Шляхетська демократія - Устрій, що склався у 16 ст., у державі Річ Посполита

Адміністрат́ивно-комáндна систéма (АКС) – спосіб економічної організації суспільства, за якого усі питання вирішують державні органи. Головні ознаки АКС: державна власніть на ресурси, бюрократизація та монополізація економіки, адміністративне ціноутворення, зрівняльний розподіл життєвих благ, панування номенклатури.

Акт Злуки українських земель – це акт про злуку УНР і ЗУНР мав неабияке історичне значення, підкреслюючи одвічне прагнення української нації до воз'єднання в межах всих історичних земель України.

Акт проголошення незалежності України — документ, прийнятий позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року, яким проголошено незалежність України та створення самостійної держави — України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Антський союз племен сформувався в умовах тiсних контактiв з iраномовними племенами (що були розташованi у Пiвнiчному Причорномор’ї)

БАГАТОПАРТІЙНА СИСТЕМАцілісне утворення, що формується в політ, системі сусп-ва на основі усталених зв'язків між політ, партіями, які відрізняються одна від одної програмами, тактикою, внутр. структурою. Б. с. є одним з критеріїв розвиненої політ, системи сусп-ва, її атрибутом. Існує лише у дем. країнах з чітким правовим регулюванням соціального і політ, життя, із сформованим громадянським суспільством. Разом з д-вою та громад, орг-ціями Б. с. покликана забезпечувати легітимну змінюваність, розвиток і стабільність, норм, функціонування сусп-ва.

Березне́ві статті́(інші назви — «Статті Богдана Хмельницького», «Березневі статті Богдана Хмельницького», «Статті війська Запорізького», «Переяслівські статті») — угода між російським царським урядом і українською козацькою старшиною, комплекс документів, які регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище України після Переяславської ради.

Бересте́йська у́нія (пол. Unia brzeska, англ. Union of Brześć, біл. Берасьцейская унія, рос. Брестская уния) — рішення Київської митрополії Руської православної церкви на території Речі Посполитої розірвати стосунки з Константинопольським патріархатом та об'єднатися з Апостольською Столицею у 1596 за умов підлеглості православних Папі Римському, визнання основних католицьких догматів і збереження православної обрядності. Унію (від лат. unio — союз) формально й офіційно проголошено на церковному соборі в Бересті 1596 року.

Бо́ярство — Збірна назва представників правлячого стану у Київській Русі, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою. Щодо походження терміну бояри висловлюються різні думки. Одні дослідники виводять його від старослов'янського «бой» (воїн) або «болій» (великий), інші — від тюркського «бояр» (вельможа, багатий муж), ще інші — від староісландського «boaermen» (знатна людина).

Братства— національно-релігійні громадські організації українських і білоруських православних міщан у 16-18 ст. Б. відіграли значну роль у суспільно-політичному та культурному житті, в боротьбі проти політики національного і релігійного утисків, яку проводили шляхетська Польща та католицька церква в Україні і в Білорусі. У

Буржуазні реформи –реформи, основним завданням яки є знищення феодального ладу або його залишків і утвердження ринкови відносин.

В Московії з 14-15 ст. цей титул стали присвоювати собі володимирські, рязанські, тверські, а з 2-ої половини 15 - початку 16 ст. - московські князі. Після ліквідації інших великих князівств переходить до князів московських, а з їх перемогою стає титулом володарів об’єднаних російських земель. Тут він вживався до 1547 року, коли В.К. Іван IV прийняв титул царя. В Російській імперії з 18 ст. до 1917 р. титул Великого Князя мали сини, брати і внуки імператорів.

В ході перебудови почали вирішуватися проблеми, які накопичувалися десятиліттями, особливо в економіці та сфері міжнаціональних відносин. До цього додалися помилки та прорахунки, допущені в процесі проведення в життя самих реформ. Різко загострилося політичне протистояння сил, що виступали за соціалістичний шлях розвитку, і партій, рухів, що зв'язували майбутнє країни з організацією життя на принципах капіталізму; а також по питаннях майбутнього Радянського Союзу, взаємин союзних і республіканських органів державної влади та управління.

