[ред.]Засоби масової інформації 5 страница

Конституція Канади — правова основа країни і складається, як із записаного тексту, так і неписаних традицій та угод. У Конституції вміщено і Канадську Хартію Прав і Свобод, яка гарантує громадянам основні права і свободи. У Канаді під конституцією розуміється зведення актів, британських законів, судових рішень тощо. Двома основними документами вважаються Акт про Британську Північну Америку 1867 року, що проголосив Канаду домініоном Великобританії, і акт 1982 року, що встановив, що всі закони, що приймаються в Канаді, не потребують формального підтвердження у парламенті Великої Британії.

У країні діє парламентська система демократії з федеральною системою парламентського уряду. Прем'єр-міністр Канади — глава уряду. За традицією це лідер політичної партії, яка отримує більшість у Палаті Громад парламенту. Прем'єр-міністр формує кабінет міністрів, який формально призначається генерал-губернатором Канади. Кабінет Міністрів має складатися з депутатів Палати Громад; традиційно до нього входять члени партії прем'єр-міністра. Виконавча влада в країні належить прем'єр-міністру і Кабінету; міністри перед вступом на посаду складають присягу вірності Королеві, щоб формально стати королівськими міністрами. Чинний прем'єр-міністр Канади з 6 лютого, 2006 р. — Стівен Гарпер, лідер Консервативної партії Канади.

Федеральний парламент складається з Королеви та двох палат парламенту: виборної Палати Громад і призначеного Сенату. Кожен депутат Палати Громад обирається більшістю у своїй виборчій дільниці. Канада не має фіксованої кількості членів парламенту; кожен з депутатів Палати Громад має представляти приблизно 100 тисяч громадян Канади, тому з ростом населення Канади збільшується й розмір парламенту. Всеканадські вибори формально призначаються генерал-губернатором, але, як правило, генерал-губернатор лише формально візує рішення про проведення парламентських виборів. Вибори повинні відбуватися, або правильно кожні п'ять років, або достроково за рішенням чинного прем'єр-міністра через процедуру дострокового розпуску парламенту. Для розпуску парламенту прем'єр-міністр має подати до парламенту законопроект з умовою довіри до уряду. У разі непроходження законопроекту через парламент прем'єр-міністр має право призначити дострокові вибори. Слід зазначити, що на практиці подібні умови розпуску уряду діють лише за умови " керівничої меншості", або ситуації, за якої уряд формує та партія, яка змогла здобути більш за все місць у парламенті, але не має абсолютної більшості, потрібної для прийняття рішень. Формально канадська система дозволяє існування коаліційних урядів, але наразі ще не було прецеденту існування такого уряду; остання спроба сформувати такий уряд у 2009 році закінчилася припиненням роботи парламенту на місяць та зміною лідера у Ліберальній Партії Канади.

Членів Сенату, чиї місця розподіляються на регіональній основі, вибирає прем'єр-міністр та формально призначає генерал-губернатор; сенаторам дозволено залишатися на посаді до 75-річного віку.

Канада належить до так званих " сильних федерацій", у яких частини федерації мають значні права та обов'язки, частина рішень центрального уряду має виконуватися провінціями, але їх діяльність регламентується низкою угод та законів, а суперечки часто вирішуються органами судової влади. Усі провінції Канади мають однопалатний парламент та загалом дотримуються тих же правил, що й нижня палата федерального парламенту Канади. Виняток складають Північно-західні території та Нунавут, які керуються за принципом простої більшості та не визнають партійну систему. Наслідком такої форми уряду є слабкий зв'язок між партіями на федеральному та провінційному уряду: навіть з легальної точки зору вони є різними організаціями; а також наявність регіональних політичних партій, які не представлені на федеральному рівні, але можуть контролювати політику провінції.

Наразі у Канаді на федеральному рівні представлені чотири політичні партії: Консервативна партія Канади, Ліберальна партія Канади, Нова Демократична партія і Квебекський блок. Чинний уряд країни сформований Консервативною партією Канади. Для набуття офіційного статусу політична партія має бути зареєстрована у виборчих органах, але статус парламентських фракцій набувають лише ті партії, які змогли виграти вибори хоча б на одній з федеральних виборчих ділянок.

