Історичні організаційні форми навчання та їх трансформація .

63)Історичні організаційні форми навчання та їх трансформація .

Успіх і ефективність навчально-виховної роботи залежить від умілого використання різноманіття форм її організації. У науково-педагогічних дослідженнях представлені різні трактування поняття організаційні форми навчання.

Форми організації навчання виконують інтегративну функцію, оскільки в них в упорядкованому вигляді входять всі основні елементи процесу навчання. Форма організації в даному випадку розглядається як спеціальна конструкція, яка характеризує «зовнішню» бік процесу навчання, обумовлену змістом, методами, прийомами, засобами, видами навчальної діяльності, особливостями взаємозв'язку педагога та учнів під час роботи над навчальним матеріалом. Саме форма визначає, яким чином повинен бути організований навчальний процес.Конкретними формами організації навчання є: урок, практикум, семінарські і факультативні заняття, навчальні екскурсії, співбесіда, індивідуальні та групові консультації, домашня робота учнів (їх ще називають спеціальними формами організації навчання).

64)Класно-урочна система Я.А.Коменського. Основні риси класно-урочної системи: 1.об*єднання учнів одного віку у стабільні групи; 2.одночасна робота учнів за єдиним навчальним планом; 3.чітко визначений початок і кінець занять; 4.чітко визначений початок і кінець навчального року, чверті, і кані кулів; 5. Чіткий і сталий розклад уроків; 6.вивчається 1 навчальний предмет на уроці; 7.обов*язковість відвідування занять учнями; 8.чітка тривалість уроку; 9.провідна роль вчителя на уроці. Вибір форми навчання залежить від: потреб суспільства, мети і завдань навчання, особливостей змісту окремих предметів,складу учнів, умов за яких протікає навчання, способів керівництва навчальної діяльності

65)Типологія і структура уроків. Структура уроку – побудова уроку вчителем. Під поняттям «структура уроку» розуміють побудову уроку: елементи або етапи будови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними. У структурі кожного типу уроку є внутрішня структура кожного етапу (мікроструктура). Вона визначається найдоцільнішим добором методів, прийомів і засобів навчання, необхідних для вирішення поставлених навчальних завдань. Типи уроків: а)урок засвоєння нових знань, б)урок оволодіння уміннями та навичками, в)урок застосування умінь і навичок на практиці, г)урок узагальнення та систематизації знань, д)урок перевірки,оцінки та корекції знань, е)комбінований урок.

66)Урок як основна форма організації навчального процесу. Тематичне і поурочне планування уроків. Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок.Урок — форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу. Урок має такі особливості: — є завершеною та обмеженою в часі частиною навчального процесу, під час якого розв'язуються певні навчально-виховні завдання; — кожен урок включається в розклад і регламентується в часі та за обсягом навчального матеріалу; — на відміну від інших форм організації навчання є постійною формою, що забезпечує систематичне засвоєння учнями знань, умінь і навичок; — відвідування уроків обов'язкове для всіх учнів, тому вони вивчають систему знань, поділених поурочне, в певній логіці; — є гнучкою формою організації навчання, яка дає змогу використовувати різні методи, організовувати фронтальну, групову та індивідуальну навчальну діяльність учнів; — спільна діяльність учителя й учнів, а також спілкування великої сталої групи учнів (класу) створює можливості для згуртування колективу дітей; — сприяє формуванню пізнавальних якостей особистості (активності, самостійності, інтересу до знань), а також розумовому розвитку учнів. Тематичне планування призначене для визначення оптимальних шляхів реалізації освітньої, розвиваючої і виховної функцій навчально-виховного процесу в системі уроків і позаурочних занять з даної теми або розділу навчальної програми. До цієї системи, в залежності від основної дидактичної мети, можуть ввійти як уроки різних типів і видів, так і інші форми організації позакласної та позаурочної роботи учнів. Поурочне планування — це планування уроку, конкретизація тематичного планування, стосовно кожного окремо взятого уроку, осмислення та складання плану і конспекту уроку після того як визначено основний зміст і спрямованість уроку. План уроку необхідний кожному вчителю, незалежно від його стажу, ерудиції і рівня педагогічної майстерності.