Валуєвський указ 18 липня 1863 року — таємний циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва, в якому наказувалося призупинити видання всіх книг «малоросійською» мовою, тобто українською мовою, окрім творів красного письменства. Відомі слова слова про те, що «никакого малороссійскаго языка не было, нѣтъ и быть не можетъ» були особистою позицією міністра Валуєва, який, на його думку, висловлював настрої «малоросів» ^[1]. Така позиція була мотивом до створення указу.

Великий Князь:Назва носія верховної влади на східноєвропейських землях, зосереджених під управлінням династії князів Рюрикового роду. В договорах із Візантією Олег, Ігор і Святослав носять цей титул. В 11-13 ст. титул В.К., як правило, належав до київських князів, з тим, що в досягненні його конкурували принципи старшинства в роді Рюриковичів та належність до місцевої династії Мономаховичів. Влада київського Великого Князя, поза межами самої Київської землі, мала здебільшого обмежений характер, відбиваючи тим самим загальний характер ранньофеодального суспільного комплексу Київської Руси. До реальних прав Великого Князя належали скликання княжих з’їздів, верховне командування під час військових походів, вплив на призначення єпископів тощо. Влада київського Великого Князя мала тенденцію до поступового звуження його привілеїв, що відповідало політичному ослабленню Київської землі. В 13 ст. титул Великий Князь вже не завжди пов’язувався з київським княжим столом, а в 2-й пол.13 ст. київські князі його зовсім втрачають. Титул Великий Князь переходить до галицько-волинських і суздальсько-володимирських північних князів, як претендентів на очолювання комплексу східнослов’янських земель, що тоді вже виразно розкладався на відрубні поміж собою частини.

Виборчий процес це ті вихідні ідеї та вимоги, що покладаються в основу здійснення кожної виборчої процедури[2], тобто таких дій, в результаті послідовного виконання яких відбувається формування виборного органу або заміщення виборної вакантної посади.

Вища державна адміністрація в Гетьманщині в 17-18 століттях. Генеральна старшина становила найближче оточення гетьмана. До складу генеральної старшини входили: генеральний обозний, генеральний суддя, генеральний писар, генеральний підскарбій, генеральний хорунжий, генеральний бунчужний, два генеральних осавули. Генеральна старшина брала участь у Генеральній військовій раді, вирішувала найважливіші політичні, адміністративні та військові питання, проводила дипломатичні переговори, відала фінансами і судовими установами, очолювала збройні сили Гетьманщини. Протягом 18 століття права генеральна старшина у вирішенні державних справ України постійно обмежувалися заходами російського уряду. По мірі обмеження російським царизмом державних прав України генеральна старшина втрачає свої функції. На початку 80-х років 18 століття генеральна старшина, як адміністративний орган перестав існувати. В період Гетьманату 1918 року — вищий старшинський командний склад Збройних Сил Української Держави, до якого належали генеральний хорунжий, генеральний бунчужний і генеральний осавул.

Відли́га - певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби ії реформування в напрямку лібералізації, демократизації, гуманізації, десталінізації.,

Віче 1) Нар. збори в Давній Русі, на яких обговорювалися і вирішувалися важливі громад, справи. Відоме у всіх сх. слов'ян як вияв народоправного ладу. В літописах згадується під роком 997 (у Білгороді під Києвом), 1016 (у Новгороді), 1068 (у Києві). З послабленням княжої влади (11 — 12 ст.) під час феод, роздробленості В. почали відігравати значну політ, роль. У великих містах держав-земель Русі-України вічові збори набували характеру одного з органів влади, який конкурував із владою князя та бояр. Компетенція В. не була точно визначена, однак деякі питання були його пост, прерогативами (війни і миру, деяких аспектів зовн. політики, покликання князя на престол тощо). Іноді В. домагалося заміни княжих урядовців. Часом виступало суд. органом, гол. чин. при обговоренні політ, правопорушень. Як орган держ. влади в укр. князівствах В. не мало такого великого впливу, як у Новгороді, Пскові і Полоцьку. За правовим характером В. — орган прямого народоправства, аналогічний нар. зборам у дав-ньогрец. містах і середньовіч. містах Зх. Європи. Однак воно не надавало населенню можливостей широкої участі в держ. управлінні, оскільки керівна роль і переважне право представництва у В. належали верхам сусп-ва.

