Доповідь підготувала учениця 9 класу

Доповідь на тему:

«Видатний український письменник Тарас Григорович Шевченко»

Доповідь підготувала учениця 9 класу

Думко Олександра

4 грудня 2012рік

Тарас Григорович Шевченко (Моя доповідь)

1. 1 Тарас Шевченко — воістину «безсмертний дух» України. Він не вивчавжиттярідного народу не як спостерігач, а жив йогожиттям, душею, думами, мріямикружляв над Україною («А я дивлюся... і серцемлину Втемнийсадочок на Україну... », «І ніби сам перелечу Хоч на годину на Вкраїну... »). Вінбувсиномкріпака і став володарем в царствідуха. Вінбувкріпаком і став велетнем у царствілюдськоїкультури. Вінбувсамоуком і вказавнові, світлі й вільні шляхи професорам і книжнимученим. Десятьлітвінтомивсяпід вагою російськоїсолдатськоїмуштри, а для Росіїзробивбільше, ніж десять переможнихармій, казавІван Франко.

1. 2 У кріпацькомуселіМоринці на закріпаченійЧеркащинізакріпаченоїУкраїни глухо тяглисяднірабськоїпраці на одного ізсотеньволодарівлюдських душ. Непоміченою як на той час залишиласьподія, про яку булозробленочерговийзапис у метричнійкнизіБогословської церкви села Моринціпід рубрикою «У кого кто родился»: «Число рождение – 25(25 лютого, тобто 9 березня за новим стилем). У жителей села Моринец Григория Шевченка и жены его Екатерины родился сын Тарас. Молитвовал и крестил ерей Алексей Базаринский. Число крещение – 28. »

1. 3 І ніхтотоді не мігподумати, щосталасяподія, яка пов’яжеМоринці з великим світом, дастьще одну барвусвітовомужиттю. Щонародився той, чиєім’я стане в один ряд ізнайбільшимипоетамилюдства. Дев'ятирічнимвтративматір, одинадцятирічним — батька. Сирітський хлопчик то до дяканосив воду, то у священикабувпогоничем, аж поки не став слугою поміщика Павла Енгельгарда. На цей час у дякавін уже навчивсяграмоти. Тепер у ньомупрокинуласьжагамалювати. Передсмертю батька, заповідаючисвоємайнодітям, віннемовбипрорікТарасовіособливу долю: «СиновімоємуТарасові з спадщинипідле мене нічого не треба. Він не буде людиноюабиякою; з йоговийдеабощосьдуже добре, абовеликеледащо; про йогоспадщинапоменіабонічого не значитиме, абонічого не поможе».

1. 1 1831 року Енгельгардтпереїхав до Петербурга і забрав з собою юного Тараса. Пан знав про захопленнякріпака і віддавйого у підмайстри до художника-декоратора Василя Ширяева. Відчувполегшенняхлопець — йогофантазіяотрималапростір. Він не обмежуєтьсялишезавданнямивчителя, працюєсамостійно, ходить у Літний сад і з натуризмальовуємармуровістатуї. Саметамвінпознайомивсяіз земляком, студентом АкадеміїмистецтвІваномСошенком, завдякиякомузблизився з достойнимипредставникамиросійськоїінтелігенції.

22 квітня 1838 року в житті Тараса Шевченказавдякизусиллям К. Брюллова, В. Жуковського, В. Григоровича, О. Венеціанова, Є. Гребінки та іншихсталасянезабутняподія: йоговикупили з кріпацтва. В лотерею розігралиспеціальнонамальованийКарлом Брюлловим портрет Жуковського і отриманігрошівіддалиЕнгельгардту як викуп.

1. 2 Згодом Тарас Шевченко стає студентом Імператорськоїакадеміїмистецтв і вчиться в класіпрофесора Карла Брюллова. На цей час він уже був автором віршівта поем. Через два роки післявикупуізкріпацтва в Санкт-Петербурзідрукується перша збіркавіршів Тараса Шевченка

«Кобзар».

У травні 1843 року молодий, але вжевідомийписьменник і художник вирушає на батьківщинупіслятривалоїрозлуки з нею і складає альбом офортів «МальовничаУкраїна».

1. 2 Післявипуску з академії, Тарас Шевченко 1845 року вдругеприїздить в Україну і влаштовуєтьсяспівробітникомКиївськоїархеографічноїкомісії. Малюєпортрети, створюєрукописнийзбірниквіршів та поем «Три літа».

24 груднявінзанедужує і наступного дня в домісвогопереяславського друга, лікаряКозачковського, в очікуваннісмертіпишеневмирущий «Заповіт». На щастя, зновупідтвердилася стара мудрість про те, щозаповітлюдину не вбиває, а українськапоезіязбагатиласящеоднієюперлиною.

