Вертикальне планування міських площ.

14. Вертикальне планування міських площ.

Вертикальне планування міських площ проектують так, щоб забезпечити не тільки оптимальні умови водовідводу, а також пішоходів. Його підчиняють архітектурно-просторовій композиції цих важливих планувальних елементів міста. Поверхня площі задається у вигляді однієї, двох або чотирьох площин скату. Повздовжні уклони до 3%, поперечні – 0.5-3%. За композиційними міркуваннями ось головного гребня орієнтують на домінуючі будівлі або головну магістральну вулицю. Важливо, щоб гребень площі мав підйом к головній будівлі або об’єкту на головній магістральній вулиці. Найкращу видимість з боку площі створює висотне рішення площі у вигляді слабо вгнутої поверхні, (це складна крива, яка створена в результаті змінних поперечних уклонів осі від 1 до 0.5%, далі 1.5% ближче к лотку 3%). Недолік такого рішення – погана організація водовідводу.

22. Вертикальне планування територій промислових підприємств.

Особливістю вертикального планування території промислових ділянок являються технологічні зв’язки між окремими корпусами і виробничими устроями. Ці зв’язки обумовлюють взаємні висотні розміщення транспортних і пішохідних шляхів, будівель і споруджень. Питання вертикального планування території вирішують вже на початковій стадії проектування в генеральній схемі промислового підприємства. Це роблять одночасно зі схемою горизонтального планування і вибором схем транспорту, тому що відмітки транспортних споруджень і відмітки полів будівель враховують при виборі проектних відміток території.

Висотні відмітки території промислових підприємств встановлюють після ретельного аналізу рельєфу, геологічних і гідрогеологічних умов. В залежності від особливості рельєфу будівельного майданчику можливі наступні схеми вертикального планування. На рис. а,б,в – безтерасні; г,д,е– терасні.

Безтерасні схеми виконуються при природній крутизні рельєфу до 2 %. Терасування території економічно вигідно при природних ухилах до 5%. Використання цих схем передбачає максимальне наближення проектної поверхні до існуючого рельєфу. Але на ділянках з великою кількістю будівель і транспортних шляхів підчиняють вертикальне планування до комплексу споруджень. У такій ситуації неможливо планувати територію з великою різницею рівнів. Виконують вирівняння ділянки не терасуванням. Уклони поверхні території приймають з урахуванням ґрунтових умов. Максим. ухил ділянки з глинястих грунтів приймають не більше 5%, піщаних – 3%, легко розмивні – не більше 1 %. Мінім. повздовжній ухил у всіх випадках виконують 0,3 %, що забезпечує відвід поверхневих вод. На висотне рішення промислової площадки впливає рівень грунтових вод, який визначає можливість заглиблення пола виробничих і допоміжних приміщень.

Вертикальне планування транспортних путей виконують з урахуванням їх категорії. В залежності від вантажопідйомності, внутрішні автомобільні дороги промислових підприємств ділять на 3 категорії.

Максимальні повздовжні уклони приймають не більше 6% - перша категорія; друга категорія – 7%; третя категорія – 9%;

При обслуговуванні технологічних перевозок автопоїздами значення повздовжнього ухилу знаходять розрахунком. В місцях перелому проектної лінії повздовжнього профілю передбачають вертикальні криві. Їх вписують при наступній алгебраїчній різниці уклонів спряжених ділянок:

· перша категорія – 0.5%;

· друга категорія – 1%;

· третя категорія – 1%;

Радіус кривих розраховується.

Поперечний профіль проїжджої частини доріг залежить від її категорії, її призначення, гідрогеологічних особливостей і умов трасування. В практиці використовують два принципіально відмінних типів профілів: заміський і міський. Поперечний профіль заміського типу має обочини з двох або однієї сторони. Його використовують на внутрішніх дорогах з рідкими перетинами і виїздами в цеха. Обочинами розширюють проїжджу частину, тому їх розташовують в одному рівні. В межах обочин збільшують поперечний ухил на 1-2%. Вздовж таких доріг прокладають кювети для відводу води.

Поперечні профілі внутрішніх доріг з частими в’їздами проектують, як міські вулиці, передбачаючи бортовий камінь з одної або двох сторін. Величина поперечного ухилу проїжджої частини доріг залежить від типу покриття.

Спуски на підходах до вантажно–розвантажувальним площадкам – не більш 2%(такі уклони допускають подачу состава з виключеними гальмами вагонів).

Дороги для малогабаритного транспорту влаштовують з уклоном до 4%. При в’їзді на пандуси уклони визначають розрахунком. Для малогабаритних тележек шириною більш 2.1 м проїзди проектують за нормами внутрішньозаводських доріг. Рівень пола першого поверху вище прилягаючої планувальної відмітки мінімум на 0.15 м. Предельную різницю відміток підлог противостоящих корпусів визначають розрахунком в ув’язці з висотним рішенням поперечного профілю транспортних шляхів і в’їздів в ці будівлі.

Виконується ТЕС декількох варіантів, враховуючи ряд вимог:

1) раціональне розміщення на площадці будівель, споруджень транспортних шляхів і підземних комунікацій.

2) Найменші об’єми земляних робіт з нульовим балансом в межах площадки (використовують графоаналітичні методи проектування).

Вертикальне планування проектують методом послідовного приближення. Спочатку визначають принципову схему, далі здійснюють вертикальне планування залізничних доріг, автомобільних шляхів, знаходять за розрахунком допустимі коливання відміток площадки за умовам зв’язку з транспортною мережею. Далі назначають посадочні відмітки і рівень полу першого поверху будівлі.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 6 78