Annotation 15 страница

Я не зовсім розумію, що має статися після того, як уб’ю батька. Усвідомлюю, що довкола й досі є Ловці, але Ґрейторекс і решта наших їх зараз атакують. Зміна ситуації збентежила Ловців, і цього принаймні має вистачити для втечі. Я залишаю батькове тіло. Це важко зробити, та коли підводжуся й починаю бігти, мої ноги вже самі мене несуть. Бачу попереду Габріеля й біжу до нього. Хоч насправді я нічого не бачу, крім батькових очей, який дивляться на мене, а трикутники у них гаснуть і щезають назавжди. Досі відчуваю в роті гострий присмак його плоті. Мене ось-ось знудить, але я не хочу, рішуче не хочу, щоб це сталося. — Натане, подивися на мене, — просить Габріель. І я усвідомлюю, що він схопив мене за руку. — Глянь на мене! Роблю те, що він каже. Але нічого до пуття не бачу. Не можу сфокусуватися на ньому. Габріель щось мені говорить. Не розумію, що саме. Пригадую, як батько сказав, що любить мене. Я його майже не знав. А тепер от взяв і вбив. Було стільки крові. Стільки крові. У мене підгинаються коліна, але Габріель хапає мене і кричить: — Натане! До нас підбігає Несбіт, бачить мене й зупиняється, вигукуючи: — Чорт! Він не знав, що я збирався зробити. З’являються Ґрейторекс і всі інші, і витріщаються на мене. Знаю, що я весь закривавлений: обличчя, груди, руки… Ґрейторекс каже: — Нам треба рухатися. Підходять нові Ловці. Габріель тягне мене за собою. Смикає за руку. Ґрейторекс і Самін попереду, Клаудія праворуч, а Габріель біля мене зліва. Біг допомагає. Я поступово приходжу до тями. Але ми недостатньо швидкі. Ловці женуться за ними. Ми не зупиняємося, і що довше я біжу, то краще себе почуваю, стаю міцнішим. Я тепер уже на чолі нашої групи. Лунає ще один постріл, тоді зойк, я повертаюся і бачу, як падає Самін. Вона не померла. Габріель уповільнює біг, зупиняється, і я підбігаю до нього. До Самін якихось двадцять кроків. Кажу Габріелеві: — Біжи далі. Будь біля Несбіта, я вас наздожену. Він хитає головою. — Ні, вона моя партнерка. Я сказав твоєму батькові… — Ні! Я швидший за тебе. Я зможу втекти. Біжи. Якщо за кілька хвилин я вас не наздожену, зустрінемося в тому місці, про яке домовилися. Але чим довше ти тут стоятимеш, тим більша мені загрожуватиме небезпека. Він показує на мене; він знає, що я мушу бути сам. — У тому місці, де домовилися. — Так. Біжи. Габріель біжить. Я повертаюся до Самін. Феїрборн ще й досі у моїй руці. Стаю біля неї навколішки. Їй вистрілили у спину, але кров тече їй з рота й носа. Я кажу: — Вибач, Самін. Вона нічого не каже, просто дивиться на мене. Я перерізаю їй горло. Ще більше крові. Всюди кров. Стікає з моїх рук. Підводжуся й дивлюся на Ловців, пересвідчуючись, що й вони мене бачать. Виокремлюю серед них одну. Вона лише промайнула перед моїми очима. Але я знаю, хто це. Моя сестра, Джессіка. Це вона влаштувала нам пастку. Знаю, що їм мене не наздогнати. Я в стані шоку, але моє тіло міцне, міцніше, ніж будь-коли. І я біжу — тоді мені не треба думати. Я не хочу думати. Просто біжу. Кидаюся ліворуч. Спритно біжу в інший бік від Несбіта, Габріеля і Ґрейторекс, заманюючи за собою Ловців. Червінь

