[ред.]Засоби масової інформації 2 страница

Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.

[ред. ]Населення

Населення Ізраїлю становить 6 990 700 осіб (2005; 3 902 400 осіб в 1983), у тому числі 1 050 000 осіб — палестинських арабів. Цікавим є факт посмертного надання громадянства Ізраїлю 6 млн. євреїв, що загинули під час Голокосту[Джерело? ].

[ред. ]Мови

Офіційними мовами в країні є єврейська (іврит) та арабська. Поширені серед населення також російська, англійська, їдиш та інші європейські й азійські мови.

[ред. ]Основні показники

Вікова структура населення (2007, оцінка)[14]: 0-14 років — 26, 1 % (чоловіки 858 246 осіб, жінки 818 690 осіб); 15-64 років — 64, 2 % (чоловіки 2 076 649, жінки 2 046 343); 65 років та старіші — 9, 8 % (чоловіки 269 483, жінки 357 268)

Середній вік населення (2007, оцінка) — 29, 9 років, з них чоловіки — 29, 1, жінки — 30, 8

Тривалість життя (2007, оцінка) — 79, 59 років, з них чоловіки — 77, 44, жінки — 81, 85

Загальний (брутто) коефіціент відтворення (2007, оцінка): 2, 38 народжених дітей на 1 жінку

Здоров'я населення (2007, оцінка): носіїв ВІЛ, у тому числі і хворих на СНІД, — 0, 1 %

Писемність (2004, оцінка) — 97, 1 %, з них чоловіки — 98, 5 %, жінки — 95, 9 %

[ред. ]Етнічний склад

На 2004 рік в країні проживало:

Євреї — 76, 4 %, з них народжені в Ізраїлі — 67, 1 %, Європі та Північній Америці — 22, 6 %, Африці 5, 9 %, Азії 4, 2 %

неєвреї — 23, 6 % (головним чином араби, черкеси, вірмени)

[ред. ]Віросповідання

На 2004 рік найпоширенішими представниками релігій були:

Юдеї — 76, 4 %

Мусульмани — 15, 9 %

Християни — 2, 1 %, з них араби — 1, 7 %

Друзи — 1, 6 %

Інші — 1, 6 %

Невизначені — 3, 9 %

[ред. ]Щільність

Пересічна щільність населення становить 326 чол. /км² (2003). Максимальна концентрація жителів характерна для прибережної рівнини, де проживають 3/4 єврейських та майже 2/3 арабських громадян Ізраїлю. В Тель-Авівському окрузі щільність населення сягає понад 6 000 чол. /км², в районі Хайфи — 1 500 чол. /км². Відносно щільно заселені Єрусалимський (800 чол. /км² ), Центральний (700) та Північний (200) округи. У Південному ж окрузі, який займає понад 2/3 території країни, проживає 13 % ізраїльських громадянів, а щільність населення сягає 40 чол. /км².

[ред. ]Міське та сільське населення

За прийнятою в Ізраїлі 1983 року класифікацією, якщо населений пункт нараховує понад 2 тис. осіб, він вважається містом, в іншому випадку — селом. За такою класифікацією міщани становлять 90 % населення країни (в Єрусалимському окрузі — 95 %, Північному — 78 %, Хайфському — 94 %, Центральному 90 %, Тель-Авівському — 99, 9 %, Південному — 80 %), а селяни — 10 %.

[ред. ]Найбільші міста

Найбільші агломерації: Тель-Авів — 2 752 000 мешканців, Хайфа — 865 000 мешканців. В таблиці нижче наведені міста з населенням понад 40 тис. мешканців станом на 2005 рік.

