Белая цапля

Белая цапля

Вижу белую цаплю

На тихой осенней реке;

Словно иней, слетела

И плавает там, вдалеке.

Загрустила душа моя,

Сердце - в глубокой тоске.

Одиноко стою

На песчаном пустом островке.

***

Настало свято осені, султане,

Настало свято, всім царям жадане!

Це хутра час! Шовки й шатри минулись -

I сад, де плід ряснів, сьогодні в'яне.

Лілею мирт змінив, багряні квіти

Замінить нам тепер вино багряне.

А ти - юнак, і щастя в тебе юне,

I молоде вино - аж полум'яне.

***

Квітонько весняна,

Зірко Туркестана!

Із хмільного жбана

Чом не ллєш, кохана?

Чом напій іскристий,

Наче небо, чистий

У квітник барвистий

Не несеш, кохана?

***

Чотири речі нам потрібні, щоб невеселих збуться дум:

Здорове тіло, добра вдача, ім'я хороше, світлий ум.

Кого Всевишній обдарує цими дарами чотирма,

Той завжди радуватись має і проганять од себе сум.

***

Відколи сонце сяє серед неба,

Не жив такий, кому знання не треба.

Які б віки прадавні не взяли ми —

Розумні люди мовами усіми

Знання шукали, сил не шкодували

І речення у скелю вкарбували:

«Знання для серця — світоч найясніший,

Знання для тіла — панцир найміцніший».