Організація і здійснення перевірок додержання законів при виконанні покарань у виді штрафу і конфіскації майна.

Відповідно до статті 75 Закону України „Про виконавчепровадження” рішення щодо стягнення штрафу та конфіскації майна підлягають виконанню в порядку, встановленому цим Законом,пунктом 2 статті 3 якого встановлено, щовироки, ухвали та постанови судів у кримінальних справах в частині майнових стягнень підлягають виконанню державною виконавчою службою як і покарання у виді штрафу і конфіскації майна. Це визначено істаттею 12 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Тому прокурор має право і зобов’язаний отримати повну інформацію про відповідне виконавче провадження, а у разі необхідності вимагати надання копій виконавчих документів у встановлений термін та безкоштовно. Ч 2 статті 415 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що розпорядження прокурора, які стосуються виконання вироків, ухвал і постанов суду, обов’язкові для всіх органів і посадових осіб, що їх виконують, норма аналогічного змісту передбачена ічастиною 2 статті 22 КВК України.

Відповідальність службових осіб у разі невиконання законних вимог прокурора щодо надання інформації передбачена статтею 185-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”.

2. Організація і здійснення перевірок додержання законів при виконанні покарань у виді штрафу і конфіскації майна.

При перевірці прокурор повинен з’ясувати, яким чином вирок суду щодо штрафу чи конфіскації майна звернутий до виконання. Цей порядок регламентується статтею 404 КПК України і полягає в тому, що вирок суду, який набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше ніж через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання обвинувального вироку надсилає копію вироку органу, на який покладено обов’язок його виконати – тобто підрозділу державної виконавчої служби за місцем знаходження майна.

Крім цього п.16.1.13. Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27.06 2006 № 68 передбачено, що у випадку призначення особі покарання у виді штрафу (основне чи додаткове), засудженому надсилається лист з роз’ясненням обов’язку сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком законної сили, про що повідомити суд шляхом представлення документа про сплату штрафу. Якщо в установлений строк штраф не сплачено, протягом 3-х діб з дня закінчення строку для добровільної сплати штрафу оформлюється та надсилається до підрозділу державної виконавчої служби за місцем знаходження майна засудженого виконавчий лист про примусове стягнення штрафу.

Повернутий до суду виконавчий лист з постановою про неможливість стягнення штрафу повторно звертається судом до виконання з роз’ясненням засудженому порядку зняття судимості. Відповідно до ст. 28 КВК України після стягнення штрафу виконавчий лист з відміткою про виконання вироку повертається суду, який постановив вирок Справа підлягає здачі в архів суду після долучення до її матеріалів квитанції про сплату штрафу, належним чином оформленого виконавчого листа з відміткою про виконання вироку або постанови про неможливість стягнення штрафу.

При перевірках додержання законів при виконанні покарання у виді конфіскації майна слід мати на увазі, що відповідно до ст.125 КПК України в справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов’язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову. В порядку, передбаченому ст.126 КПК України, забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які за законом несуть матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. При цьому, накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду.

Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам. Арешт майна і передача його на зберігання оформлюються протоколом, який підписується особою, що проводила опис, понятими і особою, яка прийняла майно на зберігання (ця особа попереджуються під розписку про кримінальну відповідальність за незбереження майна).До протоколу додається підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпадає потреба.

Звернення вироку до виконання у частині конфіскації майна засудженого (п.16.1.7. Інструкції) полягає у направленні органу державної виконавчої служби за місцем знаходження майна копії вироку, виконавчого листа, протоколу накладення арешту на майно і опису майна або протоколу про відсутність майна, що підлягає опису, або довідки суду про їх відсутність у кримінальній справі, а в разі потреби і копії постанови про накладення арешту на майно. У разі відсутності у справі відомостей щодо опису майна виконавчий лист надсилається за останнім місцем проживання засудженого.

Суд також повідомляє фінансову установу за останнім місцем проживання засудженого про направлення виконавчого листа органу державної виконавчої служби. Якщо майно засудженого знаходиться у декількох місцях, то повідомлення надсилаються з всіма відомими адресами за місцем знаходження майна. Справу можна передати до суду після повернення виконавчого листа з відміткою про виконання.

Прокурор повинен перевірити своєчасність звернення судами вироків до виконання та направлення їх копій разом із розпорядженнями про виконання обвинувального вироку. Наприклад, вирок Доманівського суду Миколаївської області про конфіскацію ½ частини майна засудженого до 6 років позбавлення волі Ч. набрав чинності у 2004 році, але до березня 2005 року виконавчий лист судом до установи не направлявся.

На практиці мають випадки, коли суди направляють копії вироків до регіональних управлінь юстиції, а не безпосередньо до відділів державної виконавчої служби, що призводить до витрат часу на пересилання документів, тяганину при зверненні вироків до виконання.

Виконавче провадження відкривається на підставі виконавчого документу - виконавчого листа, що видається судом на підставі вироку – статті 18 та 18-1 Закону України „Про виконавче провадження”. Виконавчий лист має бути пред’явлений до виконання своєчасно і відповідати вимогам статті 19 Закону, що пред’являються до виконавчих документів. Виконання провадиться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або місцезнаходження його майна (стаття 20 Закону). Прокурор повинен з’ясувати додержання державними виконавцями вимог статті 24 Закону щодо 3-денного строку винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з дня надходження виконавчого документу, чи організовано підрозділом державної виконавчої служби належний облік та реєстрація виконавчих документів, які надходять до відділу, наявність відомчого контролю за реєстрацією, обліком та вирішенням таких документів.

