Хелпикс

Главная

Контакты

Случайная статья





Наукове дослідження і вивчення дитячої літератури



Наукове дослідження і вивчення дитячої літератури

 

ВИВЧЕННЯ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 Революційна ідея Я. А. Коменського, що полягає в обгрунтуванні класно -урочної системи, призвела до зміни освітньої стратегії: з парадигми

«Наслідування» виникла нова - «інформація». Освітній простірзмістився у площину «вчитель - учень», а навчальний процес постав увигляді передачі і прийому інформації. Результатом інформаційної системиосвіти стало скорочення часу навчання та його якіснийпоказник. Розвиток інформаційної системи освіти породило прагненнярозширювати обсяги інформації, час навчання, що закономірно зустрілоперешкоду в якості засвоєння знань. Тому наприкінці XX століття всінаполегливіше звучало питання про необхідність створення нового механізмуосвітнього процесу. Аналіз досліджень в педагогічній іпсихологічної теорії та практиці підводить до висновку про те, щоструктурувати знання слід не шляхом предметного поділу, а за допомогоюпозначення проблем. Зосередившись на проблемі легше організуватидіяльність, яка б забезпечила занурення що навчається в проблему ідозволила б йому зайнятися постановкою і рішенням окремих питань-завдань.

У педагогічній науці є успішні досліди проблемного навчання. Такимпідходом забезпечується інтеграція нагальних педагогічних вимог:пізнавально діяльного підходу, суб'єкт-суб'єктного співвідношення,формування парадигми «свідомість - особистість»./1/

 Названі та багато інших підходи реалізовувалися в концепції «Школа XXIстоліття », основне положення якої полягає в тому, що навчання длядитини - це праця, і творчість, і нові відкриття, і самовираження, ісамовиховання, і задоволення.

 Перехід на нову освітню систему дозволяє вирішувати проблемуподання змістовного стандарту з того чи іншого предмету, виходячиз його специфіки, особливо актуально це положення для початкової школи.

Тенденції світової педагогіки свідчать про необхідність виділенняпочаткової школи як особливого періоду навчання зі своїми вимогами доосвітнім стандартам в постіндустріальному інформаційному суспільстві.

Вимоги гуманізації освіти привели до створення інтегрованогокурсу початкової школи «Читання і література», покликаного забезпечитирозвиток і вдосконалення особистості дитини на основі емоційно -чуттєвого досвіду, інтелекту, рефлексії.

 Сутність специфічного підходу до побудови системи навчального процесу запрограмі «Читання і література» задається статусом «підготовки молодшогошколяра як учня, здатного здійснювати навчальну діяльність впочатковому освітньому ланці на широкому інформаційно-культурному рівніз повним використанням потенціалу особистісного розвитку ».

 Рішення проблеми закладено вже в самій назві, де читання і літературає равноположеннимі процесами, які з самого початку вводяться якрівноправні сторони навчання. Відмінна риса даного курсуполягає в тому, що читання в період початкового навчання виступає вяк самостійного напрямку, тому що постановка, формуваннянавички читання, доведення його до природного процесу, що дозволяєповноцінно сприймати літературний текст і книгу, служать рішеннямспецифічної задачі, що виділяє даний період як органічну частинуподальшого курсу літературного читання. Повноцінність процесу освоєннялітератури на всьому протязі початкового навчання забезпечується за рахунокметодичних засобів, головна з яких - спільна діяльність учняі вчителі як читачів, де роль вчителя - координація тих сторінчитацької підготовленості, які знаходяться в стадії становленняучня-читача.

 Літературне читання в початкових класах переслідує основну мету-допомогтидитині стати читачем; шляхом читання твору та його елементарногоаналізу донести до учнів багатий світ вітчизняної та зарубіжної дитячоїлітератури в її специфіці як мистецтва відображення реальної дійсностіза допомогою художнього слова і таким чином збагатити йогочитацький досвід.

