Антаблемент – Верхня, завершаючи частина будівлі, яка лежить на колонах і складається з архітрава, фриза і карниза.

Архітрав - Сполучна несуча балка, що лежить безпосередньо на капітелях колон, нижня частина антаблемента.

Фриз – Середня частина антаблемента, розташована між архітравом і карнизом, а також декоративна полоса( часто з рельєфними зображеннями ) прикрашаючи стіну.

Карниз – Верхня, виступаюча частина антаблемента, яка оберігає стіни будівлі від води, яка стікає з дахів.

Фронтон – завершення ( зазвичай трикутне ) фасаду будівлі, портика, колонади, обмежане двома схилами даху з боків і карнизом біля основи.

Портик - (від лат. porticus — крита галерея) — галерея з відкритою колонадою на поздовжньому боці будівлі; вхід, прикрашений відкритою колонадою, арками, завершується фронтоном або аттиком

Тригліф— прямокутна, дещо витягнута по вертикалі плита з двома цілими, а по краях половинними жолобами. Зазвичай тригліфи розміщуються по осях колонта інтерколумніїв і на кінцях фриза на розі будинку. Тригліфи в камені зображають орнаментовані торці балок перекриття у дерев'яній архітектурі. Чергуючись із метопами, тригліфи утворюють фриз доричного ордеру.

Метопа (грец. μετόπη) — прямокутні або квадратні плити , які, чергуючись зтригліфами, утворюють фриз доричного ордеру. Метопи виконувались з каменю або кераміки часто прикрашалися рельєфами, рідше розписом. У період, що передував розвитку кам'яної архітектури, у Давній Греції метопами називали проміжки між балками перекриття, що виходять на фасад споруди.

Заупокійний храм - монументальні споруди із довгими алеями сфінксів, масивними пілонами та статуями фараонів, що стояли перед ними. Вони були збудовані для поклоніння царів після їх смерті, зводились на західному березі нілу, в царстві мертвих.

Xрам— основний тип громадської будівлі. Він склався поступово в результаті схрещування переважаючих місцевих італійсько-етруських традицій із грецькими, пристосованими до місцевих умов. Будувалися круглі і чотирикутні псевдопериптери із входом лише з головного фасаду.

Доу-гун- своєрідна система багатоярусних дерев’яних кронштейнів, яка увінчуючи опорний стовп в місці його з’Єднання з горизонтальною балкою приймає на себе тяжкість цієї балки іслужить для підтримки великого виносу широких дахів, рівномірно розділяючи їх тяжкість.

Дянь-тип житлових споруд стародавнього Китаю.Переважно одноповерховий павільйон, орієнтований по осі на південь-північ, полічений стовпами на три нефи(сини), з яких крайні вужчі.

Вівтар- місце для жертвоприношення або жертовне святилище (у греків bomos)/ Спочатку споруджували з землі або дерну, пізніше, коли стали будувати храми-з каменю або металів. Вівтарі, як правило, стояли на східному боці святині перед зображенням божества. Вівтарі також споруджувалися на площах, вулицях, полях, біля священних річок. Іноді вівтарі просто неба досягали значних розмірів(Пергамський вівтар зевса).

Храм Горав Эдфу – одне з самих пізніх споруд єгипетського зодчества; він зберігся краще інших пам’ятників давності майже в цілому виді.

Чайтья-один з типів індійської буддистської архітектури, являє собою довгвстий зал з двома рядами колон і ступою, вміщений в заокругленім кінці залу навпроти входу(напівсферичне, похоронне, а згодом і меморіальне спорудження).

Шеду- в давньоасирійському мистецтві-монументальні фігури богів-охоронців палаців у вигляді левів або биків з людськими головами.

Шікхара- в індійському буддійському храмі параболічна або пірамідальна надбудова над приміщенням, де зберігалася святиня.

Мегарон- (грец. Μέγαρο — велика зала) — тип найдавнішого грецького житла, який склався ще за доби егейської культури. Мегарон представляє собою прямокутну будівлю з портиком. Всередині зали облаштовувалось вогнище.

Мегарони знайдені в Трої, Тиринфі, Мікенах та інших прадавніх містах. Мегарон послужив прототипом храмів Давньої Греції гомерівської епохи.

Ехін (грец. — морський їжак, раковина) - середня частина капітелі. У класичних греко-доричному і тосканському ордерах виконувався у вигляді круглої в плані гладенької подушки з випуклим криволінійним профілем. У римо-доричному та іонічному ордерах подушка оздоблювалася іоніками.

Ентазис, ентазіс (дав.-гр. ἔντασις — напруженість, посилення) — в архітектурі потовщення фуста (стовбура) колони, що міститься зазвичай на 1/3 її висоти.

Ужиток ентазиса створює враження напруженості колони й усуває оптичну ілюзію вгнутості її стовбура. Розміри фуста, його ентазис, наявність канелюр залежать від того, до якого ордера належить колона.

Волюта (лат. voluta, грец. κάλχη) — архітектурний мотив у формі спіралеподібного завитка з кружком («оком») у центрі, складова частина іонічної капітелі, входить також у композицію коринфської і композитної капітелей. Форму волюти іноді мають архітектурні деталі, що слугують для зв'язку частин будівлі, а також консолі карнизів, обрамлення порталів, дверей, вікон (головним чином в архітектурі пізнього ренесансу і бароко).

