Практичні завдання.

ТЕРМІНОЛОГІЧНА ЛЕКСИКА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ТЕРМІНИ ТА IX МІСЦЕ В ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ

Слово має бути сказане так, щоб

воно мало акцент доцільності. (Лесь Курбас)

Кожна національна мова — універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ і духовність. Українська мова — невмирущий скарб істини, краси, благородства, знань, мистецтва. Сьогодні йдеться про розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов'язана з виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона — елемент соціальної сфери.

У сучасному житті по-новому розглядаються питання функції мови.

Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови. Основний критерій — знання свого фаху, рівень опанування професійною термінологією.

Ми стали свідками народження нових професій і формування їх мови. У зв'язку з упровадженням української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник різних професій новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою і термінологією.

Що означає знати мову професії?

Це — вільно володіти лексикою свого фаху, нею користуватися.

Мовні знання — один з основних компонентів професійної підготовки.

Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання та діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в складній професійній ситуації та в контактах з представниками своєї професії.

На відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах. Для будь-якої сфери діяльності це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки. Цього можна легко уникнути, якщо вживати терміни лише в тій формі та значенні, які зафіксовані в словниках останніх видань.

1. Термін(лат. Теrтіпus — божество меж та кордонів) — це одиниця історично сформованої термінологічної системи, що визначає поняття та його місце в системі інших понять, виражається словом або словосполученням, служить для спілкування людей, пов'язаних єдністю спеціалізації, належить до словникового складу мови і підпорядковується її законам.

2. Термінами називаються слова та словосполучення, які вживаються в досить специфічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів з якої-небудь галузі знання, науки, техніки, політики, мистецтва.

Термін – це слово в особливій функції, і саме в зв’язку з цією своєю функцією термін набуває великої точності значення, “чистоти” (він позбавлений образних, експресивних, суб’єктивно – оцінних відтінків значення).

Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї або іншої галузі домовляються, що розуміти, яке поняття вкладати в той або інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його дефініції – лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі.

Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:

а) системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної і предметної сфери);

б) наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;

в) моносемічність (однозначність) терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;

г) стилістична нейтральність;

д) відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.

Як правило, терміни не мають яскраво виявленого емоційно-експресивного забарвлення (крім тих випадків, коли вони виступають у ролі стилістичного засобу). Терміни поділяються на загальновживані (аксіома, ідея, постулат, гіпотеза, формула) і вузькоспеціальні, вживані в якійсь одній галузі науки (ділене, дільник, частка).

Джерела творення термінів

1. Переосмислення загальновживаних слів: особа – юридична особа, відповідальність – матеріальна відповідальність.

2. Професійні слова: ін’єкція, каса.

3. Запозичення з інших мов: дебет, кредит, банк (італ´янська мова), вексель, бухгалтер (німецька мова).

4. Поєднання власне українських слів та частин іншомовних слів: агрофон (агро – від грецького “поле”, в складних словах відповідає поняттям “земля”, “землеробський”; фон – французька “основа”, “глибина”, “стан грунту, що впливає на урожай с/г культур”), поєднання запозичених складників: автобіографія.

5. За допомогою власних назв:

- меценат (лат. Maccenas – римський державний діяч, що підтримував поетів і художників);

- ват (за ім´ям анг. Фізика Дж. Ватта (Watt);

- дрезина (за ім´ям нім. Винахідника Дреза).

Основна сфера застосування термінологічної лексики - офіційно - діловий та науковий стилі. Але вживаються терміни і в публіцистиці.

Терміни конкретної галузі знання або діяльності складають окрему терміносистему (термінологію). У межах цієї системи термін не повинен мати синонімів, він також не може бути багатозначним.

Кожне поняття має співвідноситись тільки з одним терміном, а кожен термін – тільки з одним поняттям. Якщо одне й теж слово вживається у різних термінологічних системах, то ці слова виступають як омоніми:

Корінь (математичне) – корінь (ботанічне) – корінь (філологічне) – корінь (стоматологічне).

Терміни позбавлені будь-якої образності, емоційно-експресивного забарвлення. Наприклад, у технічних термінах палець, головка, плече, ручка образність втрачено.