1 Єрусалим 701 000 13 Ашкелон 110 000 25 Кір’ят-Ґат 49 000

2 Тель-Авів 365 000 14 Реховот 103 000 26 Ґіватаїм 47 000

3 Хайфа 274 000 15 Герцлія 83 000 27 Акко 46 000

4 Рішон-ле-Ціон 226 000 16 Кфар-Сава 81 000 28 Нацрат-Ілліт 46 000

5 Ашдод 207 000 17 Хадера 78 000 29 Карміель 45 000

6 Беер-Шева 191 000 18 Раанана 73 000 30 Ейлат 45 000

7 Петах-Тіква 179 000 19 Лод 70 000 31 Модіїн 44 000

8 Нетанья 170 000 20 Бейт-Шемеш 66 000 32 Ход-ха-Шарон 42 000

9 Холон 166 000 21 Назарет 64 000 33 Умм-ель-Фахм 41 000

10 Бней-Брак 141 000 22 Рамла 64 000 34 Кір’ят-Моцкін 41 000

11 Бат-Ям 132 000 23 Нагарія 51 000 35 Тверія 41 000

12 Рамат-Ґан 126 000 24 Кір’ят-Ата 50 000 36 Афула 40 000

[ред. ]Українська діаспора

Вихідців з України (як народжених в Україні і згодом емігрувавших в Ізраїль етнічних євреїв, так і етнічних українців — мешканців Ізраїлю) — за приблизними підрахунками 300—400 тис. осіб. [15]

[ред. ]Державно-політичний устрій

[ред. ]Ідеологія

Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ,

а саме: вилучити, включити важливе до розділу про право.

Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.

Міжнародний сіонізм являє собою форму єврейського націоналізму, яка панує в Державі Ізраїль та єврейських спільнотах низки розвинених країн. Політичний сіонізм — це напрямок, який безпосередньо пов'язаний з ідеєю утворення єврейської держави. Він виник в кінці XIX ст. Для цього періоду було характерне посилення національного тиску, з одного боку, а з іншого — поява численних ідеологічних течій. Сіонізм відображає уявлення того часу про шляхи вирішення проблем, які стоять перед єврейськими спільнотами в країнах їх проживання.

[ред. ]Звинувачення Ізраїлю в апартеїді

Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ,

а саме: вилучити, включити важливе до розділу про право.

Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.

Нейтральність та неупередженість цього розділу є дискусійною.

Будь ласка, ознайомтесь з відповідним обговоренням та по можливості виправте недоліки.

Докладніше: Звинувачення Ізраїлю в апартеїді

За звинуваченнями декількох правозахисних організацій, в Ізраїлі широко запроваджена система апартеїду. Міжнародна правозахисна організація Amnesty International зокрема констатує:

«У Ізраїлі більшість законів безумовно є дискримінаційними. Вони сягають до моменту утворення держави Ізраїль 1948 року, яке мало жорстоку пам'ять перенесеного євреями в Європі факту расистського геноциду під час Другої світової війни, і тому Ізраїль був заснований на понятті Єврейської держави для євреїв» [16].

[ред. ]Правова система

Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ.

Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.

Ізраїль не має конституції і на території Ізраїлю діють британські закони[Джерело? ] і юридичне право, а також закони, прийняті Кнесетом (парламент Ізраїлю). 2003 року конституційна комісія Кнесету почала підготовку конституції. Станом на 2011 ця робота ще не була завершена.

[ред. ]Система влади

Будівля кнесету

У Ізраїлі замість єдиної конституції діє зведення основних законів. Починаючи з 1958 року було прийнято 14 таких актів, 11 з яких залишаються в силі. Серед них закон про кнесет (1958), про уряд (2001), про армію (1976), про столицю Ізраїлю Єрусалим (1980), про свободу і гідність людини (1992).

Парламент

Держава Ізраїль — парламентська республіка. Вищим законодавчим органом є однопалатний парламент — кнесет (з івриту — «збори»), який складається з 120 депутатів. Вибори до кнесету загальні, прямі при таємному голосуванні. Виборці голосують не тільки за списки, які висунули політичні партії, але й за блоки партій, які можуть виступати за єдиним списком. Характерно те, що число списків в ході виборів до кнесету, як правило, перевищує число постійно діючих політичних партій. Місця в парламенті розподіляються пропорційно числу голосів, поданих за кожен список, але не менше 1 % всіх голосів. Кнесет вибирається на 4 роки. При необхідності можуть бути призначені дострокові вибори. Засідає кнесет не менше 8 місяців за рік, збираючись на 2 сесії щорічно. Засідання, як правило, відкриті, протоколи видаються тільки на івриті. Процедура роботи в парламенті визначається спеціальними законами.

