Сутність феномену порушеного розвитку. Поняття «дизонтогенез» і основні типи психічного дизонтогенеза

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

Львівський національний університет імені Івана Франка

Інститут післядипломної освіти та до університетської підготовки

Гуманітарно-природничий факультет

Загальні розлади розвитку

Реферат на тему:

Сутність феномену порушеного розвитку, його структура та властивості

Слухача(ки) ІІІ курсу ПВ- 31 групи

Спеціальності Психологія

Ільків О.О.

Керівник

Проф. Островська К.О.

Львів –2016

Зміст

Вступ

1. Сутність феномену порушеного розвитку. Поняття «дизонтогенез» і основні типи психічного дизонтогенеза

2. Структура ушкодженого розвитку. Класифікація психічного дизонтогенеза

В.В. Лебединського

Висновок

Список літератури

Вступ

Однією з найважливіших завдань сучасної практичної психології є психологічна діагностика та корекція відхилень дитячої поведінки і долікарська допомога важким дітям. При дослідженні дитини з відхиленнями у розвитку в центрі уваги психолога зазвичай стоїть питання про психологічну кваліфікації основних психічних розладів, їх структури і ступеня вираженості. Оцінка порушень розвитку у дітей враховує також і відхилення від стадії вікового розвитку, на якій знаходиться дитина, тобто особливості дизонтогенеза, викликаного болючим процесом, його наслідками.

У дитячому віці чутливість окремих сторін психіки до шкідливих впливів визначається не стільки їх характером, скільки особливостями тієї вікової стадії розвитку, на якій знаходиться дитина. Чим менша дитина, тим більше на перший план виступають ознаки порушення розвитку - дизонтогенеза. Чим раніше сталося ураження мозку, тим частіше в картині дизонтогенеза з'являється компонент психічного недорозвинення. Крім загального недорозвинення в умовах хвороби процес онтогенезу характеризується явищами нестійкості, асинхронії, при яких своєчасно не виникають необхідні взаємодії між окремими системами. У зв'язку з цим можлива поява ознак ізоляції, патологічної акселерації, регресу ряду психічних функцій. Ці зміни затримують формування нових психічних процесів, ускладнюють прогресивні перебудови, необхідні для нормального розвитку.

До основних напрямів діяльності психолога при роботі з аномальними дітьми відносяться в першу чергу такі.

1. Виявлення та систематизація патологічної симптоматики та її психологічна кваліфікація.

2. Здійснення структурного аналізу розладів, виявлення первинних симптомів, пов'язаних з хворобою, а також вторинних симптомів, обумовлених аномальним розвитком в умовах хвороби.

3. Розробка програми психокорекційних заходів в залежності від характеру, походження і конкретного механізму порушень, спрямованої на їх попередження, зменшення або усунення.

4. Проведення відновного навчання дітей з порушеннями вищих психічних функцій, таких як мова, мислення, читання, рахунок, лист, конструктивна діяльність, що мають місце при локальних ураженнях мозку.

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