Безекспресивності термінів сприяє і те, що велика кількість їх є словами іншомовними: Ультрафіолет, рентгеноскопія, цитоплазма, дифузія.

Терміни можуть бути загальнонауковими: аналіз, гіпотеза, функція, категорія, метод – і вузькоспеціальними: гіпотенуза, знаменник (математичне), суфікс, префікс (лінгвістичне),, гідроліз (хімічне).

Терміни позначають як абстрактні поняття: мутація, асиміляція, так і конкретні спеціальні предмети речовини: осцилограф, реле, гормон, протеїн, кислота.

За структурою терміни можуть бути як одним словом, так і словосполученням чи фразеологізмом: приватна власність, чоловічий рід, білий вірш.

Таким чином, можна виділити правила функціонування термінів:

1. Розрізняють термінологію загальнонаукову (експлуатація, конструкція, виробництво) і вузькоспеціальну (аванс, депозит, акцепт).

2. У складі термінології наявна значна кількість іншомовних слів: штрек (від німецького), кабель (від голландського), конструкція (від латинського), експлуатація (від французького).

3. Терміни характеризуються літературною унормованістю й однозначністю. В основному значенні зафіксовані у державних стандартах і спеціальних словниках, довідниках.

4. Терміни не мають емоційного забарвлення і не можуть мати синонімів.

Від слова термін утворене слово термінологія, яке означає "сукупність термінів з усіх галузей знання", а також є назвою розділу лексикології, що вивчає терміни певної мови.

У словниковому складі української літературної мови термінологічна лексика посідає велике місце. Невпинний розвиток науки й техніки, дослідження в різних галузях знання, міжнародна співпраця вчених, митців, діячів суспільно-політичного напряму, технічне й комерційне співробітництво та інші форми стосунків між народами й державами спричинюють проникнення термінології майже в усі сфери людської діяльності. Терміни конкретної галузі знання або діяльності складають окрему терміносистему (термінологію).

Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. Можна виділити такі основні групи термінологічної лексики:

- математичну (множення, кут, дільник, квадрат, частка);

- фізичну (молекула, електрон, калорія, енергія, вольт);

- електротехнічну (контакт, струм, заземлення, ізоляція);

- радіотехнічну (антена, радіоцентр, радіоприймач);

- літературознавчу (драма, поема, анапест, сюжет, персонаж);

- лінгвістичну (фонема, фонологія, афікс, іменник, синтаксис, лексикологія, пароніми, діалект, парадигма);

- філософську (об'єкт, базис, діалектика);

- фінансову (банк, кредит, дебет, баланс, фінансувати);

- хімічну (азот, водень, кисень, іонізація, хімічна реакція, оксиди);

- біологічну (рецептор, клітина, тичинка);

- медичну (хірургія, ін'єкція, пеніцилін, грип, термометр);

- музичну (соло, тріо, квінтет, октава, балалайка);

- морську (катер, боцман, кубрик, капітан);

- залізничну (купе, експрес, провідник, тамбур, начальник тяги);

- спортивну (футбол, тайм, гол, аут, шахи, гросмейстер, шах, ферзевий гамбіт) та ін.

Терміни кожної сфери науки потребують особливої уваги, постійної роботи зі словниками й довідниками, всі терміни мають вживатися в зафіксованому значенні, а не в задовільних формах.

Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики (діловодство – діловод; справочинство – справа), а також запозичується з інших мов (бланк, бюджет); утворюється з допомогою власних слів та частин іншомовних (фототелеграма, скорозшивач),

Розвиток економіки, удосконалення норм адміністративного права, виникнення нових науково-технічних понять – усі ці фактори значною мірою визначають склад словника сучасної мови управління, зокрема склад термінології. Поява нових термінів, уточнення й кодифікація (закріплення у словнику) вже наявних у мові ставлять працівника сфери управління перед необхідністю враховувати зміни в мові службової документації, знати вимоги, які до неї висуваються.

Терміни – це така група слів нашої мови, яка потребує до себе спеціальної уваги, постійного звірення з словниками, повсякчасного поновлення в пам’яті значення потрібних для роботи найменувань.