Кабінет президента

Президент

Глава держави — президент — вибирається кнесетом на 7 років. Президент не може бути переобраним на другий термін (до 2000 року президент міг бути обраним на два п'ятирічних терміна). Він має чисто представницькі функції, на кшталт функцій конституційного монарха. З 2007 року президентом Ізраїлю є Шимон Перес.

Уряд

Зірка Давида

Уряд Ізраїлю представлений кабінетом міністрів. Він є центральним виконавчим органом в системі державної влади, а його глава — прем'єр-міністр — фактично головною посадовою особою країни, яка визначає внутрішню та зовншіню політику. Формально уряд відповідальний перед кнесетом. Уряд приступає до виконання своїх обов'язків після того, як його глава викладе в кнесеті програму діяльності уряду і оголосить про його склад, а парламент зі свого боку висловить уряду вотум довіри. Прем'єр-міністром Ізраїлю є Біньямін Нетаньягу.

Округи Ізраїлю: (1) Північний, (2) Хайфський, (3) Центральний, (4) Тель-Авівський, (5) Єрусалимський, (6) Південний

[ред. ]Державна символіка

Гербом Ізраїлю є культовий семисвічник — менора.

Державний прапор Ізраїлю, рішенням державної ради від 26 жовтня 1948 року, є полотно з білого поля, на якому зображені сині смуги зверху та знизу та синя шестикутна зірка («Зірка Давида») посередені.

Гімн Ізраїлю — «Гатіква» («Надія»). Текст поета Нафталі-Герца Імбера, автор музики невідомий. Слова були опубліковані 1887 року, з 1897 року «Хатіква» стала сіоністським гімном, а після утворення держави Ізраїль — державним гімном.

[ред. ]Адміністративно-територіальний поділ

Докладніше: Адміністративний поділ Ізраїлю

Територія Ізраїлю поділяється на 6 округів (махоз), 15 підокругів (нафа) та на 50 природних регіонів.

Округ Площа, км² Населення, осіб (2005) Столиця

Єрусалимський (Єрушала́ їм) 652 851 400 Єрусалим

Тель-Авівський (Тель-Авів) 171 1 190 000 Тель-Авів

Південний (Даро́ м) 14 231 1 002 400 Беер-Шева

Північний (Цафо́ н) 3 324 1 185 400 Назарет

Центральний (Мерка́ з) 1 276 1 649 800 Рамле

Хайфський (Хейфа́ ) 863 858 000 Хайфа

[ред. ]Економіка

Докладніше: Економіка Ізраїлю

Ізраїль вважається однією з найрозвиненіших країн південно-західної Азії. Країна займає перше місце в рейтингу Всесвітнього банку «Легкість ведення бізнесу»[17] та в рейтингу Всесвітнього економічного форуму «Світова конкурентоздатність». В рейтингу «Кращі країни для ведення бізнесу» журналу Forbes Ізраїль займає 16 місце у світі[18]. Ізраїль займає 2 місце у світі після США за кількістю новоутворених компаній та має найбільше представництв у списку компаній NASDAQ за межами Північної Америки. [19]

Промислові вироби: високотехнологічні продукти, деревина і папір, фосфати, їжа, напої, тютюн.

Рослинництво: цитрусові, овочі, бавовна.

Тваринництво (2004): 400 тисяч голів худоби; 40 мільйонів курей; кози — 64 тисячі; свині — 195 тисяч; вівці — 390 тисяч.

Рибальство (2003): 24, 831 метричних тон.

Електрика (2003): 44, 2 млрд. кВтГ.

