Annotation 13 страница

— А, це? Він просто невдало впав. Ви що, привезли із собою всі ці «маски» з Москви, заїхавши в Крим, аби допомогти демократичному волевиявленню громадян? 141

— Це кгимська самообогона. Я був там від початку. Готував моїх людей з нуля. Це я пговів голосування в їхній Вегховній Гаді, штугханами зганяв туди їхніх депутатів. Це я пговів їхній смішний гефегендум, і саме я повернув Кгим Госії. 142

— А Путін каже, що він. 143

— Путін багато чого каже. 144

— Це точно. Тепер, коли ми з'ясували, нарешті, істинне авторство великого повернення, у мене виникає законне питання. А чому не татарам і не грекам одразу, якщо вже на те? 145

— Вони його знову пгосгуть, як уже було в історії. Кгим — госійська земля! Кгим — Госія. Вони самі висловили бажання жити в Госії. 146

— Знаєте, якщо провести референдум у Мордовії з питанням, чи хочуть вони жити в Парижі, то неважко передбачити, яким буде результат, і навіть французькі спецназівці з Іноземного легіону не знадобляться. І що тоді? Доведеться облаштовувати мордовсько-паризький кордон? 147

— А ви жагтун, як я бачу. Чи не бажаєте спуститися зі мною у підвальчик? Адже ви фотоггаф, чи ні? Вам має бути цікаво, чи ні? 148

— У мене з собою нема камери, але якщо ви наполягаєте, я можу спуститися. 149

— Ні, камеги були погожні. —… — Коли ми прийшли сюди, будівля була погожня, і камеги були погожні. Зате загаз вони повні. Забиті шпигунами й колабогаціоністами. 150

— Це дигектор місцевої школи. — … — У день нашого пгиїзду ця фашистська б…дь наказала скинути госійський пгапог з будівлі школи й встановити там знову їхній жовто-блакитний кухонний гушник. Не бажає гозкаюватися. Не дозгіла ще. Хоча у статевому плані вже навіть пегезгіла. Бажаєте знати, що з нею згобили мої люди? 151

— Це агент СБУ. — … — Він був небалакучий. Уявляєте, йому дгилем пгосвегдлили обидві ноги. Якщо він отямиться й відмовиться говогити, мої люди гозпогють йому живіт для певності, надягнуть на нього гюкзак із цеглою та скинуть у гічку. І ніхто не дізнається, як то кажуть, «де могилка моя». 152

— Клієнт готовий і чекає, як замовляв. Ми його відвезли в затишну місцинку. Там вам ніхто не завадить. Це на гогі Кагатау, на південній окгаїні. Там колишня база вегтолітників. Там вас ніхто не почує, ха-ха-ха! Ось Ваня вас пговеде. У вас є ще одне місце в машині? 153

— Знайдеться, брат. Спасибі. Буду винен. 154

Прихильників об’єднання з Росією. 155

Розумієш? (яп. ). 156

Міномети 120 мм. 157

Міномети 80 мм. 158

— Вам же російською мовою сказали, що ваш син був звільнений у запас після закінчення терміну служби та полишив розташування частини. — … — Ось наказ про його звільнення, а ось його підпис Вам зробити копію? 159

— Але Сергійко телефонував мені нещодавно. Він сказав, що перебуває на навчаннях у Ростовській області. —… — Він нічого не говорив ні про яке звільнення в запас. Говорив, що ще рік залишається за контрактом. Ми ще мало не посварилися. Я кажу: навішо? Він каже: обстановка така. Яка обстановка? Хіба в нас війна? 160

— Я повторюю, що кажу вам тільки те, що мені відомо з наявних у нашому розпорядженні документів —… — Може, він і хотів лишитися за контрактом, та передумав. Я не знав його особисто, але мені відомо, що він не доповідав, куди має намір вирушити після закінчення військової служби. Усю належну йому грошову винагороду за останній місяць він отримав. Ось його розписка. 161

— Але ось, будь ласка, подивіться на це. — … — Останні сім дзвінків Сергійка, до того, як його номер перестав відповідати. Ось, помічені як «Укртелеком». 162

— Ростовська область межує з Україною. Подекуди на території Росії діє український мобільний зв'язок, а в Україні, навпаки, російський. У цьому немає нічою дивного. Мене навіть дружина питає. Каже: чому ти мені з України телефонуєш? Тут у всіх така плутанина Добре, що в грошах різниці нема, як кажуть. 163

— А може, він до дівчини поїхав або до друзів? Молодь, знаєте яка, веселяться собі. Забудуть усе. Навіть матір рідну. 164

— Я можу зустрітися з його прямим начальником або з командиром частини? 165

— Звісно, можете. — … — Вони зараз усі на навчаннях. Ви скільки будете в місті? 166

— Я сьогодні їду. 167

— Добре, я вам зателефоную, коли вони повернуться. 168

Переклад О. Гончар. 169

Селище біля Аеропорту. 170

Заборонений в СРСР роман Василя Гроссмана. 171

«Але знаєш, хоч Бога до себе поклич, хіба можна збагнути любов хоч на мить? » 172

