Діагностика.. Трихомонада кишкова

Діагностика.

Клінічна: наявність специфічних виділень із піхви.

Лабораторна:

виявлення вегетативних форм у нативних і пофарбованих мазках із піхви й уретри, рідше - в осаді сечі після центрифугування (використовують забарвлення за Романовським-Гімзою, Грамом, Лейшманом, водним розчином метиленового синього);
посів на живильне середовище при підозрі на носійство, контролі після лікування.

Ймовірність виявлення трихомонад у жінок вища при дослідженні виділень у перші дні після закінчення менструації, тому що кількість паразитів на цей період збільшується.

Лікування. Застосовують антипротозойні препарати: метронідазол (тинідазол, трихопол) або флагіл. Статевих партнерів лікують одночасно.

Профілактика. Особиста: відмова від безладних статевих стосунків, використання презервативів. Громадська: лікування хворих; стерилізація гінекологічного та урологічного інструментарію.

Трихомонада кишкова

Трихомонада кишкова {Trichomonas hominis) є умовно патогенним паразитом: вона трапляється у фекаліях як здорових, так і хворих людей. Хоча, особливо в дітей раннього віку, відіграє певну роль у розвитку захворювань товстої кишки чи ускладнює їх перебіг.

Морфологія: форма овальна чи грушоподібна, завдовжки 5-20 мкм. Ядро одне, міхуроподібне. Кількість джгутиків 3-5, вздовж усього тіла проходить ундулююча мембрана. Тіло пронизує опорний стрижень, що закінчується в задньому кінці шпичкою. Трихомонада активно рухається, обертаючись навколо поздовжньої осі.

Життєвий цикл: зараження людини відбувається через забруднену фекаліями воду або їжу. Локалізується трихомонада у товстій кишці, живиться осмотично рідкими рештками, бактеріями, яких захоплює клітинним ротом. Цист не утворює. Розмножується поздовжнім поділом.

Лабораторна діагностика. Полягає в дослідженні калу для виявлення вегетативних форм кишкової трихомонади.

⇐ Предыдущая 12