Способи відшкодування шкоди

Інвентаризація - це спосіб виявлення та обліку тих засобів і джерел (або їх відсутності), які не знайшли документального відображення у поточному обліку.

Кількість інвентаризацій на рік, строки їх проведення, перелік майна і розрахунків, що підлягають інвентаризації під час кожної з них, визначаються керівником підприємства, окрім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, а саме:

- при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство та в інших випадках, передбачених законодавством;

- перед складанням річної бухгалтерської звітності (але не раніше 1 жовтня). При цьому інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз у п'ять років;

- при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);

- при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей;

- за рішенням судово-слідчих органів

- у випадках аварій, пожежі, стихійного лиха, ліквідації підприємства.

- у разі ліквідації підприємства

- при передачі підприємств та їх структурних підрозділів

Класифікація інвентаризації.

1. За обсягом охоплення перевіркою об’єктів.

1.1. Повна - передбачає суцільну перевірку всіх засобів та джерел підприємства. Досить трудомістка.

1.2. Часткова - охоплює визначену частину засобів і джерел (наявність грошей у касі, готової продукції на складі, незаве-ршеного виробництва тощо).

2. За характером організації.

2.1. Планова - проводиться за попередньо складеним планом у заздалегідь визначені строки.

2.2. Позапланова (раптова) - проводиться за розпорядженням керівника підприємства, за вимогою слідчих або контролюю-чих органів, ревізії і при зміні матеріально-відповідальних осіб.

3. За способом проведення.

3.1. Суцільна проводиться перевірка фактичної наявності усіх без винятку цінностей.

3.2. Вибіркова - перевіряється фактична наявність окремих видів цінностей.

Завдання інвентаризації:

- виявити фактичну наявність господарських засобів;

- визначити надлишок або нестачу цінностей та відобрази-ти їх в обліку;

- виявити запаси, які втратили первісну якість, застаріли і не використовуються;

- перевірити дотримання умов і порядку зберігання госпо-дарських засобів;

- перевірити достовірність і реальність вартості зарахова-них на баланс активів і пасивів підприємства.

Інвентаризації підлягають основні засоби, нематеріальні ак-тиви, товарно-матеріальні цінності, грошові кошти і документи та розрахунки. Установи зобов'язані провадити інвентаризацію:
1) будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів - не менше одного разу на три роки;
2) музейних цінностей - відповідно до строків, встановлених Міністерством культури України;
3) бібліотечних фондів - один раз на 5 років;
4) інших основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів: у міністерствах, інших центральних органах вико-навчоҐ влади, виконавчих органах місцевих рад - не менше одного разу на два роки; в інших установах - не менше одного разу на рік.
Інвентаризація основних засобів провадиться не раніше 1 жовтня:
- капітальних робіт інвентарного характеру і капітальних ремонтів - не менше одного разу на рік, але не раніше 1 грудня;
- молодняку тварин, тварин на відгодівлі, птиці, кролів, хутрових звірів і сімей бджіл — не менше одного разу на квартал;
- готових виробів, сировини, пального та інших матеріалів, кормів, фуражу - не менше одного разу на рік, але не раніше 1 жовтня;
- продуктів харчування і спирту - не менше одного разу на квартал;
- незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва - не раніше 1 жовтня звітного року, крім того, періодично у терміни, встановлені відповідними вищими органами;
- грошових коштів, грошових документів, цінностей та бланків суворої звітності - не менше одного разу на квартал;
- розрахунків платежів до бюджету - не менше одного разу на квартал; аналогічно з вищою організацією:
- розрахунків із дебіторами та кредиторами - не менше двох разів на рік, розрахунків у порядку планових платежів і з депонентами — не менше одного разу на місяць.

Причини інвентаризації:

1. виявлення можливих помилок в обліку, що можуть привести до серйозних матеріальних витрат

2. зміна фізичних властивостей товарно-матеріальних цінностей

3. стихійні лиха, пожежа, аварія и т.д.

