Льоля Бізонова

Льоля Бізонова

Мабуть у кожного в житті (у школі або університеті) колись була така знайома, котра вважає, що відповідати багато та лизати дупу викладачам – це головна задача усього навчання. Саме така людина Льоля Бізонова. Звісно, я не вважаю, що добре вчитися і бути батаном – це погано, але навіщо стільки пиздіти? Це навіть не звичайний пездіж, а купа гівна, яка просто валить з її рота. Відповісти чотири рази – це вже достатньо для відмінної оцінки, але це ж Льоля, їй потрібно 25 балів з 10. Відверто кажучи, є речі, які дратують більше ніж її «тяга до навчання» - це самі її відповіді. Коли я дивлюсь на її жестикуляцію та, начебто, розумний вираз обличчя, я жалкую, що в мене нема сокири, яку можна кинути їй у потилицю. Пишучи це, пригадую випадок, коли її відповідь почала дратувати не тільки мене, але й усю аудиторію. Якщо це була б якась інша дівчина, може це не спричинило би стільки ненависті, але той факт що це була Льоля, вже довів мене, та й мабуть більшість людей у аудиторії, до сказу. Іноді так і волію встати і крикнути: «Коли вже ти закриєш свого єбальника, їблива стерво!?!?!?!? ». Це було б дуже феєрично…

У понеділок, заходячи до роздягальні на фізкультурі, я побачив Льолю, яка майже ридає над мокрими аркушами, на яких було написане семінарське завдання. Не хочу показатися лицемірним або злим, але десь у глибині я крикнув: «ВИСІКАЙ КУРВО! ». Це мене потішило…

З повагою до Льолі, та з найкращими побажаннями, Чіз Кейк!