«Енергодарська загальноосвітня школа №7»

«Енергодарська загальноосвітня школа №7»

Катлан К. О. Дідоводюк А. С.

м. Енергодар ЕЦТКС м. т. 095-745-77-53

Анкета об’єкту

Назва – Енергодарська загальноосвітня школа №7

Тип – школа;

Місце знаходження - м. Енергодар, бульв. Каштановий 1.

Мета експедиції - вивчення історії школи №7

Коли Україна святкувала третю річницю з Дня Незалежності, 1 вересня 1994 року відкрила гостинно двері назустріч своїм першим учням українська національна школа № 7. Ідея створення якої в російськомовному місті Енергодарі належала міському відділу освіти (завідуюча – Г. С. Біла) та вчителю української мови і літератури Т. О. Скибі. Їх підтримали: міська рада народних депутатів, батьківська громадськість, міський осередок Народного Руху України, члени Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка.

Ось вже 1 вересня переступили поріг української школи №7 352 учні. Це діти, які свідомо йшли до школи, вони прагнули здобувати знання рідною мовою, хотіли пізнавати культуру, звичаї і традиції українського народу. У червні 2006 р. школа випустила перших своїх учнів - аж 5 чоловік.

Гостинно прийняли наших учнів і вчителів дитячі садочки №7, 8, 10, на базі яких і функціонувала школа аж до 1997 року. У вересні 1994 року педагогічний колектив школи налічував у своєму складі 36 вчителів. Це були справжні ентузіасти, які не лякаючись труднощів (а їх було чимало), одержимі національною ідеєю відродження української мови, культури, звичаїв і традицій народу, прийшли передавати свої знання і вміння, виховувати громадян – патріотів на засадах загальнолюдських і національних цінностей. А народжені традиції та звичаї, народна творчість, родинна педагогіка – стали підвалинами системи виховної роботи в школі.

Очолили цей творчий педагогічний колектив і мудро скерували його діяльність директор школи Т. О. Скиба та заступники з навчально-виховної роботи Л. Г. Мисик та Г. М. Звірик.

Родинні та етнографічні свята, Шевченківські вечори, подорожі, робота студії художньої дитячої творчості «Барвінок» та студії української народної вишивки «Берегиня», музичні та хореографічні колективи школи, що стали неодноразовими лауреатами і призерами міських та обласних оглядів дитячої творчості, не могли не зацікавити дітей і батьків нашого міста. І вони, як бджілки, потяглися до гамірного вулика – школи. Так на 1996-1997 н. р. українська школа налічувала вже 1103 учні. 4 квітня 1997 року школа отримала власне приміщення. Будівництво проходило під керівництвом Н. М. Семиколєнової. На відкритті новобудови були присутні будівельники, шефи-замовники, депутати Верховної Ради України, представники обласної держадміністрації.

Новобудова, дійсно, прекрасна, у нашому місті унікальна, бо в ній функціонує басейн, до послуг школярів два чудових читальних зали бібліотеки(Рис. 1), для занять спортом два спортивних зали та гімнастичний зал, спортивні майданчики на подвір’ї школи, світлі затишні кабінети, комп’ютерні класи, створений прекрасний краєзнавчий музей(Рис. 2), виставкова зала, школа мистецтв.

Зараз школою керує Мисик Л. Г. Вона викладає українську мову та літературу. Є стриманою, справедливою та мудрою жінкою. (Рис. 3)

В цьому році ЕЗОШ №7 відсвяткувала своє двадцятиріччя. На честь нього відбулося свято. Навіть після стількох років вона не перестає дивувати нас новими досягненнями та успіхами.

При таких умовах діти краще розвиваються, у них є прагнення пізнавати нове та не дивлячись ні на що досягати своїх цілей. Завдяки цьому проявляється неабиякий інтерес до мистецтв. Школярі старанно вчаться і тільки за п'ятнадцять років школою було нагороджено двадцять сім золотих і тринадцять срібних медалей!!! (Рис. 4)

Школа – моя гордість!!!

Додатки

Рис. 1 Шкільна бібліотека

Рис. 2 Краєзнавчий музей

Додатки

Рис. 3 Мисик Л. Г

Директор ЕЗОШ № 7