Зайнятість (1996): 2, 6 % — сільське і лісове господарство, 20, 2 % — промисловість, 7, 5 % — будівництво, 12, 8 % — торгівля, 6, 2 % — транспорт і зв'язок, 13, 1 % — фінанси і бізнес, 6, 4 % — особисті послуги, 31, 2 % — суспільні послуги.

Експорт: цитрусові й інші фрукти, авокадо, добрива, алмази, пластмаса, нафтохімікати, текстиль, електроніка (військова, медична, наукова, промислова), електронно-оптичні, прецизійні інструменти, літаки і ракети.

[ред. ]Фінанси

Націонаньний дохід (2004) — 129 млрд. дол.; на душу населення — 20 800 дол.; зростання — +3, 9 %.

Імпорт (2004) — 36, 8 млрд. дол. Партнери: США-15 %, Бельгія-10, 1 %, Німеччина-7, 5 %, Швейцарія-6, 5 %, Велика Британія-6, 1 %.

Експорт (2004) — 34, 4 млрд. дол. Партнери: США-36, 8 %, Бельгія-7, 5 %, Гонконґ-4, 9 %.

Туризм — 2 039 млн. дол.

Бюджет (2004) — 52, 2 млрд. дол.

Державні резерви — 17, 5 млрд. дол.

2004 року ціни впали на 0, 4 %.

[ред. ]Освіта і наука

[ред. ]Освіта

Докладніше: Освіта в Ізраїлі

Медичний факультет університету Техніон, Хайфа

Ізраїль має одну з найтриваліших у світі систему освіти, разом з Японією поділяючи за цим показником друге після Південної Кореї місце в Азії[20]. Також, згідно з даними ЮНЕСКО, Ізраїль має найвищий рівень письменності в Південно-Західній Азії[21].

Згідно із законом про освіту, ухваленим 1953 року, школи в Ізраїлі поділяються на кілька типів: державні (світські), арабські, державно-релігійні та незалежні, багато з незалежних шкіл є «невизнаними» міністерством освіти. Державні світські школи є найбільшою групою шкіл і відвідуються більшістю єврейських і неарабських учнів в Ізраїлі. Більшість арабів відправляють своїх дітей в школи, де основною мовою навчання є арабська, що надалі заважає дітям здобути хорошу освіту і роботу через слабке володіння гебрейською мовою[22]. Незалежні школи є найрізноманітнішою групою. Тоді як у «визнаних» незалежних школах, як і у решті категорій, 75 % предметів входять до обов'язкового списку, невизнані самостійно вибирати програму навчання. Серед них, зокрема, ультраортодоксальні та християнські школи.

Освіта в Ізраїлі обов'язково для дітей від 5 до 18 років[23][24]. Шкільна освіта розділена на три ступені: початкова школа (1-6 класи), середня школа (7-9 класи), вища школа (10-12 класи). Протягом навчання у вищій школі учні поступово здають іспити, за результатами яких вони отримують атестат зрілості (геб. теудат баґрут), необхідний для поступлення до вищих навчальних закладів, що також вимагається багатьма працедавцями. Знання основних предметів — математики, Тори, гебрейської мови, ізраїльської і світової літератури, англійської мови й історії є обов'язковим для отримання атестату[25]. В арабських, християнських і друзських школах екзамен зі знання Тори замінюється екзаменом з ісламу, християнства або релігії друзів[26]. Ті, хто не бажає здавати або нездатний пройти ці іспити, отримають диплом про закінчення школи іншого типу. 2003 року дещо більше половини ізраїльських школярів отримала атестат зрілості[27].

Переважна більшість вищих навчальних закладів спонсоруються державою, що значно зменшує вартість освіти[25][28]. Всього в Ізраїлі вісім університетів:

Єрусалимський єврейський університет — найстаріший та найпрестижніший в країні

Тель-Авівський університет

Техніон — один з найвідоміших у світі технічних Вузів

Інститут Вейцмана

Університет Бар-Ілана

Хайфський університет — власник найбільшої бібліотеки на Близькому Сході

Університет Бен-Гуріона

Решта суто ізраїльських вищих навчальних закладів називається коледжами, серед яких як регіональні, тобто філії університетів, так й незалежні. Суттєву частку вищої освіти таких здійснюють понад 30 філій іноземних вищих навчальних закладів.