Розподіл обов'язків між різними рівнями влади регулюється як законодавством Канади, так і низкою угод між різними рівнями влади. Загалом, федеральний уряд відповідає за зовнішню політику, оборону, боротьба з деякими видами злочинності, пенсійне забезпечення та страхування безробіття; обов'язками провінцій є охорона здоров'я, охорона правопорядку, екологія, соціальний захист та освіта; уряди нижчих рівнів відповідають за вивіз сміття, громадський транспорт та таке інше. На практиці, через велику кількість угод між урядами різних рівнів ситуація може відрізнятися достатньо сильно. Гарним прикладом може бути охорона правопорядку: Канада має федеральне агентство по боротьбі зі злочинністю. Через низку угод з частиною провінцій ця сама агенція виконує усі види правоохоронної діяльності в частині провінцій. В той же час, провінція Онтаріо має свою власну поліцію, а місто Торонто в Онтаріо, за згодою з Онтаріо - свою власну поліцію. Подібні угоди є стандартною практикою у політичному устрою Канади, тому для вирішення конфліктів органи влади різних рівнів часто подають судовий позив один на одного.

Докладніше: - Список прем'єр-міністрів Канади; Сенат Канади

[ред. ]Економіка

Співвідношення канадського долара (CAD) до американського (USD) зараз є найвищим за останні десять років.

Докладніше: Економіка Канади

У Канаді є розвинена ринкова економіка з дещо більшим урядовим регулюванням ніж у Сполучених Штатах, проте з набагато меншим ніж у деяких європейських країнах. Канада — член Організації економічної співпраці і розвитку (OECР) і Великої Вісімки (G8). За минуле десятиріччя, після періоду деякого спаду, економіка країни зростає швидкими темпами та з низьким рівнем безробіття і великими урядовими надлишками в федеральному бюджеті. На жовтень 2006 р. рівень безробіття в країні становив 6. 3 % працездатного населення, що є найнижчим за останні 30 років. Рівні безробіття серед провінцій коливаються від найнижчого в Альберті — 3. 6 % до найвищого в Ньюфаундленді і Лабрадорі — 14. 6 %.

Канада — одна з небагатьох країн-експортерів енергоносіїв у світі: великі поклади природного газу знаходяться на східному узбережжі, а нафти — в Альберті. Є і великі поклади нафтових пісків Атабаски — друге після Саудівської Аравії родовище нафти у світі. У Квебеці, Британській Колумбії, Ньюфаундленді і Лабрадорі, Онтаріо і Манітобі гідроелектроенергія найпоширеніша і найдешевша.

Канада — одна з найбільших у світі виробників сільськогосподарської продукції. Канадські прерії, розбудовані значною мірою завдяки раннім хвилям української еміграції, є одними з найбільших постачальників пшениці й інших зернових культур. Канада, найбільший виробник цинку й урану, також має великі родовища інших природних ресурсів, як-от: золото, нікель, алюміній, свинець. Є в країні і високорозвинена переробна промисловість у південному Онтаріо і Квебеку; тут же і знаходяться автобудівні заводи, філіали багатьох американських і японських автомобільних компаній, що є ключовими в економіці цих провінцій.

Економіка Канади глибоко інтегрована в світову економіку та до певної міри надзвичайно залежна від міжнародної торгівлі, особливо зі своїм найбільшим торговельним партнером, Сполученими Штатами Америки. У 1989 р. Канада уклала Канадсько-американську угоду безмитної торгівлі (FTA), а в 1994 р. — Північноамериканський договір про вільну торгівлю (NAFTA), який включав ще й Мексику. Вільна торгівля на північноамериканському континенті значно пожвавила економічне співробітництво між країнами-учасниками договору, дозволила запобігти економічному спаду й досягти найвищого досі рівня зросту промисловості серед країн Великої Вісімки. З середини 1990-х років уряд країни демонструє позитивний баланс федерального бюджету і послідовно сплачує державну заборгованість.

Див. також: Корисні копалини Канади, Історія освоєння мінеральних ресурсів Канади, Гірнича промисловість Канади.

