СТИСЛИЙ СЛОВНИК КРИМІНОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ

СТИСЛИЙ СЛОВНИК КРИМІНОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Абсолютне зростання (зменшення) злочинності –показник динаміки злочинності, який характеризує зростання (зниження) її обсягу за певний період на певній території.

Абсолютні показники кримінально-правової статистики– величини, які кількісно характеризують загальний обсяг статистичної сукупності. У складі абсолютних значень фігурують два показники: кількісний характер сукупності (наприклад, кількість справ, що надійшли для розслідування) і обсяг за певною ознакою (наприклад, термін позбавлення волі, вік злочинця). Абсолютні показники дають правильну характеристику суспільним явищам лише тоді, коли вони підраховані за однорідними та одноякісними даними.

«Авторитети»– особлива категорія професійних злочинців, яка посідає чільне місце в кримінальному середовищі й мас значний вплив на представників криміналітету.

Адміністративний нагляд– система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених із місць позбавлення волі, що здійснюється органами внутрішніх справ.

Алкоголізм– 1. (крим.) Тяжке захворювання, яке настає у зв’язку із зловживанням спиртними напоями і призводить до порушення норм поведінки в суспільстві; характеризується нестримним потягом до алкоголю, залежністю від нього. 2. (псих.) Найпоширеніший вид наркоманії як психопатологічні потреби в спиртних напоях, що призводить до сп’яніння; має три стадії: наслідування, звичка і хвороба.

Аморальна поведінка– вчинки, що об’єктивно суперечать нормам моралі, прийнятими певною спільнотою людей.

Аналіз статистичний– вивчення статистичних даних про явища або процеси з метою виявлення властивих їм рис, закономірностей розвитку та їхніх взаємозв’язків. А. с. є останнім етапом статистичного спостереження.

Анкетування у кримінологічних дослідженнях –різновид методу опитування, який використовується для отримання відомостей про думку і настрої осіб, рівень розуміння ними проблем та їхню правосвідомість, про нахили, уподобання та антипатії тощо. Розрізняють питання анкети розгорнуті (вільний виклад), стислі (передбачаються певні варіанти відповіді у формі: «так», «ні», «знаю», «не знаю», «згоден», «незгоден»), напівстислі (надається можливість відмовитись від вказаних варіантів та відповісти самостійно). Розрізняють також питання прямі, які дають опис фактів, подій для того, щоб відповіді, підтвердила або спростувала їх наявність, та опосередковані, що роз’єднують опис подій і опис пов’язаних з ними фактів для того, щоб не вимагати прямої, «лобової» оцінки (яка с найсуттєвішою). Крім того, виділяють контрольні питання, що дають можливість перевірити обґрунтованість відповіді на головне питання і з’ясувати, чому дано саме таку, а не іншу відповідь.

Аномія(від франц. Аnomіе – безнормність) – несприйняття особою існуючих у суспільстві нормативних систем. За Е. Дюркгеймом – результат протиріч, які виникають у перехідні моменти розвитку суспільства і пов’язані з відставанням процесу формування всіх нормативних систем щодо суспільних відносин, які швидко змінюються. За А. Мертоном, – результат конфлікту між суспільно схваленими цілями та неможливістю їх досягти законними засобами.

Антисуспільна установка особи –дефект соціальної (моральної) свідомості особи, який полягає або в наявності в неї антисуспільних поглядів та звичок, або у відсутності позитивних поглядів та звичок, що здатні утримувати її від антисуспільної поведінки навіть у несприятливих умовах. Перший різновид А. у. с наслідком соціальної деформації особи, другий – її недостатньої соціалізації.

Антисуспільний тип– індивід, у якого вироблене негативне ставлення до інтересів суспільства з намаганням завдати йому шкоду.

Антропологічна теорія Ч. Ломброзо– вчення, яке стверджує про вічне існування злочинності у людському суспільстві. Його філософською основою є позитивізм, поєднаний із соціал-дарвіністськими ідеями. Ч. Ломброзо «злочинна людина» вивчена на основі антропології, судової медицини та тюрмознавства. Він висловив думку про те, що злочинна людина – це атавістичний тип, який має низку фізичних та психічних рис, що зближують його з дикунами і навіть тваринами.