Ізраїль займає одне з перших місць у світі за числом жителів, що мають вищу освітою (20 % населення)[29][30]. Позитивно на цей показник впливає не тільки ізраїльська освіта, але й приток іммігрантів з колишнього СРСР, 40 % яких мали диплом про закінчення вищого навчального закладу[29].

[ред. ]Наука і технології

Докладніше: Наука і технології в Ізраїлі

Прискорювач елементарних частинок, Інститут Вейцмана, Реховот

Початок ізраїльській науці поклали строби перетворити практично дику та неосвоєну територію на сучасну країну. Зараз, проте, освіті ізраїльська наука стала дуже різноманітною та вкриває численні області науки. Число людей, задіяних у наукових дослідженнях та технологічних розробках, так само як і відсоток витрат щодо ВВП, є одними з найвищих у світі. Багато наукових досліджень також ведеться у співпраці з іншими країнами[31].

Понад 80 % всіх наукових робіт, що приводять до публікацій, проводиться в університетах, університети є основними центрами фундаментальної науки у країні, що проводиться на найвищому світовому рівні. Так, чотири громадянина Ізраїлю стали лауреатами Нобелевской премії у наукових дисциплинах[32] і він займає перше місце у світі по числу наукових публікацій на душу населення[33][34]. Але фундаментальна наука не є єдиним напрямком діяльності університетів, на що вказує велике число патентів, отриманих ними, їх зв'язки з промисловістю та успішна робота багатьох дослідницьких центрів, заснованих поруч з університетами[31].

Найбільшою галуззю промисловості країни, що використовує передові технології, є військова промисловість. В Ізраїлі виробляються найрізноманітніші продукти військового призначення, від амуніції, ручної зброї, такої як автомат Uzi, артилерії і ймовірно накращого у світі танку Меркава до найсучасніших електронних військових систем, таких як систем протиракетної оборони Arrow, безпілотні літальні апарати, авіоніка та цілі літаки. Великою частиною ізраїльського військового комплексу є електроника, що не обмежується військовими застосуваннями, але розвинута й в цивільному секторі.

Ізраїль також відомий високим технічним рівнем сільського господарства, системами комп'ютерного контролю та автоматизації сільськогосподарських процесів. Володіючи мізерними водними ресурсами, Ізраїль має в своєму розпорядженні розвинені водозберігаючі технології, включаючи краплинне зрошування, винайдене в Ізраїлі. [35].

Ізраїль також є одним з лідерів у використанні сонячної енергії на душу населення[36], розробивши деякі з найсучасніших техлологій сонячної енергетики[37], а ізраїльські компанії працюють над енергетичними проектами по всьому світу[38][39]. Хоча Ізраїль поки що лише планує будівництво великих сонячних електростанцій, понад 90 % домохозяйств використовують сонячну енергію для обогріву води[40][41]. Згідно з даними Міністерства національної інфраструктури, щороку країна зберігає біля 2 млн. барелів нафти завдяки використанню сонячної енергії[42], чому, зокрема, допомогає жаркий та сонячний клімат країни та наявність вільних пустельних ділянок[37][38][39].

Більш того, Ізраїль є однією з восьми країн, здатних самостійно виробляти і запускати супутники. Вже 1988 року Ізраїль запустив свій перший супутник серії Офек (івр. א ו פ ק ) «Офек-1» з космодрому Пальмахім. Бюджет ізраїльської космічної програми становить усього 1 млн. доларів США, без урахування фондів інвестованих в проект «Венус» (близько 7 мільйонів доларів) з приблизно 70 мільйонів, що виділяються щорічно для ізраїльської військової програми.

