Антаблемент – Верхня, завершаючи частина будівлі, яка лежить на колонах і складається з архітрава, фриза і карниза.

Терміни:

поселення - у давні часи – місце осілого життя людей, що виникло з розвитком землеробства

гробниця- спеціальна споруда, де ховають тіло померлого

базиліка- прямокутна у плані споруда, розділена усередині рядами колон або стовпів на 3—5 частин — нав. Середня нава, найвища, освітлюється через вікна над дахами бічних нав і зазвичай закінчується пів-круглим виступом — абсидою. Перед входом до базиліки знаходиться поперечне в плані приміщення — нартекс (притвор). Розрізняють купольну та ротондальну базиліку.

Осірічний стовп – у Стародавньому Єгипті колона у вигляді бога води і рослин Осіріса.

Клинопис – вид писемності, що виникла у Шумері близько 3 тисяч років до н.е. і складалася з клиновидних рисочок, які вижималися на глиняних дощечках.

Па́года- буддистська чи індуїстська споруда культового призначення. У різних країнах до пагод відносять різні типи споруд.
перистильний двір- напіввідкрите середовище, оточене колонними гарелеями. Над відвідувачем височіло лише небо, лінія горизонту замикалась масивними колонадами, де простір значно зменшувався, затискувався стіною. Рівень підлоги теж трохи підвищувався відносно алеї сфінксів, фіксуючи вступ людини до храму
Піло́н — масивна споруда у формі зрізаної піраміди, що зводилася перед давньоєгипетськими храмами обабіч порталу.
обеліск— монументальний гранчастий стовп, який звужується доверху і закінчується на вершині пірамідою. Зазвичай діє як декоративний мотив чи пам'ятник.Його форма походить від давньоєгипетських храмів на честь бога Сонця. Обеліски широко використовувались у європейській архітектурі з Нового часу у якості домінант міського середовища, а також як меморіальні пам'ятки.
Піраміда— споруда у формі зазвичай правильної геометричної піраміди, у якої бічні сторони трикутні та сходяться в одній точці. Основа може бути трикутною, чотирикутною або у формі багатокутника з будь-яким числом вершин, хоча найпоширенішою версією є чотирикутна основа. Часто піраміди не є ідеальними геометричними пірамідами, а збудовані у формі окремих терас, розмір яких зменшується з висотою.

Менгір- доісторична пам'ятка мегалітичної культури, що являє собою вертикально поставлений кам'яний блок (стовп, брила). Досить часто зустрічаються у вигляді груп, алей (паралельно стоячих рядів).Більшість знахідок менгірів датуються періодом пізнього неоліту.Скельський менгір, Крим, Україна.

Архітектурний ансамбль – це ряд споруд, що утворюють єдине ціле, розміщені з урахуванням певних точок зорового сприйняття і пропорційно співвідносяться один з одним і утворюють урівноважену композицію.

Архітектурний стиль -це єдність системи засобів виразності, що характеризують художню своєрідність тих чи інших явищ мистецтва.

Вихара(санскр. विहार, кит. упр. 精舎, палл.: (цзиншэ), тайск. วิหาร — вихан, кхмер. вихэр) — санскритский и палийский термин для (буддийского) монастыря. Этимологически это слово происходит от палийского глагола viharati, означающего «находиться», «пребывать», «жить (где-либо)». Соответственно, вихара — местонахождение, местопребывание, место жительства, жилище, обитель. Первоначально термин относится к «жилищу» или «убежищу» используемому странствующими монахами во время дождливого сезона. Сейчас слово «вихара» используется для обозначения буддийских монастырей традиции Тхеравада, распространённой на Шри-Ланке и в Юго-Восточной Азии, а также — древних монастырей Индии.

Гопура (абогопура) - надбрамна башта в храмової огорожі індуїстських храм ів, відмінна риса індійської середньовічної архітектури, особливо характерна для Південної Індії. Служить як входу в храмовий комплекс. Гопура має теж функціональне значення, що і гопурам - монументальна споруда над проходом через огорожу храму. Слово «гопура» використовується в описі споруд (храмових комплексів) на території Південно-Східної Азії.

Дольмен— це доісторична споруда у вигляді двох або більше величезних брил, поставлених вертикально й перекритих зверху кам'яною плитою. Найчастіше ці споруди використовували як місце поховання. Дольмени можна побачити здебільшого у Західній, Північній та Південній Європі. Деякі з каменів важать декілька тонн.

