ПАРЛАМЕНТСЬКА ФРАКЦІЯ

Політи́чний режи́м — тип, характер влади в країні; сукупність засобів і методів здійсненняполітичної влади, яка відображає характер взаємовідносин громадян і держави.

ПАРЛАМЕНТСЬКА ФРАКЦІЯ

(франц. fraction, від лат. fractio — розламування) — об'єднання депутатів у межах однопалатного парламенту або однієї з палат двопалатного парламенту, наділене повноваженнями з реалізації парлам. функцій. У розвинених країнах фракції утворюються за принципом належності депутатів до тієї чи ін. політичної партії, репрезентованої у парламенті (палаті). Угруповання членів парламенту за ін. принципами, зокрема на основі спільних профес. інтересів, регіон, належності тощо, як правило, забороняються. П. ф. формуються з членів однієї політ, партії, хоча існує практика утворення спільних фракцій з представників кількох партій, що проводять близьку за змістом політику. У деяких країнах припускається утворення П. ф., до складу яких входять «незалежні» депутати, котрі не є членами політ, партії або не побажали стати членами фракцій, утворених на парт, основі.

Парламентари́зм — система політичної організації держави, за якої чітко розмежовані функції законодавчої та виконавчої влад за привілейованого становища парламенту.

Коалі́ція — політичний або військовий союз держав, які домовилися про спільні дії з тих чи інших питань міжнародних відносин ; об'єднання кількох політичних партій на засадах угоди про утворення уряду з представників цих партій (коаліційний уряд).

Конституційна більшість – 2/3 від складу парламенту

Депутатські фракції – це об’єднання депутатів, сформовані на основі партійної приналежності. До складу депутатської фракції можуть входити й позапартійні депутати, які підтримують програмні документи відповідної партії.

Депута́т — в Україні — особа, обрана виборцями відповідного виборчого округу до представницького органу державної влади або до органу місцевого самоврядування на засадах загального рівного та прямого виборчого права при таємному голосуванні.

Мандат (лат. mandatum — доручення) — юридичне відношення представництва, а також документ, що засвідчує законність цього представництва.

Прем'єр-міністр (від фр. le premier — перший) — перший, головний міністр, голова уряду в сучасних державах. В деяких державах вибирається на всенародних виборах, в інших затверджується парламентом після подання голови держави (Республіка Білорусь,Російська Федерація); або призначається головою держави (Сполучене Королівство,Французька Республіка).

Місце́ва держа́вна адміністра́ція – місцевий орган державної виконавчої влади в Україні. У межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці країни (область, район, райони Автономної Республіки Крим, міста Київ і Севастополь), а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

ОРГАН МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ - місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Ве́то — заборона, яка накладається одним органом державної влади (головою держави) на рішення іншого державного органу. В сучасних державах право вето, як правило, надається главі держави щодо законів, які приймає парламент.Імпі́чмент (англ. impeachment) — в конституціях деяких держав процедура притягнення до судупарламенту вищих посадових осіб держави.

Правова́ держа́ва — форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить правовому закону

Соціа́льна держа́ва — це вид держави, яка у своїй діяльності прагне до загального добробуту всіх громадян, соціальної захищеності і соціальної справедливості для всіх членів суспільства

Сувереніте́т — виключне право здійснювати владу у певній державі (рідше — на окремійтериторії, над окремою групою осіб) незалежно від будь-кого (відповідно суверенітет частково тлумачиться як «повна незалежність»).

Децентралізація — система управління, за якої частина функцій центральної влади переходить до місцевих органів самоуправління; скасування або послабленняцентралізації.^[1]

Політи́чна ідеоло́гія — система концептуально оформлених уявлень, ідей і поглядів на політичне життя, яка відбиває інтереси, світогляд, ідеали, настрої людей, класів, націй,суспільства, політичних партій. Політична ідеологія може розглядатися як форма суспільної свідомості і як явище культури.

Доктрина (лат. doctrina) — вчення, наукова або філософська теорія, політична система, керівний теоретичний чи політичний принцип (наприклад, військова доктрина) або нормативна формула.

Уто́пія (грец. ού + τόπος — «місце, якого немає») — фантазія, вимисел, мрія, що не збудеться. Поняття «утопія» вперше з'явилось у творіТомаса Мора «Утопія» (так в його творі називався острів, на якому було створено ідеальне суспільство).

Цíнність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, заради якого вона живе

Націона́льна іде́я — акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, гасел, цінностей, рушій національного прогресу, основа національно-визвольних рухів, національної самосуверенізації. Н.І. становить платформу національної ідеології, визначає теоретичні засади національної свідомості.

Радикалізм (англ. radicalism) — духова настанова, спосіб мислення, а наслідком його також дія, що послідовно і прямолінійно йде до наміченої мети, відкидаючи будь-якийкомпроміс.

Лібералі́зм (фр. libéralisme) — філософська,політична та економічна теорія, а також ідеологія, яка виходить з положення про те, що індивідуальнісвободи людини є правовим базисом суспільствата економічного ладу.

Неолібералі́зм (від давньогрец. νέος neos «новий», та лат. liberalis «вільний») — варіант ідеології лібералізму^[

Національний соціалізм, або ж Націонал-соціалізм (нім.Nationalsozialismus, скорочено нацизм) — політична ідеологія, яка була економічною і політичною доктриною Третього рейху, має багато спільного із фашизмом і зазвичай класифікується як один з його різновидів.

Шовіні́зм (фр. chauvinisme, в англ. версії — джингоїзм) — пропагування національної переваги на чужих етнічних територіях (на територіях іншої етнічної спільноти одним народом (нацією) — іншим народам (націям)).

Патріоти́зм (грец. πατριώτης —співвітчизник) - є любов'ю та/або відданістю до якоїсь країни. Слово

Опортунізм (від англ. opportunity - можливість, нагода) — політичний курс, який характеризується пристосуванством, безпринципністю, запопадливістю, зрадою інтересів певної політичної сили чи ідеології.

Маркси́зм — узагальнена назва сукупності теоретичних та політичних положень Карла Маркса таФрідріха Енгельса, які їхні послідовники намагаютьсяінтерпретувати, розвивати та реалізувати на практиці.

Фашизм — форма правління та радикальнаавторитарна імперіалістична націоналістичнаідеологія, характерними ознаками якої є сильний культ особистості, мілітаризм,тоталітаризм, імперіалізм та ідея постійної війни і панування.

Антиглобалізм — загальний термін, що описує політичну позицію людей, що протистоять політиці глобалізації.

Феміні́зм — теорія рівності двох статей, яка творить ідейну основу організованого руху жінок.

⇐ Предыдущая 1 2 3 45