Ізраїль також вважається однією з країн, що мають ядерну зброю, арсенал якої оцінюється у понад 150 одиниць[43], а для її доставки існує повноцінна ядерна тріада[44]. Тим не менш уряд країни ніколи не визнавав наявності ядерної зброї, а деталі про неї стали відомі лише через десятиріччя після початку робіт, завдяки кільком випадкам витоку інформації, найвідоміший з яких трапився завдяки співробітнику Центру ядерних досліджень Негев (у місті Дімона) Мордехаю Вануну. Хоча Ізраїль ще не має атомних електростанцій, зараз планується будівництво АЕС в Негеві, що може бути завершене до 2015 року[45].

[ред. ]Культура

Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ.

Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.

[ред. ]Визначні пам'ятки

[ред. ]Література

Докладніше: Ізраїльська література

Ізраїльська література — це переважно поезія й проза на івриті як частина ренесансу івриту як розмовної мови із середини XІX століття. Невелика частина книг виходить на інших мовах, таких як арабська, англійська і російська. За законом два екземпляра всіх друкованих видань в Ізраїлі повинні направлятися в Єврейську національну й університетську бібліотеку Ієрусалимського Єврейського Університету. 2001 року цей закон був змінений і включив також копії аудио- і відеозаписів, і ін. недрукованих видань. [46] 2006 року 85 % з 8000 книг, спрямованих у бібліотеку були на івриті. [47] Тиждень гебрейської Книги проводиться щорічно в червні й включає книжкові ярмарки, публічні читання й виступи ізраїльських письменників по всій країні. Протягом цього тижня вручається й головна ізраїльська літературна нагорода Премія Сапир.

1966 року ізраїльський письменник Ш. -Й. Агнон розділив Нобелівську премію з літератури з німецькою письменницею єврейського походження Неллі Закс. [48]

[ред. ]Музика і театр

Див. також: Музика Ізраїлю

Ізраїльська музична культура складалася на основі національних музичних культур палестинських євреїв та арабів, а також музичних традицій, принесених євреями, що переселилися до Ізраїлю з різних країн. Ряд сучасних музичних установ (в т. ч. філармонія та оперний театр) були закладені за часів британського мандату на управління Палестиною, інші з'явились вже за часів незалежності.

[ред. ]ЗМІ

[ред. ]Музеї

Храм Книги

Найвідомішим музеєм та одним з найважливіших культурних установ країни є Музей Ізраїлю у Єрусалимі[49]. Музей присвячений мистецтву та археології та є місцем зберігання Свитків Мертвого моря[50] і величезної колекції предметів юдейської історії та європейського мистецтва[49]. Також дуже відомий музей Холокосту Яд Вашем в Єрусалимі — найбільший у світі архів інформації, присвяченої цій сторінці світової історії[51].

Серед інших музеїв, багато присвячено археології та стародівній історії, перш за все через розташування Палестини на перехресті багатьох культур. Серед музеїв цієї категорії Рокфелерівський музей, Музей біблейських земель та Башта Давида в Єрусалимі, Ерец-Ісраель в Тель-Авіві, Музей спадщини вавілонських євреїв в Ор-Єгуді, частина Хайфського музею і Музей Хечта в Хайфі та багато дрібніших музеїв по всій країні[52]. Кілька історичних музеїв присвячені вже пізнішій історії єврейського народу та країни Ізраїль. Серед них Музей Діаспори на кампусі Тель-Авівського університету — інтерактивний музей, присвячений історії єврейських спільнот всього світу[53], та Музей Незалежності.

Музеї мистецтва у країні також численні та представляють різноманітні культурні традиції країни та світу. Крім загальних колекцій Тель-Авівського музею мистецтв і вже згаданих Музею Ізраїлю та Хайфського музею тут є музеї єврейського, ісламського, руського, далекосхідного і японського мистецтва. Крім основних музеїв у великих містах, кілька відомих музеїв знаходяться у невеликих поселеннях, так музей Мішкан-Ле-Оманут в кибуці Ейн-Харод-Меухад вважається найбільшою картинною галереєю на півночі країни[54].

[ред. ]Мова

Державні мови - гебрейська, арабська.