Встановлювало порядок виборів і функції органів міського самоуправління, суду, купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів тощо. Воно узаконювало нерівність у правах, зважаючи на стать, походження, віросповідання.

Гадяцький мир — угода, укладена 16 вересня 1658 року під містом Гадяч за ініціативою гетьмана Івана Виговського між Річчю Посполитою і Гетьманщиною, що передбачала входження останньої до складу Речі Посполитої під назвою «Великого Князівства Руського» як третього рівноправного члена двосторнньої унії Польщі і Литви.

Генеральна старшина:

Генеральный СекретариатУкраинской Центральной Рады — орган исполнительной власти в … правительства входили 8 генеральных секретарей и генеральный писарь. …

ГЕНОЦИД, Винищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами.

ГЕОПОЛІТИКА, Область державної зовнішньої політики, в якій враховуються особливості фізичної, економічної та політичної географії якої-небудь країни.

ГЕТЬМАН, поет. ГЕТЬМАН, -а, ч. У 16 ст. – виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, від 17 ст. до 1764 р. – начальник козацького війська та верховний правитель України.

Гетьманат — період історії України з 29 квітня 1918 р. до 26 грудня 1918. Назва походить від тогочасної форми політичної влади.

Гетьманщина (офіційна назва: Військо Запорозьке) — держава на території центральної і північно-східної України, яка утворилася внаслідок Зборівського договору 1649 року. З 1654 року увійшла під протекторат Московського царства та зберігала свою автономію до 1764-го року, до ліквідації Катериною II.

ГЛАСНІСТЬ один з принципів: 1) здійснення демократії, гарантії ефективного функціонування усіх її інститутів; 2) діяльності держ. органів, органів місц. самоврядування та об'єднань гр-н; 3) реалізації права на інформацію. Принцип Г. закріплений у Конституції України та ін. законод. актах. Забезпечується насамперед розповсюдженням інформації у всіх сферах сусп. і держ. життя через спец, інформ. служби, ЗМІ та ін. засоби інформування, відкритим (публічним) характером держ. органів, органів місц. самоврядування, окрім випадків, передбачених законами України. Органи законод., викон. і суд. влади та місц. самоврядування зобов'язані інформувати про свою діяльність і прийняті рішення. Порядок висвітлення діяльності органів держ. влади та органів місцевого самоврядування в Україні через ЗМІ встановлений зак-вом. Дотримання принципу Г. — одна з осн. гарантій конст. права на інформацію як складової права на свободу думки і слова (ст. 34 Конституції України).

Глобальні проблеми (від лат. «глобус» - земля, земна куля) позначаються найважливіші і настійні загальнопланетарні проблеми сучасної епохи, що торкаються людства в цілому.

ГОЛОВНА УКРАЇНСЬКА РАДА міжпарт. організація, утв. 1.VI1I 1914 у Львові. її засновниками були національно-демократична, радикальна, соціал-демократична партії. Програма Г. У. Р. передбачала такі осн. завдання: вироблення заг. напряму укр. політики, вирішення нац.-політ, справ у зв'язку з війною, виступ у ролі єдиного політ, представника галиц. українців на міжнар. рівні, формування нац. військ. Гол. політ, вимогою організації було виборення держ. самостійності України. Г. У. Р. зверталася до уряду Австро-Угорщини, керівних органів Галичини з петиціями, в яких обстоювала інтереси укр. народу, зносилася з представниками центр, держав, привертаючи увагу до укр. питання як одного з найактуальніших для європ. політики. 4.VIІІ.1914 Рада прийняла рішення про створення з добровольців укр. військ, організації, що одержала назву Українських січових стрільців. На поч. вересня 1914 у зв'язку з наступом рос. військ Г. У. Р. перебралася до Відня, де проіснувала до травня 1915, коли була перетворена на Загальну Українську Раду.