Райони в Афганістані. 173

Цитата з пісні Булата Окуджави «Пісенька про солдатські чоботи». 174

Європейський футбол. 175

РПД — радянський ручний кулемет Дегтярьова (РПД), 7, 62 мм. 176

— От скажіть цим визволителям із Києва, якого хріна вони сюди прийшли! — … — Ми тут жили нормально, ніхто нікого не чіпав. Вони зайняли тут будинки, як позиції. Нап’ються п’яні, вийдуть на вулицю вночі, хірак із гранатомета, а ті у відповідь по них. Але ми тут живемо! Це ж, б…дь, не Курська дуга. Хочуть воювати, хай оно в полі воюють. Навіщо тут? 177

— Ми дурні, залишилися, думали будинок зберегти, барахло зберегти від грабежу. — … — Ось, дочекалися. Спасибі вам, хлопці! Звільнили нас! Спасибі, товаришу Президенте. Тільки хто за все це заплатить? Хто поверне нам машину, собаку, дім полагодить? 178

Протитанкова керована ракета. 179

Загальновійськовий захисний комплект — костюм з товстої важкої гуми; на звичайній, неядерній війні непотрібні, особливо для прикордонників, але дуже гарні в цивільному житті для екстремальної риболовлі. 180

МОН-50 — протипіхотна міна. 181

Переклад Галини Верд. 182

Найвища нагорода країни. 183

Бійці Національної гвардії. 184

Кулемет Калашникова модернізований. 185

Роман Яна Мартелла (2001), який удостоївся Букерівської премії та за яким у 2012 році був поставлений однойменний голлівудський блокбастер. 186

«Тобі пощастило! » (англ. ) 187

Бойова отруйна речовина. 188

Олександр Галич. Коли я повернуся (переклад О. Гончар). 189

Кисті, які звисають у районі поясу. 190

Елемент молитовного одягу іудея. 191

Велике покривало з чорними смугами і кистями на краях, яке накидають під час ранкової молитви. 192

Тут: обстрілу (авт. ). 193

— Олексію, привіт. Як справи? Ти досі в Аеропорті? 194

— Так. 195

— В російських новинах сказали, що Аеропорт ліг. Отже, це неправда, так? 196

— Ні. 197

— З тобою все гаразд? 198

— Зі мною так, дякую. Тільки фото передавати більше не виходить. Зв’язку майже ніколи нема. 199

— Це нічого. Просто зараз нам не фотографії потрібні, а новини. 200

— Сьогоднішня новина в тому, що Аеропорт досі тримається. 201

— Дуже дякую. Бо всі кажуть, що українські солдати здалися. 202

— Це неправда. 203

— Чудово. Чи не міг би ти зробити послугу й описати атмосферу в Аеропорті? 204

— Святкова. 205

— О’кей, зрозуміло. Чи могла б я поговорити зараз із кимось із захисників телефоном, а ти переклав би, гаразд? 206

— Слухай, Кетлін. А чи не пішла б ти на х…р? 207

— Фашисти, хлопці, у вас тільки один вихід — здатися. — … — Ми даємо вам п’ять хвилин подумати, потім підемо в атаку й різатимемо вас, як баранів. 208

— Як то кажуть, краще стоячи, ніж на колінах. Хто ще може стояти? 209

Йдеться про французько-італійський фільм «Три мушкетери». 210

— Ти з нами? Чому? 211

— Брат, брат, допоможи! — … — Я грошей дам, мамою клянуся! 212

— Я сам тобі винен, Шаміль. — … — Пробач, що вбив твоїх рідних. Я не мав вибору. 213

— Журналіст, журналіст, я тобі таємницю скажу! Скажу, хто будинки в Москві підірвав, журналіст! 214

— Це й так усі знають. 215

— Ні, ні. Ти не зрозумів, брат. Я скажу, хто наказ віддав, скажу, брат, а? 216

— Це вже нікого в світі не цікавить. 217

— Чув цей анекдот? — … — Значить, командир несе пораненого бійця на собі з поля бою й рацію за спиною, ну, цілий ящик такий, як раніше, з антеною. Поранений стогне: «Кинь, командире, кинь». Той беркиць його на землю. Поранений стогне: «Та не мене, командире, а рацію! ». 218

— Навіщо ми взагалі захищали цей Аеропорт? — … — Кому це було треба? Сенс, б…дь? 219

— Вам це треба було. — … — Тому й захищали. Мали ж українці хоч щось захистити, от ви й захистили. Шкода лише хлопців. 220

— Шкода — не те слово, — … — Такі хлопці. Панас, Свєтік, Дракон, Професор, Сєргєїч, Людоїд, Чикатило, Паровоз, Тритон… 221

— А як ти хотів, Стьопа? Щоб війна й щоб усі живі? 222

— Я не хотів війни. 223

— Ти солдат, Стьопо, ти маєш батьківщину захищати й іноді помирати. Але не щодня, звісно. Розумієш? 224

— Розумієш, коли виймаєш. 225

— Я паскудний хлопець, Степане. — … — Препаскудний хлопець. 226

Тут: Новий (ред. ). 227

— Музика, чи що? 228

— Ага, ясно, ще один німий. — … — А заграй-но нам якусь пісеньку, німий. Заграй нам падло, «Ще не вмерла…». Раптом і справді оживе. 229

І останнє, але не менш важливе.