До термінів ставляться такі вимоги:

1. Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику, формі (діловодство, але не діловедення, справоведення, ділопроізводство та ін.). Проникнення нестандартних термінів у діловодство пояснюється насамперед обставинами складання документа: вони укладаються швидко, часто навіть без чернетки, поява їх диктується обставинами, звичайно малосприятливими для тривалого обдумування; не завжди ці папери читаються іншими особами. Виникнувши таким чином, нестандартний термін поступово поширюється й може навіть перейти в загальнонародний вжиток, засмічуючи мову.

2. Термін повинен вживатися з одним (закріпленим за ним у словнику) значенням. Наприклад, циркуляр – це розпорядження, які повинні виконуватися всіма підвідомчими даній організації установами й підприємствами, а це означає, що циркуляр – це лише директивний лист, а не лист будь–якого типу, і таким словом можна називати лише документи цього типу.

Економічний термін повинен вживатися в тому значенні, в якому його застосовують економісти, технічний – у тому, в якому його вживають інженери та ін. Визначення термінів зафіксовані в державних стандартах, а також у спеціальних довідниках і словниках. Проте деякі терміни мають на практиці неоднозначний зміст (особливо такі, як затоварювання, зрив плану, штурмовщина та ін.).

Серед термінів, уживаних у діловодстві, зустрічаються й такі, що мають кілька значень, наприклад слово справа:

1. Класифікаційне поняття, вживане для позначення сукупності документів (або одного документа), які стосуються певного напрямку або питання діяльності установи, вміщених в окрему обкладинку (папку).

2. Одиниця зберігання текстових документів в архіві.

3. Різновид справи, яка становить цілісне за змістом і послідовне ведення одного питання (судова справа).

У таких випадках автор мусить так будувати текст, щоб одразу було видно, яке значення багатозначного терміна він мав на увазі.

3. При користуванні терміном слід суворо дотримуватись правил утворення від нього похідних форм: акт - актувати, а не активування, спонсор - спонсорський, а не спонсорний; споживчі товари, а не споживацькі, позика - позиковий і позичка – позичковий. Якщо словник або довідник дає лише певні форми, то “утворювати” ще якісь слова для власного вжитку забороняється, наприклад: акт, родовий відмінок - акта (а не акту, як у загальновживаному слові), множина – акти; словосполучення: акт приймання – здавання, акт ревізії, акт ревізії каси; акт звірки розрахунків, акт звірки взаємних розрахунків, акт про надходження неякісних або некомплектних товарів; комерційний акт, оперативнотехнічний акт та ін. Від терміна акт можна утворити дієслово (актувати), пасивну форму дієслова (актуватися), дієприкметник (актований), віддієслівний іменник (актування). Проте вже термін активування належить до іншої галузі (як і активація та ін.) і в діловодстві вжитий бути не може.

4. Укладаючи документ, службова особа повинна звіритися за словником, якщо певний термін викликає у неї сумніви, і не пускати в обіг слів, утворених кимось на заміщення наявних у словнику загальнолітературних термінів. Наприклад: є терміни позаштатний фонд і несписочний фонд, проте дехто, порушуючи норми літературної мови, вживає неправильний вислів безлюдний фонд.

Якщо пам’ять не підказує складачеві документа потрібного терміна, то не слід одразу ж хапатися за створення свого, бо свій термін тут же (а ще гірше – потім, у пояснювальній записці) треба буде пояснювати, тлумачити. Це викликає плутанину, неясність, призводить до зайвого листування – роз’яснення “темних місць” одержаного документа.

5. Причиною таких ускладнень часто буває неоднозначне розуміння якогось терміна тим, хто писав листа, і тим, хто його одержав. Наприклад: слово вага вживається в багатьох галузях науки, тому без уточнюючого означення його не слід вживати в документі, порівняйте: у механіці є вага авіаційна, одинична, корисна (її немає у машинознавстві); у машинознавстві є вага насипна, зведена, робоча, службова, середня, зчіпна (її немає ні в механіці, ні в хімії); у хіміків натомість є вага постійна, сполучна, часткова (її нема у фізиці) і т. д. Інший приклад: термін редуктор у хіміків – “пристрій для знижування тиску газу”, у машинобудівників – “пристрій для зниження швидкості обертання валів”.