Не можна рахувати, скільки всього загиблих. Їх безліч. І завжди буде ще хтось. Не можна про це забагато думати. Треба просто йти далі. Але щоразу, коли думаєш, що вже не побачиш нових трупів, наштовхуєшся на ще один. Ще одна жінка або чоловік, усі члени Альянсу, усі мертві, вбиті зазвичай пострілом у спину. Ти опиняєшся в тихій долині, куди встигли добігти деякі повстанці. Тіла лежать одне на одному, немовби вони здавалися в полон, але їх все одно розстріляли, декого — просто в голову… стратили. Перераховуєш їх. Це все, що ти можеш тепер зробити. Дев’ятеро загиблих… Якби був живий Маркус, якби його не застрелила Анналіза, більшість із цих людей також були б живі. Маркус зміг би стримати Ловців. Зміг би вбити багатьох… Ці смерті на сумлінні Анналізи. Але тобі треба теж забиратися з цієї долини, інакше ти теж загинеш. Ловці прийдуть сюди перевірити, чи не пропустили когось. Починає дріботіти дощ, а ти дряпаєшся вгору схилом і потрапляєш з цієї долини в іншу, зі стрімкішими схилами і старішими деревами. Поміж деревами лежать округлі, вкриті мохом валуни, все тут рясно поросло вересом і папороттю: пишне, зелене і прекрасне місце. Ти сідаєш, занадто втомлений, щоб рухатися далі. Папороть нависає над твоєю головою, а дощ тарабанить по її листю. Втираєш обличчя. Відчуваєш, ніби в грудях у тебе все палає. Маркусове серце вже поділилося з тобою своїми Дарами, але воно тебе виснажило і робить з тобою ще щось. Ти схиляєш голову, і дощ стікає по тобі червоними струмочками, змішуючись із брудом та кров’ю довкола тебе. Ти хочеш спати, але варто тобі заплющити очі, як ти знову бачиш усе це: Анналізу, яка цілиться в Маркуса, Феїрборн, що розтинає Маркусову шкіру, себе самого, коли ти розчахуєш йому ребра, і всю цю кров, і все те, що ти мусив зробити… Тобі б ніколи не довелося вбивати Маркуса, ніколи б не довелося перетривати цей жах, якби не Анналіза. Ти лежиш під дощем. Знову і знову подумки перебираєш усе це. Сьогодні ти більше нічого не зможеш зробити. Але завтра все буде інакше. Завтра ти вирушиш по неї. Подяки

«Напівдикий» — це друга моя опублікована книга, і в процесі її написання (а також неодноразового переписування) я збагатилася цілком новим досвідом порівняно з роботою над «Напівлихим». І наступну свою повість я мушу продумати значно детальніше, перш ніж за неї братися. Я надзвичайно вдячна чудовим командам видавництв «Паффін» і «Вікінг», які посприяли тому, щоб ця історія, народившись у моїй голові, могла опинитися на поличках книгарень — і не тільки у Великобританії та США, а й по цілому світі (навіть у таких місцях, які я змогла розшукати тільки завдяки Ґуґлу). Мій літературний агент Клер Вілсон була, як завжди, справжньою зіркою. Якщо вас цікавить, звідки взято ось цю цитату: «Я бачу війни, жорстокі війни, і Тибр я бачу, що піниться від крові», то повідомляю, що її взято з «Енеїди» Вергілія (bella, horrida bella, et Thybrim multo spumantem sanguine cemo; 6: 86–87), і я знайшла її, перечитуючи промову Інока Павела «Ріки крові», а вже потім, «поґуґливши», виявила оригінал. Мені здається, вона більш доречна у «Напівдикому», ніж у промові Павела (див. http: //edithorial. blogspotco. uk/2013/04/how-enoch-powell-got-vergil-wrong. html). Підходячи до будинку біля Женевського озера, Несбіт наспівує чудову пісеньку «Нікого тут немає, крім курчаток», написану Джоан Вітні і Алексом Крамером, яку він, мабуть (як і я), почув уперше в «Мапет шоу». Мандрівки Європою завжди мене захоплювали і я сподівалася ще трохи «покататися», готуючись писати «Напівдикого». На жаль, для цього мені забракло часу, тож довелося покладатися на власну пам’ять (стосовно таких місць, як Іспанія, Базель або озеро з айсбергом у Норвегії), Ґуґл і онлайн-путівник «АА» для визначення всіх уявних маршрутів і відстаней. Дякую також усім чудовим і доброзичливим шанувальникам «Напівлихого» і моїм фоловерам у Твіттері, а особливо тим, хто допоміг мені підшуковувати імена для Білих відьом. Я отримала багато цікавих пропозицій від: Lisa Gelinas @InkdMomof3; Jan P. '@janhpa; Caitlin @caitlingss; Charli @Charli_TAW; Artifact #1 @themeffompinata; Daniel Rowland @danialii; Fiction Fascination @F_Fascination; Oswaldo Reyes (©readers WRITER; Emily Ringborg @RingEmily; Colleen Conway @colleenaconway; Damien Glynn @damog7; Finlay and Ivor @tmbriggs; Jo Porter @joanneporter_l; Caroline Pomffet @CazPom. Але врешті-решт вибрала наступні імена: — Самін, запропоноване MSA @MsaMsa85; — Олівін, запропоноване Renee Dechert @sreneed; — Клаудія, запропоноване Jayd Amber @dragonslibrary.
Сподіваюсь, я нікого не забула. Вибачте, якщо я не згадала вас у цьому списку. Про автора

САЛЛІ ҐРІН живе на північному заході Англії. 2010 року вона почала писати й відтоді не може зупинитися. Раніше Саллі розводила курчат, а ще вона робить непогані джеми, інколи сама прасує і любить гуляти в Уельсі навіть у дощ. Їй справді треба пити менше кави. Книжки, написані Саллі Ґрін: «НАПІВЛИХИЙ» «НАПІВДИКИЙ» А також ексклюзивне коротке оповідання (доступне у форматі електронної книжки): «НАПІВБРЕХНЯ»