[ред.]Членство в міжнародних організаціях 1 страница

Казахстан (каз. Қ азақ стан, рос. Казахстан), офіційна назва - Республіка Казахстан - одна з країн Центральної Азії. Дев'ята в світі за площею в світі, найбільша з країн, що не має виходу до моря. Територія складає 2 727 300 квадратних кілометрів, це більше, нж Західна Європа. [4][5] Вона межує (за годинниковою стрілкою з півночі) з Росією, Китаєм, Киргизстаном, Узбекистаном, Туркменістаном, зі значною частиною Каспійського моря. Хоча Казахстан не має спільного кордону з Монголією, його найсхідніша точка знаходиться на відстані всього 38 км від західного краю Монголії. Рельєф Казахстану різноплановий - від рівнини, степи, тайги, пагорбів до засніжені гір. З 16, 6 млн. чоловік (оцінка 2011) Казахстан має 62 місце за чисельністю населення в світі, хоча його щільність менше 6 чоловік на квадратний кілометр. Столиця країни була перенесена в 1998 р. з Алмати, найбільшого міста в Казахстані, в Астану.

Казахстан є однією з тюркських держав.

Протягом більшої частини своєї історії території сучасного Казахстану були заселені кочовими племенами. XVI століття казахи з'явилися в якості окремої групи, яка ділиться на три жуза. Росіяни почали просування в казахському степу в XVIII столітті, і до середини XIX-го весь Казахстан входив в Російську імперію. Після російської революції 1917 р. і подальшої громадянської війни на території Республіки Казахстан була кілька разів реорганізація, допоки не створилася Казахська Радянська Соціалістична Республіка в 1936 р. у складі СРСР.

Казахстан проголосив себе незалежною державою 16 грудня 1991 р. Його лідер комуністичної епохи, Нурсултан Назарбаєв, став першим президентом країни, цю посаду він зберігає і сьогодні. Президент Назарбаєв підтримує суворий контроль над політикою в країні. З моменту здобуття незалежності Казахстан проводив збалансовану зовнішню політику та працював для розвитку економіки, особливо її нафтогазової промисловості. [6] Пострадянський період також характеризується більш активною участю з багатьма міжнародними організаціями, включаючи Організацію Об'єднаних Націй, Раду Євроатлантичного партнерства, Співдружність Незалежних Держав і Шанхайську організацію співробітництва. Казахстан також є одією з шести пострадянських держав, які реалізують План дій індивідуального партнерства з НАТО.

Казахстан етнічно та культурно різноманітний, зокрема, у зв'язку з масовими депортаціями багатьох етнічних груп в країні під час правління Йосипа Сталіна. Казахстан з населенням 16, 6 млн чоловік, де є представники 131 національності, в тому числі казахи, росіяни, українці, німці, узбеки, татари й уйгури. Близько 63% відсотків населення становлять казахи. [7] Казахстан дозволяє свободу віросповідання. Іслам є релігією близько 70, 2% громадян, в той час як християнство сповідують 26, 2% населення. [8] Казахська мова є державною мовою, в той час як російська також офіційно використовується в ролі рівноправної мови в державних установах Республіки Казахстан. [9]

Зміст [сховати]

1 Історія

1. 1 Перший голод у Казахстані 1919–1922

1. 2 Голод 1932–1933 рокiв

1. 3 Національно-визвольна боротьба казахського народу[11]

