Рак Каріна. Голубка і Тутанхамон

Рак Каріна

Голубка і Тутанхамон

Було це у вересні, на початку навчального року. Ми, учні 9-Г класу почали вивчати новий предмет – «Фольклористика». Викладати його мала нова вчителька, яка раз на тиждень на свою печаль чи то на радість, (це вже треба у неї спитати) мала їхати аж з міста Щасливокотів у наше славне село Бадьорі Горобчики. Починала вона свій шлях до улюблених дев’ятикласників щойно на світ благословлялось, бо в наше чудове село автобус їздив тільки два рази на день: зранку о 5. 00 з міста в село, а ввечері о 22. 00 з села в місто. Отож чекала вона нас у школі по три години зранку, а тоді ще й по сім годин після закінчення уроків чекала автобус, щоб повернутися додому. Мабуть, таки любила вона свою роботу і нас, бо ще жодне із занять, що проходили по четвергах, вчителька не пропустила. Нам теж було цікаво слухати казки, легенди і різні небилиці, а тому ми рідко пропускали уроки фольклору.

Ой, а не сказала ж вам я найголовнішого! Як же звали нашу мужню і віддану вчительку? А звали її Голубовська Роксолана Гаврилівна. Але ми її ніяк інакше не називали як «наша Голубка» (та ще таким голосочком лагідненьким зазвичай проказуючи).

А вона ж зверталасьдо нас тільки: «Голуб’ята ви мої пернаті! » Саме тому ми її називали нашою Голубкою(до речі вона знала про те і, здавалось, їй навіть подобалось таке лагідне прізвисько).

І ось що відбулося на одному з уроків. Голубка наша займалася підготовкою до районної олімпіади з ученицею Мотрею. Один мій однокласник мав звичку засинати на уроках Голубки, адже тому сприяла тиха і лагідна мова вчительки та й тематика уроків (особливо солодко засиналося, коли Голубка вела мову про казки та колискові). Отож і того дня Панасик задрімав. І сниться йому, що він на уроці у Голубкитихенько встав, взяв два стільчики і поставив їх у шафу для одягу, яка стояла позаду парт, організувавши там собі кабінет і розмістився всередині. Голубка була дуже добра і зовсім ніколи не сварила учнів, а тому, побачивши це, промовчала. Решта класу продовжувала займатися підготовкою…і раптом з шафи почувся шум, відхилились дверцятаі з невеличкої шпарини показалась рука із вішаком. Клас тихенько хіхікнув, а Голубонька ж на це відреагувала дуже стримано, сказавши ледь чутно: «Голуб’ята мої, тихіше, будь ласка, не заважайте…» Після цих слів Гаврилко Галузченко позіхнув, Петро Кавун гризнув булочку з-під парти, а всі інші знов зосередились на здобутках українського фольклору, а саме прослуховуванні календарно-обрядових пісень.

Тож підготовка тривала. Минуло хвилин з двадцять. І тут раптом наша Голубка промовила: «Дітоньки-голуб’ятонька мої, погляньте, будь ласка, як там наш Тутанхамону своїй піраміді поживає?! »І при цій фразі з шафи вивалюється сам Тутанхамон... (звали його до речі Панасик Великий), а вивалився він, тому що задрімав випадково і не втримав рівноваги. Тоді Голубці нашій пернатій захотілося перевірити гостинність Панасика-Тутанхамона і вона підійшла до шафи. На диво, цар запропонував присісти і, розплившись у широкій білосніжній посмішці мовив: «Не бажаєте підкріпитись, пані Голубко? » - і простягнув Голубці відкритий пакетик сухариків «Зі смаком червоної ікри» та пляшку «Коли». І що ви думаєте-гадаєте?! Вона залізла у шафу, сіла на стілець напроти Тутанхамона і почала пригощатися… Клас мало не вибухав уже від сміху, але Роксолана Гаврилівна до відвідин поставилася якнайсерйозніше.

Сміх учнів прокотився коридором ідолинув аж у кабінет директора. Директор (Параска Степанівна) миттю побігла до класу, і, коли побачила усміхнені обличчя дев’ятикласників, що час від часу пирскали від сміху, поглядаючи у напрямку напіввідчиненої шафи, трошки розгубилась. Але потім рушила до шафи і відхилила дверцята…Побачивши Глуболовську у шафі, вона, не довго думаючи, залізла і собі туди, гукнувши до нас: «Принесіть з мого кабінету пакунок з печивом! » Ми спершу принишкли, бо подумали, що Параска Степанівна жартує. Але коли вона через хвилину виглянула з шафи, сказавши: «Ну? Де печиво? », то відмінниця Маруся Бублик метнулась до дверей. Дорогою до кабінету директора, Бублик мало не збила з ніг фізрука Семена Васильовича і математика Григорія Павловича, які йшли по коридору і про щось весело гомоніли.

- Бублик, куди ти так летиш ото? – обурився Семен Васильович.

- Марусю, хіба можна так носитись коридорами? – лагідно запитав Григорій Павлович.

- Пробачте…- тихенько мовила Маруся, - просто Параска Степанівна мене послала за печивом… Вона там у царя на гостині… Оце тільки я зважилась піти…- мимрила Маруся собі під ніс.

- Що? – перебив Марусю Семен Васильович. – Якого ще царя?

- Тутанхамона… - несміливо прошепотіла Маруся.

Семен Петрович та Григорій Павлович переглянулись і пішли на другий поверх у кабінет дев’ятого класу. Маруся тим часом шмигнула у кабінет директора. Коли ж Бублик зайшла у клас із печивом, однокласники вже реготали, а дехто вже і схлипував, витираючи сльози і тицяли пальцями у напрямку шафи. Звідти було чутно сміх і звуки гітари. Маруся, простягла пакунок печива поперед себе і підійшла впритул до шафи. Шафа відчинилася і всі побачили, що Тутанхамон грає на гітарі, Голубка співає, а математик, фізрук і директор розказують один одному анекдоти. Параска Степанівна схопила печиво і зачинила шафу перед самісіньким носом Марусі, дорікнувши: «Бублик, ну ти й довго! Ти що пекла його? »….

- Панасику, голубчику мій! Прокидайся вже, бо шия буде боліти отак її ти викрутив, лежачи на парті. – туркотіла Голубка майже на вухо Великому.

Панасик поволі розплющив очі і поглянув навколо. У класі горіло світло, годинник показував 16. 00, а надворі вже сіріло.

- Ти так солодко спав, що я не захотіла тебе будити. А уві сні одно щось вигукував: «Тутанхамон! », - сказала йому Голубка.

Панасик помовчав трошки, вдивляючись у вікно, а тоді так само, не кажучи ні слова, підвівся, взяв куртку у шафі, портфель і пішов додому. Голубка ще щось туркотіла йому вслід, але хлопець не чув. Він посміхався сам до себе і не міг повірити, що та пригода йому лише приснилася. Однокласники ж, і я в тому числі, які чули, що Панасик вигукував уві сні, відтоді його Тутанхамоном тільки і називали. І то вже, мабуть, до самого випуску він у нас буде Тутанхамон.

⇐ Предыдущая 12