Carmina Burana: від Німеччини до України

Carmina Burana: від Німеччини до України

крізь вічність

Що може сказати простий студент про родзинку світового музичного мистецтва?... Найвідоміший твір Карла Орфа описували безліч рецензій, статей, та інших публікацій. Тому студентові залишається лише описати власні відчуття від прослуховування кантати Carmina Burana.

Епітетів про таку музику можна підібрати безліч, і всі вони будуть влучними: багатогранна, різнобічна, філософська, фундаментальна, безмежна, духовна, висока, мистецька, витончена.

Сама будівля національної філармонії України вже навіює думки про вічність, життя, сутність людського буття. С перших нот композиції
O fortuna, відчуття цієї атмосфери тільки поглиблюється. Пересічний студент не знає латинську мову, а тим паче такий особливий вид німецької, та все одно зрозуміло, що мова йде про людину, її життя. Як в глобальному, так і в уособленому випадку. Про людську долю – Фортуну, нам також каже і відеоряд, що також проектується в залі. Німецька філософія в принципі своєму має думки про життя, як колесо. Як відомо, композитор у текстах користувався саме німецькою філософією доби ренесансу. Якщо казати про інструментальну частину, то складається враження, ніби автор був палким шанувальником Вагнера. Загалом же, атмосфера має дивовижну силу дії на враження та психологію людини.

Прослуховуючи кантату далі, приходила думка про доволі завершений прототип традицій та переживань сучасної людини. Дивно, наче і тексти не наднові, і німецька філософія коріння має велике, а людина сучасна. Глибинне міркування в творі розповідає про потреби людини, звички, долю, фортуну, як короткочасне явище знову-ж таки.

Фортуна тут взята взагалі окремим образом. Ніби примарна, вона то матеріалізується, то зникне. Людина в цей же час у пошуку. Духовному, ідейному, матеріальному. Виходить відображення фортуни, як явища доленосного. А звідси і ідея колеса. В різних життєвих ситуаціях людина то нагорі колеса, то знизу. Низ, як символ поганого емоційного та ситуативного становища, а верх – як добре становище, позитивне, здорове.

Пісенні та оркестрові номери представляють собою контрастову картинку багатогранного та різнобічного життя. Тут радість і горе. Веселощі та сум. Краса природи та калічення її людиною. Здоров’я та хвороба. Тут же ніби сатиричне відношення до людського буття. Але основною філософською думкою йде міркування про могутність змін людської долі її величністю Фортуною.

Дотримуючись первісного задуму автора, українські митці об’єднали музичне фон кантати з візуальними образами епохи середньовічної, потім образно переходячи до сучасності, сьогодення.

Драматургія доходить кульмінації – Ave, formosissima! Настрій одразу стає святковий, урочистий, піднесений. Вже проблискує очікуване відчуття катарсису. Думки десь біля хмар, у блиску сонячних променів підспівують хору знов і знов – Ave, formosissima!

Та приходить фінал. Лейтмотив і нагадування реалій – O fortuna. Вона нагадує: ми вийдемо з залу, і зануримося у наше буття, з його квапливістю і неспішністю, сумом та радістю. Ми повернемося в реальний світ 21го сторіччя, але вже з новим поглядом, щ новими думками…