1. 3. 1 Національно-визвольна боротьба казахського народу 1824–1864

1. 3. 2 Повстання в Казахстані 1929 — 1931

1. 3. 3 Желтоксан

2 Державний устрій

2. 1 Політична система

2. 2 Вибори

2. 3 Зовнішня політика

3 Географія

3. 1 Рельєф

3. 2 Ріки й озера

3. 3 Клімат

3. 4 Ґрунти

3. 5 Рослинний і тваринний світ

3. 6 Адміністративний поділ

4 Економіка

4. 1 Економічна географія

4. 2 Трудові ресурси

5 Населення

5. 1 Національний склад

5. 2 Міське та сільське населення

5. 3 Структура населення за статтю

5. 4 Густота населення

5. 5 Релігія

5. 6 Мова

5. 7 Асамблея народів Казахстану

6 Державні свята

7 Примітки

8 Посилання

[ред. ]Історія

Докладніше: Історія Казахстану

Історичні корені казахів походять від тюркських племен, що заселяли простори степу між Росією і Китаєм у VIII ст. до н. е., і монголів, які переселилися на ці землі у ХІІІ ст. Важливе значення для становлення Казахстану мав Великий Шовковий шлях, а також караванний маршрут уздовж річки Сирдар`ї, завдяки чому з'являлися торгові міста і караван-сараї, інтенсивно розвивалася торгівля і сільське господарство.

У ХІІІ ст. казахська територія увійшла до складу імперії Чингісхана. Після смерті Чингісхана у 1227 році, імперія була розділена між його нащадками. У другій половині XV ст. з'явилося перше Казахське ханство, а остаточне формування казахської нації, створеної шляхом змішування монголів і тюрків, відносять до першої половини XVI ст.

У 1680-х рр. казахи воювали зі східними загарбниками ойротами та джунгарами. Їх набіги повністю розорили казахів у 1720 р. Під час нападів джунгарів казахи неодноразово зверталися до Росії з проханням про захист і постачання зброї. Протягом 1731–1742 років казахські жузи переходять під покровительство Російської імперії. Поступово Росія зайняла домінуюче положення в місцевому управлінні, обмежуючи повноваження казахських ханів і нав'язуючи російську адміністративну систему. Остаточно вся територія Казахстану увійшла до Російської імперії до 1848 року.

Завойовницькі війни Росії на півдні центральної Азії в кінці XIX століття сприяли значному припливу російських поселенців у Казахстан. Страждаючи від голоду та переселень, 1916 року казахи взяли участь у центрально-азіатському повстанні, направленому проти призову до російської армії, проте це повстання було придущене.

1917 року після Жовтневого перевороту в Росії Казахська націоналістична партія Алаш-орда проголосила автономію казахського народу. Проте вже у лютому 1918 року більшовики почали масштабний збройний наступ в результаті якого в Казахстані було встановлено радянську владу.

До 1925 Казахстан носив назву «Киргизький край» (декрет СНК РСФСР від 10 липня 1919). 26 серпня 1920 ВЦИК и СНК РСФСР прийняли декрет за підписами В. Леніна та М. Калініна «Про утворення Автономної Киргизької Радянської Соціалістичної Республіки» у складі РСФСР зі столицею у м. Оренбург. Після 5-го Всеказахського з'їзду Рад Казахстан став називатися Казакською АРСР з адміністративним центром у м. Кзил-Орда, а з 1928 — у м. Алма-Ата. Після грудня 1936 отримала статус союзної республіки СРСР.

Перші десятиліття радянської влади в Казахстані позначені голодом 1919–1922, а також 1932–1933, що призвів до загибелі сільського населення Казахстану, переважну більшість якого становили казахи. Сумарна чисельність жертв оцінюється у 2-2, 5 млн чоловік. [10]

З 1936 року Казахстан — Союзна республіка. У 1950-х роках в Казахстані проводилася державна кампанія з освоєння цілинних земель, результатом стало швидке перетворення північних пасовищних рівнин Казахської республіки на сільськогосподарські угіддя. У кінці 1950-х у Казахстані було збудовано космодром Байконур, а також полігони для ядерних випробувань поблизу м. Семипалатинськ.

Незалежність країни була проголошена 16 грудня 1991 після підписання Біловезької угоди (8 грудня 1991) між Росією, Білоруссю і Україною про створення СНД і фактичного розпаду СРСР. Комуністичну партію замінила Незалежна соціалістична партія Казахстану. Казахстан приєднався до СНД в грудні 1991. Незалежність визнана в 1992. Прийнятий у НБСЄ, став членом ООН в 1992.