Необхідність цих дій прокурора пояснюється поширеністю практики несвоєчасної реєстрації надходження виконавчих документів, вчинення на них резолюцій керівниками без зазначення дат, що дає виконавцям можливість відкриття провадження у строки на свій розсуд. Наприклад, за рядом виконавчих листів місцевого суду Долинського району Івано-Франківської області про стягнення штрафів із засуджених постанови про відкриття виконавчих проваджень не виносились протягом року, в Ясинуватському міськвідділі Державної виконавчої служби Донецької області виконавчі листи про стягнення штрафів перебували без руху понад 2 роки.

Особливу увагу прокурор повинен приділяти додержанню вимог частини 2 статті 26 КВК та частини 4 статті 24 Закону України „Про виконавче провадження” щодо не встановлення строку для добровільного виконання засудженими вироків суду щодо штрафу, а також звільнення засудженого від сплати виконавчого збору. Постанови про надання такого строку підрозділами виконавчої служби або стягнення з засуджених виконавчого збору підлягають опротестовуванню з одночасним вжиттям заходів до притягнення винних службових осіб до дисциплінарної відповідальності.

Частина 5 статті 24 Закону передбачає, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження протягом наступного дня після дня її винесення повинна бути надіслана боржнику та органу, що видав виконавчий документ (суду). Рекомендується шляхом зустрічної перевірки в місцевому суді з’ясувати чи своєчасно надходять копії таких постанов, чи веде суд їх облік, чи узагальнюється своєчасність надходження до суду постанов про відкриття виконавчого провадження за виконавчими документами суду.

Строки здійснення виконавчого провадження встановлені статтею 25 Закону, відповідно до частини 2 цієї статті державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії за виконавчим листом про стягнення штрафу або конфіскації майна протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому слід враховувати, що строки виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій та час зупинення виконавчого провадження, а також на час реалізації арештованого майна боржника.

Згідно з частиною 5 цієї ж статті Закону за виконавчим документом про конфіскацію майна державний виконавець розпочинає вчиняти виконавчі дії не пізніше ніж у п’ятиденний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, проте порушення цього строку мають поширений характер.

Перевіряючи законність постанов, винесених державними виконавцями про закінчення провадження за виконавчими листами про стягнення штрафів та конфіскацію майна у порядку кримінального судочинства, прокурорам слід виходити з того, що єдиною підставою є п.8 статті 37 Закону – фактичне повне виконання виконавчого документу. Законність інших підстав підлягає ґрунтовній перевірці, особливо випадки закінчення провадження за фактами смерті боржників, скасування рішення суду, що підлягало виконанню на підставі виконавчого документу ( можуть мати місце випадки безпідставного закриття провадження при зміні вироків в частинах, що не стосуються штрафу чи конфіскації), закінчення проваджень за збігом строків для даного виду стягнення (належить перевіряти правильність обчислення процесуальних строків, вирішувати питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у несвоєчасному виконанні вироку).

Підставою закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 10 частини 1 статті 37 Закону є також направлення виконавчого документу за належністю до іншого підрозділу державної виконавчої служби. При цьому безпідставні, тривалі пересилання документів та листування з цього приводу нерідко використовуються окремими посадовцями Державної виконавчої служби як спосіб не приймати документ до провадження і не виконувати його. При виявленні такого факту прокурор має з’ясувати коли саме до відділу державної виконавчої служби, що перевіряється, надійшов виконавчий документ суду про стягнення штрафу чи конфіскацію майна, коли і яким державним виконавцем відкрито виконавче провадження, в які терміни вчинено виконавчі дії для фактичного і повного виконання вироку суду. Коли і яким чином надійшли документи, що направлені до іншого підрозділу державної виконавчої служби, чим викликана така необхідність, в які строки після отримання таких даних прийнято рішення і чи відповідає його форма і зміст вимогам Закону України „Про виконавче провадження”.

Прокурору належить пересвідчитись у фактичному надходженні виконавчого документу до іншого відділу державної виконавчої служби, відсутності суперечки про належність виконавчого документу та відкритті виконавчого провадження за новим місцем виконання. У разі територіальної віддаленості підрозділу, до якого направлено виконавчий лист, зустрічну перевірку доцільно проводити шляхом направлення доручення відповідному територіальному прокурору.

За кожним випадком ненадходження виконавчих документів до відділу державної виконавчої служби, куди він ніби-то був направлений, доцільно проводити дослідчі перевірки та приймати рішення в порядку статті 97 КПК України.

Пунктом 11 статті 37 Закону передбачено право державного виконавця закінчити виконавче провадження поверненням виконавчого документу до суду, який видав виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 76 Закону, тобто у випадках, коли виконання судового рішення неможливе без участі боржника. У цих випадках належить перевіряти чи відповідає зміст та форма відповідної постанови державного виконавця вимогам закону, чи належно обґрунтовано рішення, чи затверджено таку постанову начальником підрозділу державної виконавчої служби.

⇐ Предыдущая 1 234 Следующая ⇒