Ієрогліф(зі старогрец. "ієро"+"гліф"="святознак") — святознак, назва знаків (символів) в деяких системах письма. Назва пов'язана з тим, що ієрогліфи, мали певне богослужбове значення або були важливим способом збереження і передачі знань і мудрості.

Клинопис — система письма, якою користувалися жителі древньої Месопотамії, перша система письма, винайдена людством.

Кромлех— древнее (времен неолита, бронзового века и позднее, вплоть до раннего Средневековья) сооружение, представляющее собой несколько поставленных вертикально в землю обработанных или необработанных продолговатых камней (менгиров), образующих одну или несколько концентрических окружностей. Часто конструкции такого типа относят к мегалитам. Иногда в центре таких сооружений находится другой объект: скала, менгир, каирн, дольмен, галерея или даже целый мегалитический комплекс.

Мастаба́(араб. ‏‏مصطبة — кам'яна лава) — cучасна назва гробниць древньоєгипетської знаті епохи Раннього (3000—2800 до н. е.) та Древнього царства (2800—2250 до н. е.).

Мастаба складається з 2 частин: підземної, висіченої у скелі, і наземної, що має форму усіченої піраміди, складеної з цегли-сирцю та облицьованої кам'яними плитами. Вхід в підземний склеп здійснювався через похилий коридор або колодязь глубиною від 15 до 30 метрів, вхід в який замуровувався в день поховання. У багатих мастаб, крім камери для саркофага, були комори для похоронного інвентарю. Похоронна камера прикрашалася статуями (вмістилища душ померлих), стіни покривалися рельєфами і розписами (гробниця начальника скарбниці Ахетхотепа та його сина Птаххотепа в Саккарі, середина третього тисячоліття до н. е.). Іноді мастаби будували з відкритими двориками та портиками, всередині, як правило, були горизонтальні перекриття, але зустрічалися і склепіння.

Мегаліти(від грец. μέγας (мегас) + λίϑος (літос) — великий + камінь) — доісторичні споруди з величезних кам'яних блоків. Мегалітична архітектура — поширене явище пізнього неоліту і бронзової епохи.

Світська архітектура - це архітектура палацових комплексів, громадських споруд, яка залежить від потреб суспільства

Релігійна (культова) архітектура - це архтектура яка на пряму повязана з релігією. До культових споруд відносяться пам’ятки монументальних споруд (храми, монастирі), пам’ятки поховальних споруд ( мавзолей, курган, гробниці)

Городище -(старослов'янське град — укріплення) — залишки стародавнього укріпленого поселення, що були оточені ровами та валами і часто захищені природними перепонами (ярами, річками, болотами тощо).

Курган –різновид поховальних памятників, у формі земляного насипу над поховальною ямою; ізольоване округлее підвищення, розташоване на рівнині з різко вираженою підошовною лінією, має штучне походження.

Целла—(наос) внутрішнє центральне приміщення античного храму

Птерон– простір між колонадою, що оточує будівлю, та стіною

Стилобат – верхня поверхня східчастого цоколя будівлі. Інколи так називають платформу під будівлею.

Стереобат– нижня частина, під п’єдесталом колони(ступінчастий) ,або основа храму

Акротерій – скульптура або скульптурний орнамент, який встановлювався над кутами і в центрі фронтону

храм в антах—найпростіший і найдавніший тип кам’яного архаїчного храму. На його фасаді, між антами, були поміщені 2 колони

простиль— 4 колони на фасаді, розташовані перед антами

амфіпростиль — колони на передньому і задньому фасадах

периптер— колони по всьому периметру храму. Частішеза все на фасаді 6 колон.Самий розповсюджений тип храму

псевдопериптер – на відміну від периптера, колони бічних і заднього фасадів не мають повного обсягу і лише на половину виступають зі стіни

диптер – навкруг храму є два ряди колон

Доу-гун- своєрідна система багатоярусних дерев’яних кронштейнів, яка увінчуючи опорний стовп в місці його з’Єднання з горизонтальною балкою приймає на себе тяжкість цієї балки іслужить для підтримки великого виносу широких дахів, рівномірно розділяючи їх тяжкість.

Дянь-тип житлових споруд стародавнього Китаю.Переважно одноповерховий павільйон, орієнтований по осі на південь-північ, полічений стовпами на три нефи(сини), з яких крайні вужчі.