Громадя́нська війна́ — боротьба за владу між громадянами одного суспільства, країни. Найдавніші відомі в історії громадянські війни - громадянські війни в стародавньому римському суспільстві. При дослідженні будь-якої громадянської війни дослідники виділяють основне протиріччя, через яке точилась дана війна, а також дві основні суспільні групи(класи), боротьба між якими визначала характер цієї війни.

Громадянське суспíльство — система інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення.Це сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства у противагу і доповнення виконавчих структур держави (незалежно від політичної системи).

Давньоруська народність - мовна, територіальна, економічна і культурна спільність людей, що історично склалася в давньоруській державі

ДАНИНА, 1. Найдавніша форма оподаткування населення, яка існувала у вигляді прямого державного податку, воєнної контрибуції або феодальної ренти. 2. перен. Належна частка, пайка. 3. чому, перен. Вияв уваги, пошани і т. ін. до кого-, чого-небудь. // Неминуча або мимовільна поступка перед чим-небудь.

Декабристський рух- Посилення реакції після війни 1812-1814 рр. сприяло зростанні в Україні опозиційних настроїв. Провідну роль у цьому русі відігравали дворянські опозиціонери-декабристи. Вони не тільки висунули політичну програму, а й організували збройне повстання проти царату. Як наслідок, в Україні виникають перші гуртки, які ставили за мету насамперед боротьбу за скасування кріпосного права й ліквідацію самодержавства.

Декларація про державний суверенітет України - документ про проголошення державного суверенітету України.

Демократія – політичний лад оснований на визнанні принципів народовладдя, свободи і рівноправ’я громадян.

Державний Сувереніте́т — виключне право здійснювати верховну владу у певній державі (рідше — на окремій території, над окремою групою осіб) незалежно від будь-кого (відповідно суверенітет почасти тлумачиться як «повна незалежність»).

державотворчий процес- це сукупність дій влади на відновлення держави

Десталінізація - процес очищення радянського суспільства від крайніх проявів репресивного тоталітарного режиму, що затвердився в період перебування при владі Йосипа Сталіна.

Деякі елементи шляхти мали місце в гетьманській державі, на окупованих українських землях у складі Російської Імперії чи Австрії, Угорщини і Молдавії.

Деякі історики (наприклад, М. Костомаров) пов'язують її з правлінням трьох гетьманів - ставлеників Москви (І. Брюховецького, Д. Многогрішного та І. Самойловича) й обмежують хронологічно 1663-1687 та територіально - Лівобережною Україною. Інші історики (наприклад, Б. Крупницький) вважали, що Руїна відносилась як до Ліво-, так і до Правобережжя і тривала від смерті Б. Хмельницького до початку правління І. Мазепи - 1657 - 1687.

Директорія УНР прийшла на зміну гетьманату, який було повалено у грудні 1918 року.Голови ДиректоріїВолодимир Винниченко (14 грудня 1918 року — 13 лютого 1919 року) Симон Петлюра (13 лютого 1919 року — 10 листопада 1920 року) Керівник уряду (голова Ради міністрів)Володимир Чехівський (26 грудня 1918 року — 13 лютого 1919 року) Сергій Остапенко (13 лютого 1919 року — 9 квітня 1919 року) Борис Мартос (9 квітня 1919 року — 27 серпня 1919 року) Ісаак Мазепа (27 серпня 1919 року — 26 травня 1920 року) В'ячеслав Прокопович (26 травня 1920 року — 10 листопада 1920 року)

Директорія УНР — найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 грудня 1918 року до 10 листопада 1920 року.

ДИСИДЕНТСТВО, -а, с. Рух дисидентів. учасники якого виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, вільний розвиток української мови, та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.

ДІАСПОРА, -и, ж. 1. Релігійні та етнічні групи, що живуть у нових для себе районах як національно-культурні меншини. Українська діаспора в Канаді. 2. біол. Частина рослини, що природно відокремлюється від неї та виконує функцію поширення і розмноження.

До початку 1990-х років загострилася криза в усіх сферах життя суспільства, що призвело зрештою до розпаду СРСР у 1991 році.

