Расово-етнічні групи населення Латинської Америки

§ 4.	РАСОВО-ЕТНІЧНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ І КАРИБСЬКИХ КРАЇН

Мета:	засвоєння студентами знань про расово-етнічний склад населення Латинської Америки та Карибських країн. В результаті вивчення цієї теми студентові необхідно:
Знати:	§ особливості расово-етнічного складу населення; § типологію країн за расово-етнічним складом населення; § горизонтальні та вертикальні расові відносини; § проблеми расизму і расової дискримінації; § державну расову політику; § становище корінних жителів.
Вміти:	§ розробляти типологію країн за домінуванням окремих расово-етнічних груп; § складати аналітичні карти, діаграми расово-етнічного складу макрорегіону.
Головні терміни і поняття	§ автохтони; § етнос; § індіанці; § корінне населення; § креоли; § ладино; § метисація;	§ метиси; § міжетнічна інтеграція; § мулати; § негри; § раса; § самбо.

Завдання практичної роботи:

1. Розробіть типологію країн за домінуванням окремих расово-етнічних компонентів, використовуючи дод. Є.

2. Нанесіть на контурну карту виокремлені расово-етнічні типи населення способом кольорового фону. На врізці карти за допомогою кругової діаграми покажіть частку окремих расово-етнічних типів у населенні Латинської Америки та Карибських країн.

3. Покажіть на контурній карті способом картограми частку корінних жителів у загальній кількості населення. Крапковим способом зобразіть розселення української діаспори.

Література:

1. Де Блій Г., Муллер П. Географія: світи, регіони, концепти / Пер. з англ.; Розділ „Україна” за ред. О. І. Шаблія. – К. : Либідь, 2004. – С. 308–312, 346–355.

2. Влах М. Географія населення: словник-довідник / М. Влах. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2005. – 241 с.

3. Данилова Г. Расы и расовая политика в современной Бразилии / Г. Данилова // МЭиМО. – 2009. – №1. – С. 94–103.

4. Дубович I. A. Країнознавчий словник-довідник / І. А. Дубо-вич. – [5-те вид., перероб. і доп. ]. – К. : Знання, 2008. – 839 с.

5. Економічна і соціальна географія світу / За ред. С. Кузика. – Львів: Світ, 2003. – С. 78–82.

6. Заставний Ф. Д. Українська діаспора: Розселення українців у зарубіжних країнах / Ф. Д. Заставний. – Львів: Світ, 1991. – 119с. – [Народознавчі студіі].

7. Книш М. М., Кузик С. П. Економічна і соціальна географія Америки: навч. посіб. / М. М. Книш, С. П. Кузик. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 1999.

8. Книш М. М. Бразилія: суспільно-географічна характеристика: [навч. посіб] / М. М. Книш. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 148 с.

9. Масляк П. О. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу / П. О. Масляк, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. – К. : Лібра, 1996.

10. Юрківський В. М. Регіональна економіка і соціальна географія. Зарубіжні країни: підручник. – К.: Либідь, 2000. – 416 с.

Словник термінів і понять:

Автохтони (грец. α υ τ ο χ θ ω ν — місцевий, корінний) – тубільці, аборигени (лат. aborigines, ab origins – від початку); корінне населення.

Етнічний склад (структура) населення – поділ населення за ознакою етнічної належності.

Етнос (грец. ἔ θ ν ο ς – народ) – особливе угрупування людей, що виникло впродовж тривалого історичного розвитку. Умови формування етносу – спільність території, мови, культури; усвідомлення свої єдності, при цьому – протиставлення себе іншим аналогічним групуванням (етносам).

Індіанці – загальна назва корінного населення Америки (за винятком ескімосів та алеутів), яка виникла внаслідок помилкового уявлення перших європейських мореплавців (Х. Колумба та ін. наприкінці ХV ст. ), які вважали відкриті землі Індією. Найбільші народи – кечуа, аймара, ацтеки, майя, ґуарані, араукани. Внаслідок європейської колонізації Америки багато племен повністю або частково винищені, відтіснені в інші райони. У Болівії і Гватемалі становлять більшість населення. Значною мірою метисовані. Розмовляють індіанськими мовами, значна частина – також іспанською (у Латинській Америці). Віруючі – католики, є прихильники синкретичних культів і традиційних вірувань.

Корінне населення – сукупність мешканців регіону (країни), пов’язаних з ним походженням, міцними економічними, соціальними, культурними та іншими відносинами. Термін „корінні народи” часто використовують для позначення мешканців територій, які були завойовані й колонізовані державами Європи.

Креоли (франц. сreole, ісп. criollo) – нащадки перших колонізаторів в Латинській Америці, переважно іспанського походження, що утворюють в макрорегіоні ядро привілейованих класів.

Ладино (ісп. ladino – хитрий, спритний або від latino – латинський) – назва іспано-індіанських метисів у Латинській Америці. Становлять більшість населення у Гватемалі та Гондурасі.

Метисація – змішування людських рас між собою.

Метиси (франц. mé tis, від лат. misticius – змішаний, або misceo – змішую) – нащадки від шлюбів між представниками різних рас. В Америці термін „метис” зазвичай вживають у вужчому розумінні – для позначення людності змішаного білого та індіанського походження. Бразильські метиси від шлюбів португальців з індіанцями тупі, відомі як „мамелюко”.

Міжетнічна інтеграція – процесполітичного, економічного та культурно-побутового зближення етносів та формування територіально-державних, міждержавних чи міжетнічних багатокультурних і багатомовних спільнот, у яких не відбувається зміни етнічної свідомості та етнічної самоідентифікації.

Мулати (ісп. mulatto – смаглявий ‹ араб. muvvallad – нащадок від батька-араба та іноплемінної матері) – людність мішаного африканського (темношкірого) і європейського походження.

Негри (ісп. negro – чорний) – представники негроїдної раси; нащадки африканців, вивезених у Новий Світ упродовж ХІХ ст. для роботи на плантаціях. У багатьох країнах Європи й Північної Америки нині частіше вживають позначення „темношкірі люди африканського походження”.

Раса – велика група людей, що мають спільне походження та подібні зовнішні ознаки, які передаються спадково (колір шкіри, волосся, очей, форма носа, губ, ріст тощо), і формується під впливом природних та соціальних умов існування.

Самбо (ісп. zambo) – людність змішаного африканського (темношкірого) та індіанського походження. У деяких країнах Латинської Америки використовують інші терміни для позначення нащадків негро-індіанських шлюбів: у Бразилії – кафузу (порт. cafuzo), в Мексиці – лобо (ісп. lobo), в Гаїті – марабу (франц. marabou), в Гондурасі, Белізі, Гватемалі – гаріфуна (ісп. garí funa).

Расово-етнічні групи населення Латинської Америки

12 3 Следующая ⇒