4. крадіжки

5. недовіра до матеріально-відповідальної особи

6. проведення ревізії, аудиторських перевірок

Основні цілі інвентаризації:

1. перевірка правильності даних поточного обліку та виявлення допущенних помилок

2. відображення не облікових господарських та фінансових операції

3. контроль зберігання майна

4. контроль за повнотою та своєчасністю розрахунків по господарським договорам, по сплаті податків та зборів

5. перевірка умов та порядку зберігання товарів

6. виявлення застарілих товарів

7. перевірка дотримання принципу матеріальної відповідальності

8. перевірка стану обліку та організація руху товарних запасів

9. перевірка відображення всіх господарських операцій в документах і в бухгалтерському обліку

Інвентаризацію проводить інвентаризаційна комісія, очолювана керівником підприємства або його заступником за обов'язковою участю головного бухгалтера і матеріально відповідальних осіб. Склад комісії, об'єкти інвентаризації, порядок її проведення визначаються наказом керівника. Відповідальність за своєчасне й якісне проведення інвентаризації несе керівник підприємства.

Інвентаризація проводиться, як правило, на 1-ше число місяця. Це полегшує наступне порівняння її результатів з показниками обліку. Якщо інвентаризація окремих цінностей не може бути закінчена за один день, її можна починати до і закінчувати після 1-го числа, а дані інвентаризації коригувати станом на 1-ше число.

До початку інвентаризації матеріальні цінності на складах повинні бути згруповані, розсортовані та розкладені за найменуваннями, сортами і розмірами в порядку, зручному для підрахунку. Це значно прискорює проведення їх інвентаризації.

Працівники бухгалтерії до початку інвентаризації повинні закінчити опрацювання всіх документів по надходженню і видатку матеріальних цінностей, визначити залишки на рахунках на день інвентаризації.

Матеріально відповідальні особи до початку інвентаризації дають розписки у тому, що всі прибуткові і видаткові документи здані ними до бухгалтерії і що ніяких неоприбуткованих або не списаних на видаток цінностей у них немає. Після цього ніякі документи до уваги не приймаються.

Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться за місцями їх зберігання в присутності матеріально відповідальних осіб. Наявність залишків матеріальних цінностей визначається шляхом підрахунку, зважування, обміру. При інвентаризації матеріальних цінностей, що зберігаються в непошкодженій тарі постачальників, дозволяється, в порядку винятку, їхню кількість встановлювати за документами (з обов'язковою вибірковою перевіркою в натурі правильності документальних даних), про що в інвентаризаційному опису роблять відповідні відмітки. Дані інвентаризації кожного виду матеріальних цінностей заносять в інвентаризаційні описи, які складаються в двох примірниках за місцями зберігання матеріальних цінностей і матеріально відповідальними особами. Після закінчення інвентаризації описи підписуються всіма членами комісії. Матеріально відповідальні особи на кожному опису ставлять свій підпис під текстом такого змісту: "Всі цінності, поіменовані в даному опису, комісією перевірені в моїй присутності і внесені в опис, у зв'язку з чим претензій до інвентаризаційної комісії не маю. Цінності, вказані в опису, знаходяться на моєму відповідальному зберіганні."

Один примірник опису залишається у матеріально відповідальної особи, другий - передається до бухгалтерії. Цінності, що не належать підприємству,, але знаходяться у нього в користуванні або на відповідальному зберіганні, записують в окремий інвентаризаційний опис. На виявлені інвентаризаційною комісією зіпсовані матеріальні цінності складають акти, в яких вказують причини й осіб, що допустили псування цінностей.

При перевірці наявності грошових коштів у касі приймається до уваги тільки фактична наявність готівки. Ніякі документи або розписки в залишок готівки у касі не включаються. При виявленні нестачі або лишків грошових коштів в акті вказують їх суму і причини виникнення. Виявлена в касі готівка коштів, не виправдана прибутковими касовими ордерами, вважається лишком і підлягає зарахуванню в дохід підприємства; нестача коштів - підлягає стягненню з касира.