Антропометрія– метод вивчення людського тіла у точному вимірі для встановлення особливостей фізичної будови (наприкінці XIX – на почату XX ст. застосовувалася система антропометричної реєстрації злочинців).

Арго– таємна мова замкненої соціальної групи, наприклад, «злодіїв у законі», що включає слова, невідомі широкому загалові.

Асоціальна поведінка– така, що суперечить нормам, прийнятим у суспільстві; виражена в протиправних нахилах, вчинках та проступках.

Асоціальний тип– індивід, у поведінці якого спостерігається розходження між особистими і суспільними інтересами без яскраво вираженого негативного ставлення до суспільства.

Афект(від лат. Аffectus – душевне хвилювання) – короткотерміновий стан людини, який розвивається і характеризується сильним та глибоким хвилюванням, яскравим зовнішнім виявом, звуженням свідомості і зниженням контролю за своїми діями. Розрізняють фізіологічний і патологічний А. Фізіологічний А. (лють, гнів, страх) хоча і впливає з великою силою на психіку, але не позбавляє людину можливості розуміти і контролювати свою поведінку. Патологічний А. призводить до глибокого запаморочення свідомості й супроводжується автоматичними безцільними діями. Особа, яка вчинила злочин у стані патологічного А., визнається неосудною.

Банда– організована озброєна злочинна група, яка створюється з метою нападу на юридичних або фізичних осіб.

Біологічний напрям у кримінології –вчення, що переносить закони біології на суспільні явища, у тому числі на пояснення причин злочинності. Родоначальник цього напряму – італійський судовий лікар-психіатр Ч. Ломброзо (1835-1909). Він створив теорію природженого злочинця й типів злочинців.

Боротьба зі злочинністю– сукупність заходів економічного, політичного, правового, психологічного, організаційного, технічного та іншого характеру, спрямованих на протидію злочинності (послаблення факторів, що її детермінують), розшук злочинців, здійснення правосуддя, виправлення осіб, які вчинили злочини, контроль за їхньою поведінкою після відбування покарання, а також на зменшення негативних наслідків злочинів.

Бродяжництво– блукання особи, яка не має постійного місця проживання й існує на випадкові доходи, ухиляючись від суспільно корисної праці, переїжджаючи з одного населеного пункту в інший або в межах одного міста (району).

Бутлегерство– поширення спиртних напоїв, особливо саморобного виготовлення, що контролюється організованою злочинною групою.

Валідність– ступінь відповідності даних дослідження реальним властивостям об’єкта вивчення.

Варіаційні групування– статистичні відомості про злочинність та інші пов’язані з нею явища, які використовуються для вивчення структури аналізованої сукупності за якоюсь змінною ознакою.

Ведення паразитичного способу життя –довготермінове проживання працездатної особи на тимчасові доходи з униканням суспільне корисної праці.

Взаємодія суб’єктів профілактики –узгоджена за мстою, часом і місцем спільно керована, взаємопов’язана діяльність рівноправних, адміністративне незалежних один від одного суб’єктів, що ґрунтується на законодавчих та підзаконних нормативних актах, з метою попередження злочинів та інших правопорушень на території обслуговування; виділяють два основні види взаємодії: внутрівідомчі та міжвідомчі. За тривалістю взаємодія може бути як короткотермінова, так і довготермінова.

Вибіркова сукупність– відібрана за спеціальними методиками частина генеральної сукупності, яка максимально можливо відтворює її основні властивості.

Вивчення кримінальних справ, інших документів -один із методів кримінологічного дослідження, під час якого вивчаються кримінальні справи. Воно здійснюється за питаннями, які складаються з чотирьох розділів. Перша частина містить питання про злочин: характер злочину, обставини вчинення, кваліфікація; друга – питання про особу злочинця, її соціально-демографічні, соціально-рольові,морально-нсихологічні особливості, стан здоров’я; третя – питання про мету та мотиви злочинних дій, джерела, умови та процеси їхнього формування, в тому числі про минулу поведінку злочинця, використовувані раніше щодо нього засоби впливу; четверта частина передбачає отримання інформації про реалізацію виховного впливу судочинства, повноту з’ясування причин та умов учинення злочину, міру покарання і профілактичну роботу.