1. 1 Одужавши, поет довідався, що в КиєвідієКирило-Мефодіївськетовариство, очолюване молодим професором М. Костомаровим. З'ясував і те, що мета цієїантикріпосницької, анти-царськоїорганізації — поваленнясамодержавства і об'єднанняслов'янськихнародів у федеративно-парламентськуреспубліку. Шевченко стаєактивним членом і лідеромлівогокрилатовариства. Коли провокатор Петроввидавїх, Шевченко перебував у Полтаві і про арешти, щовжейшли, нічого не знав. Як згадуєвипускникКиївськогоуніверситету Антон Солтановський, поет, якийпрямував на весілля Костомарова, в супроводіпоміщикаСолонінапід'їхав до Дніпра. Річка сильно розлилася — переправи не було, лише великий поштовийчовенхилитавсябіля берега. Квартальнийнаглядач, який з двома жандармами перебував у човні, відмовився перевезти Шевченка та йоготовариша. Лише після того, як Солонінпообіцявїмгарнувинагороду, погодився. В човні, як з'ясувалося, чекалисаме на Шевченка, і спочаткувідмовилитільки тому, щобоялися, аби Шевченко не встигпереховатиякусьріччирукопис. Посередрічкинаглядачпред'явивпоетовірозпорядження і оголосивйогозаарештованим.

1. 2 6 квітняв'язняШевченкавідправили до Петербурга. Однеіззапитань, яке поставили йому в лихоїпам'ятітретьомувідділі, звучало так: «Якимивипадкамидоведенівибули до такого нахабства, що писали найзухвалішівіршіпроти государя імператора? »Відповідьбуланезабарною: «Будучи ще в Петербурзі, я чувскрізьзухвальства і докори на государя і уряд. Повернувшись в Малоросію, я почувщебільше і гірше... я побачивзлидні і жахливепригнічення селян поміщиками... і все церобилося і робитьсяіменем государя і уряду... »

28 травня 1847 року Микола І власноручно дописав до вирокуШевченка: «Піднайсуворішийнагляд і з забороною писати та малювати».

1. 3 Поета заслали рядовим солдатом в Оренбурзькийокремий корпус, де на ньогочекалодесятирічне пекло.

Лише 5 лютого 1858 року дозволилийомуповернутися до Петербурга. Через два роки колишньогокріпака і солдата Тараса Шевченка, з ослабленимздоров'ям, але незлалшоюдушею, Імператорськаакадеміямистецтвобраласвоїмдійсним членом і за кращіроботитричіпоспіль нагородила срібноюмедаллю.

1860 року втретє, а за життяпоетавостаннєвийшов «Кобзар». З приводу цього рецензент газети «Московский вестник» писав: «Появление стихотворений Шевченки нетерпеливо ожидали все, не только земляки его, но и русские, способные понимать истинную поэзию. Теперь вы на каждом шагу встретите людей, приходящих в восторг от г. Шевченки, учащихся даже по-малороссийски затем только, чтобы прочесть его стихотворения».

1. 1Урецензії журналу «Отечественные записки» 1860 року мовилося: «Шевченко належить до першокласнихпоетівслов'янськогосвіту. Йогомісцепоряд з Міцкевичем і Пушкіним». Роком ранішеця думка була практично реалізованалейпцизькимвиданнямзбірки «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки». В останні роки життя Тарас Григорович справдібувоточенийглибокоюпошаноюдемократичнихкілРосії та України, де «Кобзар» став однією з найулюбленіших книг. УсвідомленняцьогоробилоШевченкащасливим, бонемає на світівищоїрадості, ніжвідчуттяпричетності до долі народу, до йогонасущних проблем.

1. 2 Захопленийтворчістю і громадськими справами, як справжнійпатріот, Шевченко хотівзробитищебільше для своєїбатьківщини. Українськиммалятамвінадресуєскладений ним «Буквар», збираєтьсяпідготуватипідручники з різнихдисциплін. Однак нагла смерть перекреслилабагатоблагороднихзадумівпоета.

Вранці 10 березня 1861 року він устав, хотівспуститися до майстерні, але спіткнувся на сходах, упав і помер.

1. 3Головна книга йогожиття, на щастя, тодівжебула написана, тріумфальну ходу якої до сердецьмільйонівніщо не могло зупинити. ТарасаШевченкаспочаткупоховали в Петербурзі, але незабаромзгідноіззаповітомперепоховали на батьківщині.

26 квітнявкритучервоноюкитайкоютрунузалізницею довезли до Москви, а звідти на конях поштового тракту вирушили до Києва. БіляДніпра у воза впряглисявбрані в європейськікостюмимолоді люди. За цією картиною з гіркиспостерігавкиївський генерал-губернатор Васильчиков, який у молодикахупізнавМихайлаСтарицького - у майбутньомувидатногописьменника та театрального діяча, Миколу Лисенка - у майбутньому великого національного композитора, Петра Косача — майбутнього батька ЛесіУкраїнки, ТадеяРильськог - майбутнього батька Максима Рильського.

12 3 Следующая ⇒