[ред. ]Перший голод у Казахстані 1919–1922

«Перший голод у Казахстані 1919-1922 рокiв» — перший голод в сільських районах Казахської РСР. Масова загибель сільського населення Казахстану, переважну більшість якого становили казахи (1 млн осiб)[10]

[ред. ]Голод 1932–1933 рокiв

Голод в Казахстані 1932-1933 рокiв — голод в сільських районах Казахської РСР. Масова загибель сільського населення Казахстану, переважну більшість якого становили казахи (1, 5 млн осiб) — 40 % населення казахiв[10]

[ред. ]Національно-визвольна боротьба казахського народу[11]

Докладніше: Національно-визвольна боротьба казахського народу

[ред. ]Національно-визвольна боротьба казахського народу 1824–1864

Докладніше: Національно-визвольна боротьба казахського народу 1824-1864

[ред. ]Повстання в Казахстані 1929 — 1931

Докладніше: Повстання в Казахстані 1929 — 1931

перший президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв

Президент Казахстану Нурсултан Назарбаев у своїй книзі «Стратегія незалежності» пише: …. Питання про чисельність казахів-жертв голоду 1929 − 1933 років, пов'язаних з ним епідемій і міграцій залишається поки що відкритим. Амплітуда думок з приводу кількості загиблих у ці роки коливається у межах від 1 мільйона 750 тисяч до 2 мільйонів 200 тисяч. Це означає, що під час колективізації загинуло від 42 до 49 відсотків корінного етносу. Майже 1 мільйон 30 тисяч чоловік відкочувала в роки голоду за межі республіки, з них 616 тисяч — безповоротно. Силова політика держави наштовхнулася на запеклий опір народу. На боротьбу з режимом піднімалися все ширші верстви населення. Рух опору охопив весь Казахстан. У 1929–1931 роках мали місце понад 380 селянських бунтів і повстань, що охопили майже 80 тисяч чоловік. Великими з них були сузакське, іргізське, аксуйське, абралінське, адаєвське, Каракумське та інші повстання. Всі вони придушувалися самим жорстоким чином регулярними військами Червоної Армії…. [12]

[ред. ]Желтоксан

Докладніше: Желтоксан

Желтоксан (каз. Желтоқ сан — грудень) — виступ молоді під антирадянськими і сепаратистськими гаслами в Алма-Аті (на той час столиці Казахської РСР), що відбулося 16 грудня 1986. Великий наплив росіян в 1950-1960-х рр. зробив казахів меншиною; антиросійські настрої почали виявлятися у 1986. Події грудня 1986 стали першими в СРСР масовим мітингом, в ході яких висувалися антирадянські і націоналістичні гасла. В історичній літературі Казахстану цю сторінку називають «грудневими подіями».

[ред. ]Державний устрій

[ред. ]Політична система

Казахстан офіційно є президентською республікою. Перший і єдиний президент - Нурсултан Назарбаєв. Президент є також головнокомандувачем збройних сил та може накласти вето на закон, який був прийнятий парламентом. Прем'єр-міністр є головою Кабінету міністрів і главою казахстанського правління. Є три віце-прем'єри та 16 міністрів в уряді. Карім Масімов обіймає посаду прем'єр-міністра з 10 січня 2007 р.

Казахстан має двопалатний парламент, що складається з нижньої палати (Мажилісу) і верхньої палати (сенату). Одномандатні округи всенародно обирають 107 місць в мажилісі, тут також знаходяться 10 членів, що обираються за партійними списками. Сенат складається з 47 членів. Два сенатори від кожного з виборних зборів (масліхатів) від 16 основних адміністративних регіонів Казахстану (14 провінцій, а також міст Астана й Алмата). Президент призначає інших 7 сенаторів. Депутати мажилісу та уряд мають право законодавчої ініціативи, хоча уряд пропонує найбільший спектр законодавства, який розглядається парламентом.