Вівтар- місце для жертвоприношення або жертовне святилище (у греків bomos)/ Спочатку споруджували з землі або дерну, пізніше, коли стали будувати храми-з каменю або металів. Вівтарі, як правило, стояли на східному боці святині перед зображенням божества. Вівтарі також споруджувалися на площах, вулицях, полях, біля священних річок. Іноді вівтарі просто неба досягали значних розмірів(Пергамський вівтар зевса).

Храм Горав Эдфу – одне з самих пізніх споруд єгипетського зодчества; він зберігся краще інших пам’ятників давності майже в цілому виді.

Чайтья-один з типів індійської буддистської архітектури, являє собою довгвстий зал з двома рядами колон і ступою, вміщений в заокругленім кінці залу навпроти входу(напівсферичне, похоронне, а згодом і меморіальне спорудження).

Шеду- в давньоасирійському мистецтві-монументальні фігури богів-охоронців палаців у вигляді левів або биків з людськими головами.

Шікхара- в індійському буддійському храмі параболічна або пірамідальна надбудова над приміщенням, де зберігалася святиня.

Мегарон- (грец. Μέγαρο — велика зала) — тип найдавнішого грецького житла, який склався ще за доби егейської культури. Мегарон представляє собою прямокутну будівлю з портиком. Всередині зали облаштовувалось вогнище.

Мегарони знайдені в Трої, Тиринфі, Мікенах та інших прадавніх містах. Мегарон послужив прототипом храмів Давньої Греції гомерівської епохи.

Моноптер
(грец. — однокрилий)
Оточений колонами, стародавній (античний) храм круглої форми без цели (порівн. фолос). Згодом форма круглої в плані колонади широко використовувалася при створенні паркових ансамблів зодчими бароко, класицизму і ампіру.

Архітектурний ордер (лат. ordo - лад, порядок) - тип архітектурної композиції, що використовує певні елементи і підкоряється певній архітектурно-стильовій обробці. Є втіленням стійко-балкової системи, тектонічно складається з вертикальних (колони, пілястри) і горизонтальних (антаблемент) елементів. З'явився в Стародавній Греції. Назва ордер походить від латинського «ordo» - лад, порядок, вперше було вжито теоретиком архітектури другої половини I століття до н. е.. Витрувием, автором трактату «Десять книг про архітектуру».
Розрізняють п'ять класичних ордерів: доричний, іонічний і коринфський виникли в Стародавній Греції, тосканський і композитний - в Стародавньому Римі. Коринфский в Стародавній Греції майже не застосовувався і став поширений у Давньому Римі.

Колона — (.фр. colonne, .лат. columna) — архітектурно оброблена вертикальна опора, як правило, кругла в перерізі. Елемент тримальної конструкції споруд та архітектурних ордерів.

Капітель- верхня частина вертикальної опори чи колони, яка приймає навантаження від горизонтального перекриття.

Абака- в архітектурі верхня плита капітелі колони, напівколони, пілястри

Одеон - будівля для проведення співочих та музичних змагань, побудоване в Афінах при Периклі. Згодом використовувалося для різних суспільних цілей.
Пізніше слово одеон стало прозивним і означало подібні споруди в Стародавній Греції і Стародавньому Римі.

Аттик(від др.-греч. Ἀττικός) - декоративна стінка, зведена над вінчають споруда карнизом. Вперше аттик став застосовуватися в давньоримської тріумфальної арки, як її архітектурне завершення. Аттик часто прикрашається рельєфами або написами.

Арка - архітектурний елемент, криволінійне перекриття наскрізного або глухого отвору в стіні або прольоту між двома опорами (колонами, засадами моста). Як і будь-яка склепінчаста конструкція створює бічний розпір. Як правило арки симетричні щодо вертикальної осі.

Тріумфальна арка — монументальне оформлення проїзду або урочиста споруда на честь військових перемог і знаменних подій.споруда на честь видатної особи чи події — брама з одним або трьома арочними отворами, прикрашена скульптурами і написами

Рото́нда(італ. rotonda, лат. rоtundus — круглий) — кругла в плані споруда, зазвичай увінчана куполом. По периметру ротонди нерідко розташовуються колони.Форму ротонди мають давньогрецькі толоси, деякі давньоримські храми (наприклад, Пантеон) та мавзолеї, Баптистерій.