 Розвиток читача передбачає формування такого виду діяльності,яке дозволяє сприймати текст/читати вголос, мовчки, виразно,вибірково, детально вивчати текст або тільки познайомитися з ним /; розумітичитаемое не тільки на рівні фактів, а й смислового змісту/мати своєсудження, виражати емоційне ставлення і т.д. /; відтворювати у своємууяві прочитане; відтворювати текст, тобто вміти розповісти його врізних варіантах - докладно, вибірково, стисло, творчо зі зміноюситуації або проектуванні на себе ситуації. Ці компоненти необхідні дляздійснення правильної читацької діяльності./3/

 Однак, щоб дитина стала повноцінним читачем, важливо створити умовидля читання. Головною - організація читацького довкілля, матеріал длячитання, що спрямовує розвиток читацької діяльності.

 Іншими, не менш важливими умовами є: 1.прінціпи підходу долітературного твору і  2.подготовленність вчителів.

 У центрі уроків читання та література стоїть художній твір.

Текст літературного твору на уроці літератури, в тому числі на уроцічитання в початковій школі не є засобом вирішення різноманітнихпедагогічних задач/формування навички читання, моральне виховання,У рамкахщо створюється нового для початкової школи навчального предмета - література --художня словесність стає центром вивчення і освоєння.

Задача формування навички читання представляється технічної тапідпорядковується рішенням змістовних завдань, пов'язаних з освоєнням різнихаспектів художньої словесності. Пріоритетним для нового навчальногопредмета стають завдання-розвитку культури художнього сприйняття івідображення навколишнього світу, інтересу до читання, виховання художньогосмаку. Мета уроку літературного читання - аналіз змісту та формилітературного твору. Всі ж інші завдання - розвиваючі тавиховують - вирішуються опосередковано, через провідну. Новий погляд науроки літератури в початковій школі припускає відмову від наївно -реалістичного ставлення до літератури й до мистецтва в цілому. Сприйняттяхудожнього твору не може бути зведений до відтворення описуваноїавтором життєвої ситуації. Важливо донести до усвідомлення учнів не стількижиттєву картинку, скільки опосередковане системою образів і створене внеповторною художній формі авторське ставлення до того чи іншогосуспільного явища, його оцінка та міркування з цього приводу. Функціявіртуальної реальності, притаманна художнього твору, дозволяємоделювати розвиток цій ситуації. Тим самим сприяє більшглибокому усвідомленню ідеї, сюжету і форм художньої виразності.

Сказане пред'являє особливі вимоги до відбору художніхтворів. Це повинні бути повноцінні в художньому відношеннітвори дитячої літератури, написані як спеціально для дітей, такі адаптовані для дитячого читання, фольклору, що вивчаються цілісно, а не

Фрагментарно, як це практикувалося до недавнього часу. Тільки вивченняхудожнього твору цілком дозволяє засвоїти умовністьзображуваної дійсності, своєрідність авторської манери, специфікуварійованою сюжету.

 Концептуально, новий підхід до уроків читання. та літератури в початковійшколі породжує вимогу перегляду курсу дитячої літератури припідготовці майбутнього вчителя. Традіціціонно література розглядалася вісторичному плані, як історія літератури. Проте вже давно зазначалосянедосконалість даного методу, особливо якщо учест', що дитяча літературавивчалася у відриві від загальної історії літератури. Лінійне розташуваннядосліджуваного матеріалу, що не дозволяло побачити загальне і специфічне у розвиткулітератури для дітей, отримати цілісне сприйняття літературного процесу.

Спираючись на принципи включення літературних творів в програму длячитання та літератури в початковій школі художньо-естетичний, жанровийі авторський емоційно-естетичний, ціннісно-орієнтовний.,системності та наступності, доцільно курс вузівського вивченнядитячої літератури будувати на основі жанрово-хронологічному.

 Хронологія допомагає простежити становлення і розвиток літературноїпроцесу для дітей, а жанрова характеристика - дефініровать фольклорну іавторську точки зору на ті чи інші описуються ситуації. Поділ нафольклорний та літературний матеріал встановлює не лише різницю всвіторозумінні, але і у використовуваних засобах образної виразності,залучення яких служить найрізноманітніших завдань: філософським,художнім, прагматичним .. Найбільш яскраво необхідність подібногоподілу виявляється при аналізі казок - народних, авторських зарубіжних,російських і радянських.

