Методика розробки технологічних карт та розрахунку витрат на вирощування сільськогосподарських культур

Методика розробки технологічних карт та розрахунку витрат на вирощування сільськогосподарських культур

Основою підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є впровадження сучасних технологій та нормативів. Для врахування всього комплексу робіт з вирощування сільськогосподарських культур розроблені технологічні карти по кожній з них. Технологічна карта – це документ, в якому визначаються технологія виробництва, технічні засоби, виробничий персонал і витрати на вирощування сільськогосподарських культур.

Технологічні карти вирощування основних сільськогосподарських культур розроблені з урахуванням досвіду кращих сільськогосподарських підприємств, досягнень науки, сучасного стану техніко - технологічного забезпечення сільськогосподарського виробництва та прогнозованих позитивних зрушень в найближчій перспективі. Технологічні карти передбачають можливі зміни технологій, техніки та підвищення норм внесення добрив, а також використання інших засобів захисту рослин. Враховуються вимоги ресурсозбереження та мінімального обробітку ґрунту, а також ґрунтозахисних технологій.

Технологічні карти розроблені на перспективу і дають змогу виявити та використати резерви підвищення продуктивності праці і знизити витрати на виробництво продукції за рахунок впровадження більш нової техніки та прогресивної технології і організації праці. З метою спрощення розрахунків технологічні карти розраховані на 100 га або 10 га посіву (посадки) культур. За допомогою них можна швидко визначити витрати на будь-яку площу, в них можна вносити корективи для удосконалення технології, використання нових машин і механізмів, зміни норм виробітку, оплати праці та інше.

У технологічній карті в чіткій послідовності передбачені всі види робіт, починаючи з підготовки грунту і закінчуючи збиранням врожаю, визначені фізичний обсяг кожного виду робіт, склад агрегатів та їх обслуговуючий персонал, норми виробітку і кількість нормо-змін. Це дає змогу визначити потребу в тракторах, сільськогосподарських машинах і знаряддях та зіставити їх з наявністю на підприємстві.

При цьому в технологічній карті передбачено операції, які потрібні не тільки для одержання основної продукції, а й побічної (соломи, гички та ін).

При розробці технологічних карт враховувались науково обґрунтовані системи землеробства, які охоплюють такі важливі елементи: систему сівозмін; систему обробітку грунту, посіву, догляду за рослинами і збирання врожаю; систему добрив; систему насінництва; заходи по боротьбі з хворобами, шкідниками, бур'янами та ін.

Вибір кращих попередників для сільськогосподарських культур та їх урожайність ґрунтувались на результатах дослідів лабораторії рослинництва Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва та середньорічних показниках кращих сільськогосподарських підприємств за останні п'ять років.

Система основного обробітку грунту, посіву, догляду за рослинами та збирання врожаю основних польових і кормових культур диференціювались залежно від біологічних вимог культури, технології вирощування й існуючих високопродуктивних машин і механізмів.

Для кожної культури визначались норми висіву насіння, враховувалась собівартість насіння високих репродукцій власного виробництва та вартість купленого.

Органічні і мінеральні добрива під культури розраховувались на основі їх ефективного використання кожною культурою згідно з науково обґрунтованими зональними нормами потреби культури по видах та окупністю їх застосування.

Загальні витрати з внесення мінеральних добрив за їх видами розраховані згідно з потребами кожної культури на запрограмований рівень урожайності за цінами придбання.

Застосування хімічних засобів боротьби з хворобами, шкідниками та бур'янами обґрунтовано на основі наукових зональних розробок науково-дослідних установ для кожної культури окремо з урахуванням шкодочинності та необхідності проведення заходів при протруюванні насіння і в період вегетації рослин згідно з нормами їх витрат на одиницю площі.

Норми витрат засобів по боротьбі з хворобами, шкідниками і бур'янами розраховані для кожної культури окремо за періодами їх застосування найефективнішим способом.

При визначенні суми витрат на паливно-мастильні матеріали брались відповідні норми витрат основного пального щодо кожного виду операцій та загальний обсяг робіт.

Витрати на оплату праці включають заробітну плату за тарифом, додаткову оплату, премії і заохочення працівників, безпосередньо зайнятих на виробництві певного виду продукції, згідно з технологіями вирощування сільськогосподарських культур.

Нарахування на фонд оплати праці визначались за нормами, встановленими чинним законодавством.

Амортизаційні витрати на утримання основних засобів виробництва обчислювались за діючими нормами амортизації у відсотках до їх балансової вартості на початок звітного періоду.

Витрати на поточний та капітальний ремонти, а також технічне обслуговування основних засобів у прогнозованих розмірах розраховані по кожному виду робіт.

Плата за оренду земельних ділянок визначалась на основі практичного досвіду і відносилась на гектар орендованих площ. Розмір плати за оренду земельних ділянок (паїв) розраховувався відповідно до чинного законодавства України і був не менше 1,5% вартості орендованої ділянки або частки (паю).

Крім того, при розрахунку визначались страхові платежі, інші матеріальні та загальновиробничі витрати.

У технологічних картах визначались витрати при виробництві певного виду продукції за основними періодами робіт: основний обробіток грунту; передпосівний обробіток грунту та сівба; догляд за посівами; збирання врожаю.

