Функціонально-семантична класифікація часток.

3. Функціонально-семантична класифікація часток.

За виконуваними функціями розрізняють такі різновиди часток: 1) формотворчі; 2) заперечні; 3) стверджувальні; 4) питальні; 5) модальні; 6) вказівні; 7) словотворчі.

1. Формотворчі частки хай, нехай, би(б), бодай беруть участь у творенні форм наказ., бажального і умовного способів дієслова: „НЕХАЙ ВАС СОНЦЕ НЕ ПЕЧЕ, І ДОЩ БУЙНЕНЬКИЙ ВАШІ ПЛЕЧІ НЕ ПОЛИВА І НЕ СІЧЕ” (М.Зеров).

2. Заперечні частки не, ні, ані виражають повне або часткове заперечення змісту повідомлення. Напр.: „НІЩО ЖИТТЯ НЕ СПИНИТЬ: НІ ПОСТРІЛИ, НІ ЗРАДА, НІ ПІДСТУП, НІ ТРУТИЗНА ПРОДАЖНОЇ ДУШІ” (М.Бажан).

3. Стверджувальні частки так, еге, егеж, атож, аякже вказують на те, що зміст відповідного повідомлення відображає дійсну або ж таку ситуацію. Що обов’язково має бути реалізована.

Заперечні і стверджувальні частки у відповідних комун. ситуаціях набувають функцій слів-речень.

4. Питальні частки чи (чи ж, чи не, та чи), хіба (хіба ж, та хіба), невже (невже ж, та невже) поєднують значення питальності, виступаючи засобом оформлення відповідного комунікативного різновиду речень і модальності, зокрема таких її проявів, як сумнів, хвилювання, непевність, недовіра тощо.

ХІБА Є ХТО НА СВІТІ КРИЛАТІШИЙ ЗА ЛЮДИНУ? (О.Гончар).

5. Модальні частки становлять найважливіший функціональний різновид службових слів аналізов. класу. Їм властивий широкий діапазон значень, пов’язаних із вираженням суб’єктивного ставлення до повідомлюваного.

У складі мод. Виділяються частки зі значенням:

а) припущення, сумніву, непевності щодо вірогідності повідомлюваного (МОВ, МОВБИ, ЛЕДВЕ ЧИ, НАЧЕ, НЕНАЧЕ, НІБИ, НАВРЯД ЧИ).

б) підсилення, категоричного увиразнення, спеціального виділення цілого повідомлення або окремих його частин (І, ТАК, ТА, АЖ. ВСЕ, ТАКИ, УЖЕ. ЯКРАЗ, ДЕСЬ, ЯКОСЬ, КУДИ. ТІЛЬКИ. ЛИШЕ, ХОЧ, ХОЧА ТА ІН.)

в) волевиявлення, спонукання до дії (ДАВАЙ, ДАВАЙТЕ, ГОДІ, НУ, ЖЕ (Ж), ТАК ТОЩО).

„Годі ж журитися, долі коритися”.

г) частки, які виражають емоційне становлення мовця до висловлюваної думки: як, що, за.

6. Вказівні (ось, осьде, он, онде, ген, от, то, ото, це, оце, воно ) виступають у дейктичній (гр. deixis - вказівка) функцій. Такі частки використовують як засоби актуалізації компонентів окремих висловлювань у відповідних мовленнєвих ситуаціях. Напр.:

7. Словотворчі частки: а) аби, будь, небудь, казна, хтозна, завгодно, що служать для творення займенників і прислівників: абихто, будь-хто, дехто, казна-хто, казна-який, де-небудь, абикуди; б) би (б), же (ж), що утвор. сполуч. якби, щоб, якже, ніж; в) не, ні, за допомогою яких утворилися заперечні займенники й прислівники ніхто, ніщо, ніколи, ніде.

⇐ Предыдущая 1 23