67)Вимоги до сучасного уроку. а)Загально-педагогічні вимоги: врахування віку дітей, створення емоційно-актуальної атмосфери на уроці, педагогічний такт та культура мовлення,чітке визначення основних завдань уроку; б)Психологічні вимоги: урахування психологічних особливостей учнів, нормальний психічний стан та стійкий стан як вчителя так і учня, розумна вимогливість та доброзичливість вчителя, педагогічна етика та педагогічний такт; в)Дидактичні (навчальні) вимоги: раціональне використання часу, поєднання різних методів навчання, зв*язок з раніше вивченим матеріалом, організоване завершення уроку, формування самостійних вмінь і навичок, розвиток пізнавальних інтересів та активності на уроці, гігієнічні вимоги (температурний режим,норми освітлення, провітрюваність аудиторії, відповідність шкільних меблів нормативам), чергування різних видів діяльності на уроці

68)Аналіз уроку. Виділяють три типи аналізу уроку: комплексний, стислий, аспектний. За комплексного аналізу урок розглядають у єдності та взаємозв’язку його цілей, змісту, методів, форм організації навчання, тобто аналізу підлягають усі аспекти уроку: дидактичний, змістовий, психологічний, виховний, методичний, організаційний. Мета стислого аналізу уроку – складення загальної оцінки його науково-теоретичного та методичного рівнів.Аспектний аналіз передбачає дослідження лише певної сторони уроку. Аналізується один з його аспектів: дидактичний, психологічний, виховний, методичний, організаційний, з погляду педагогічного спілкування. Рідше здійснюються такі різновиди аспектного аналізу уроку, як аналіз фізіолого-гігієнічний, порівняльний. Різновидом аспектного аналізу уроку є й так званий цільовий аналіз, спрямований на з’ясування рівня майстерності вчителя у застосуванні окремих форм, засобів і методів навчання, авторських методик, певних технологій навчання. До аспектного аналізу належить і вибірковий аналіз діяльності окремих учнів (груп учнів) на уроці.

69)Гуртки,факультативи й екскурсії як організаційні форми навчання. Форма організації навчання — спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком; зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі. Предметні гуртки — науково-освітні гуртки, організовані з метою розширення й поглиблення знань учнів з різних предметів навчального плану школи й розвитку в них інтересу до відповідних галузей науки, художньої літератури й мистецтва, техніки тощо. Навчальна екскурсія (лат. excursio — прогулянка) — форма організації педагогічного процесу, спрямована на вивчення учнями поза межами школи і під керівництвом учителя явищ, процесів через безпосереднє їх сприймання.Екскурсія є складною формою навчально-виховної роботи, триває 45—90 хв. Вона відкриває можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує знаннями учнів і самого вчителя, допомагає виявити практичну значимість знань, сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки, є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх емоційної сфери. Факультатив (лат. facultatis — необов'язковий) — навчальний курс, не обов'язковий для відвідування. Факультативні заняття впроваджено в шкільну практику як форму диференційованого навчання.

70)Лекції, семінари і практикуми як організаційні форми навчання. Основна дидактична ціль лекції – сформувати орієнтаційну основу для подальшого засвоєння навчального матеріалу. В лекції реалізуються дві функції – методологічна і організаційна. Перша вводить студентів в науку в цілому, додає навчальному курсу концептуальність; друга пов’язує всі інші форми навчальних занять, які логічно слідкують за нею, опираються на неї змістовно і тематично. Семінарське заняття дає учням можливість розвивати продуктивне мислення, володіти уміннями точно і доказано виражати свої думки на мові конкретної науки, вести дискусію діалог. Для семінару характерний безпосередній зв’язок між педагогами і учнями, атмосфера взаєморозуміння. Особливістю семінару є те, що він проводиться за поданим планом. Практикум – це форма зв’язку теорії з практикою, яка служить для закріплення знань шляхом включення учнів в рішення різного типу навчально-пізнавальних завдань. Ця форма роботи використовується після вивчення великих розділів навчального курсу.

⇐ Предыдущая 7 8 9 10 111213 14 15 16 Следующая ⇒