Бесіда за запитаннями та завданнями.

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 7Следующая ⇒

Обговорення з учнями значення реформ Івана ІV Реформи Івана Грозного

- Видання нового збірника законів – Судебника

- Заснування опричинни (особисте володіння царя )

- Уведення органів місцевого самоврядування

- Утворення особистої гвардії царя – Обраної тисячі

- Утворення Земського собору – дорадчого, влади при царі

- Утворення постійного піхотного війська – стрілецького

- Формування органів управління - приказів

Розповідь вчителя

В опричнині цар одержав абсолютну владу. Боярська дума була розігнана, а проти бояр проводився жорсткий терор. Опричне військо в 1570-1572 рр. здійснило похід усією країною, розорюючи міста, знищуючи населення, придушуючи повстання та залякуючи непокірних. Насильство, страти стали звичним явищем. Навіть митрополит, який відмовився під час служби благословити царя, пізніше був убитий Малютою Скуратовим – вірним підданим царя.

У народі Івана прозвали Грозним. Виконавці його волі , опричники, одягнені в чорні ряси ченців, наводили жах на населення . Люди тікали , боячись за свої родини. Майже 80 % землі на півночі не оброблялось. Це сталось після того, як опричне військо розорило Новгородську та Псковську землю. Грабуючи всіх без розбору, убиваючи невинних, спалюючи й руйнуючи будівлі , вони виконували волю царя.

Але опричники були сміливими проти беззбройних людей. Від військ кримського хана , який неодноразово нападав на Московське царство, вони тікали. І коли кримчани зчинили напад на Москву , спаливши її, цар молився в Ростові. Кримчан розгромили війська, а опричників тепер страчував сам цар.

Бесіда за запитаннями та завданнями.

1) Визначте вплив опричнини : а) на господарство держави; б) обороноздатність; в) владу царя ; г) становище бояр.

2) Чому в народі Івана IV прозвали Грозним ?

3. Зовнішня політика Івана IV

За Івана IV зовнішня політика Московської держави набула експансіоністського характеру. Війни, що велися майже неперервно, мали метою збільшити територію Московської держави за рахунок земель сусідів. Така риса була характерною для зовнішньої політики багатьох тогочасних держав. Але в XVI ст. західноєвропейські держави, не бажаючи втягуватись у тривалі війни з сусідами, свою експансію спрямовували в Новий Світ: завойовували там землі та перетворювали їх на свої колонії. Для Московської держави об'єктом колонізації стали сусідні території. Завоювання відповідали інтересам Московії, сприяли її економічному посиленню і територіальному зростанню, але мали негативні наслідки для її сусідів.Завойовані народи опинилися, власне, в колоніальній залежності від Московії, втративши перспективи розвитку власної державності.

Особливістю Московської держави було те, що ядро її державної території, яке сформувалося до XVI ст., знаходилося осторонь світових торговельних шляхів. На заході такі шляхи контролювали Швеція, Литва і Польща; на сході та півдні — Кримське, Астраханське й Казанське ханства.

У 1548 р. Іван IV розпочав війну за підкорення Казанського ханства. У жовтні 1552 р. 150-тисячне московське військо захопило Казань — столицю ханства. Проте і після цього татари протягом кількох років чинили опір загарбникам. За наказом Івана IV тих, хто не хотів коритися, винищували або відправляли у Московію. Там їх тримали у спеціально побудованих в'язницях, де в'язням пропонували прийняти православ'я і жити в монастирях; тих, хто відмовлявся, страчували.

Підкоривши Казань, московське військо 1556 р. без бою здобуло Астраханське ханство. Внаслідок завоювань Іван IV отримав можливість контролювати багатий Волзький торговельний шлях і додав до свого титулу звання “царя астраханського”.

Загарбавши Казанське та Астраханське ханства, Іван IV розпочав війну проти Кримського ханства. Вона точилася впродовж чотирьох років, але жаданого успіху не принесла. Кримський хан був серйозним ворогом, за його спиною стояв могутній турецький султан, перед яким тремтіла Європа. Зрозумівши безперспективність війни проти Криму, Іван IV спрямував свою експансію на захід.

Якраз тоді з'явилася можливість налагодити торговельні стосунки із Західною Європою. У серпні 1553 р. на узбережжі Білого моря, північній околиці Московії, висадились англійці. Це були учасники експедиції мандрівника Х'ю Уїллоубі, які намагалися знайти “північний шлях” до Індії.

Великі географічні відкриття XV — першої половини XVI ст., коли Х. Колумб відкрив Америку, а Васко да Гама — новий шлях до Індії, значно збагатили Іспанію та Португалію. Проте інші країни, заздрячи прибуткам першовідкривачів, стали шукати інших шляхів до Індії. Популярності набула ідея “північного шляху” — навколо Скандинавського півострова. 11 травня 1553 р. цим шляхом на пошуки Індії й Китаю вирушила англійська ескадра з трьох кораблів на чолі з Х'ю Уїллоубі.

Під час експедиції два кораблі загинули, а один — останній — було винесено штормом до берегів невідомого доти англійцям “варварського королівства” — Московії.

Коли Івану IV доповіли про прибуття мандрівників, він одразу збагнув, що для його держави відкривалася можливість підтримувати зв'язки з Західною Європою через Біле море. Цар надав англійським купцям право безмитної торгівлі на території своєї держави.

Одначе цього шляху для підтримки зв'язків із Західною Європою Іванові IV було замало. тривалі і суворі зими заважали розвитку морської торгівлі через Біле море, яке було вкрите кригою.

Територіальні зазіхання Московії поширювалися на багаті землі Балтії, що знаходилися під владоюЛівонського ордену. Метою Лівонської війни 1558—1583 рр. і стала боротьба Івана IV за загарбання Прибалтики і вихід до Балтійського моря. Агресія Московії занепокоїла Європу. На захист Лівонії виступили Литва, Польща, Швеція і Данія. Тривала 25-річна війна закінчилася для Московської держави повною поразкою.

Іншим об'єктом експансії став Сибір. У 1582 р. почалося завоювання Сибірського ханства. Зацікавлені в підкоренні цих земель купці Строганови з дозволу Івана IV найняли загін волзьких козаків отамана Єрмака, який рушив на завоювання Сибіру. Дії озброєних вогнепальною зброєю козаків нагадували винищення іспанськими конкістадорами індіанців у Новому Світі. Місцеве населення, яке чинило опір загарбникам, винищувалося. Всіх інших примушували складати присягу московському цареві та обкладали даниною. За козаками на завойовані землі сунули купці, ремісники, селяни-втікачі, всілякі шукачі пригод. За цією строкатою юрбою рухалися царські війська й чиновники, які перетворювали сибірські землі в колоніальні володіння Московської держави. Колонізація Сибіру тривала протягом сторіччя і завершилася наприкінці XVII ст.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 Следующая ⇒