Сьогодні в термінології багатьох галузей наук з’явилося чимало термінів-дублетів (нові й старі терміни для називання того самого поняття), термінів – неологізмів, термінів, які вживає лише певна наукова школа та ін. (напр. мірабіліт – глауберова сіль, азбест – чорний льон). При необхідності вжити ці терміни в діловому документі слід вибрати той, який для цієї термінології вже кодифікований (закріплений у словнику).

Ускладненість термінології, недоречна пишномовність висловлення – це свідчення невисокої культури людини, вбогого інтелекту її. Високоінтелектуальна, справді культурна людина завжди прагне висловитися ясно, чітко, шукає для формулювання своєї думки найточніших слів і словосполучень, послуговуючись при цьому не запозиченнями й термінами, а звичайними загальновживаними словами рідної мови. Тому псевдонаукова мова – це те, чого слід старанно уникати.

Погане враження справляє й мова такого службового документа, в якому поряд з термінами (дебет, фінансування, кредити) вживаються “бувші терміни”, тобто терміни інших галузей науки, які потрапили до загальнонародної мови і там втратили своє термінологічне значення (фактор, стимул, фронт, база, претензія та ін.). Це утруднює читання документа, викликає потребу додатково пояснювати написане, певним чином “дискредитує” справжні, правильно вживані в тексті терміни.

Нестандартні терміни в діловому мовленні ускладнюють складання та функціонування ділових паперів. Вільне словотворення може стати причиною непорозуміння.

Потрібно уникати використання застарілих термінів (факт, фронт), вони потрапили до загальнонародної мови. Вживання термінів архаїзмів ускладнює зміст документа.

Словник культурною людини сьогодення включає в себе безліч термінів різних галузей знання. Він постійно поповнюється, з одного боку, завдяки безупинному науково-технічному прогресові, а з другого – завдяки вдосконаленню засобів масової інформації і внаслідок цього – зростанню культурно-освітнього рівня найширших мас населення.

Нові поняття, що постають у науці, вимагають нових слів для називання. Тепер у розвинених мовах близько 90 відсотків нової лексики становлять науково-технічні терміни. Останнім часом прискореними темпами розвиваються такі галузі науки, як хімія, кібернетика, ядерна фізика, біохімія, комп'ютерна техніка тощо. Це супроводжується появою термінів-неологізмів. Нові терміни приходять також на зміну застарілим. Наприклад, терміни бустер і рекордер замінено відповідно новотворами прискорювач та записувальний прилад. Проте історія не знає випадку цілковитого оновлення термінології якоїсь галузі науки за короткий період. Термін не тільки називає, а й логічно вичерпно, точно визначає поняття, тобто містить у собі більше інформації, ніж нетермінологічна одиниця лексики.

З мовного погляду з-поміж термінів виділяються однослівні (атом, кисень, синус, корінь, натура, сполука, кут, діагональ), терміни-словосполучення (заяча губа, важкі метали). У військовій та спортивній галузях зустрічаються терміни-речення (кроком руш!). За зовнішніми ознаками термінів пізнати не можна. Якщо за даним словом стоїть поняття і цим поняттям оперує певна галузь науки, то це і є термін. З розвитком науки може настати момент, коли між терміном та позначуваним ним поняттям виникає суперечність. Наприклад, атом утворено від гр. аtоmоs "неподільний". З поглибленням наукових досліджень з'ясувалося, що атом подільний. Термін залишився, але в нього з'явилася невідповідність форми і змісту. Питанню упорядкування термінології надається величезної уваги. Ця проблема набула міжнародного значення.

У складі української термінологічної лексики є компоненти, утворені на питомому ґрунті (нерідко як кальки чужих слів): клітина, водень, множник, добуток, присудок, займенник. Велика кількість українських термінів — слова іншомовного походження: префікс, косинус, натуралізм, морфема, циркумфлекс. Отже, при творенні термінології вдало поєднуються інтернаціональні й національні елементи з урахуванням фонетичних та граматичних особливостей, самобутнього обличчя української мови.

