|
|||||
Словник літературознавчих термінів
Акровірш— віршований твір, у якому початкові літери кожного рядка утворюють якесь слово або фразу. Віршована мова має ритм і риму, вона розмірена. Гіпербола — художній прийом, який полягає в перебільшенні рис людини, предмета чи явища з метою надання зображуваному виняткової виразності, наприклад: Щира праця гори верне (Нар. тв.). Драматичний твір— твір, призначений для постановки на сцені. Декламація - виразне читання твору. Діалог– розмова двох дійових осіб. Епітет — художнє означення, наприклад: золоті руки, світла душа, пишний сад. Якщо епітет часто вживається з конкретним іменником, то його називають постійним, таких епітетів найбільше у фольклорі, наприклад: ясний сокіл, буйний вітер, широкий шлях, сизий орел, червона калина. Жести — рухи тіла чи рук, які супроводжують людську мову або замінюють її. Загадки — короткі й дотепні описи людей, тварин, предметів, подій, явищ, які треба розпізнати й відгадати. Казка — усне народне оповідання про вигадані події, що сприймаються як реальні. Вигадка в ній пов’язується з життям людини, з її мріями про кращу долю. Легенда — розповідь казкового чи фантастичного характеру про незвичайну подію або життя й діяльність якоїсь особи. Ліричні твори— написані віршованою мовою твори, у яких не розгортаються події, а виражаються думки, почуття, переживання людини в певних обставинах, під впливом певних подій. Літературна казка— авторський художній твір у прозовій чи віршованій формі, заснований на фольклорних джерелах, може бути й цілком оригінальний. Це твір переважно фантастичний, у ньому зображуються неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв. Літопис — найдавніший вид літератури, що являє собою розташовані в часовій послідовності коротенькі замітки й докладні оповідання про історичні події. Метафора — слово чи словосполучення, яке розкриває ознаки і властивості одного явища чи предмета через перенесення на них ознак іншого явища чи предмета, наприклад: засипаний піском часу, оповитий серпанком загадковості. Мистецтво — творче відображення дійсності за допомогою художніх образів. Міф — розповідь, що передає уявлення наших далеких предків про створення світу, його будову, про богів і демонів, різних фантастичних істот. Міміка — рухи м’язів обличчя, які виражають внутрішній стан людини. Мова автора— розповідь у літературних творах, що ведеться від імені оповідача. Мова персонажів(або дійових осіб) — репліки дійових осіб. Монолог – висловлювання думки героя для себе або ж глядачів. Народний переказ— усне оповідання про визначні історичні події та їх героїв. Оповідання — невеликий прозовий твір про якусь подію з життя одного чи кількох героїв протягом короткого проміжку часу. Пауза– короткі перерви під час читання, які у вірші здебільшого збігаються із закінченням рядка. Персоніфікація — образний вислів, у якому ознаки людини переносяться на неживий предмет чи явище, наприклад: танцюють сніжинки, камінь спить. Повість — великий розповідний прозовий твір, у якому широко змальовано життя одного або кількох героїв протягом тривалого або важливого за подіями проміжку часу. Порівняння — художній вислів, у якому один предмет чи явище зіставляється з іншим, чимось подібним до нього, наприклад: Росте хлоп’я, мов кущ калини (Б.-І. Антонич). Портрет — змалювання зовнішнього вигляду літературного героя. Портретна деталь — зображення лише однієї, але прикметної, дуже яскравої риси зовнішності літературного героя. Приказка — образний вислів, що влучно характеризує людину, але, на відміну від прислів’я, висловлює думку неповно. Прислів’я — довершений за змістом вислів про риси і вчинки людей з повчальним характером. Прозова мова не організована ритмічно, не віршована, вона подібна до тієї, якою ми спілкуємося в повсякденні. Ремарки — коротка інформація в драматичних творах про декорації, пору року, зовнішність дійових осіб, їхні інтонації, жести і рухи. Рима – це співзвучні закінчення рядків у віршованому творі. Ритм – рівномірне чергування наголошених і ненаголошених складів, розміреність і злагодженість у звучанні. Тропи — слова або вислови, що вживаються в переносному, образному значенні. До тропів (або засобів образної мови) належать гіпербола, порівняння, метафора, епітет, персоніфікація.
Словник літературознавчих термінів
|
|||||
|