молоді дощі,

І хмари насувалися з Таращі,

І яструби за обрій углибали,

І дзвінко озивалися цимбали,

І в пралісах озера голубі Вглядалися в небесну дивну ясність.

Все - як тоді. А де ж вона, сучасність?

Вона в найголовнішому; в тобі.

Звукопис - відтворення об'єктивного світу за допомогою виражальних музичних засобів. До простого звукопису належить імітація різних «природних» звуків - співу птахів, шуму лісу, ударів грому, завивання вітру тощо. Складнішим є звукопис, що спирається на асоціації: темп, тембр (світлий, темний, матовий, блискучий, металевий тощо), регістри, висотне положення окремих звуків, акордів, тональностей та ін. Звукопис тісно пов'язаний з програмною музикою і є ефективним художнім засобом.

Вірш «Contra spem spero», написаний Лесею Українкою 2 травня 1890 року, входив до збірки «На крилах пісень» (contra spem spero від лат. - без надії сподіваюсь). Уперше в цій збірці був надрукований у 1893 році.

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: особиста (філософська).

Тема - роздуми про негаразди в житті та сподівання на краще.

Головна ідея вірша - підняття духу та надії на те, що після чорної життєвої смуги буде біла. Поетеса запевняє, що якщо вірити в добро, коли навіть немає віри, світ змінюється на краще і всі негаразди легше пережити, коли знайти останню краплю надії.

Головна думка: рішучість героїні у змаганні з власними негараздами й темрявою самодержавної ночі.

Провідний мотив: заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості, оптимізм людини за будь-яких життєвих ситуацій.

Ліричним героєм є сам автор. Головним - людина, яка хоче жити щасливо і намагається закрити очі на усі нещастя, які звалилися їй на плечі. У творі ліричного героя можна ототожнити з Лесею Українкою.

У творі наявні такі художні засоби, як:

Епітети: хмари осінні, весна золота, молодії літа, думи сумні, вбогім сумнім перелозі, барвисті квітки, сльози гіркі, кора льодовая, кора міцна, весела весна, гора крута крем’яная, камінь важкий, вага страшна, пісня весела, довга нічка, зірка провідна.

Метафори: владарка темних ночей.

Звертання: гетьте, думи, ви хмари осінні!; геть, думи сумні!

Також, не можна не зазначити про присутність міфологеми у творі.

Вірш привертає увагу своєю простотою думки та високо піднятим настроєм. Твір побудований на антитезах, причому художні протиставлення звучать як крилаті, афористичні вислови. Їх виразність досягається за допомогою метафоричної образності, яка посилює емоційність звучання твору.

Завдання:

1. Ознайомитися з теоретичним матеріалом.

2. Позааудиторна самостійна робота. Виконати ідейно-художній аналіз поезії «Стояла я і слухала весну» Лесі Українки

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

Критерії оцінювання:

Оцінка «відмінно» - виставляється, якщо відповідь на питання викладено правильно, логічно.

Оцінка «добре» - виставляється, якщо студент допустив незначні помилки під час відповіді.

Оцінка «задовільно» - виставляється, якщо відповідь нелогічна, неповна.

Оцінка «незадовільно» - виставляється, якщо немає відповіді на питання.

ВНИМАНИЕ!

Уважаемые студенты!

Задание необходимо написать в рабочей тетради (сфотографировать) или в формате Документа Word. Отправлять для проверки в личные сообщения на страницу ВКонтакте: https://vk.com/id440251452

Преподаватель: Покидина Ирина Евгеньевна

⇐ Предыдущая 1 2 34