Більшість термінів становлять іменники, оскільки номінація є носієм найбільш важливих змістів у пізнаванні дійсності. На другому місці — терміни - прикметники (здебільшого субстантивовані): колоскові, парнокопиті, членистоногі, комічне, типове; рідше в ролі термінів виступають інші частини мови, зокрема, прислівники — пристрасно (муз.), дієслова — рости (бот.).

Термін повинен бути однозначним у межах однієї термінологічної системи, оскільки полісемія в цій сфері призводить до плутанини. Багатозначні одиниці в різних термінологічних системах треба вважати омонімами: деривація (лат. dегіvаtіо "відведення, утворення") використовується в мовознавчій науці і означає "творення слів" і у військовій справі — "відхилення кулі від лінії прицілювання"; морфологія — розділ мовознавства, що вивчає будову слова (лінгв.) і наука про закономірності формотворення тваринних і рослинних організмів (біол.).

Синонімія в термінології — небажане явище, але синоніми й у цьому розряді лексики є. Вони виступають у функції пояснення. Приміром, епіфіз — шишкоподібна залоза. Нерідко до терміна іншомовного походження виникає синонім, створений на рідному ґрунті: алфавіт — азбука — абетка; протетичний — приставний, процент — відсоток. Це так звані терміни-дубл е т и. Є тенденція термін іншомовного походження вживати в офіційно-діловому стилі та в суто наукових працях; створений на питомому ґрунті — в науково-навчальній та науково-популярній літературі, в публіцистиці, у красному письменстві: "У Києві виступали вокалісти — дует, тріо, квартет філармонії, солісти оперного театру" (газ.). "Шпачиху слухали й не слухали, всім тепер ніби відлягло від серця; стало враз ясно, що тут затівалося щось недобре, і вони брали участь у цьому недоброму і тільки зараз нарешті позбулися сорому, силуваності й фальші, тягаря неправди. Брати Владики, забувши, що вже збиралися були йти, затягли пісню двоспівом, в обох добрі голоси" (О. Гончар). У першому випадку досягається більша точність вислову завдяки відсутності зайвих асоціацій, а в другому — як позитивна якість цінується не зовсім утрачена образність.

Від термінів треба відрізняти номенклатурні назви (лат. потепсlаtиrа "перелік, список"). Відмінність полягає в тому, що в основі терміна лежить загальне поняття, а в основі номенклатурної назви — одиничне. Це своєрідні етикетки предметів, явищ, понять. До номенклатури входять серійні марки машин, верстатів, приладів, найменування підприємств, установ, організацій; географічні назви. Наприклад, півострів, острів — терміни; Крим, Родос, Корсика, Сардинія — номенклатурні назви. У ботаніці терміни — вегетація, хвойні, колоскові, розоцвіті, квітконосний; номенклатурні назви — ялина, сосна, ялиця, пшениця, жито, овес, троянда, шипшина.

У науковому стилі терміни, що виникли шляхом метафоризації, втрачають образність під упливом контексту: "Тут було створено Кирило-Мефодіївське товариство, революційне крило якого очолив Тарас Шевченко" (журн.). У суто наукових текстах, призначених для фахівців певної галузі, терміни не пояснюються: "Надслабке світіння, виявлене у ссавців, є універсальним для всіх тканин живого організму й супроводжує комплекс метаболічних і деструктивних процесів, що протікають у ньому та його субстратах. Біохемілюмінесценція зумовлена, як гадають автори, двома різнорідними незалежними реакціями: світінням, що виникає при транспорті електронів, і мимовільним окисленням біоліпідів, яке переходить до нестаціонарного розвитку при зниженні концентрації антиоксидантів " (журн.).

Пояснення бувають у науково-популярній та навчальній літературі. Введення термінів у текст може бути здійснене в найрізноманітніших формах. Безпосереднє визначення: "Метри — це чіткі закономірності, яким підкоряється віршовий ритм" (журн.); "На світанку космічної ери, коли космонавтика робила свої перші успіхи, виникла гіпотеза палеоконтакту — припущення, що в сиву давнину люди були свідками візитів на Землю інопланетян, і згадки про це ніби відображені в міфах, легендах, у релігійних текстах" (газ.).