Випадковий необережний злочинець– особа, яка вперше вчинила необережний злочин під впливом спровокованої ситуації або особливого психофізіологічного стану (втоми, розгубленості, хвороби тощо).

Випадковий тип злочинця– особа, яка вперше вчинила злочин внаслідок нестандартної ситуації, що склалася.

Виправленість особи– її здатність до перевиховання, відмови в подальшому від протиправних вчинків.

Виправлення засудженого– наслідок його перевиховання, який усуває можливість повторення злочину.

Відмінності злочинності територіальні –специфіка злочинності, її окремих видів у певних регіонах, яка дає можливість виділити стійку систему її кількісних та якісних характеристик у регіонах з різними соціально-економічними і етнічними параметрами. В літературі також зустрічається термін «географія злочинності» (див. далі «Г»).

Відносні показники кримінально-правової статистики –кількісна характеристика двох взаємопов’язаних величин (наприклад, коефіцієнт злочинності).

Відомості статистичні– систематизація, підрахунок та співставлення статистичних даних, які отримані в результаті статистичного спостереження. Спочатку обчислюється загальна кількість усіх зібраних статистичних карток, потім картки розподіляються за певною ознакою на однорідні групи (наприклад, за статтю, віком). Таким чином, статистичні відомості є підрахунком даних первинного обліку та зведенням їх у сукупності за певними ознаками. В. с. можуть бути централізованими та децентралізованими.

Віктимізація– процес перетворення особи або групи осіб у жертву злочину, а також кінцевий результат такого процесу.

Віктимізація колективна– процес перетворення у жертву злочинних посягань підприємств (в основному малих), національних меншин, расових груп тощо.

Віктимізувати– перетворювати кого-небудь у жертву злочину.

Віктимізуватися– ставати жертвою злочину.

Віктимна профілактика індивідуальна –комплекс заходів, спрямованих на виявлення осіб, які, виходячи з їхньої поведінки або сукупності особистих якостей, можуть стати жертвами злочинців, з метою запобігання процесу віктимізації.

Віктимність– підвищена здатність людини або групи осіб з огляду на соціальну роль і ряд духовних та фізичних якостей за певних обставин ставати об’єктом злочинних посягань.

Віктимологія(від лат. Vісtimа – жертва і грец. – 1оgоs – наука) – галузь кримінології, що вивчає в найрізноманітніших аспектах людей, які стали потерпілими від злочинних посягань, особу потерпілого, її соціально-психологічні й моральні якості та роль у механізмі злочинної поведінки.

Віктимологічна вина– психологічне ставлення особи, яка наражається на небезпеку, до своїх дій, наслідком яких є заподіяння їй моральної, фізичної чи матеріальної шкоди.

Віктимологічна ситуація– життєві обставини, які складаються у зв’язку з особистими якостями чи поведінкою потенційної жертви під час виникнення можливості спричинення їй шкоди.

Гемблінг– ігрова індустрія, яка контролюється організованою злочинністю.

Генеральна сукупність– сукупність усіх можливих об’єктів, які підлягають вивченню в межах програми дослідження.

Геноцид(від грец. Gеnоs – рід, плем’я і лат. Саеdеге – убивати) – один із видів міжнародних злочинів, який полягає у фізичному знищенні цілих груп населення за расовими, національними, етнічними та релігійними ознаками.

Географія злочинності– просторово-часова розповсюдженість кримінальне караних діянь (за рівнем, структурою, динамікою), пов’язаних із специфікою різних регіонів світу, різних країн чи адміністративно-територіальних одиниць однієї держави, із кількістю, структурою та розселенням населення, із особливостями форм організації життя людей, умовами праці та відпочинку, культури і побуту, національних традицій тощо.

Громадський вплив– виховно-попереджувальні заходи, які здійснюються громадськими організаціями та трудовими колективами щодо правопорушників за місцем їхнього проживання і роботи.

Група злочинна– стійке об’єднання двох і більше осіб, які попередньо домовились про вчинення злочинів.

Групова злочинність– 1. Злочинна діяльність групи людей. 2. Сукупність кримінальне караних діянь, учинених групою осіб.

