Рік видання: 2007. «Інформаційне суспільство. Скептичний погляд»

Рік видання: 2007

«Всесвітньої організації інтелектуальної власності» – це книга, яка представляє сучасну структуру глобального управління інтелектуальною власністю.

Крістофер Мей розглядає наступні питання:

ü як Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) працює, її походження і історія;

ü дебати про роль і обгрунтування інтелектуальної власності;

ü роль ВОІВ у сучасній світовій політиці;

ü ключові елементи її відносини з Всесвітньою торговою організацією;

ü Угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.

Мей аналізує недавні події у політичній економіці і стверджує, що ВОІВ є далеко не нейтральним, що він часто представляє себе вкрай політизованим і діє для спілкування політиків і державних службовців з питань інтелектуальної власності. Тим не менш, останнім пропозицію про створення програми розвитку у ВОІВ є важливою подією, і в кінці книги, вивчивши проблеми, які сприяли цьому пункту порядку, припускаючи, що ці реформи ВОІВ слід вітати.

Всесвітня організація інтелектуальної власності є ясним і доступним об'ємом інформації, який підтвердять ВОІВ в якості одного з глобальних інститутів, який будь-який студент, який вивчає глобальне управління повинен зрозуміти.

«Інформаційне суспільство. Скептичний погляд»

Рік видання: 2002

У праці «Інформаційне суспільство. Скептичний погляд» Кристофер Мей у достатньо різкій формі зазначає, що часто-густо твердження щодо входження до нової ери є по суті намаганнями нейтралізувати соціальну критику.

Дослідник стверджує, що аналіз чотирьох положень, за якими пропонується позначити дійсність інформаційного суспільства (нової соціальної революції, нової економіки, інформаційної політики та занепаду держави), засвідчує більше сумнівів, ніж аргументації на користь. За умов незаперечної переорієнтації на інформаційні технології та розвиток мереж із потоками інформації, залишається один важливий момент – трансформації капіталістичного суспільства не відбувається.

Мей використовує означення «інтенсифікації», а не трансформації. Дослідник зазначає: Інформаційне суспільство є лише логічним продовженням капіталістичного розвитку – новим капіталістичним ремейком». На підтвердження цього працює і поширення нових форм цинізму за умов розвитку інформаційних технологій, що слугує підтвердженням того, що по суті інформаційне суспільство не може слугувати взірцевою моделлю для керованих трансформацій принаймні з двох причин: з одного боку воно саме позначене транзитністю, а з іншого – містить низку ризиків, котрі викликають конфлікт із іншими векторами перехідності. Наприклад, можна говорити про те, що окремі моменти новітнього цинізму, пов’язаного з трансформаціями системи праці, можуть ставати ризиками та вступати у суперечність із демократичними трансформаціями. Прикладом, може слугувати зростання так званих постійно-тимчасових службовців, у котрих немає таких гарантій як страхування здоровя, оплачувані відпустки або пенсійні відрахування.

Багато корпорацій взагалі заперечують, нібито вони наймали цих працівників, коли справа доходить до розгляду подібних ситуацій – мовиться про те, нібито ці особи самі запропонували свої послуги. Надомні контрактники за різними даними становлять мінімум 10 % всієї робочої сили у Великобританії. Вони дистанційовані від роботодавця, а отже, його відповідальність за них значно зменшена. З одного боку можна говорити про більший ступінь індивідуальної свободи за таких стосунків, проте це по суті обертається додатковими можливостями роботодавця не нести ніякої відповідальності за найманих працівників.

Ще один момент додається в координатах українського суспільства – подібна надомна робота часто опиняється поза системою оподаткування, тобто – суперечить декларованим трансформаціям на шляху до цивілізованих стосунків. Наявність скепсису щодо можливості інформаційного соціуму, засвідчує, що перехідність індустріальних країн до постіндустріальних скоріше повинна не ставитись під сумнів, а враховуватись як один із векторів, причому аж ніяк не розглядатися як єдиноможливий варіант ледь не у форматі спасіння для людства.

Проте критика інформаційного суспільства Меєм почасти є критикою саме концепту, намаганням довести його слабкість, що в свою чергу може призвести до критики взагалі будь-якого поділу розвитку суспільства на певні етапи. Звісно, висловлювання (чи заговорювання) інформаційної моделі розвитку українського суспільства у форматі одного з варіантів керованого наративу не веде до правдивого переходу до інформаційності. Однак К. Мей не враховує ще один важливий для нас момент – прихід інформаціональної системи не може одномоментно скасувати мітки всіх попередніх станів, і вони продовжуватимуть свою тяглість, бо більшість негативних прикладів працюють (і відтворюють) аж ніяк не як характерні для інформаціонального капіталізму, а скоріше – як свідчення капіталізму індустріального.

Використана література:

1. Мей, К. Інформаційне суспільство: скептичний погляд [Текст] / К. Мей, перекл. з англ. М. Войницька. – К.: «К. І. С», 2004. – 220с.

2. Christopher May [Електронний ресурс] – Режим доступу: http: //uk. linkedin. com/pub/christopher-may/13/248/551. – Назва з екрану.

3. Christopher May [Електронний ресурс] – Режим доступу: http: //www. lancs. ac. uk/fass/ppr/profiles/christopher-may. – Назва з екрану.

⇐ Предыдущая 1 23