Витрати обґрунтовувались при прогнозованому рівні урожайності окремо для кожної культури і в розрізі окремих елементів витрат: норми висіву насіння на 1 га та його вартості; норми внесення мінеральних добрив по видах та в строки по періодах вегетації рослин залежно від потреб кожної культури, їх вартості за цінами придбання; норми внесення хімічних засобів захисту рослин від хвороб, шкідників та бур'янів залежно від виду хвороб і шкідників, найпоширеніших видів бур'янів та їх шкодочинності для кожної культури, вартості найбільш ефективних та найменш шкідливих для здоров'я людей пестицидів за цінами придбання; норми витрат паливно-мастильних матеріалів визначені за нормативами їх витрат на одиницю роботи.

Технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур взяті за основу при розробці постатейних витрат на виробництво одиниці продукції та витрат коштів і праці на одиницю площі.

Розробка технологічної карти починається з визначення операцій, які необхідно виконати для одержання урожаю даної культури. Ці операції записуються послідовно в календарному порядку. Операції минулого року під врожай даної культури також записуються в технологічну карту. Це необхідно в зв'язку з тим, що при розрахунку собівартості продукції враховуються також і витрати минулого року під врожай даного року.

Обсяг роботи вказується у фізичних одиницях (га, т, т.км і т.п.).

При виборі складу агрегатів для виконання технологічних операцій слід керуватися наступним:

трактори та сільськогосподарські машини передбачаються ті, що виробляються зараз, а також такі, що будуть надходити в сільськогосподарське виробництво в перспективі;

для забезпечення вибору найдоцільнішого з економічної точки зору машинно-тракторного агрегату для виконання конкретної технологічної операції розглядається кілька альтернативних варіантів з урахуванням комплексу техніко-експлуатаційних та економічних показників, таких як: продуктивність агрегату, кількість обслуговуючого персоналу, витрати пального, балансова вартість трактора та сільськогосподарських машин в агрегаті, експлуатаційні витрати з розрахунку на одиницю роботи, питомі капіталовкладення, а також наведені витрати щодо кожного альтернативного варіанта.

Експлуатаційні витрати по машинно-тракторних агрегатах при виконанні механізованих робіт з розрахунку на одиницю цих робіт визначаються за формулою:

S = З + G + Тр + А, (1)

де: З – оплата праці (основна і додаткова) з нарахуваннями;

G – вартість паливно-мастильних матеріалів;

Тр – витрати на поточний та капітальний ремонт і технічне обслуговування;

А – амортизаційні відрахування.

Величини, які входять до складу формули, визначаються наступним чином.

Оплата праці персоналу, що обслуговує машинно-тракторний агрегат:

З , (2)

де Зм і Зр – тарифна ставка за зміну механізаторам та іншим робітникам, грн;

N і Nр – кількість механізаторів та інших робітників;

Кт і Кр – коефіцієнт додаткової оплати праці;

Wз– змінна норма виробітку, га.

При цьому оплата праці визначається виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої на 2005 рік (262 грн). Цю заробітну плату повинні одержувати працівники, зайняті на ручних роботах в рослинництві, що виконують роботу за першим тарифним розрядом. Для визначення тарифних ставок інших розрядів використовуються міжрозрядні коефіцієнти. Додаткова оплата праці встановлюється залежно від фінансового стану підприємств. Нарахування на фонд оплати праці (пенсійне забезпечення, соціальне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та інші заходи) встановлюються в розмірі 37,2 % (для сільськогосподарських товаровиробників, що не є платниками фіксованого сільськогосподарського податку).

Вартість паливно-мастильних матеріалів, витрачених на одиницю роботи:

Г = q × Ц, (3)

де: q – витрати пального на одиницю роботи на даній операції, кг/га;

Ц – комплексна ціна пального, яка включає вартість необхідної кількості мастильних матеріалів.

Витрати на капітальний та поточний ремонт і технічне обслуговування по машинно-тракторному агрегату з розрахунку на одиницю роботи визначаються за формулою:

, (4)

де: Бm, Бзч, Бм – балансова вартість відповідно трактора, зчіпки і сільськогосподарської машини, грн. Визначається множенням ціни трактора, зчіпки, машини на коефіцієнт 1,1;

Чт, Чзч, Чм – норма відрахувань на поточний та капітальний ремонт і технічне обслуговування відповідно для трактора, зчіпки, c.–г. машини, %;

Nм – кількість сільськогосподарських машин в агрегаті;

W – продуктивність агрегату за 1 годину змінного часу, га/год;

Тт, Тзч, Тм – річна завантаженість відповідно трактора, зчіпки, с.-г. машини, год.

Амортизаційні відрахування по машинно-тракторному агрегату:

, (5)

де: ат, азч і ам – норма амортизаційних відрахувань по трактору, зчіпці, с.-г. машині, %.

Амортизаційні відрахування визначаються відповідно до тривалості використання об’єктів основних засобів на вирощуванні окремої культури, їх балансової вартості та нормативних відрахувань. Згідно з діючим в Україні податковим законодавством норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних засобів на початок звітного періоду у таких розмірах: для першої групи – 5 %, для другої групи –25 % та для третьої групи – 15 %.

Після виконання розрахунків за формулами 2–5 за допомогою формули 1 визначаються експлуатаційні витрати по машинно-тракторному агрегату.

Питомі капіталовкладення відносно машинно-тракторного агрегату розраховуються за формулою:

(6)

Наведені витрати щодо машинно-тракторних агрегатів розраховують за формулою:

П = S + ЕнКп, (7)

де: Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень, Ен = 0,15.

Як приклад, в таблиці 1 розраховані за наведеною методикою техніко-економічні показники альтернативних варіантів машинно-тракторних агрегатів на виконанні деяких агротехнічних операцій.

Таблиця 1

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