[ред. ]Вибори

Вибори до Мажилісу у вересні 2004 р. надали домінантне становище в нижній палаті проурядові Партії Отан, очолюваній президентом Назарбаєвим. Всі інші партії, в тому числі таграрно-промисловий блок АІСТ і партія Асар, заснована дочкою президента Назарбаєва, отримала більшість останніх місць. Опозиційні партії, які були офіційно зареєстровані та брали участь у виборах, отримали одне місце в ході виборів, що згідно з Організацією з безпеки та співробітництва в Європі, не відповідає міжнародним стандартам.

Нурсултан Назарбаєв із Володимиром Путіним. 2002 рік.

У 1999 році Казахстан намагається отримати статус спостерігача в Парламентській Асамблеї Ради Європи. Офіційна відповідь Генеральної Асамблеї полягала в тому, що Казахстан міг претендувати на повноправне членство, тому що частково знаходиться в Європі, але йому не буде надано жодного статусу, поки не покращиться стан демократії та дотримання прав людини в цій державі.

4 грудня 2005 р. Нурсултан Назарбаєв був переобраний президентом країни. Виборча комісія оголосила, що він виграв з результатом більше ніж 90% голосів. Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) дійшла до висновку, що вибори не відповідали міжнародним стандартам, незважаючи на деякі поліпшення в адмініструванні виборів. Агентство Сіньхуа повідомило, що спостерігачі з Китаю, відповідальні за нагляд у 25 виборчих дільницях в Астані, показали, що голосування в цих опитувань були проведені «прозоро та справедливо». [13]

17 серпня 2007 р. минули вибори в нижню палату парламенту, і коаліція на чолі з правлячою партією Нур Отан, в яку увійшли партія Асар, Громадянська партія Республіки Казахстан і Аграрна партіа, виграв місця з результатом у 88% голосів. Жодна з опозиційних партій не досягла прохідного бар'єра в 7%. Це привело до згадок в деяких місцевих ЗМІ, які поставили під сумнів компетентність і харизму лідерів опозиційних партій. У відповідь опозиційні партії виступили зі звинуваченнями в серйозних порушеннях в ході виборів. [14][15]

У 2010 р. президент Назарбаєв відхилив пропозицію провести референдум, щоб тримати його на цій посаді до 2020 р., і замість того наполягав на президентських виборах на п'ятирічний термін. У голосуванні, яке відбулося 3 квітня 2011 р. Назарбаєв отримав 95, 54% голосів з 89, 9% зареєстрованих виборців, що брали участь. [16] Назарбаєв розповів про прогрес виданню Washington Post в березні 2011-го. Проте Казахстан попередили, що згідно з індексом демократії за 2010 р., країну перекваліфікували в авторитарний режим.

[ред. ]Зовнішня політика

Докладніше: Зовнішня політика Казахстану

Назарбаєв, Барак Обама та Дмитро Медведєв. 2012 рік.

Казахстан має стабільні відносини з усіма своїми сусідами. Він також є членом Організації Об'єднаних Націй, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Євро-Атлантичного партнерства та Організація Ісламського співробітництва. Він є активним учасником Організації Північноатлантичного договору в аспекті Партнерство заради миру.

11 квітня 2010 р. президенти Назарбаєв і Обама зустрілися на саміті з ядерної безпеки у Вашингтоні, [17] округ Колумбія, а також обговорили зміцнення стратегічного партнерства між США та Казахстаном, зобов'язалися активізувати двостороннє співробітництво з метою сприяння ядерній безпеці, регіональній стабільності в Центральній Азії, економічного процвітання та загальнолюдських цінностей.

У квітні 2011-го президент Обама закликав президента Назарбаєва обговорити спільні зусилля з ядерної безпеки, [18] включаючи забезпечення безпеки ядерних матеріалів з реактора БН-350, і побачили прогрес у досягненні цілей, що президенти двох країн створили під час їх двосторонньої зустрічі на саміті з ядерної безпеки в 2010 р.

Казахстан також є членом Співдружності Незалежних Держав, Організації економічного співробітництва та Шанхайської організації співробітництва. Країни Казахстан, Росія, Білорусь, Киргизстан і Таджикистан створили Євразійське економічне співтовариство в 2000 р. з активізації зусиль по гармонізації торговельних тарифів і створення зони вільної торгівлі в рамках Митного союзу. З 1 грудня 2007 р. стало відомо, що Казахстан був обраний головою ОБСЄ на 2010 р.

