Модель соціально-ринкового господарства

18). Модель соціально-ринкового господарства

Надзвичайно важливе значення для нинішньої ситуації в Україні, де становлення ринкового господарства відбувається за моделлю "законодавчо встановленого устрою", мають основні характеристики неоліберальної теоретичної моделі В. Ойкена, яка, по суті, постулювала такі три фундаментальні принципи теорії устрою:

1) принцип індивідуальної свободи: із концепції, згідно з якою економічний устрій має відповідати ідеалам свободи і гідності людини, випливає необхідність приватної власності та приватної автономії (держава не повинна регулювати господарські процеси);

2) принцип системної економічної політики: концептуальна економічна політика має орієнтуватися на ієрархію політичних цілей і спрямовані на їх реалізацію програми, щоб не перетворитися на "політику експериментів", яка передбачає розв'язання всіх проблем, що виникають у результаті постійного втручання держави;

3) принцип сильної держави: держава безпосередньо не втручається у господарські процеси, а лише створює правові умови з метою їх безперешкодної дії. Вільний від державного дирижизму економічний устрій не є апріорним, незмінним: це законодавчо встановлений лад, для виникнення, підтримки і подальшого розвитку якого потрібна сильна держава.

19). Фермерський шлях розвитку с/г

капіталістичний розвиток фермерського господарства при відсутності поміщицьких латифундій.

20).Пруський шлях розвитку с/г

це перехід до капіталістичного господарювання на основі розвитку великого поміщицького (юнкерського) господарства, зі збереженням невеликої кількості міцних селянських господарств (гроссбауеров), при обезземелення більшості селян та їх перетворення в сільськогосподарських найманих робітників. Цей шлях болючіше для селян і супроводжується великими соціальними витратами.

21). Акт Гласса — Стіголла — закон, який заклав основи сучасного банківського законодавства США (названий за іменами його авторів-конгресменів, офіційна назва «Банківський акт 1933 року»). Прийнятий 16 червня 1933 року урядом Франкліна Рузвельта як засіб державного регулювання кредитної системи США, спрямованої на подолання наслідків світової економічної кризи 1929–1933 років. Згідно з актом, посилювались централізація банківської системи США, державний контроль за діяльністю банків, вводилось державне страхування банківських депозитів, розмежовувались банківські операції на короткострокові і довгострокові та визначались умови створення окремих банків.

22). Закон Вагнера 1935 р. створив дисбаланс політичних сил, обмежуючи свободу дій, «нечесну трудову практику» тільки підприємців, що не могло не викликати бурхливого протесту з їхнього боку. Боротьба навколо Закону 1935 р. розпочалася відразу ж після його прийняття. Закон Вагнера – гіпотеза німецького економіста А. Вагнера, згідно з якою промисловий розвиток супроводжується зростанням частки державних витрат у валовому національному продукті. Головними причинами такого зростання Вагнер вважав: 1) збільшення витрат на державне управління, забезпечення законності й порядку, а також на регулювання економічної діяльності у процесі розвитку суспільства, 2) еластичність попиту на культурну та благодійну діяльність держави по доходу більше одиниці (перевищення такого попиту щодо зростання доходів), 3) економічний розвиток супроводжується зростанням промислових монополій, що потребує посиленого державного контролю.

Технологічні уклади	Період домінування	Країни-лідери	Технології, що переважають
Перший	1770-1830 рр.	Велика Британія, Франція, Бельгія	Водяний двигун, виплавка чавуну і обробка заліза, будівництво каналів
Другий	1840-1880 рр.	Велика Британія, Франція, Бельгія, США, Німеччина	Паровий двигун, вугільна промисловість, машино- та верстатобудування, чорна металургія
Третій	1890-1930 рр.	Велика Британія, Франція, США, Німеччина	Електротехнічне і важке машинобудування, виробництво сталі, неорганічна хімія, важке озброєння, кораблебудування, лінії електропередач, стандартизація

24). Го́мстед— ділянка землі в 160 акрів (приблизно 65 га) під ферму на вільних землях Канади й США, яка після п'яти років проживання на ній віддавалася піонерові безкоштовно у власність під умовою її обробки й забудови.

Акт про гомстеди надавав будь-якому іммігранту, котрий сплатив мито в 10 доларів за право зайняти гомстед на довічне користування. Подібні гомстеди займали перші українці-емігранти у степових провінціях Канади.

⇐ Предыдущая 1 2 34