Поступове підведення до терміна, тобто термін називається після розгорненого опису поняття: "Бджоли та інші тварини (наприклад, павук, який плете павутину; жук-гробарик, що зариває в землю труп) не уявляють собі наслідків своїх дій. Складна поведінка бджіл — це прояв багатьох послідовних рефлексів. Така послідовність рефлексів, що виявляється в складній поведінці тварин, зветься інстинктом. Усі дії бджіл: побудова стільників, збирання нектару й пилку, вигодовування личинок, роїння тощо — інстинктивні" (журн.). Застосовується й синонімічна форма введення: "Ідіоми — стійкі звороти мови, в які входило основне слово, були класифіковані за тематичними групами" (підручник).

Аналогізація, тобто використання при введенні терміна подібних, відомих читачеві прикладів: "Жартома цю теорію можна назвати бутербродною. Але саме так і назвав її доктор Райт — опсонічна (гр. орsопо "готую їжу"). І справді, на думку Райта, в організмі людини відбувається щось на зразок бенкету. Спочатку в крові виникають певні речовини. Вони немовби мастять зверху мікробів, роблять з них бутерброд з маслом. А фагоцити (клітини організму, здатні активно захоплювати щільні часточки і, якщо вони органічного походження, перетравлювати їх), які дуже полюбляють сухий хліб, охоче їдять мікроби з маслом" (журн.).

Ще один спосіб уведення терміна в текст — його етимологізація, тобто пояснення походження: "Слово ентропія (гр. еп "в", trоре "поворот, перетворення") перейшло в теорію інформації з термодинаміки, де воно служило мірою невпорядкованості в фізичній системі" (журн.). Терміни можуть бути пояснені в дужках або у виносці під текстом: "Якщо зустрічались омографи (слова, однакові написанням, але різні значенням і вимовою), учні пояснювали їх" (газ.).

Термінологічна лексика широко використовується в публіцистичному стилі. Однак наявність такої лексики не повинна ускладнювати сприймання тексту. Тут терміни вживають не лише для того, щоб назвати поняття, а й для того, щоб з'ясувати сутність явища, розкрити його зміст: "Відомо, що гектар лісу протягом року поглинає щонайменше тонну вуглецю. Сосна — вічнозелене дерево. І багато киян, проводячи в цьому місці хвилини й години відпочинку, з задоволенням милувалися б зеленню молодої хвої, на повні груди вдихали б її настої" (газ.).

Крім уживання термінів у прямому значенні, в публіцистичному стилі вони використовуються як виразний зображальний засіб. Термін може зберігати свою номінативну функцію, але, поставлений у невідповідний контекст, створює комічний ефект: "А далі от що! То ми все мали справу з макроелементами в добривах, а тепер винайшли мікроелементи, такі як мідь, марганець, цинк, бор, кобальт і т. д. їх для удобрення землі треба значно менше. Ото заживемо! Треба, приміром, міді додати як добрива, набрав у кишеню мідних копійок, розкидав по копійці на ланку — і гуляй собі! А буряк росте! Чи бору треба піддати. Узяв у торбинку борної кислоти і розкидай по чайній ложечці на чверть гектара. Отоді солодко житимемо!" (Остап Вишня).

У художньо-белетристичному стилі терміни використовують у прямому та в переносному значенні. У прямій (дефінітивно-номінативній) функції — в творах на відповідну тему: "Безперервним потоком вливається на заводську територію вранішня зміна, йдуть тисячі людей, щоб розтектися потім по цехах, зайняти свої робочі місця, і протягом цілої зміни владуватимуть вони над цим гігантом, над полум'ям печей, над діями механізмів, над сигнальними табло, вдивлятимуться в ті палаючі надра, де кипить метал. Протягом зміни люди будуть зосереджені, у внутрішній зібраності, в напрузі, радітимуть і гніватимуться, бо не байдуже їм буде ні те, як кипить метал, як поводить себе піч і як вона завантажується, які запаси сировини сьогодні на заводі і скільки тонн буде дано понад план чи, навпаки, недодано, і не байдужі будуть ці люди до безлічі речей, до своїх планів і графіків, до кількостей і якостей, хоч би комусь і здавалось, що вони до цього байдужі" (О. Гончар).