[ред. ]Географія

Див.: Природа Казахстану, Геологія Казахстану, Гідрогеологія Казахстану, Сейсмічність Казахстану.

Республіка Казахстан знаходиться в центральній частині Євразії. На території країни, на перетині 78 меридіану з 50 паралеллю, знаходиться географічний центр континенту. На півночі і заході межує з Росією, на сході — з Китаєм, на півдні — з Киргизстаном, Узбекистаном і Туркменістаном. На південному заході омивається водами Каспійського моря.

Алмати, столиця Казахстану часів СРСР.

Файл: Bayterek.jpg

Астана, столиця Казахстану

[ред. ]Рельєф

Понад 3/4 території Казахстану займають рівнини з висотами від 100 до 300 м над рівнем моря. На крайньому південному сході і сході простягаються хребти Тянь-Шаню, Джунгарського Алатау й Алтаю з висотами від 3000 до 6995 м (пік Хан-Тенгрі). На крайньому заході розташована Прикаспійська низовина, що частково лежить нижче рівня Світового океану (рівень Каспійського моря — 27 м). У центрі країни великі території займає зруйнована гірська система Казахстанського дрібносопковику. У межах рівнин поширені піщані і глинисті пустелі (Кизилкум, Муюнкум, Бетпак-Дала), напівпустелі і сухі степи. Для молодих гір південного сходу характерні сильна розчленованість і вертикальна поясність. На півночі республіки переважають степи і лісостепи. 23 % території країни (північна частина) придатні для землеробства, 70 % — для відгінного тваринництва.

[ред. ]Ріки й озера

Близько 80 % території республіки належить до безстічних областей і басейнів внутрішнього стоку. Іртиш, Ішим і Тобол, що протікають по північній і північно-східній окраїнах країни, відносяться до басейну Північного Льодовитого океану. Всі інші великі річки на території країни несуть свої води в замкнуті внутрішні водойми: Урал — у Каспійське море, Сирдар'я — в Аральське море, Ілі — в озеро Балхаш. Багато малих і середніх річок влітку пересихають.

Каспійське море входить у межі республіки своєю північно-східною акваторією з невеликими глибинами (5-7 м). Крім Казахстану, ресурсами Каспійського моря володіють Росія, Азербайджан, Іран і Туркменістан. Аральське море розділене між Казахстаном й Узбекистаном. Площа цього водоймища, яке висихає, за останні 35 років скоротилася вдвічі. Озеро Балхаш повністю належить Казахстану. Водоймище має прісну західну акваторію і солону східну.

[ред. ]Клімат

Клімат країни різко континентальний і сухий. У передгірських і гірських районах випадає від 500 до 1600 мм опадів на рік, у степових — 200–500, у пустельних — 100–200 мм. Середня температура січня — від − 18° С на півночі до − 3° С на півдні; середня температура липня — від 19° С на півночі до 29° С на півдні. Річний перепад температур дуже значний: взимку температури можуть опускатися до − 50° С, а влітку приземні температури місцями сягають 70° С. Добові перепади температур сягають 20-30° С.

[ред. ]Ґрунти

За винятком північних районів, ґрунти в Казахстані бідні і засолені. В цілому для країни характерна широтна зональність ґрунтів: на півночі — чорноземи, далі на південь — каштанові, бурі напівпустельні ґрунти, такири і піски пустель. У горах розвинуті каштанові, сірі лісові і гірничо-лугові чорноземні ґрунти.

[ред. ]Рослинний і тваринний світ

Ліси займають всього 3, 5 % території Казахстану. Здебільшого це хвойні ліси, хоча в горах зустрічаються береза, осика, яблуня й арчевники. На іншій території країни поширена різнотравно-злакова, полиново-злакова, полиново-солончакова і пустельна рослинність. У високогір'ях є субальпійські та альпійські луки.