терми (від грец. thermos, «гарячий»)— громадьскі заклади для миття та водних процедур (аналог лазні в наш час). Термін терми зазвичай використовується для великих банних комплексів, в той час, як бальні являли собою заклади меншого розміру, публічні або приватні, що існували у великій кількості повсюди в Римській імперії.^[1]

Базилі́ка (лат. basilica від грец. βασιλικη — «царський дім») — прямокутна у плані споруда, розділена усередині рядами колон або стовпів на 3—5 частин — нав. Середня нава, найвища, освітлюється через вікна над дахами бічних нав і зазвичай закінчується пів-круглим виступом — абсидою. Перед входом до базиліки знаходиться поперечне в плані приміщення — нартекс (притвор). Розрізняють купольну та ротондальну базиліку.

База-підстава, нижня профілірована(опорна) частина колони або пілястри.

пританій (- виконання обов'язків голови).

У Давній Греції 500 членів афінського ради обирали за жеребом строком на 1 місяць в якості пританів 50 членів ради ,однією з 10 філ для виконання поточних обов'язків: скликання та ведення народного зібрання, підготовка висновків, ведення переговорів, прийом послів. Після звітної доповіді пританій брала на себе наступна філа, так що протягом 10 місяців афінського календарного року кожна філа виконувала пританію протягом одного місяця. Решта 450 булевти засідали в булевтериі (раді) у міру потреб.

Стоя-статуя Будди,яка займає всю широту чи довготу храму

Палестра— приватна гімнастична школа в Давній Греції, де займалися хлопчики з 12 до 16 років (на острові Самос була палестра для дорослих чоловіків).Програма навчання в палестрі включала біг, боротьбу, стрибки, метання списа і диска гімнастичні вправи, плавання.Палестри мали відкриті майданчики, бігові доріжки, гімнастичні зали, басейни. Як установа приватна, палестра була у віданні приватної особи, по імені якої вона називалася: (Палестра Таврея^,Тімея,)

Агора - ринкова площа в давньогрецьких полісах, що була місцем загальногромадянських зборів (які також за місцем проведення називалися агора). На площі, зазвичай розташовуваній в центрі міста, знаходилися головний міський ринок (що ділився на «круги» з різних видів товарів) і нерідко урядові установи. Агору, як правило, оточували також галереї з ремісничими майстернями, храми, іноді по периметру площі зводилися статуї. Дуже часто агора була адміністративним і економічним центром міста.

Акропольдослівно з грецької — «верхнє місто», височинна, частина давньогрецького міста. Звичайно він був місцем первинного поселення, навколо якого поступово розросталось менш захищене «нижнє містоНайвідомішим є акрополь в Афінах.Власне, це пагорб заввишки 156 м, 170 м завширшки та довжиною близько 300 м. Донині зберіглися Парфенон — головний храм Стародавніх Афін на честь покровительки міста та усієї Аттики богині Афіни; Пропілеї ,Храм Ніки Аптерос (Перемоги Бескрилої).

Мавзолей(монумент, похоронне спорудження, що включало камеру, де містилися останки померлого, і іноді поминальний зал.)
Мавзолеєм може також називатися будівля, яка містить безліч склепів для поховання. Сучасні мавзолеї часто мають колумбарій для праху кремованого.Мавзолеї можуть бути самостійними будівлями або частиною більшого споруди - церкви, трибуни.

Ку́пол— поверхня, близька за формою до півсфери або іншої поверхні обертання, що спрямована опуклістю вгору.Для створення куполів найчастіше використовуються цегла та камінь. В наш часпри будівництві куполів використовувати сталь або залізобетон. З середини часто здається, що внутрішній простір значно більший за рахунок введення додаткових горизонтальних смуг, панелей, прикрашених живописом або скульптурою. Його інтер'єр іноді заповнюють вікна. Куполи використовується в будівлях і архітектурі від античності до сучасності.

Склепі́ння — перекриття криволінійних обрисів у перерізі. Склепіння перекривають переважно круглі, багатокутні, еліптичні в плані приміщення,і дозволяють перекривати значні простори без додаткових проміжних опор. Твірними формами служать різні криві, випуклі вверх. Від вертикального навантаження в купольних конструкціях виникають зусилля стиску, а також горизонтальний розпір на опорах.

Апсида( грец— склепіння) — виступ будівлі, здебільшого півкруглий в плані (зовні іноді багатокутний або квадратний), перекритий півкуполом або зімкнутим півсклепінням. Вперше абсиди з'явились в давньоримських базиліках. У християнських церквах абсида — вівтарна частина, яка орієнтована зазвичай на схід.

Акведу́к(лат— водогін) — споруда у вигляді мосту з водоводом (трубою чи каналом) для переведення трубопроводів або каналів через балки, річки та дороги.