Кружечок у середині завитка називається оком волюти. У коринфському ордері волюта отримує дещо інший вигляд і, разом з тим, іншу грецьку назву — грец. έλοξ: вона має подобу гілки рослини, що піднімається з капітелі і спірально закручується при зустрічі перешкоди біля абаки. Чотири великі волюти (лат. helices majores) підпирають абаки на чотирьох її кутах; по дві менших (лат. helices minores)) зустрічаються одна з одною на кожній стороні капітелі під розеткою, що прикрашає собою середину абаки.

ТЕАТРОН
(грец. — місце для видовищ)
Частина античної видовищної споруди — театру з місцями, призначеними для глядачів, що розташовувалась навколо орхестри на схилі пагорбу рядами (кавеа) у вигляді півкола або близької фігури (синонім — феатрон). Спочатку місця влаштовувалися дерев'яними, згодом зводили кам'яний театрон.

Орхе́стра (грец. orchestra — від грец. orcheomai — танцюю), основна частина театральної споруди в Стародавній Греції. Орхестра мала форму круглого майданчику з вівтарем Діонісу, призначений для виступу хору співаків або акторів і відділений невисоким кам'яним бортиком.

У давньоримському театрі орхестра це був майданчик, півкруглий у плані, де хор не виступав. На ньому знаходилися місця для почесних глядачів.

Скена (дав.-гр. skene, основне значення «намет») — одна із трьох частин будинку давньогрецького театру (Скена, орхестра й місця для глядачів).

Спочатку — тимчасове дерев'яне приміщення для перевдягання й виходу акторів. З ускладненням театральної дії й введенням 2-го й 3-го акторів в 1-й половині 5 століття до н. е. скена стала споруджуватися за орхестрою або по дотичній до її окружності. Від давньогрецького слова skene і лат. scaena походить сучасне слово сцена.

Гімнасій (γυμνάσιον від gymnós - оголений) - виховно-освітній заклад у Стародавній Греції. В гімнасії поєднувалися елементи загальноосвітнього курсу (навчання читання та письма) з інтенсивним курсом фізичної підготовки.

Спочатку гімнасій представляв собою простий квадратний майданчик для фізичних вправ, обсаджений двома рядами тополь (повідомлення Павсанія). З плином часу змінювалася функція гімнасія. Поступово додалися елементи шкільного навчання. Зазнавала перетворення і сама організація території гімнасія, де замість рядів дерев стали влаштовувати портики і оббудовується їх приміщеннями різного призначення - банями, роздягальнями. Серед приміщень виділялася своїми розмірами екседрами - приміщення, відкрите у двір, де проходило навчання читання та письма. Незмінним залишалося фізичні вправи на відкритому повітрі в оголеному вигляді, що було принципово для виховання в молоді «грецького духу», який проголошує необхідність емоційно-фізичного спілкування між чоловіками як однієї з основних цінностей давньогрецького суспільства.

Булевте́рій — адміністративна споруда античних часів.

У Стародавній Греції призначалась для засідань Ради п'ятисот або об'єднаної ради святилища.

Вирішувалася у вигляді прямокутної будівлі, де перекриття підтримувалося низкою колон, а ряди сидінь підіймались уступами. У великих спорудах часів еллінізму, коли правителем міста-держави став булевт, то перед головним залом розташовувався оточений по периметру колонами двір з садочком і фонтаном, а вхід відзначався урочистим портиком.

Ратха-тип невеликого храму в Індії, висіченого зі скелі, де повторено форми культової будівлі зі статуєю божества, яку ставили на колісницю під час релігійних процесів

Рельє?ф— різновид скульптури, в котрому об?ємне зображення виступає над площиною фону не більш ніж на половину власного об?єму.

Стамбха-колона, капітель якої прикрашають різні скульптурні зображення.

Стук(штук)- суміш вапна і товченого мармуру або гіпсу і піску для виготовлення декоративних деталей. Вони виконувались техніками ліплення чи різьблення.

Ступа— в буддистській архітектурі монументальна культова споруда для зберігання реліквій. Складається зі ступінчастої основи, масивного основного об'єму і частини у вигляді багатоярусного зонта, яка увінчує споруду. Звичайна техніка спорудження ступи — облицювання камінням, обтинькованою цеглою з заповнюванням ґрунтом, щебенкою тощо; в декорі ступи часто застосовується розфарбовування і позолота.

Сфінкс — страховисько, зображуване в давньоєгипетському мистецтві в постаті лева з людською головою. На зх березі Нілу в Гізі-найдавніша збережена монументальна скульптура. Висічена з монолітної вапнякової скелі. Довжина статуї-73м, висота-20м.

Ханака — суфійский дім мусульманских країн, спочатку ханакі були скромними приютами, але потім перетворились в цілі комплекси, детально продумані і багато прикрашені. По своїй функції центру релігійного аскетизму ханака схожа с християнським монастирем, але на відміну від монастиря, процес входу і виходу в ханаку був полегшений

Святлище — культова споруда, священне місце, де знаходиться об'єкт поклоніння.

Наос— первісно — молитовний зал, головне приміщення (святилище) античного храму, де знаходилося скульптурне зображення божества

Пронаос— напіввідкрита частина стародавнього античного храму між колонадою вхідного портика і наосом. З боків пронаоса оточується стінами, а спереду нерідко вирішувався як портик в антах.

Псевдодиптер- тип давньогрецького храму; від диптеру відрізняється відсутністю внутрішнього ряду колон, хоча місце для них залишено

Толос — в егейській культурі та античному світі кругла в плані культова споруда, гробниця або храм.

⇐ Предыдущая 12