Групування статистичні– метод обробки та аналізу статистичних даних, при якому сукупність явищ, що вивчаються, розподіляється на однорідні за певними ознаками групи, кожна з яких характеризується системою статистичних показників. Своє конкретне вираження статистичні групування дістають у групових та комбінаційних таблицях. Г. с. розподіляються на три види: а) типологічні – коли розчленовується маса явищ на якісні однорідні типи (наприклад, виділення розкрадань за галузями народного господарства); б) варіаційні – харатеризують структуру сукупності за будь-якою кількісною ознакою (наприклад, вікова структура засуджених); в) аналітичні, мета яких – встановлення взаємозалежності явищ, що вивчаються (наприклад, залежність між злочинністю та наркоманією).

Девіація(від лат. Dеvіаtіо – відхилення) – відхилення на індивідуальному рівні від прийнятих у суспільстві норм поведінки. Д. обумовлена груповою нормативною системою, яка перебуває в протиріччі з нормативною системою суспільства.

Делінквент(від лат. Dеlіnquеns – правопорушник, бунтівник) – особа, чия поведінка відхиляється від норм будь-якої галузі права.

Детермінанти злочинності– чинники (фактори) у різних сферах і на різних рівнях суспільного життя, що обумовлюють злочинність.

Детермінізм(від лат. Dеtеrmіnаzе – визначати) – закономірна залежність певних явищ від факторів, що їх спричинюють.

Динаміка злочинності– 1. Зміни стану і структури злочинності за певний період та на певній території. 2. Кількісні та якісні показники зміни злочинності в цілому за певний проміжок часу (зниження або зростання, зміни в структурі тощо).

Ділки (цеховики)– категорія професійних злочинців, які вчинюють злочини у сфері економіки і фінансів.

Досвід злочинний– 1. У широкому розумінні – сукупність негативних звичок і норм поведінки, що ґрунтуються на антисуспільній моралі й на основі яких в окремих осіб формуються професійні навички вчинення злочинів. 2. У вузькому розумінні – сукупність знань про шляхи досягнення мети злочину та створення перешкод для його викриття.

Екологічна злочинність– сукупність злочинів проти навколишнього природного середовища, а також особи, які їх учинили.

Експеримент– один із методів кримінологічного дослідження, при якому інформація здобувається шляхом моделювання певної ситуації (наприклад, відтворення подій на місці злочину).

Експертиза кримінологічна– результат оцінки спеціалістами характеру та ступеня впливу досліджуваного об’єкта (або окремих його сторін) на злочинність, особу злочинця, а також заходів боротьби зі злочинністю (наприклад, експертиза певного законодавчого акту).

Етапи розвитку вітчизняної кримінології –а) її становлення (початок 20-х – середина 30-х років XX ст.); б) оформлення кримінології як самостійної науки (середина 60-х років XX ст.); в) сучасна кримінологія.

Жаргон– позанормативне усне спілкування певної групи осіб (у тому числі злочинного середовища).

Жебрацтво– проживання особи на доходи, що добуваються шляхом випрошування у громадян грошей, продуктів харчування, одягу та інших матеріальних цінностей.

Жертва злочину– окрема людина або група людей, яким злочином прямо чи опосередковано заподіяна моральна, фізична чи матеріальна шкода.

Жертва злочину винна– стан особи, яка, будучи об’єктом злочинних посягань, виявляє негативне ставлення до інтересів суспільства та окремих осіб.

Жертва злочину латентна– особа, яка потерпіла від злочину, але з певних причин цей факт залишився невідомим або прихованим від офіційного обліку злочинів.

Жертва злочину випадкова– особа, яка зазнала злочинного посягання за випадкових обставин і вперше у своєму житті.

Жертва злочину рецидивна– особа, яка була об’єктом злочину більше одного разу.

Життєва ситуація криміногенна– сукупність обставин, які сприяють виникненню у конкретної людини бажання вчинити злочин, спонукають її до цього.

Завдання кримінології– комплексний аналіз чинників, з якими пов’язане існування злочинності, і опрацювання проблем їхньої нейтралізації на основі вивчення закономірностей суспільного розвитку.

Закон насичення злочинністю– соціологічний закон, відповідно до якого кожне суспільство мас свій «поріг» злочинності й потребу декриміналізації деяких кримінальне караних діянь.