Оформлені інвентаризаційні описи комісією передаються до бухгалтерії, де фактичні залишки матеріальних цінностей, зафіксовані в описах, порівнюють з даними бухгалтерського обліку і виявляють лишки або нестачі цінностей (якщо вони мали місце). Матеріальні цінності, по яких виявлені розходження з даними бухгалтерського обліку, записують в порівняльну відомість, а матеріально відповідальні особи повинні дати інвентаризаційній комісії письмові пояснення щодо причин їх виникнення. Свої висновки і пропозиції щодо урегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом і подає на затвердження керівнику господарства. Керівник повинен прийняти рішення про оприбуткування лишків та списання нестач цінностей і затвердити протокол у 5-денний строк.

У результаті зіставлення облікових даних з фактичними можуть бути виявлені такі факти:
а) фактичний і бухгалтерський залишки збігаються:
б) фактичний залишок менше облікового - нестача;
з) фактичний залишок більше бухгалтерського облікового - надлишок.

Розходження фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку, встановлені під час інвентаризації та інших перевірок, регулюються підприємством, установою у такому порядку:
— основні засоби, матеріальні цінності, цінні папери, кошти та інше майно, що виявилося у надлишку, підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно на результати фінансово-господарської діяльності або збільшення фінансування з наступним встановленням причин виникнення надлишку і винних у цьому осіб;
— убуток цінностей у межах затверджених норм списування за рішенням керівника підприємства, установи відповідно до витрат виробництва, обігу або на зменшення фінансування. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише в разі виявлення фактичних нестач. За відсутності норм убуток розглядається як понаднормова нестача;
— понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування цінностей відносяться на винних осіб за цінами, за якими обчислюється розмір шкоди від розкрадання, нестач, знищення та псування матеріальних цінностей;
— понаднормові втрати і нестачі матеріальних цінностей, включаючи готову продукцію, в тих випадках, коли винуватці не встановлені або у стягненні з винних осіб відмовлено судом, зараховуються на збитки або зменшення фінансування.

Документальне оформлення результатів інвентаризації. Інструкцією № 69 передбачено такі форми первинних інвентаризаційних документів:

акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей (додаток № 1 до Інструкції № 69);

книга реєстрації контрольних перевірок інвентаризацій (додаток № 2 до Інструкції № 69);

відомість результатів інвентаризації (додаток № 3 до Інструкції № 69).

Але перелічені форми первинного обліку призначені для узагальнення інформації про проведення інвентаризації взагалі або про контрольні перевірки окремих ділянок підприємства.

Тому для оформлення результатів інвентаризації використовуються такі форми первинних документів:

інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей (форма № М-21, затверджена наказом № 193);

форми первинних документів, затверджені постановою № 241.

У листі № 03-04-05/41 Держкомстат України наголошує на необов'язковості застосування типових форм первинної облікової документації з інвентаризації, затверджених постановою № 241, та нагадує про можливість розробки необхідних первинних облікових документів підприємством самостійно.

Термін зберігання документів з інвентаризації (інвентаризаційні описи, акти, протоколи засідань інвентаризаційних комісій) відповідно до Переліку № 41 становить три роки за умови завершення ревізій. У разі виникнення спорів, суперечностей, порушення кримінальних справ - зберігаються до винесення відповідного рішення.

Перевірка результатів інвентаризації. Після закінчення інвентаризації оформлені в установленому порядку інвентаризаційні описи передаються в бухгалтерію для складання порівняльних відомостей. На цінності, що належать іншим підприємствам, складаються окремі порівняльні відомості. Копія інвентаризаційного опису і довідка про результати інвентаризації надсилаються власникам цінностей.

До складання порівняльних відомостей і визначення результатів інвентаризації бухгалтерія підприємства проводить перевірку всіх підрахунків у інвентаризаційних описах. Виявлені помилки у цінах, таксуванні та підрахунках повинні бути виправлені й завірені підписами всіх членів інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальних осіб.

На останній сторінці інвентаризаційного опису обов'язково робиться відмітка про перевірку цін, таксування і підрахунки підсумків за підписами осіб, які її проводили.

У порівняльних відомостях відображаються розходження між даними бухгалтерського обліку і інвентаризаційних описів.

Вартість надлишків і нестач цінностей в порівняльних відомостях наводиться відповідно до їх оцінки в облікових регістрах.