 Народна казка, відображаючи бачення світоустрою даними колективом,покликана була в персоніфікованої формі вирішувати питання людськогобуття, адаптації його в швидкоплинні світі. Починаючи з епохи Просвітництваказка народна втрачає світоглядний аспект і сприймається якщось нереальне, що має, однак, великим виховним потенціалом.

Персоніфікація стала просто чарами. Спочатку авторська казкабула перекладанням народної з явно вираженою просвітницькою ідеєю автора.

Такі казки Ш. Перро. З плином часу авторська казка набуваєсучасних рис, залишаючись літературою для дорослих. Лише з середини XIXстоліття, казки починає складати безпосередньо для дітей. У творчості Р.

Кіплінга, А. Мілна, Л. Керролла та ін казка, стає дієвимзасобом навчання, розвитку, виховання і розваги дітей. Найбільшоюмірою володіючи функцією віртуальної реальності авторська казкасприяє вирішенню багатьох завдань освіти. З цією метою визначаєтьсясистема образів - це, як правило, діти, іграшки або тварини,сприймаються дітьми як у якості друзів. Своєрідні ідеї реалізуютьказки зарубіжних, російських, казахських і радянських авторів. Їх аналіздозволяє створити цілісну картину особливостей казки, комплекс завдань,вирішуються за допомогою різних казок. І все це у невимушеній, яскравощо представляється, емоційно-позитивною і впливає складовоїпроцесу освіти.

 

 Казці протистоять поетичні, прозові та драматичні жанри.

Такий розподіл дозволяє, міцніше засвоїти специфіку різних родів і жанрівлітератури, так як казка має і прозаїчну, і поетичну, ідраматичну форми. Разом з тим вона протиставлена літературним жанрамсвоєю змістовною стороною.

 До поетичним жанрам в дитячій літературі відносяться вірші таневеликі поеми, зміст яких доступно і цікаво дитині. Основнітеми розгортається в поезії - картини природи, жанрові замальовки ірізні ситуації. Емоційний вплив досягається ритмічноїорганізацією, яка повинна бути банальною, тобто загальноприйнятої в данійпоезії. Будь-яка оригінальна організація вірша може бути несприйнята дитиною, а, отже, не зрозуміла і смислова сторонавірші чи поеми. Головне завдання поезії - формувати художньо -естетичний смак. Вирішується вона шляхом поступового - від простого до складного

- Освоєння художньої мови, його окремих елементів і законів навзаємодії. Ритм, рима, звукопис, метафора, алегорія, як і багатоінші засоби художньої виразності, сплавлені в поетичномутексті в цілісне художнє єдність, хронологічний розташуваннядосліджуваних творів дозволяє плавно засвоювати фактори художньоговраження: спочатку майже ізольовано, елементарно, потім у мінімальномупоєднанні, згодом у композитні. В результаті учні починають їхрозпізнавати і сприймати що стоять за ними думки.

 З прозових жанрів в дитячій літературі переважно зустрічаютьсяновели, оповідання та повісті. Їх загальна властивість полягає в динамізм,постійній зміні подій, мовних характеристики і місця дій. Динамізмутримує постійний інтерес дитини, тому що йому хочеться знати, що будедалі, як герої подолають виниклі труднощі. Цим же цілям служатьдіалоги, вони прискорюють рух подій. Героями виступають діти, іграшки татварини, тобто дитині цікаво читати як би "про себе" - так вінсприймає персонажів.

 Драматичні жанри в програмі для початкової школи представлені байкоюі драматичної казкою/А. Толстой "Золотий ключик, або пригоди

Буратіно "/. Проте казка розглядається саме як казка, а не якдраматичний твір. У байках основна увага приділяється прийомаміносказання. На прикладі байок І. А. Крилова учні аналізуютьзміст, вкладене байкарем і сучасне трактування. Таким чином,досягається ефект різного тлумачення тексту байки.

 Жанрово-хронологічний підхід до вивчення дитячої літератури дозволяє ввідсутність знань з загальнолітературні процесу освоїти основні принципилітератури як художнього відображення дійсності засобамиобразної виразності. Виникає цілісне уявлення про літературнупроцесі виникнення і розвитку літератури для дітей з її специфікоютематики, персонажів, засобів художньої виразності. Обгрунтуваннямподібного підходу служить і педоцентріческій принцип, концентруючи вибірзмісту і форми навчання виходячи із специфіки соціальних ролей учнів,соціально-значущих знань і якостей, що забезпечують успішну взаємодіюз різними сторонами дійсності, а також успішне виконання завданнявчителя XXI століття.