Тваринний світ Казахстану своєрідний. Комахи й рептилії переважають у пустелях і напівпустелях. У степовій зоні зустрічаються джейран, сайгак, вовк, заєць, лисиця, шакал, різні гризуни (миші, ховрашки). Багато казахстанських озер служать постійними або сезонними місцями проживання для гусей, лебедів, качок, чайок, фламінго. Найрізноманітнішою є фауна гір. Тут водяться ведмеді, гірські козли і барани, снігові барси, олені, багато видів птахів. Для охорони дикої природи створені заповідники у всіх природних зонах — від пустель до високогір'їв.

[ред. ]Адміністративний поділ

Докладніше: Адміністративний поділ Казахстану

Казахстан ділиться на 14 провінцій. Провінції діляться на округи. Міста Астани і Алмати мають особливий статус і не відносяться до будь-якої провінції. Байконур має особливий статус, тому що наразі здан в оренду Росії разом із космодромом Байконур до 2050 р. Кожна провінція очолюється акім (губернатор) призначаються президентом. Муніципальні акім призначаються провінції акимами. Уряд Республіки Казахстан переніс свою столицю з Алмати в Астану 10 грудня 1997 р.

Центральний Казахстан

Північний Казахстан

Південний Казахстан

Східний Казахстан

Західний Казахстан

[ред. ]Економіка

Докладніше: Економіка Казахстану

Казахстан є найрозвиненішою країною Центральної Азії. У Казахстані розвинена гірничодобувна промисловість. Активно добуваються вугілля, нафта, природний газ, залізняк, мідні руди, свинцевий-цинкові руди, нікелеві руди, боксити та інші корисні копалини.

Казахстан — аграрно-промислова країна з розвиненим гірничим сектором. Основні галузі промисловості: гірнича (нафта, вугілля, марганець, цинк, мідь, титан, боксити, золото, срібло, сірка, залізо), чорна і кольорова металургія, тракторобудування, моторобудування, будівельних матеріалів. Транспорт: залізничний, автомобільний, трубопровідний, судноплавний (по Каспійському м., о. Балхаш, рікам Іртиш, Сирдар'я, Урал). Розвивається повітряний транспорт (відкриті прямі авіалінії в Німеччину, Туреччину, Іран, Китай і ряд інших країн). Транспортна мережа Казахстану розвинена недостатньо. Основні перевезення вантажів і пасажирів здійснюються залізничним транспортом. Відсутні зручні шляхи для транспортування вантажів між східними і західними районами країни.

За даними Індексу економічної свободи [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U. S. A. 2011]: ВВП — $ 182 млрд. Темп зростання ВВП — (1, 2 %). ВВП на душу населення — $ 11 693. Прямі закордонні інвестиції — $ 12. 6 млрд. За даними Центральне розвідувальне управління Імпорт (2010) $31. 96 млрд (г. ч. Росія — 29, 6 %, Німеччина — 6, 2 %, США — 4 %, Україна — 4, 8 %. Експорт (2010) 60, 84 млрд (г. ч. Китай — 15, 6 %, Росія — 8, 9 %, Україна — 5, 1 %. [19]

У 2003 в Казахстані було добуто 51, 4 млн тонни нафти, в 2004 — 59, 17 млн тонн, в 2005 — 61, 4 млн тонн. До 2010 планується збільшити видобуток нафти до 100 млн тонн на рік, а до 2015 — до 150 млн тонн на рік, внаслідок чого Казахстан увійде до десятки найбільших нафтовидобувних країн світу. Основним джерелом доходів є доходи від експорту нафти і нафтопродуктів. У Казахстані знаходяться багаті родовища нафти.

Провідні галузі промисловості: кольорова і чорна металургія, хімічна, машинобудування, легка, харчова. Розвинені також нафтопереробка і виробництво будматеріалів.