Інвентаризаційна комісія перевіряє правильність визначення бухгалтерією результатів інвентаризації та за наслідками інвентаризації складає протокол із зазначенням у ньому результатів інвентаризації і висновків щодо них, а також пропозицій про залік нестач та надлишків пересортицею, списання нестач у межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.

Протокол інвентаризаційної комісії має бути у 5-денний термін розглянуто і затверджено керівником підприємства. При цьому затверджені результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку підприємства на дату проведення інвентаризації.

У примітках до фінансової звітності наводяться відомості про результати проведених у звітному році інвентаризацій за формою, наведеною у додатку № 3 до Інструкції № 69.

У випадку встановлення нестачі, інвентаризаційною комісією фіксується вид матеріальних цінностей, що зникли, їх загальна кількість, сума нестачі, а також дані про місце, дату, час і обставини її виявлення. Нестача може бути наслідком навмисних дій працівників або ж неуважності. Зазвичай претензії пред'являються до матеріально відповідальних осіб, тому вони повинні бути ознайомлені під підпис з фактами, викладеними в акті, і зобов'язані дати письмове пояснення причин того, що сталося.

Способи відшкодування шкоди

Розмір збитків визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 % ба-лансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Державний комітет зі статистики, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору, за формулою 2.5:

Рз = [(Бв – А) х Iінф. + ПДВ + Азб] × 2,

де Рз — розмір збитку; Бв — балансова (первинна) вартість; А — амортизація;

1 — індекс інфляції;

2 — коефіцієнт.

На підставі даних інвентаризації керівником приймається рішення про порядок притягнення до відповідальності винних осіб. Залежно від обставин, за яких було завдано шкоди, можливі два варіанти розвитку подій:

· матеріальна відповідальність (відповідно до норм КЗпП) з частковим або повним відшкодуванням нестачі;

· кримінальна відповідальність (відповідно до норм Кримінального кодексу) з поданням заяви про розкрадання в міліцію.

Винний працівник має право добровільно погасити нанесені підприємству збитки (ст. 130 КЗпП). Гроші можуть бути внесені через касу або на банківський рахунок підприємства. Якщо працівник не має можливості погасити всю суму відразу, її можна розбити на частини. Найкраще це оформити у вигляді письмової заяви працівника про добровільне відшкодування шкоди, яка візується керівником. У документі повинні бути зафіксовані суми, терміни і порядок відшкодування. За бажанням працівника суми для погашення недостачі можуть утримуватися з його зарплати. Але пам'ятайте, що розмір всіх утримань із зарплати, у тому числі і з відшкодування шкоди, не може перевищувати 20% зарплати, що підлягає виплаті цьому працівнику (ст. 128 КЗпП).

Якщо працівник не згоден з рішенням керівника або з розміром стягнення, він має право звернутися до суду для розгляду спору.

Якщо розмір збитків перевищує середньомісячний заробіток або якщо винний працівник вже звільнився, а також в інших випадках, коли відшкодування збитків на підставі наказу вже неможливе, підприємству необхідно звертатися в суд (ст. 233 КЗпП). Позовна заява подається за місцем проживання працівника протягом одного року з дати, коли була виявлена нестача. До заяви додаються документи з інвентаризації, які підтверджують факт завданих підприємству збитків і вину працівника.

Що стосується кримінальної відповідальності, її встановлює суд після проведення слідчих дій. Якщо нестача виникла внаслідок умисних дій працівників підприємства і при цьому матеріали інвентаризації було вирішено передати в слідчі органи, то вимагати відшкодування з винних осіб керівник не має права до отримання рішення суду. Те ж саме стосується і звільнення працівника. Тільки після вступу в силу рішення суду можна звільнити працівника відповідно до п. 8 ст. 40 КЗпП за розкрадання за місцем роботи.

Розходження фактичної наявності виявлених інвентаризацією цінностей з обліковими даними називається інвентаризаційними різницями. А приведення облікових даних у відповідність із фактичними даними називається регулюванням інвентаризаційних різниць. Розглянемо окремі види інвентаризаційних різниць.

⇐ Предыдущая 1 2 345 Следующая ⇒