[ред. ]Релігія

Релігійний склад населення: іудаїсти (80, 1%), мусульмани-суніти (14, 6%), християни (2, 1%), друзи та інші (1, 8%).

[ред. ]Свята

Вихідний день в Ізраїлі - субота. П'ятниця - день скорочений.

Рош ха-шана - символізує настання єврейського нового року, біблійне свято.

Йом кіпур - день спокутування гріхів

Суккот - свято врожаю.

Шміні-ацерет - Сімхат-тора.

Ханука - в пам'ять про перемогу над грецькою армією і перемогу єврейського духу над ідолопоклонниками - еллінами.

Ту бі-шват - день дерев.

Песах - свято звільнення з єгипетського рабства.

День Катастрофи і героїзму - в пам'ять про шість мільйонів євреїв, які загинули під час Другої світової війни.

День пам'яті полеглих воїнів - в пам'ять про всіх євреїв, які віддали своє життя за утворення і незалежність держави Ізраїль.

Лаг ба-омер - в пам'ять про повстання Бар-Кохбі проти Риму.

День Єрусалима - свято, присвячене столиці Ізраїлю.

Тиша бе-ав - день руйнування Першого і Другого Храмів

День незалежності Ізраїлю - Державне свято. 29 листопада 1947 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію з закликом до утворення єврейської держави в Єрец Ісраель. У 5-ий день місяця Іяра 5708 р. (14 травня 1948 р. ) Національна Рада на чолі з Давидом Бен Гуріоном проголосила утворення єврейської держави в Єрец Ісраель, що отримав назву Держава Ізраїль.

Наступного року, після того як новонароджена держава героїчно відбила напад п'яти арабських держав, Кнесет (парламент Ізраїлю) ухвалив закон про національне свято в 5-ий день місяця Іяра, яке отримало назву Йом га-Ацмаут - День Незалежності.

У перші роки після утворення держави свято відзначалося безпосередніми проявами радості, піснями і танцями на вулицях. Армія була гордістю нації, тому вражаючі військові паради були кульмінацією свята. З плином років військові паради проводитися перестали. Здавалося недоречним влаштовувати пишні офіційні урочистості, оскільки ентузіазм перших років дещо ослаб.

Дехто вважає за краще відзначати Йом га-Ацмаут вечорами в колі друзів, влаштовуючи прогулянки і пікніки, відвідуючи нові підприємства, громадські заклади і військові бази - наочні свідчення розвитку країни.

Існують і публічні церемонії, які стали традиційними: церемонія запалення факелів на горі Герцля, що знаменує офіційний початок Йом га-Ацмаут; нагородження національними преміями Ізраїлю; Міжнародна молодіжна вікторина з Танаху (покликана підкреслити особливий зв'язок долі держави з Танахом, а народу Ізраїлю - з його традицією і славним минулим).

А́ встрія, Австрі́ йська Респу́ бліка (нім. Republik Ö sterreichопис файлу) — держава в Центральній Європі. Австрія — голосно гірська країна, яка не має виходу до моря, межує з Німеччиною та Чехією на півночі, Словаччиною та Угорщиною на сході, Словенією та Італією на півдні та Швейцарією і Ліхтенштейном на заході. Площа — 83 871 км², населення — 8 414 638 чоловік (2011 рік). Столиця і найбільше місто — Відень.

Складається з 9 федеральних земель. Офіційна мова — німецька, регіональні мови: словенська, хорватська та угорська. Грошова одиниця — євро, до впровадження євро — австрійський шилінг. Член ООН та ЄС.

