Українська література група 12 – ПК – 19 08.06 .2020

Утвержден

замдиректора по УПР

_________ Караваева Ю.А.

Українська література група 12 – ПК – 19 08.06 .2020

Тема: Літературний авангард. М. Семенко.

Мета :познайомити із головними ознаками авангардизму і футуризму як течіями модернізму у українській поезії XX ст.; розвивати навички аналізу поетичних творів; виховувати зацікавлення незвичайними літературними явищами.

Тип уроку: комбінований.

Робота зі словником літературознавчих термінів.

Авангард, авангардизм (від фр. avant-gard — той, що йде попереду) — течія в літературі та мистецтві ХХ ст. Головна його ознака — відмова від реалістичного сприйняття дійсності, заперечення традиційних форм художнього зображення.

Футуризм (від лат. futurum — майбутнє) — одна з течій у літературі. Основоположник — італійський письменник Марінетті, що в 1909 році опублікував «Перший маніфест футуризму», де закликав звільнитися від літератури минулого і створити «динамічну літературу майбутнього», що буде оспівувати замість людини техніку та машини.

Деструкція — знищення нормальної, звичної структури чого-небудь. У поезії футуристів деструкції піддавалися словотвір, віршові розміри і все звичне у вірші, що можна було змінити, зруйнувати.

Ще за життя Михайля Семенка (1892-1937) один із критиків назвав його «трагічною та виразною постаттю» в українському письменстві. Сам він себе досить дивно означив — «І футурист, і антиквар», а ще багатозначно звертався до сучасників: «Не обминайте Семенка».

Ким же він є?

Михайло Васильович Семенко народився в с. Кибинці на Полтавщині. Мати поета, Марія Проскурівна, була письменницею-самоучкою. Хлопець навчався в Хорольській гімназії, потім — у місцевому та Курському реальних училищах. У 1911 році поїхав до Петербурга, щоб вступити до медичного інституту. Скінчивши дворічні загальноосвітні курси відомого педагога А. С. Черняєва, він став студентом природознавчо-історичного відділення педагогічного факультету. 1914 року, помандрувавши за своїми кумирами — російськими футуристами, М. Семенко опинився в Києві. 1916 року його мобілізували до армії. Служив військовим телеграфістом у далекому Владивостоці. В Україну повернувся наприкінці 1917-го року.

Перші вірші Семенка опубліковані в часописі «Українська хата». Перша збірка «Prelude» (1913) складалася з милозвучних, але неглибоких за визначенням критиків, творів. Це була романсова лірика з її елегійністю, безпосередністю почувань, і Д. Загул влучно про це сказав: «Співав таким же соловейком, як і інші». «Хатяни» доброзичливо відзначили у М. Семенка «інтелігентність та ніжність почуття», «безумовний літературний дар молодого автора». М. Вороний, помітивши явне наслідування, все ж сказав про «щирі нотки» на фоні в цілому «сірого вигляду».

Сам поет вважав свою першу збірку лише «пробою пера» й оцінював не дуже високо: «вірші були солодкі, трагічні й погані», тому активно зайнявся пошуками власного стилю. У цьому йому сприяло знайомство зі строкатими школами й напрямами літературно-мистецького Петербурга.

Перші футуристичні вірші М. Семенка з’являються після виступу В. Маяковського в медичному інституті. Поет залишає традиції романсу, у його творах з’являється чимала доля іронії та самоіронії, він переходить до акцентного вірша та верлібру. Замість ліричного героя — вразливого, сентиментального інтелігента, з’являється збірний образ колективних учасників нового руху: рішучих, непримиренних щодо своїх літературних опонентів. «Зумисний деілюзіонізм та еротичні мотиви («осточортіли зорі-очі, й очі вже давно пора кинути озорювати»), оспівування банальностей замість розробки «одвічних» тем, грубий прозаїзм, дошкульний і не завжди виправданий епатаж, демонстративна «агресивність», драматичний патетизм декларативно-програмних віршів — такі особливості його поезії, апробовані західноєвропейським авангардом...»,— це характеристика стилю Семенка в «Історії української літератури ХХ ст.» за редакцією В. Дончика.

Ті, хто прихильно поставився до творчості молодого поета, тепер завзято почали його лаяти, бойкотувати. «З водою виплеснули й дитину»: не помітили безпечні знахідки М. Семенка, як-от звукописання, вибудоване за семантичним, музикальним, динамічним принципом тощо.

Свою теорію М. Семенко визначив як пошуковий футуризм. Викладена вона в передмовах до збірок «Дерзання» та «Кверо-футуризм» і спрямована, перш за все, проти канонізації та будь-якого культу в мистецтві, а особливо проти болісного й драматичного для української літератури культу Т. Г. Шевченка, а також проти хуторянського, провінційного мистецтва.

З 1915 року у творчості М. Семенка починається другий період, більшість віршів він пише в імпресіоністичній манері. І тут можна знайти справжні перлини інтимної та медитативної лірики, ліричні мініатюри в дусі східної поезії. Щоб «свої» не дуже насміхалися над ним, «сентиментальною квашею», поет придумав вигідний іронічний прийом маскування автора — карнавальні маски П’єро та Дон-Кіхота.

З послідовністю, невсипущою енергією і навіть одержимістю, яка викликає подив, М. Семенко розробляє футуристичну теорію. Він організовує групи «Кверо» (1914), «Фламінго» (1919), «Ударну групу поетів-футуристів» (1921), «Аспанфут» (1921). Після загибелі Г. Михайличенка Семенко взявся редагувати літературно-мистецький тижневик «Мистецтво», а далі — серію футуристичних одноденок: «Катафалк мистецтва», «Семафор у майбутнє», «Бумеранг», «Гонг Комун-культ». Коли більшовики запропонували поетові відповідальну посаду, він вийшов із партії, щоб цілком віддатися творчій роботі. Цей вчинок, як і зв’язок із боротьбистами, йому ще пригадають.

М. Семенко став «фігурою доби» — першим почав згуртовувати літературні сили, багатьох підтримав у скрутну хвилину і морально, і матеріально. Наприкінці 20-х років М. Семенко змушений відійти від власної поетичної системи під тиском уніфікації «радянської літератури», в якій треба було писати «як усі», дотримуючись канонів «єдино правильного» напряму «соцреалізму»..

23 квітня 1937 року в Києві відбувся творчий вечір М. Семенка, а через три дні його заарештували, звинувативши в участі «троцькістсько-авербахівського блоку». Через півроку тюремного ув’язнення поета розстріляли.

Завдання для самостійної роботи:

1. Знати матеріал про український авангард 20-30-х років ХХ ст., М. Семенка та його творчість; уміти виразно читати й аналізувати поезії автора.

Преподаватель: О.Н.Бутенко

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 Следующая ⇒