Амфітеа́тр (грец— антична споруда для різних масових видовищ; овальна арена, навколо якої уступами розташовувалися місця для глядачів. Слово має грецький корінь «amphi» (навколо).

Форум- захід, що проводиться для колегіального вирішення будь-яких достатньою мірою значних проблем.

Циклопічна фортеця – це конструкція, що складається з великих тесаних кам’яних брил без з’єднувального розчину.

Циклопічна кладка - також Кіклопічна кладка — спосіб кладки із величезних неокатаних та необроблених каменів неправильної форми, як правило, на глиняному розчині із заповненням проміжків між ними більш дрібними каменями. Характерний для мікенської архітектури бронзової доби. Зустрічається переважно у Середземномор'ї.

Зікурат- культова споруда в стародавньому межиріччі. Зікурат є баштою з поставлених один на одного паралелепіпедів або усічених пірамід.

Цитадель – центральне укріплення, фортеці, міста, яке під час оборони вважалось останнім оборонним пунктом. В багатьох випадках Цитадель містилась всередині населеного пункту, але інколи на лінії оборонної межі, або поруч із селищем. Спочатку вміщувала палаци правителів, культові й адміністративні будівлі, згодом використовувались для воєнного гарнізону.

Шеду – (аркадською мовою) , ламмасу, лаша( муравською мовою) в шумеро-акадській міфології добра богиня – захисниця і покровителька кожної живої істоти, що виражає її індивідуальність. На малюнках зобр, у вигляді тварини – окриленого лева або бика.

Пропілеї – Споруди споруджувані здебільшого при головному вході на акрополь, або на священні площі теменос.

Ападана - багатошпальтовий парадний зал, зазвичай з плоским балковим, дерев’яним перекриттям. В арх.. стародавнього Ірану основна частина царських палаців Ахеменідів ( так звана Ападана Дарія і Ксеркса в Персеполі).

Гіпостильна зала - в арх.. стародавнього сходу велика зала з чисельним рядом колон у храмі чи палаці.

Канелюри –Вертикальні жолобки на стволі колони.

Антаблемент – Верхня, завершаючи частина будівлі, яка лежить на колонах і складається з архітрава, фриза і карниза.

Архітрав - Сполучна несуча балка, що лежить безпосередньо на капітелях колон, нижня частина антаблемента.

Фриз – Середня частина антаблемента, розташована між архітравом і карнизом, а також декоративна полоса( часто з рельєфними зображеннями ) прикрашаючи стіну.

Карниз – Верхня, виступаюча частина антаблемента, яка оберігає стіни будівлі від води, яка стікає з дахів.

Фронтон – завершення ( зазвичай трикутне ) фасаду будівлі, портика, колонади, обмежане двома схилами даху з боків і карнизом біля основи.

Портик - (від лат. porticus — крита галерея) — галерея з відкритою колонадою на поздовжньому боці будівлі; вхід, прикрашений відкритою колонадою, арками, завершується фронтоном або аттиком

Тригліф— прямокутна, дещо витягнута по вертикалі плита з двома цілими, а по краях половинними жолобами. Зазвичай тригліфи розміщуються по осях колонта інтерколумніїв і на кінцях фриза на розі будинку. Тригліфи в камені зображають орнаментовані торці балок перекриття у дерев'яній архітектурі. Чергуючись із метопами, тригліфи утворюють фриз доричного ордеру.

Метопа (грец. μετόπη) — прямокутні або квадратні плити , які, чергуючись зтригліфами, утворюють фриз доричного ордеру. Метопи виконувались з каменю або кераміки часто прикрашалися рельєфами, рідше розписом. У період, що передував розвитку кам'яної архітектури, у Давній Греції метопами називали проміжки між балками перекриття, що виходять на фасад споруди.

Заупокійний храм - монументальні споруди із довгими алеями сфінксів, масивними пілонами та статуями фараонів, що стояли перед ними. Вони були збудовані для поклоніння царів після їх смерті, зводились на західному березі нілу, в царстві мертвих.

Xрам— основний тип громадської будівлі. Він склався поступово в результаті схрещування переважаючих місцевих італійсько-етруських традицій із грецькими, пристосованими до місцевих умов. Будувалися круглі і чотирикутні псевдопериптери із входом лише з головного фасаду.

Гіпостильна зала - в арх.. стародавнього сходу велика зала з чисельним рядом колон у храмі чи палаці.

Канелюри –Вертикальні жолобки на стволі колони.

12 Следующая ⇒