Друга світова війна — світова війна, що почалася 7 липня 1937 в Азії, 1 вересня 1939 в Європі і тривала до 2 вересня 1945, коли на борту лінкора «Міссурі» було підписано капітуляцію Японії перед союзними державами. Друга світова війна мала величезний вплив на долю людства. В ній брали участь 61 країна (80 % населення Землі), серед них і Українська республіка, що входила до складу Радянського Союзу. Воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн. 40 місяців — з 22 червня 1941 по жовтень 1944 р. — воєнні дії відбувались також на території України. У збройні сили було мобілізовано 110 млн. чоловік по всьому світу. Загальні людські втрати досягли 50-55 млн. чоловік, з них загинуло на фронтах 27 млн. чоловік.

Другийсуспільний подія праці – відокремлення ремесла від домашньої промисловості

Дружина (первісне значення: товариство, спілка, об'єднання людей) — княже військо на руських землях 8 — 16 століть, що формувалося з бояр або найближчого оточення князя.

ЕМІГРАЦІЯ, -ї, ж. 1. Переселення зі своєї Батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально-економічними, політичними або релігійними причинами. 2. Перебування за межами Батьківщини внаслідок такого переселення. 3. Збірн. доемігрант.

Емський указ — розпорядження російського уряду, спрямоване на придушення української культури, підписане імператором Олександром II 18(30) травня 1876 у м. Емсі (Bad Ems) (Німеччина).

Європейська інтеграція- Євроінтеграція є головним та незмінним зовнішньополітичним пріоритетом України, що закріплений у Законі України "Про основи національної безпеки України", Постанові Верховної Ради України "Про основні напрями зовнішньої політики України", Посланні Президента України до Верховної Ради України.
Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як головуючої в ЄС, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України.

жданова доктрина (рос. доктрина Жданова, також знана як рос. ждановизм, ждановщина) — радянська культурна доктрина, запроваджена секретарем ЦК КПРС А. Ждановим в 1946. Згідно цієї доктрини світ був поділений на два табори:«імперіалістичний», очолюваний США та «демократичний», очолюваний СРСР. Або- ідеологічний наступ сталінського керівництва на радянську ( у т ч і українську) інтелігенцію в післявоєнний період. Названо за імям головного ідеолоа того часу а. жданова

З 14-15 ст. цим титулом (поряд із титулом "господар") користувалися володарі Великого князівства Литовського. Після Люблінської унії 1569 титул Великий Князь увійшов до польського королівського титулу.

Загарбання Давньої Русі військами Батия стало можливим завдяки їхній багаторазовій чисельній перевазі над руськими князівськими дружинами і народним ополченням. Одна з причин поразки полягала у розрізненості князівських дій, в непідготовленості більшості міст до оборони. Батиєва навала принесла неймовірні нещастя давньоруському народові, уповільнила його розвиток, відкинула Русь на кілька століть назад. Встановилося ординське іго, яке законсервувало феодальну (удільну) роздробленість, перешкоджало централізації земель і відродженню державності.

Запоро́зька Січ — суспільно-політична та військово-адміністративна організація українського козацтва, що склалася у першій половині 16 ст. за дніпровими порогами у районі острова Хортиця.

Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) — держава, створена в листопаді 1918 року на тих українських землях, що входили до Австро-Угорської імперії.

Зборовский мир был подписан 17-18 августа 1649 года между гетманом Богданом Хмельницким и польским королем Яном Казимиром.

ЗВИЧАЄВЕ ПРÁВО – сукупність звичаїв, які стали нормами права внаслідок санкціонування їх державою. З.П. вперше склалося при виникненні рабовласницького ладу. З посиленням державної влади в суспільстві З.П. оформилося в писані збірники (наприклад, “Руська Правда”).

Імперія (від латинського слова "imperium" - військова влада) — первісно у Римі це форма управління державою, яка нагадує військову владу (єдиний керівник - імператор, накази якого всі повинні виконувати без заперечень). Імперія у Римі і виникла у результаті того, що військові захопили владу. Пізніше цим словом стали позначати велику держава, створену шляхом включення у свій склад територій інших держав, колоніальних володінь (тобто на зразок Римської Імперії). Таким чином в Римі розглядали дві форми управління державою - імперія і республіка.