Процес наукового дослідження, його характеристика та етапи проведення

 

 

Процес пізнання включає в себе накопичення фактів. Без систематизації та узагальнення, без логічного осмислювання фактів не може існувати ніяка наука. Хоча факти потрібні вченому, як повітря, але окремо взяті вони ще не наука. Факти стають складовою частиною наукових знань, якщо вони виступають у систематизованому узагальненому вигляді.

 

Будь-яке наукове вивчення, від творчого задуму до закінченої наукової праці, здійснюється індивідуально. Спираючись на загальні та часткові методи дослідження, вчений отримує відповідь на те, з чого потрібно розпочинати дослідження, як узагальнити факти і яким шляхом іти до висновків. При цьому закономірним є дотримання таких рекомендацій:

 

- нічого не сприймати за істину, що не є достовірним і аксіоматичним;

 

- складні питання розділяти на стільки частин, скільки потрібно для вирішення проблеми;

 

- починати дослідження з найпростіших і найзручніших для пізнання речей до складних і важких;

 

- зупинятись на всіх подробицях, на все звертати увагу, щоб бути впевненим, що нічого не випущено;

 

У науці недостатньо встановити новий науковий факт, досить важливо дати йому пояснення з позицій науки, показати його загально-пізнавальне теоретичне або практичне значення, а також завчасно передбачити невідомі раніше нові процеси та явища. Наукова робота - це перш за все чітко спланована діяльність. При цьому кожний вчений має право на свою точку зору, повинен мати свою думку, з якою безумовно слід рахуватись.

 

Наука є суспільною за своїм походженням, розвитком та використанням. Будь-яке наукове відкриття є загальною працею, сумарним відтворенням людських успіхів у пізнанні світу.

 

Тому наукове вивчення зобов´язує не тільки добросовісно зображати чи просто описувати, й усвідомлювати своє ставлення до того, що відомо або з досвіду, або з попереднього вивчення, тобто визначати якість невідомого за допомогою відомого.

 

Формою здійснення розвитку науки є наукове дослід-тобто цілеспрямоване вивчення за допомогою наукових методів явищ і процесів, аналіз впливу на них різних факторів, а також вивчення взаємодії між явищами з метою отримання переконливо доведених і корисних для науки і практики рішень. Воно характеризується об’єктивністю, відтворюваністю, доказовістю і точністю.

 

Метою наукового дослідження є всебічне, об´єктивне і ґрунтовне вивчення явищ, процесів, їх характеристик, зв´язків на підставі розроблених у науці принципів і методів пізнання, а також отримання корисних для діяльності людини результатів, упровадження їх у виробництво для підвищення його ефективності. При науковому дослідженні важливо враховувати все, концентруючи увагу на основних, ключових питаннях теми. Не можна не враховувати побічні факти, які на перший погляд здаються малозначимими.

 

Науково вивчати - це не тільки дивитись, але й бачити, помічати окремі частковості, велике в малому, не відхиляючись від головної теми дослідження.

 

Результати наукових досліджень тим кращі, чим вищий науковий рівень висновків, узагальнень, чим вища їх достовірність та ефективність.

 

За цільовим призначенням до потреб практики наукові дослідження прийнято поділяти на:

 

- фундаментальні (теоретичні);

 

- прикладні.

 

Фундаментальні (теоретичні) наукові дослідження означають: основні, головні. І наукова теоретична та експериментальна діяльність спрямована на пізнання законів, що управляють поведінкою і взаємодією базисних структур природи, суспільства, людини. Академік АН СРСР А.В. Гапонов-Грєхов (1926 р.) вважав, що розвиток природознавства та сучасної техніки значною мірою залежить від прогресу в галузях фундаментальних наук - математики і теоретичної фізики. Об´єднання наукових зусиль цих галузей знань не раз приводило до формування глибоких концепцій, важливість яких далеко виходить за межі чисто теоретичних інтересів.



  

© helpiks.su При использовании или копировании материалов прямая ссылка на сайт обязательна.