Входячи в різні жанри художньо-белетристичного стилю, термінологічна лексика набуває виразних стилістичних функцій. Але треба бути обережним при користуванні цією лексикою, не перевантажувати нею художнього твору, не знижувати його мовних якостей. При введенні термінів до системи виразових засобів слід зважати на об'єкт мистецького зображення, на індивідуальні особливості творчого методу письменника, на його естетичні уподобання. Уміле використання цього розряду слів розширює тематичні обрії літератури, сприяє дальшому збагаченню палітри мовно-зображальних засобів красного письменства, а отже, й сучасної української літературної мови:

"Зіпершись могутніми плечима об одвірок корівника, стоїть Федір Захарович. Як монумент височіє.

Курить, втягує стільки диму за раз, ніби в нього ковальський міх, а не легені, як видихає, то хмара на морозі клубочиться" (С. Колесник);

І я не я, і ти мені не ти.

Скриплять садів напнуті сухожилля.

Десь грає ніч на скрипці самоти.

Десь виє вовк по нотах божевілля.

Бере голодну тугу — як з ножа.

Дзвенять світів обледенілі дзбани.

І виє вовк. І вулиця чужа

В замет сміється чорними зубами.

І виє вовк, ночей моїх соліст...

Заклацав холод іклами бурульок.

Вповзає вовк і тягне мерзлий хвіст,

В сузір’і Риб вловивши кілька тюльок.

Ти, вовче, сядь. Ти на порозі ляж.

Ти розкажи свою пригоду вовчу.

А смушки скинь. Навіщо камуфляж?

Ти краще вий. А я собі помовчу.

                                       (Л. Костенко)

Дайте відповіді на запитання:

1. Що таке терміни?

2. Як утворюються терміни ділового стилю?

3. Що необхідно знати при утворенні нових термінів?

4. Яка різниця між загальновживаними та вузькоспеціальними термінами?

5. Які терміни найчастіше використовуються у вашому службовому спілкуванні?

МОВНІ Й СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ ПРОФЕСІОНАЛІЗМІВ, ЖАРГОНІЗМІВ ТА АРГОТИЗМІВ

Словниковий склад сучасної української мови має загальнонародний фонд, яким однаково користуються всі носії, незалежно від місця мешкання, фаху, способу життя, суспільного становища, освітнього рівня, віку й статі. До цього фонду належать слова, відомі всім, хто володіє літературною мовою. Поряд із загальною системою лексики національної мови існують місцеві й суспільні підсистеми. Словник лікаря й інженера, металурга й харчовика, продавця й водія, робітника з Чернігова або Маріуполя, селянина з Наддніпрянщини чи Наддністрянщини, студента консерваторії чи інституту легкої промисловості — у лексиконі представників кожної з названих груп населення є специфічна лексика, властива тільки їм. Це слова, що належать до лексики обмеженого функціонування. Тобто мовлення окремих професійних і соціальних груп населення має специфічні риси в доборі й використанні слів. Тому лексичний склад мови треба розглядати й у соціальному плані.

Обсяг лексикону певної соціальної або професійної групи визначається ступенем відособлення її від решти носіїв мови. Цей лексикон убирає в себе якусь кількість повнозначних слів — іменників, прикметників, дієслів, прислівників, рідше — числівників та займенників. Специфічних службових слів у складі таких відгалужень від загальнонародної мови (сполучників, прийменників, часток) немає.

Наприклад, одним із відгалужень від загальнонародної мови є так звана "дитяча мова". Цей словник охоплює невелике коло понять, що ними оперують діти на початку свого свідомого життя: моня, коко, папа (хліб), биця (теля), киця, паця (свиня), ціпа (курча), льоля (сорочка), дюдя (холод), ;жижа (щось гаряче), хоха (щось страшне), гам (їсти) та ін.

Відмінності в користуванні лексичними засобами мови залежать і від загальноосвітнього рівня її носіїв: словник людини освіченої багатший і вишуканіший, ніж у того, хто не має освіти. На лексичні особливості мовлення впливає рід занять людини, коло її інтересів, середовище, з якого вона вийшла чи до якого належить; навіть те, з ким і де відбувається розмова. Отже, факторів, що зумовлюють соціальне або професійне розшарування лексичного складу мови, чимало. Лексика обмеженого функціонування поділяється на три групи: професіоналізми, жаргонізми й арготизми.