Індустріалізація — процес створення великого чи просто машинного виробництва в усіх галузях народного господарства і перехід на цій основі від аграрного до індустріального суспільства.

ІНФЛЯЦІЯ, -ї, ж. 1. ек. Надмірне проти потреб товарообігу збільшення кількості паперових грошей і швидке їх знецінення.

Існувала до 1876 року (заборонена Емським указом).

Ітегра́льний націоналі́зм — теорія Дмитра Донцова, ідеологія ОУН. Інтегральний означає чинний (дія, справа). Основи теорії : на чолі України має бути верховний правитель, в країні повинна діяти єдина партія — ОУН, велика роль відводилась церкві.

Капіталізація економіки — категорія багатогранна. Це і — один з основних інструментів забезпечення сталого соціально-економічного розвитку, впровадження його інноваційної моделі. Це і — оцінка рівня розвитку національної економіки в цілому, її окремих галузей і господарюючих суб’єктів, їх конкурентоспроможності. Це і — альтернатива класичній приватизації, коли уряд не розпродає державні підприємства, а утворює «корпорації зі змішаним капіталом», в які приватний партнер робить 50% капіталовкладень.

Католицька експансія — розширення сфери панування, впливу, поширення католицизму за початкові межі.

Кири́ло-Мефо́діївське бра́тство (товариство: Кирило-Методіївське братство) — українська таємна політична організація, що виникла в грудні 1845 — січні 1846 у Києві. Ініціаторами створення братства виступили Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич.

класове суспільство – суспільство, в якому виділяються класи та верстви

Коза́цька ра́да, військова рада — загальні козацькі збори, орган козацького управління в Україні в 16 — 18 століттях

Козацько-селянські повстання – потужні повстання кінця ХVІ - першої половини ХVІІ ст. козаків і селян, що боролися проти кріпосницької системи Польщі та покатоличення ,які мали антифеодальний та національно-визвольний характер.

Колективіза́ція — створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Малось на увазі, що сільськогосподарська продукція зросте на 150 %. Згодом колективізація мала охопити майже всі селянські господарства, відтак ліквідувавши «шкідливий буржуазний вплив» приватної власності.

Колі́ївщина — велике національно-визвольне повстання проти польського та єврейського^[1][2] гніту в Правобережній Україні 1768 року. Очолив це повстання виходець із запорозької бідноти Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став Іван Ґонта. Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху.

КОНСЕРВАТИЗМ, 1. Один з основних ідеологічних напрямків, для якого характерне прагнення до стабілізації соціальних процесів, надання переваги традиційним суспільним інститутам і невіра у прогрес як у єдину можливу форму розвитку людського суспільства. 2. Прихильність до старого, віджилого, обстоювання його; консервативні погляди, переконання.

Конституция Пилипа Орлика — так звана Бендерська конституція, яку вважають першою українською Конституцією. Нею він зобов'язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Росії у випадку, якщо він здобуде владу в Україні.

Конституційна монархія - влада монарха обмежена конституцією, законодавчі функції передані парламенту, виконавчі – уряду. без згоди парламенту монарх не має права видавати закони й розпорядження загальнодержавного характеру. Сучасними державами з конституційною монархією є Великобританія, Данія, Норвегія та ін.

Конституційний процес – процес формування , розгляду, прийняття та затвердження основного закону держави-конституції

Кочовий спосіб життя- це коли окремі люди, спільноти або цілі племена і народи, що з економічних, траційно-культурних обо інщих причин не мають постійного нерухомого житла і переміщаються з одного місця на інше.

Кошови́й отама́н (кошовий) — виборна службова особа в Запорозькій Січі (16-18 ст.), яка зосереджувала у своїх руках найвищу військову, адміністративну і судову владу, очолював Кіш Запорізької Січі.

Край охоплює територію сучасних Чернігівської, Полтавської, Сумської (без південно-східної частини) і лівобережних частин Київської і Черкаської, західну часину Брянської областей.