[ред. ]Демографія

Докладніше: Канадці

Населення Канади: 33, 7 млн чол. (оцінювання, серпень 2009); 31 612 895 чол. (перепис 2006).

Незважаючи на велику площу, приблизно ¾ населення Канади проживає в смузі шириною близько 160 км від кордону з США. Подібна пропорція існує і в міських зонах, сконцентрованих в коридорі Квебек-Віндзор (а саме міські агломерації Торонто-Гамільтон, Монреаль і Оттава-Гатино), на континентальних рівнинах Британської Колумбії (від області Ванкувера до кінця долини ріки Фрейзер) і в коридорі Калгарі-Едмонтон в Альберті. Перепис 2001 зареєстрував 30 007 094 канадця. Згідно з Канадською статистичною службою, населення країни станом на березень 2009 р. становило приблизно 33, 5 млн чол., 8 млн з яких франкомовні. В основному приріст населення відбувається за рахунок імміграції. Хоча основну економічну віддачу від імміграції приносять незалежні кваліфіковані іммігранти, половина всіх від'їжджих в країну підпадає під програму возз'єднання сімей.

Канада — дуже різноманітна країна з етнічної точки зору. По перепису 2001 в Канаді живуть 34 етнічні групи, які складаються як мінімум з 100 000 чол. найбільша етнічна група називає себе «канадцями» (32, 2 %), оскільки більшість канадців, особливо ті, чиї предки приїхали в часи колонізації, розглядають себе як канадський етнос. Далі слідують ті, хто називає себе англійцями (21, 0 %), французами (15, 8 %), шотландцями (15, 1 %), ірландцями (13, 9 %), німцями (10, 2 %), італійцями (4, 6 %), китайцями (4, 3 %), аборигенами (індійцями та ескімосами 4, 1 %) та українцями (3, 9 %). Внаслідок того, що заселення Канади проходило хвилями, різні етнічні групи дуже нерівномірно представлені у різних частинах Канади, що призводить до того, що політичний та економічний вплив окремих груп може бути сконцентрованим в окремих провінціях та територіях.

Канада — країна іммігрантів. Глобальна репутація Канади як високорозвинутої, мирної, вільної від етнічних конфліктів країни, безумовно сприяє росту імміграції в країну. Нові канадці, як прийнято тут називати новоприбулих іммігрантів, в більшій мірі розселяються в великих містах, що зумовлено ситуацією на ринку праці. Імміграція приносить значний вклад в економіку країни.

[ред. ]Провінції та території

Докладніше: Провінції Канади

Канада складається з десяти провінцій і трьох територій:

Мапа Канади.

Провінція або територія Столиця Територія в км² Населення

Альберта Едмонтон 661 848 3 256 800

Британська Колумбія Вікторія 944 735 4 254 500

Манітоба Вінніпег 647 797 1 177 600

Нова Шотландія Галіфакс 55 284 937 900

Нью-Брансвік Фредеріктон 72 908 752 000

Ньюфаундленд і Лабрадор Сент-Джонс 405 212 516 000

Онтаріо Торонто 1 076 395 12 541 400

Острів Принца Едварда Шарлоттаун 5 660 138 100

Квебек Квебек 1 542 056 7 598 100

Саскачеван Реджайна 651 036 994 100

Північно-західні території Єллоунайф 1 346 106 42 800

Юкон Вайтхорс 482 443 31 200

Нунавут Ікалуіт 2 093 190 28 300

Найбільші міста:

Торонто (5 101 600 мешканців)

Монреаль (3 574 500 мешканців)

Ванкувер (2 134 300 мешканців)

Оттава — Гатіно (1 132 200 мешканців)

Калґарі (1 016 600 мешканців)

Едмонтон (990 500 мешканців)

Квебек (705 900 мешканців)

Гамільтон (702 900 мешканців)

Вінніпег (698 200 мешканців)