Заходи профілактичного впливу– профілактичні бесіди, офіційні попередження, профілактичний облік, паспортизація підприємств та організацій, кримінологічна експертиза, профілактичний припис тощо.

Злісний тип злочинця– особа, яка, незважаючи на попередні покарання, вчинює нові злочини.

Злісний необережний злочинець– особа, яка мала раніше судимість за злочини, але свідомо допускає необережність під час їхнього повторного вчинення.

Зловживання алкоголем– вживання алкоголю у великій кількості, що спричиняє стан яскраво вираженої інтоксикації з порушенням координації рухів, мовлення, зміни в поведінці.

Злодійський закон– антисуспільні моральні норми, здійснення яких включає особу у відповідну референтну групу.

Злодійські традиції– навички, притаманні кримінальним структурам.

Злочинна рецидивна діяльність– систематичне вчинення злочинів певною особою чи групою осіб, незважаючи на попередні покарання, внаслідок набуття стійкої схильності до протиправних дій.

Злочинна субкультура– сукупність особливих правил поведінки, звичаїв, моралі, що склалися в злочинному середовищі й вирізняються антисуспільною спрямованістю.

Злочинний обіг наркотичних засобів –сукупність заборонених нормами національного та міжнародного кримінального права діянь, що виявляються у розкраданні, виробленні, зберіганні, транспортуванні, придбанні, збуті та вживанні наркотиків.

Інверсія ролей– ситуація, в якій потенційна жертва злочину вчинює злочин щодо потенційного злочинця.

Індекс віктимізації– співвідношення всіх потерпілих від злочину осіб до загального числа осіб, які проживають на певній території, за певний відрізок часу. І. в. розраховується за формулою: І. в. = К п.з./К н., де: К п.з. – кількість потерпілих від злочину; К н. – кількість населення.

Індекс латентності злочинності– показник, який становить співвідношення незареєстрованої злочинності до зареєстрованої її частини.

Індивідуальна профілактика –система заходів цілеспрямованої діяльності, об’єктом якої є особи з кримінальними нахилами, з метою запобігання вчинення ними злочинів, нейтралізації та ліквідації у них криміногенних якостей.

Інтенсивність злочинності– її поширеність серед усього населення або його окремих груп на певній території за певний проміжок часу.

Інформація кримінологічна –дані про стан, структуру і динаміку злочинності, про причини злочинів, особу злочинців та заходи попередження злочинів. І. к. повинна відповідати таким вимогам: повноті, своєчасності, достовірності. Головними джерелами І. к. є статистична звітність про злочинність та результати боротьби з нею, дані кримінологічних дослідень.

Календар кримінологічний– розроблений на рік календар, у якому відображені місяці року, які є найбільш криміногенними з конкретних видів злочинів.

«Катали» (жарг.) – категорія професійних злочинців, які займаються азартними іграми. Організована діяльність картярських шахраїв склалася наприкінці 60-х років, коли «законники» маскувалися під звичайних правопорушників («мужиків»), але багато з них виконували функції охорони в авторитетних шулерів. Уже в той час «катали» збиралися на спеціальні «з’їзди», розподіляли сфери свого впливу.

Кіднепінг– викрадення людей (найчастіше – дітей) з метою одержання викупу.

Класифікація злочинів– їхній розподіл на групи за найбільш суттєвими ознаками, які властиві їм, або якими вони відрізняються від інших. Загальну масу злочинів можна умовно поділити на три великі групи: а) корисливі; б) насильницькі; в) необережні.

Класифікація злочинців– виділення груп осіб, які вчинили злочини, за їхніми окремими ознаками. К. з. може бути побудована за соціально-демографічними (стать, вік, рівень освіти, соціальний стан, рід занять, місце проживання) та правовими ознаками (характер, ступінь тяжкості злочинів, учинення злочину вперше або вдруге, у групі або самостійно, тривалість злочинної діяльності, об’єкт посягання, форма вини тощо).

Класифікація причин злочинності–їхній розподіл за найсуттєвішими ознаками. Причини злочинності поділяються за різними критеріями: а) рівнем їх функціонування (причини злочинності в цілому, причини різних груп злочинів, причини окремих видів злочинів); б) змістом (політичні, економічні, ідеологічні, організаційно-управлінські та ін.); в) напрямом (одні з них детермінують негативне формування особи, інші пов’язані з зовнішніми щодо індивіда умовами та ситуаціями, які сприяють проявам антисоціальних поглядів та спонукань).