Професіоналізми (лат. ргоfеssіо "заняття, фах") — це слова та мовленнєві звороти, властиві мовленню певної професійної групи людей. Лексика різних професійних груп характеризується низкою специфічних рис. Це в основному назви знарядь виробництва та їхніх частин, назви трудових процесів, різних ґатунків сировини, спеціальні професійні вислови тощо. За межами даного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу. З-поміж професіоналізмів можна виділити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні.

     Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (а отже експресивно забарвлені) синоніми до термінів.

     На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни – це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми – конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов’язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад:

1. Слова та словосполучення, притаманні мові моряків:

Кок – кухар

Камбуз – кухня

Кубрик – кімната відпочинку екіпажу

Гальюн – убиральня

Салага – недосвідчений (молодий) матрос

Бак – носова частина корабля

Чалитися – приставати до берега

Лягати в дрейф – переміщуватися за вітром або течією без допомоги двигуна

2. Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та подібних сфер: зняти касу, підбити, прикинути баланс.

3. Назви фігур вищого пілотажу в льотчиків: штопор, бочка, петля, піке та ін.

4. Професіоналізми користувачів ПК: мама — материнська плата; клава — клавіатура; скинути інформацію — переписати; вінт — вінчестер (жорсткий диск накопичення інформації).

5. Професіоналізми музикантів: фанера — фонограма; ремікс — стара мелодія з новою обробкою; розкрутити (пісню, ім'я) — розрекламувати.

Значна частина професіоналізмів — неофіційні розмовні замінники термінів. Професіоналізми не становлять чіткої системи, тоді як терміни є систематизованими (кодифікованими) назвами понять. У термінів образність, як правило, стерта; у професіоналізмів вона зберігається довше, бо підтримується контекстом. Професіоналізми дуже різноманітні щодо семантичних характеристик. Вони виникають у тих галузях, де заскладна, або навпаки — не зовсім сформована термінологія, там, де особливої термінології не може бути. Здебільшого професіоналізмами є слова загальнонародної мови, вжиті у специфічному значенні: вікно у мовленні вчителів та викладачів — незаповнений між уроками (лекціями) час; висіти — так редактори кажуть про рядки, що не вміщаються в сторінку; човник—деталь швейної машинки і под. Професіоналізми творяться також усіченням основ: термояд (термоядерна реакція), кібер (кібернетик); скороченням слів та словосполучень: білоколоска (білоколоса пшениця), мовник (викладач мови, студент мовно-літературного факультету), мехмат (механіко-математичний факультет). Часом професіоналізми відрізняються від термінологічних та загальномовних варіантів наголосом: атомний, компас, рапорт, суфікс (професійні наголоси) — атомний, компас, рапорт, суфікс (нормативні наголоси).

Професіоналізми деталізують мовний словник, розширюють його там, де є на це потреба. Скажімо, в житті мешканців середніх широт сніг не відіграє такої ролі, як у народів Крайньої Півночі. Тому в українській мові, наприклад, є лише одне слово на позначення цього поняття, а в чукотській мові розрізняються сорок видів снігу, на кожен з яких є назва. Так само й професіоналізми, приміром, з галузі гончарства. Гончарі називають такі частини глечика: дно — нижня частина виробу, утір — лінія, що окреслює дно, пук — середня опукла частина виробу, вінця — краї виробу, пелюстка — частина виробу від пука до вінець, плечі -— верхня частина опуклості, карнизик — виступ під вінцями у вигляді кола. Тобто фахівці розрізняють у глечикові деталі, яких людина, не пов'язана з гончарним виробництвом, не виділяє. Це використовують письменники, зображуючи роботу гончаря: "Замісював круто глину. Кидав добрий вальок на дерев'яне вичовгане коло, перед тим розкрутивши його, обережно наближав до шматка глини свої широкі долоні, і глина тяглася вгору, вивищувалася, оживала, з веселою покірливістю йшла за долонями. Слова тут були марні. А вже згодом вступали в

⇐ Предыдущая 2 3 4 5 678 9 10 11 Следующая ⇒