Кре́вська у́нія 1385 року — угода, укладена між Польщею і Великим князівством Литовським 14 серпня 1385 р. у м. Крево (Білорусь).Угода передбачала об'єднання Литви і Польщі в єдину державу шляхом шлюбу польської королеви Ядвіґи (з династії П'ястів) і литовського князя. За умовами унії Владислав ІІ Ягайло зобов'язувався прийняти разом з язичницьким населенням Литви хрещення за католицьким обрядом, обернути на користь Польщі свою великокнязівську казну, повернути до польської корони всі відторгнені на той час її території і, головне, назавжди приєднати до неї землі Литви і Литовської Русі.

ЛИБЕРАЛИЗАЦИЯ ЭКОНОМИКИ - расширение свободы экономической деятельности, полное или частичное снятие политических, юридических и административных ограничений частной инициативы. Эти процессы ведут к повышению количества и роли эффективных, т. е. ответственных собственников.

Литово-польська доба – період в історії україни XIV-першій половині XVI, який характеризується перебуванням українських земель під владою Литви та Польщі.

Литовська експансія -Розширення сфери панування монополістичних об'єднань або держав, що здійснюється як економічними, так і неекономічними методами, зокрема володіннями Литовського князівства

Литовські статути – кодекси середньовічного права Великого князівства Литовського, що діяли на захоплених ним укр.. землях в 16- перш пол. 19 ст. було видано три Литовські статути: 1529(«старий»), 1566(«волинський») і 1588 («Новий»). Норми Л.С. спрямовані на захист приватної власності (особливо земел), закріпили основні привілеї землевласників, визначили правові підстави феодальної експлуатації селянства

ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ1. Надання більших свобод, можливостей у здійсненні чогось 2. Напрям у політиці, економіці і т. ін., що передбачає послаблення, поступки кому-небудь, в чому-небудь.

Любечський з’їзд князів руських. На ньому постановили : «кожен тримає вітчизну свою!».

Лю́блінська у́нія 1569 (від лат. unia - союз) — угода про об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в єдину федеративну державу — Річ Посполиту, що була затверджена у місті Люблін 1 липня 1569

Магдебу́рзьке пра́во (німе́цьке міське́ пра́во) — одна з найвідоміших правових систем міського самоврядування в середні віки.

МАГНАТ, -а, ч. 1. Великий феодальний землевласник. 2. Представник великого промислового та фінансового капіталу. // Глава монополії.

Малоросі́йська коле́гія — центральна установа Російської імперії, утворена в 1722 р. замість Малоросійського приказу для контролю за діяльністю українського гетьмана і генеральної старшини.

Масові репресії- це посилений захід державного примусу, покарання

Міжконфесійні відносини-це відносини які виникають на основі обговорення питань , що стосуються релігії

Монголо-татарське іго- назва історичних подій, які відбувалися у XIII-XIV ст. на землях Русі. Під час цих подій відбулися значні зміни в суспільному і державному устрої тодішньої Русі.

Назва Коліївщини походить, скоріш за все, від слів «кіл» (був зброєю частини повстанців) або «колоти», «колій».

Назву країни — Українська Народна Республіка — була скасовано і замінено на Українська Держава.

НАМІСНИЦТВО, -а, с. 1. Адміністративний орган правління, очолюваний намісником (у 1 знач.). 2. іст. Територіальна одиниця, якою керував намісник (у 1 знач.). 3. Орган адміністративно-поліцейського управління, що існував у 1849 – 1918 рр. в Австро-Угорщині.

НАРОДОВЛАДДЯ, -я, с. Форма державного управління, політичний лад, за якого верховна влада належить народові.

Наступний період історії політичної влади в Україні - Директорія Української Народної Республіки (УНР)ГетьманПавло Скоропадський (з 29 квітня 1918)

Науково-технічний прогрес - це поступальний рух науки і техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи, це об'єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності.