Класична школа в кримінології –теорія, яка у центрі своєї уваги ставила злочин та наполягала на рівному покаранні за однакові провини. Відповідно до К. ш. «людина-гедоніст» намагається отримати задоволення й уникнути неприємних відчуттів, вона наділена свободою волі такою мірою, що має можливість вибирати між добром і злом.

Клінічна кримінологія– напрям, пов’язаний з дослідженням біологічних та психічних властивостей особи злочинців, з’ясуванням їхньої ролі в генезисі злочинної поведінки та розробкою засобів медико-психологічної профілактики.

Коефіцієнт (індекс) злочинності– показник поширення злочинності в регіоні, що визначається відношенням кількості злочинів (злочинців) у розрахунку на 1, 10, 100 тис. населення у певний період. Визначається за формулою: К = 3 х 1 (10, 100 тис.)/Н, де 3 – злочини (злочинці); Н – населення регіону.

Концепція боротьби зі злочинністю –комплекс загальнотеоретичних положень, спрямованих на розкриття сутності боротьби зі злочинністю в конкретних історичних умовах шляхом науково обґрунтованого визначення її мети, завдань, принципів, форм, засобів.

Корислива злочинність– сукупність учинених на певній території за певний період часу злочинів (осіб, які їх учинили) з метою безоплатного задоволення майнових потреб. Розрізняють ненасильницькі та насильницькі види корисливих злочинів.

Кримінологічна прогностика (прогнозування)– галузь кримінології, що вивчає методику і закономірності прогнозування стану й динаміки злочинності, окремих її видів, а також заходів боротьби з нею.

Кримінальний професіоналізм– спеціалізація у злочинній діяльності якогось виду. Наприклад, квартирний злодій, шулер, «угонщик» автомобілів.

Кримінальна субкультура– норми неформальної поведінки, жаргонного мовлення, манер, татуювання і т. ін., притаманні злочинному середовищу.

Криміногенез– процес формування індивідуальної злочинної поведінки в конкретних умовах життєдіяльності.

Криміногенний фактор– чинник, який детермінує злочинність у цілому або окремий її вид.

Кримінологічна характеристика–опис властивостей, закономірностей, тенденцій, факторів злочинності або окремих її видів, а також ознак особи злочинців (окремих їх типів).

Кримінологія(від лат. Сriminis – злочин і грец. 1оgоs – вчення) – наука, яка вивчає злочинність, її детермінанти, особу злочинців та жертв злочинів, а також засоби протидії злочинності.

Латентна злочинність– невиявлені або незареєстровані злочини, які не дістали свого відображення в офіційній статистичній звітності.

Латентність природна– сукупність злочинів, відомих лише злочинцям.

Латентність штучна– сукупність злочинів, що приховуються посадовими особами, які відповідають за їхню реєстрацію.

Лідер кримінальний– член злочинної групи, за яким вона визнає право приймати рішення у важливих для неї ситуаціях.

Маргінальні явища– негативні соціальні явища, що слугують фоном злочинності, наприклад, пияцтво, наркоманія, токсикоманія, проституція.

Мафія – одна з форм організованої злочинності, яка має такі ознаки: а) високий рівень організації; б) сувора ієрархія; в) проникнення в органи державної влади на всіх рівнях; г) опанування «тіньовою» сферою економіки; д) наявність власних нормативних приписів; е) усталені форми взаємозв’язків як усередині об’єднання, так і поза його межами; ж) застосування таких методів вирішення своїх завдань, як шантаж, залякування, підкуп.

Метод експертних оцінок– узагальнення та статистичне опрацювання думок спеціалістів щодо перспектив розвитку того чи іншого явища.

Метод екстраполяції– вивчення показників злочинності на сучасному етапі та у ретроспективі й перенесення виявлених закономірностей на майбутнє.

Метод узагальнюючих показників– перетворення абсолютних величин у узагальнюючі показники (середні та відносні величини), що характеризують одним числом найтиповіші сторони явищ, котрі вивчаються. Поширеним видом узагальнюючих показників є так звані коефіцієнти злочинності, тобто кількість злочинів на 10 або 100 тис. осіб. Ці коефіцієнти дають можливість порівняти злочинність на певних територіях з різною чисельністю населення.