Зміст [сховати]

1 Походження назви

2 Географія

2. 1 Географічне положення

2. 2 Геологія

2. 3 Рельєф

2. 4 Клімат

2. 5 Гідрологія

2. 6 Ґрунти і рослинність

2. 7 Тваринний світ

3 Історія

3. 1 Створення перших держав

3. 2 Створення герцогства

3. 3 Створення імперії

3. 4 Правління Марії-Терезії та її нащадків

3. 5 ХІХ століття

3. 6 Перша світова війна

3. 7 Міжвоєнний період

3. 8 Аншлюс та Друга світова війна

3. 9 Післявоєнна Австрія

4 Адміністративний устрій

5 Політичний устрій

5. 1 Парламент

5. 1. 1 Партії

5. 2 Судова влада

5. 3 Міжнародні відносини

5. 4 Державна символіка

5. 5 Національні свята

5. 6 Збройні сили

6 Населення

7 Економіка

7. 1 Туризм

7. 2 Промисловість

7. 3 Енергетика

7. 4 Агропромислове виробництво

7. 5 Транспорт

7. 6 Зовнішня торгівля

8 Медицина

9 Культура

9. 1 Кулінарія

9. 2 Література

9. 3 Образотворче мистецтво

9. 4 Архітектура

9. 5 Музика

9. 6 Театр

9. 7 Кінематограф

10 Освіта

11 Наука

12 Спорт

13 Засоби масової інформації

14 Див. також

15 Примітки

16 Література

17 Посилання

[ред. ]Походження назви

Австрія (нім. Ö sterreich) — «східна держава». У IX столітті Австрія була крайньою східною територією в складі Франкської імперії, а також прикордонною зоною німецьких поселень зі слов'янськими землями. Карл Великий назвав країну Ostmark («східна прикордонна територія»). У XI столітті вперше з'явився термін Ostarrichi.

[ред. ]Географія

Мапа Австрії.

Топографічна мапа Австрії.

Докладніше: Географія Австрії

[ред. ]Географічне положення

Країна знаходиться у Центральній Європі. Межує з Чехією (спільний кордон — 362 км), Німеччиною (784 км), Угорщиною (366 км), Італією (430 км), Ліхтенштейном (35 км), Словаччиною (91 км), Словенією (330 км), Швейцарією (164 км).

[ред. ]Геологія

Докладніше: Геологія Австрії

Австрія має різноманітні мінеральні ресурси:

поклади нафти (52 млн. тон, головні родовища в районі Матцена),

бурого вугілля (понад 290 млн. тон в Штірії та у Верхній Австрії),

залізної руди (Ейзенерц),

магнезиту (Штірія).

Є невеликі родовища міді, марганцевих та свинцевих руд, бокситів, стибію, молібдену, солі.

Див. також: Гідрогеологія Австрії.

[ред. ]Рельєф

Переважно гірська країна. Південна частина зайнята Східними Альпами (найвища точка — гора Ґросглокнер, в масиві Високий Тауерн, 3 797 м) і їх передгір'ями. Менша, північна частина — хвиляста рівнина, що на крайньому північном сході переходить у Середньо-Дунайську низовину.

[ред. ]Клімат

Клімат помірний, континентальний, на заході вологий. Середня температура січня від —1 °C до —5 °C, липня від +17 °C до +19 °C. Опадів у долині Дунаю 500—600 мм, в Альпах 1 500—2 500 мм.

[ред. ]Гідрологія

Головна ріка Австрії — Дунай, що перетинає всю північну частину держави. Найзначніші його притоки в межах кордонів Австрії: Інн, Траун, Енс. Тільки територія Форальбергу відноситься до сточища Рейну, та невеличка частка на півночі Австрії — до Ельби. Озера Нойзідлер-Зее, Боденське.

[ред. ]Ґрунти і рослинність

Понад 1/3 території займають гірські ліси і складаються переважно з дуба, бука, ялини, смереки, модрини.

[ред. ]Тваринний світ

В Австрії переважає середньоєвропейський тваринний світ: сарна, олень, заєць, фазан, куріпка, лисиця, борсук і вивірка. Типовими представниками альпійської фауни є козиця, бабак альпійський і гірська сова; недавно знов було випущено на волю кам'яного козла. Окрім того, характерною ознакою паннонського тваринного світу є справжній пташиний рай в очеретяній смузі єдиного степового озера в Центральній Європі - Нойзідлерського (пурпурова чапля, колонії колпиків і шилодзьобок).