[ред. ]Економічна географія

Казахстан складається з п'яти великих економічних районів. На Півночі розвинуте зернове господарство, видобуток залізної руди і кам'яного вугілля, машинобудування, виробництво нафтопродуктів і феросплавів, енергетика. У Східному Казахстані переважають кольорова металургія, енергетика, машинобудування і лісове господарство. Західний Казахстан — найбільший нафтогазовидобувний регіон не тільки Казахстану, але й СНД. Основні галузі господарства Центрального Казахстану — чорна і кольорова металургія, машинобудування, тваринництво. У Південному Казахстані вирощують бавовну, рис, зерно, фрукти, овочі, виноград; розвинута кольорова металургія, приладобудування, легка і харчова промисловість, рибне і лісове господарство. Розміщення промислових об'єктів прив'язане до родовищ корисних копалин, великих міст і водних ресурсів. Висока концентрація гірничодобувної промисловості зумовила погіршення екологічної обстановки, що особливо характерно для міст Східного, Центрального і Південного Казахстану.

Див. також: Корисні копалини Казахстану, Історія освоєння мінеральних ресурсів Казахстану, Гірнича промисловість Казахстану.

[ред. ]Трудові ресурси

Чисельність трудових ресурсів становить 8, 8 млн осіб (1997). Число зайнятих знизилося до 6, 4 млн осіб порівняно з 7, 7 у 1991 р.. На початку 1999 безробіттям було охоплено приблизно 25 % працездатного населення країни. У сфері послуг працює майже 60 % зайнятих, у сільському, лісовому і рибному господарстві — 24 %, у промисловості — 16 %. У промисловості в основному зайняті росіяни, серед селян і керівників переважають казахи. Значну частину працівників нафтової промисловості на заході країни становлять азербайджанці.

[ред. ]Населення

Станом на 1 липня 2001 року чисельність населення Казахстану становила 14, 95 млн осіб. За цим показником країна посідає 55 місце у світі.

Під час перепису населення 1999 року було зареєстровано 14, 95 млн осіб. З 1991 по 1997 народжуваність знизилася на третину (з 21 до 14, 7 на 1000 жителів), а смертність зросла з 8 до 10, 2 ос. на тисячу жителів. Природній приріст зменшився з 13 до 4, 5 %, що в сукупності призвело до скорочення чисельності населення республіки за 1991–1997 на 1150 тис. осіб.

Станом на 01. 05. 2009 року чисельність населення Казахстану становила 15, 87 млн осіб. (Агентство по статистике РК, 2009) [1]. [17], казахи — 9, 3 млн, россiяни — 3, 7 млн осіб.

Державна Програма Нурлы Кош для оралманиов.

[ред. ]Національний склад

Переселення слов'ян, німців, татар, чеченців і корейців у Казахстан у різні періоди ХІХ-ХХ стст. і вольове проведення кордонів республік за радянських часів призвели до того, що казахи в загальній чисельності населення республіки становили меншість (у 1980-х роках — 38-39 %). У 1998 році частка казахів збільшилася до 50, 6 %, частка росіян знизилася до 32, 2 %, українців — до 4, 5 %, німців — до 1, 9 %.

У Північному Казахстані більшість становлять росіяни, у Східному Казахстані, Семиріччі і Західному Казахстані компактно проживають російські козаки, які виділяються своєрідною культурою і життєвим устроєм. У республіці проживають представники понад 100 національностей, в тому числі більше 300 тисяч українців.

За переписом 2009 року з 16 004 800 осіб населення країни: 63, 1 % Казахи, 23, 7 % Росіяни, 2, 9 % Узбеки, 2, 1 % Українці, 1, 4 % Уйгури, 1, 3 % Татари, 1, 1 % Німці, 4, 5 % Інші[1]

[ред. ]Міське та сільське населення

Активна індустріалізація економіки Казахстану 50-70-х років сприяла розвитку міст і збільшенню частки міського населення (до 52 %). Вже у 1970 році було 16 міст з населенням понад 100 тис. осіб, у тому числі два міста — Алмати і Караганда — понад 500 тис. мешканців (776 і 541 тис. осіб).