Націоналістична течія руху опору – течія підпільної і повстанської боротьби народів Європи проти окупації Німеччиною та її союзниками під час другої світової війни

національно-визвольна війна 1648-1657-це визвольні змагання українського народу, піж проводом Богдана Хмельницького

Національно-визвольна революція – це докорінні, структурні зміни в усіх сферах життя суспільства, що призводять до структурної перебудови суспільства в цілому, що сталися 1648-76 рр під проводом б. хмельницького

Неолітична революція – глибокі зміни в житті первісних людей, які були в за часів неоліту і мета була така: появлення землеробства та скотарства, нових і більш досконалих знарядь праці, виготовлених з використанням техніки свердління, пиляння та шліфування; розповсюдженням ремесла (гончарного, ткацького).

Нова економічна політика (неп) — перехід більшовицької партії від політики воєнного комунізму до еквівалентного обміну продукцією між містом і селом на основі ринкових відносин.

Операція Вісла — злочинний захід етнічної чистки, здійснений польським комуністичним режимом у 1947-му році проти українського населення. Полягав у примусовій депортації (виселенні) українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.

Опришки — учасники народно-визвольної боротьби в Галичині, на Закарпатті, Буковині проти феодально-кріпосницького гніту польської і української шляхти, молдавських феодалів, угорських та австрійських поміщиків у 16 – 1-й половині 19 ст.

Організація була названа іменами відомих слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія.

ПАНЩИНА, 1. Одна з форм докапіталістичної земельної ренти, найпоширеніша за феодалізму. // Дарова примусова праця покріпачених селян у господарстві поміщика. 2. Те саме, щокріпацтво1.** За панщини – за часів кріпацтва.

Перебудова (рос. Перестройка) — теоретично-політична програма реформування командно-адміністративної, бюрократичної соціальної системи СРСР. Метою перебудови був перехід до демократичного соціалізму та ринкової економіки. Основи концепції перебудови було сформульовано на квітневому Пленумі ЦК КПРС у 1985 р. Її теорія, політика, програма дій були розвинені і конкретизовані в рішеннях XXVII та XXVIII з'їздів КПРС.

Переяславська угода -акт "возз'єднання України з Росією", який підписаний у 1654 у Переяславі. Становище україни у складі Росії було визначене березневими статтями.

Період правління м Хрущова 1954-1964, що характеризується політикою десталінізації, політичної реабілітацією і непослідовністю реформ

Перший суспільний поділ праці – відділення тваринницьких племен від землеробських

Перші форми «громадівського» життя беруть початок 1859 року.

Під час Руїни Україна була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці дві половини ворогували між собою. Сусідні держави (Польща, Московія, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні стосунки з тією чи іншою окупаційною силою. Українську Православну Церкву в 1686 було підпорядковано Московському Патріархатові. Українські лідери цього періоду були, в основному, людьми вузьких поглядів, котрі не могли здобути широкої народної підтримки своїй політиці (І. Брюховецький, М. Хоменко, Ю. Хмельницький, Д. Многогрішний, С. Опара, І. Сірко, Я. Сомко, П. Суховій, П. Тетеря). Гетьмани, які віддали всі свої сили, щоб вивести Україну із занепаду: І. Виговський, П. Дорошенко.

Після втрати державності словом Гетьманщина позначали (наприклад в часи Тараса Шевченка) Лівобережну Україну, що входила до складу Української козацької держави.

Подекуди Ф. мали тваринницький характер (плекання волів на укр. землях). Деякі Ф. поширили свою діяльність на с.-г. промисли (поташ, бортництво, гуральництво).

Політика «воєнного комунізму» - Політика, що провадилася більшовиками в Україні в 1919 р., називалася політикою "воєнного комунізму". Вона була розрахована на насильницьку ломку існуючої в Україні економічної системи, яка грунтувалася на товарно-грошових відносинах, і запровадження замість неї прямий (без посередництва грошей) продуктообмін, здійснення якого покладалося на державних чиновників. Саме чиновники, а не об'єктивні ринкові закони попиту і пропозиції диктували, від кого, кому, що і в якій кількості передавати для споживання, що й скільки виробляти. В уяві більшовиків - як рядових, так і вищ

12 3 4 5 6 Следующая ⇒