Методи статистичні– сукупність прийомів та способів кількісного вивчення об’єктів кримінологічних досліджень, що ґрунтуються на застосуванні закону великих чисел і орієнтовані на виявлення вірогідних закономірностей злочинності та пов’язаних з нею явищ.

Методи кримінологічних досліджень– це методи спостереження, вивчення документів, опитування, соціометрії, експерименту тощо.

Методи кримінально-правової статистики –це, головним чином, масове спостереження, зведення і групування, узагальнення показників.

Методи соціологічні – анкетування, інтерв’юїрування, тестування, вивчення документів, експертні оцінки тощо.

Методика кримінологічних досліджень –сукупність конкретних прийомів, способів, засобів збирання, опрацювання та аналізу інформації про злочинність, її детермінанти, особу злочинців, а також боротьбу з нею.

Механізм злочинної поведінки– взаємодія особистісних факторів із зовнішнім середовищем у процесі формування злочинної поведінки. Виділяються такі етапи: а) формування особи з антисуспільною орієнтацією; б) мотивація злочину; в) прийняття рішення про його вчинення; г) реалізація цього рішення та настання суспільне небезпечних наслідків.

Механізм формування особи злочинця –спосіб взаємодії особи і елементів середовища, внаслідок якого виникають негативні якості особи, що обумовлюють її злочинну поведінку.

Наркобізнес– 1. Незаконний обіг наркотичних засобів з метою наживи, що контролюється організованою злочинністю. 2. Сукупність заборонених нормами кримінального права діянь, пов’язаних із наркотиками. Як складовій частині незаконного обігу наркотиків, наркобізнесу характерні широкомасштабність протиправних дій з наркотиками, глибока конспіративність, високий рівень організації злочинних угруповань, надприбутковість.

Наркоманія– хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенціями ООН чи Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України, і характеризується психічною чи фізичною залежністю від них.

Наркотизм– 1. Соціальне явище, пов’язане з наркоманією, а також пияцтвом, алкоголізмом, токсикоманією та тютюнокурінням. 2. Негативне соціальне явище, спричинене сукупністю антисуспільних діянь, зумовлених хворобливою залежністю людського організму від наркотичних засобів.

Наркотичні засоби– рослини і речовини, що класифіковані у цій якості в міжнародних конвенціях, а також віднесені до них Комітетом з контролю за наркотиками при МОЗ України.

Нестійкий тип злочинця– особа, яка вчинила злочин уперше, але раніше допускала різні правопорушення та аморальні вчинки.

Об’єкти кримінологічного прогнозування –злочинність чи окремі її види, особи злочинців, детермінанти злочинності та заходи боротьби з нею.

Обстановка віктимологічна– життєва ситуація, яка склалась у зв’язку з особистими якостями або провокаційною поведінкою жертви, за якої виникає реальна можливість заподіяння їй шкоди.

Ознаки злочинності– характеристики, що розкривають її суть. Синтезуючи ознаки, якими у кримінології наділяється злочинність, можна стверджувати, що вона являє собою соціальне, історично мінливе, масове, суспільне небезпечне, кримінально-правове явища.

Організація кримінологічного дослідження –вивчення наявних документів, висунення гіпотези, складання плану чи робочої програми, де визначаються мета і завдання дослідження, обсяг та методика його проведення, порядок опрацювання інформації, реалізації підсумків дослідження. При розробленні плану (робочої програми) треба брати до уваги, що кримінологічне дослідження зазвичай поділяється на п’ять послідовних етапів: 1) підготовчий етап включає уточнення мети і завдань дослідження, розробку робочої гіпотези, визначення місця, способу, обсягу та методики дослідження, робочого інструментарію; 2) пілотне дослідження, тобто апробація в обмеженому обсязі анкет, опитувальних листів та інших способів збирання інформації; 3) збирання емпіричного матеріалу; 4) його опрацювання, тобто зведення, групування, складання таблиць з використанням як абсолютних, так і відносних величин, обчислення різного роду коефіцієнтів та інших узагальнюючих показників; 5) аналіз результатів кримінологічного дослідження, підготовка висновків та надання практичних рекомендацій замовнику.