[ред. ]Національний герб

Сучасного вигляду герб Канади набув у 1994 році. Найважливішою його частиною — це розташований у центрі щит, на якому зображені чотири емблеми, які символізують чотирьох засновників Канади: англійця, шотландця, ірландця і француза — і гілка канадського клена. Щит підтримують, з одного боку золотий лев Англії, який несе королівський прапор на срібному списі зі золотим вістрям; з іншого — білий єдиноріг Шотландії із золотими рогом, гривою й копитами, який тримає прапор королівської Франції. Щит покривають мантія і королівський (шолом), на гребені якого сидить коронований золотий лев з гілочкою клена. Гребінь складається з вінця, обплетеного червоним і білим шовком. Лев символізує доблесть і мужність, гребінь — опору в особі генерал-губернатора. Імперська корона зверху символізує монархію як верховну владу над Канадою. У нижній частині щита розміщений девіз «A Mare usque ad Маге» («Від моря по море»), слова для якого взяті з Псалма 72 Біблії: «Він матиме владарювання від моря по море і від річок до краю Землі». На стрічці, яка обвиває щит, міститься девіз «Desiderantes Meliorem Patriam» («Вони бажали кращої країни»). Внизу герба розташована емблема, яка складається з переплетених англійської троянди, шотландського чортополоху, французької лілії та ірландського трилисника.

[ред. ]Національний прапор

Зображення кленового листка асоціювалося з Канадою ще з 1700 року. Кленовий листок символізує єдність та непохитність нації: він став найголовнішим символом країни з 15 лютого 1965 року, коли був заснований національний прапор. Щороку 15 лютого відзначається як День прапора Канади. Сучасний національний прапор Канади — це (полотнище) з трьох вертикальних смуг: червоної, білої і червоної (біла смуга вдвічі ширша від червоної), у центрі білої смуги зображений червоний кленовий листок. Довжина прапора вдвічі більша від його ширини. Червоний і білий кольори — дві нації, представники яких першими переселилися до Канади. Англійці і французи воювали між собою під кольорами ланкастерської червоної троянди і білої лілії. Білий і червоний стали офіційними кольорами Канади після їх затвердження королем Георгом V у 1921 році.

[ред. ]Національний гімн

Докладніше: Гімн Канади

" О, Канадо! " проголошено національним гімном 1 липня 1880 року, через сто років після того, як його заспівали вперше. Автором слів гімну французькою мовою є Адольф-Базиль Рутьє, а музику до нього написав Калікс Лавальє. Найкращий переклад гімну англійською мовою належить Роберту Стенлі-Вієра, його текст був опублікований у 1908 році. У 1967 році канадський парламент офіційно затвердив цей текст як англійський варіант гімну.

Англійською Французькою Українською

O Canada! Our home and native land,

True patriot love in all thy sons command.

With glowing hearts we see thee rise,

The True North strong and free.

From far and wide, O Canada,

We stand on guard for thee.

God keep our land glorious and free,

O Canada, we stand on guard for thee.

Ô Canada! Terre de nos aï eux

Ton front est ceint de fleurons glorieux

Car ton bras sait porter l'é pé e

Il sait porter la croix

Ton histoire est une é popé e

Des plus brillants exploits

Et ta valeur, de foi trempé e

Proté gera nos foyers et nos droits

О, Канадо! Кохана вітчизно!

В любові до краю, твої сини одно.

З тобою враз наш дух росте,

Мов та скала сильний.

А кожний син це сторож твій,

Бо ти наш край вільний.

До Бога ми руки зносим.

За тебе, краю наш, ми мольби шлем.

[ред. ]Мови

Англійська, яка є рідною мовою 17, 3 млн. канадців, та французька, якою розмовляють 6, 7 млн. людей — дві офіційні мови Канади. Водночас для багатьох рідними є інші мови, такі, наприклад, як італійська, китайська, німецька, польська, іспанська, португальська, українська, голландська, арабська та інші.

[ред. ]Релігія

Більшість канадців — християни. Станом на 1991 рік, більшість належала до римсько-католицької церкви (45, 2 % населення), за ними — кальвіністи та, маючі між собою канонічне спілкування, англіканська та лютеранська церкви. Представлені й інші релігії: індуїзм, іслам, сикхізм та буддизм. Близько 3, 4 млн. осіб заявили, що взагалі не сповідають жодної релігії.