Термінологічний словник

Термінологічний словник

Афективний умисел — це умисел, що виникає у процесі сильного душевного хвилювання під впливом афекту, раптово під впливом тих чи інших обставин, найчастіше внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Визначений (конкретизований) умисел характеризується тим, що особа чітко уявляє собі характер і розмір наслідків вчиненого нею діяння.

Вина — це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК, та її наслідків, виражене у формі умислу чи необережності.

Злочинна недбалість — це необережність, при якій особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності), хоча повинна була й могла їх передбачити.

Злочинна самовпевненість — це можливість передбачення особою настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності), але легковажно розраховує на їх відвернення.

Зміст вини — це сукупність психічних елементів, які відображають об’єктивні ознаки злочину та виражають певне ставлення особи до цих ознак.

Мета— це уявлення про бажаний результат, якого прагне досягти особа.

Мотив злочину — це внутрішнє спонукання особи, яке викликає у неї рішучість вчинити злочин.

Невизначений (неконкретний) умисел характеризується тим, що злочинні наслідки хоча і передбачаються винним, але не є конкретизованими, тобто відсутнє чітке уявлення про їх характер, ступінь тяжкості.

Непрямий умисел — це умисел, за якого особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Помилка у кримінальному праві — це неправильне уявлення особи про дійсний юридичний чи фактичний характер вчиненого нею діяння і його наслідки.

Прямий умисел — це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, за яких особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Ступінь вини — це кількісна характеристика вини, яка визначає тяжкість вчиненого діяння й небезпечність особи винного.

Суб’єктивна сторона злочину — це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображує ставлення її свідомості й волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків.

Сутність вини — це суспільна якість, котра полягає в негативному ставленні особи, що вчиняє суспільно небезпечне діяння, до суспільних відносин, які охороняються КК України.

Умисел заздалегідь обдуманий — це умисел, який формується ще до вчинення злочину.

Умисел, що виник раптово, формується безпосередньо перед самим початком вчинення злочину і відразу ж реалізується.

Фактична помилка — це неправильне уявлення особи про обставини, які утворюють об’єктивні ознаки конкретного складу злочину.

Фізіологічний афект — це дуже сильне, нетривале душевне хвилювання, під час якого вчиняється злочин.

Форма вини — це певний зв’язок психічних ознак, які складають зміст вини, з об’єктивними ознаками злочину.

Юридична помилка — це неправильне уявлення особи про юридичні властивості вчиненого діяння, його правову характеристику.

⇐ Предыдущая 4 5 6 7 8910 11 12 13 Следующая ⇒