Список використаних джерел

Адажіо (іт. adagio - повільно) – 1. Повільний темп. 2. Частина твору (симфонії, концерту), яка написана в повільному темпі та має характер глибокого роздуму.(3)

Акорд – співзвучність, спільне звучання декількох (не менше трьох) звуків, різних за висотою, назвою, що видобуваються зазвичай одночасно. (2)

Аплікатура (іт. applico - прикладати) – спосіб розташування та порядок чергування пальців під час гри на музичних інструментах. Вибір аплікатури є важливою частиною виконавської майстерності музиканта. Для позначення застосовуються арабські цифри. (3)

Аранжування (фр. arranger - упорядковувати) – 1. Перекладання музичного твору для іншого складу виконавців. 2. Обробка мелодії для виконання на музичному інструменті або для голосу з супроводом. 3. Полегшений виклад музичного твору для виконання на тому ж інструменті. (3)

Варіації (лат. variation - зміна) – музичний твір, де основна тема піддається різноманітним змінам (мелодичним, ладовим, ритмічним, гармонічним). В так званих «суворих» варіаціях зберігаються загальні риси елодій і гармонічного плану теми, а у «вільних» варіаціях спостерігаються значні відхилення від тематичної основи та поява самостійних контрастних музичних образів, поєднаних загальною художньою ідеєю. (3)

Гармоніка– 1. Загальна назва групи пневматичних музичних інструментів, де джерелом звуку виступають металеві язички, прикріплені одним кінцем до спеціальних пластинок, з’єднаних з міхом клапанами, які відкриваються натисканням на кнопки або клавіші. 2. В акустиці – тони, що виникають внаслідок одночасного коливання усього вібратора (основний тон) і його частин (половини, третини) – обертонів. Музичний звук є одночасним сполученням основного тону і всіх його обертонів. (3)

Диригент(фр. diriger - направляти) – керівник колективу музикантів, який об’єднує виконавців з оркестру, хору, ансамблю, оперної чи балетної вистави з метою досягнення єдиного трактування та художньої досконалості. (2)

Діапазон – звуковий обсяг співацького голосу, музичного інструмента, мелодії, звукоряду, що визначається відстанню (інтервалом) між найнижчим і найвищим звуками. (2)

Дімінуендо (італ. Diminuendo - зменшуючи) – знак, що вказує на необхідність виконання музики з поступовим зменшенням сили звуку. (4)

Какофонія (гр. kakos – поганий, phonos - звук) – неупорядковане, хаотичне сполучення звуків, яке справляє естетично неприйнятне враження. (3)

Камертон (нім. Kammer – кімната, Ton - звук) – прилад, що визначає точну висоту певного звука, еталон висоти для настроювання музичних інструментів та хору. (3)

Крещендо(італ. сrescendo - збільшую) – знак, який означає поступове збільшення сили звуку. (4)

Лібрето (італ. Libretto – книжечка) – 1. Словесний текст музично-драматичного твору (опери, оперети, ораторії). 2. Літературний сценарій балетного спектаклю. (2)

Медіатор (лат. mediator - посередник) – пластинка з пластмаси, шкіри, деревини, металу, кільце з «нігтем», за допомогою якого видобуваються звук на щипкових інструментах (гітарі, бандурі, мандоліні). (3)

Обертони (нім. oberton – високий тон) – призвуки, які входять до спектру музичного звуку, збагачуючи основний тон. Склад обертонів визначає тембр звуку. (3)

Партитура (італ. рartitura - розподіл) – система роздільного запису усіх голосів багатоголосного твору на кількох нотоносцях, розташованих колонкою і поділених спільними тактовими рисками. (2)

Поліфонія - вид багатоголосся, який будується на одночасному звучанні декількох самостійних мелодичних голосів ( від грецького poli- багато, phone- звук). Поліфонія існує імітаційна та неімітаційна. (1)

Уа-уа – звуконаслідуваний спосіб гри на мідних духових інструментах, який застосовують джазові музиканти. В новоорлеанському джазі уа-уа досягали шляхом використання капелюха або руки, якими прикривали та відкривали розтруб інструменту під час гри. Пізніше з цією метою використовували сурдину спеціальної конструкції. (4)

Фактура (лат. facture - виготовлення) – сукупність засобів музичної виразності, конкретне оформлення музичної тканини. Елементами фактури є мелодія, гармонія, супровід, акорди, голоси, поліфонія, тембр, регістри, фігурація тощо.(4)

Філірування (іт. filare - послаблювати)– вокальний прийом, що полягає в поступовому зменшенні (або збільшенні) сили звуку на витриманій ноті протягом тривалого часу (майже те саме, що димінуендо та крещендо). Термін стосується переважно вокального мистецтва, де філірування можливе за високого рівня володіння вокальною технікою з сильним імпедансом і є показником рівня співацької майстерності. (4)

Чистий стрій – 1. Тональність без знаків альтерації (до мажор і ля мінор). 2. Точне настроювання музичних інструментів. 3. Додержання точної висоти звуків у ансамблевому співі або грі. (3)

Список використаних джерел

1. Наукові конференції [Електронний ресурс] : Робота над поліфонією у фортепіанному класі. – Режим доступу: http://intkonf.org/zisko-vv-robota-nad-polifonieyu-u-fortepiannomu-klasi/. – Назва з екрана.

2. Словник термінів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://posibnyky.vntu.edu.ua/Pr_cult/content/roz18.html. – Назва з екрана.

3. Словник-довідник музичних термінів за книгами Ю. Є. Юцевича [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://term.in.ua/. – Назва з екрана.

4. Словопедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://slovopedia.org.ua/58/53392-0.html. – Назва з екрана.

⇐ Предыдущая 123 Следующая ⇒