Великі центри індустрії виникли в районах Центрального Казахстану — Караганда, Теміртау (179 тис. жит. ), Балхаш (78 тис. ), Джезказган (68 тис. ), у Північному Казахстані — Рудний (101 тис. ), Єрмак, Аркалик; у Південному Казахстані — Каратау, Кентау, Текелі. Збільшилась чисельність населення і в старих містах: Алматі, Чимкенті (265 тис. ), Семипалатинську (251 тис. ), Усть-Каменогорську (241 тис. ), Павлодарі (208 тис. ), Джамбулі (205 тис. ), Актюбінську (159 тис. жит. ).

Найбільша частка міського населення в промислово-розвинутих областях: Східно-Казахстанській, Джезказганській, Карагандинській, Мангишлакській. У той же час у Тургайській, Кокчетавській областях, де природні умови сприятливі для сільського господарства, у містах живе тільки приблизно 1/3 населення.

Понад 2/3 населення Алматинської, 63 % Південно-Казахстанської і 62 % Північно-Казахстанської областей проживають у сільській місцевості. Сільське населення становить меншість у Кизилординській (39, 5 %), Східно-Казахстанській (41, 2 %), Атирауській (41, 8 %) і Актюбінській (43, 8 %) областях.

З 7684 сіл республіки тільки 344 (4, 3 % від їх загальної кількості) є великими, у кожному з них мешкає в середньому від 3 до 5 тис. жителів. На ці села припадає майже третя частина сільського населення, або 2010, 7 тис. осіб. У той же час у 2084 малих селах (26 %), з чисельністю населення до 200 осіб, проживає 3, 2 % від числа всіх селян, або 211, 3 тис. осіб.

[ред. ]Структура населення за статтю

Кількість чоловіків порівняно з 1989 р. знизилася на 8, 2 % і становить 7201, 8 тис. осіб, жінок, відповідно, на 7, 2 % і 7751, 3 тис. Чисельність жіночого населення продовжує переважати над чоловічим. При цьому частка чоловічого населення знижується. Так, якщо в 1989 році чоловіки становили 48, 4 %, то в 1999 році — 48, 2 %.

Частка жіночого населення перевищує 52 % у Карагандинській, Східно-Казахстанській, Павлодарській і Кустанайській областях, 53 % — в Астані. Якщо загалом по країні у 1989 році на 1000 жінок припадало 939 чоловіків, то в 1999 році — тільки 929.

[ред. ]Густота населення

Розміщення населення дуже нерівномірне. Середня густота — 6 осіб на 1 кв. км. Найбільш густо заселена південна передгірська смуга, де в оазисах поливного землеробства густота сягає подекуди більше 100 осіб на 1 кв. км. Порівняно висока густота і на півночі, у чорноземній лісостеповій і степовій землеробській смузі — до 20 і більше осіб. Висока густота населення спостерігається в ряді промислових вузлів і районів. Разом з цим, величезні простори пустель і напівпустель дуже слабко заселені. У західній, центральній і південній частинах середня густота становить 1, 4 — 1, 8 ос. на 1 кв. км.

[ред. ]Релігія

Казахи традиційно є прихильниками ісламу, а росіяни сповідують православ'я. У Радянському Союзі релігійна діяльність була суворо обмежена. Після проголошення незалежності як мусульмани, так і християни доклали значних зусиль для збільшення числа своїх прибічників. Туреччина, Саудівська Аравія і ряд інших країн надали кошти для розвитку мусульманства і будівництва мечетей, а казахські студенти отримали можливість навчатися за кордоном, у тому числі в мусульманських навчальних закладах. Однак порівняно з іншими центральноазіатськими державами вплив ісламу в Казахстані залишається слабким. Виняток становлять південні райони країни, зокрема Шимкент.

[ред. ]Мова

До розпаду СРСР російська мова фактично була державною мовою; у 1991 році ухвалено закон, яким російській і казахській мовам було надано статус державних, але російська залишилася провідною в галузі освіти, у державних і громадських установах теж розмовляли російською мовою. Конституції 1993 і 1995 рр. проголосили казахську мову єдиною державною, а російській було надано статус мови національного спілкування. Більшість казахів погано володіють рідною мовою.