Організована злочинність– об’єднання злочинців зі стійкою внутрішньою структурою та ієрархічними зв’язками, створювані для заняття злочинним бізнесом шляхом підкупу представників влади, насилля і залякування, а в ряді випадків – домовленості з іншими угрупованнями для встановлення свого контролю у певних сферах діяльності з метою отримання надприбутків.

Організована злочинна група– стійка група осіб, які заздалегідь об’єдналися для вчинення одного або кількох злочинів і мають свого керівника.

Особа злочинця– сукупність властивостей особи, які обумовили вчинення нею кримінально-караного діяння.

Особа ситуативного злочинця– сукупність індивідуальних якостей людини, яка вчинює злочин внаслідок вирішального впливу ситуації, що виникла не з її вини.

Особа криміногенна– особа з достатньо вираженими негативними властивостями, що формуються внаслідок несприятливих умов життя і зумовлюють підвищену ймовірність злочинної поведінки.

Перверсії– статеві збочення (протиприродні форми статевого потягу): 1) садизм – статеве задоволення, поєднане із заподіянням болю об’єкту потягу; 2) мазохізм – прагнення зазнати болю від сексуального партнера; 3) гомосексуалізм – статевий потяг до осіб своєї статі; 4) педофілія – статевий потяг до дітей; 5) фетишизм – статевий потяг, спрямований на певну частину тіла або предмет туалету сексуального партнера.

Пияцтво– систематичне надмірне вживання алкогольних напоїв, яке знижує рівень соціальної активності особи і негативно впливає на її здоров’я.

Підліток делінквентний– неповнолітній, який допускає відхилення від загальноприйнятих норм поведінки внаслідок перебування в неблагополучному соціальному середовищі.

Планування кримінологічне– визначення мети та завдань у сфері боротьби зі злочинністю, шляхів і засобів їхнього виконання, а також ресурсного забезпечення.

Поведінка девіантна(від лат. Dеvіаtiо – відхилення) – система вчинків, які суперечать прийнятим у суспільстві нормам.

Позитивістська школа в кримінології –теорія, відповідно до якої злочинна поведінка не вибирається правопорушником вільно, а зумовлюється біологічною спадковістю та негативними соціальними факторами.

Показник інтенсивності злочинності– співвідношення кількості зареєстрованих злочинів кількості населення певного регіону.

Показник злочинної активності населення –співвідношення числа осіб, які вчинили злочини, до кількості населення певного регіону.

Показник криміногенної активності –співвідношення кількості злочинів до кількості осіб, які їх учинили.

Предмет кримінології– те, що вона вивчає. До основних елементів П. к. належать: злочинність як суспільне небезпечне соціально-правове явище і тенденції її розвитку; детермінанти злочинності чи окремих її видів; особа злочинців і жертв злочинів; засоби протидії злочинності. До додаткових елементів П. к. належать: методи аналізу злочинності, «фонові явища», історія кримінології, проблеми кримінологічного планування і прогнозування.

Предмет профілактики злочинів– містить поняття профілактичної діяльності, її види, форми та рівні, суб’єкти і об’єкти, організаційні та правові засади, тактику і методику запобігання окремим видам злочинів.

Причина конкретного злочину– наслідок взаємодії негативних особистісних властивостей, що склалися під впливом несприятливих умов формування особи, та зовнішніх криміногенних факторів і спричинили настання злочинних наслідків.

Прогноз кримінологічний– імовірне припущення про майбутній стан злочинності, її детермінант та можливостей протидії. Містить якісну оцінку передбачуваних змін у певні терміни.

Програма кримінологічного дослідження –документ, у якому описана сукупність послідовних операцій, що забезпечують: а) опис характеристики злочинності та заходів боротьби з нею; б) висновки про рівень, структуру, динаміку і чинники злочинності; в) прогнози змін злочинності; г) рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності правоохоронних та інших державних органів і громадських організацій у цій сфері.

Професійна злочинність– відносно самостійний вид злочинності, що містить сукупність злочинів, учинених професійними злочинцями.

Професіоналізм злочинний– ознака особи, яка характеризується систематичною злочинною діяльністю та її спеціалізацією.

Профілактика злочинів– система з<

⇐ Предыдущая 12