Чорна Валентина Іванівна

Завідувачі кафедри

Михайло Васильович Чапек - перший завідувач кафедри. Він мав вчене звання професора, наукову ступінь доктора сільськогосподарських наук, був фахівцем з фізико-хімічних властивостей ґрунтів. Очолював кафедру протягом 1934—1941 рр. У період Великої Вітчизняної війни кафедра була розформована, а М. В. Чапек іммігрував за кордон. У післявоєнні роки жив і працював у США.

Микола Трохимович Масюк (13. 08. 1936-01. 12. 2000 рр. ) - доктор
біологічних наук, професор, академік УААН протягом 1982-2000 рр. посаду
завідувача кафедри поєднував з роботою проректора з наукової роботи (до
1987 р. ) та ректора Дніпропетровського державного аграрного університету
(з 1987 р. до для смерті - 1 грудня 2000 р. ).
Після закінчення агрономічного факультету Дніпропетровського сільськогосподарського інституту у 1959 році працював головним агрономом колгоспу ім. Калініна Нікопольського району Дніпропетровської області (1959-1962 рр. ), потім був направлений на навчання в аспірантуру Дніпропетровського сільськогосподарського інституту на кафедру ґрунтознавства. Будучи аспірантом М. О. Бекаревича, він першим в Україні розпочав наукові дослідження з відновлення родючості ґрунтів, порушених гірничими розробками, для повернення у сільськогосподарське виробництво. Після закінчення аспірантури (1965 р. ) працював викладачем, доцентом, завідувачем кафедри загального землеробства, завідувачем кафедри ґрунтознавства та екології. Кандидатську дисертацію «Изучение растительности, пород и образующих почв на участках открытых разработок в Никопольском марганцево-рудном бассейне» за спеціальністю «Ботаніка» захистив у 1969 році, докторську «Эколого-биологические основы сельскохозяйственной рекультивации в техногенных ландшафтах степной зоны Украины (на примере Никопольского марганцево-рудного бассейна)» за спеціальністю «Екологія» - у 1981 р. Автор понад 200 наукових праць. Науковим керівником і науковим консультантом дисертаційних робіт бів професор М. О. Бекаревич.

У 1962 році під керівництвом професора М. О. Бекаревича розпочато наукові дослідження з біологічної рекультивації порушених земель. На порушених землях Орджонікідзевського гірничо-збагачувального комбінату був створений перший у СРСР науково-дослідний стаціонар із рекультивації земель, що поклало заснування нового наукового напрямку.

У подальшому під науковим крівництвом М. О. Бекаревича було організовано Проблемну лабораторію з рекультивації земель.

Академік М. Т. Масюк –співзасновник наукового напрямку з сільськогосподарської рекультивації порушених земель в СРСР. Автор понад 200 наукових праць, у тім числі 10 наукових монографій. Ним розроблені еколого-біологічні основи оптимізації порушених агроландшафтів( раціональні моделі рекультивації земель для різних гірничодобувних регіонів України, еколого-трофічна класифікація рослин та еколого-біологічна класифікація гірських порід), сформульовані поняття " родючість оюгеоценотичної системи, закон автотрофності зелених рослин, розширені поняття агроекосисте-ма", обґрунтовано екологічні ефекти на рекультивованих землях, розроблені основи агроекологічного районування територій. Наукові висновки і положення використовуються проектантами при розробці раціональних моделей створення рекультивованих земель (на гірничо-технічному етапі) і їх використання (на біологічному етапі). Найвагоміші наукові положення ввійшли у підручники з ґрунтознавства, агроекології і землеробства. За наукові роботи з біологічної рекультивації земель йому присуджена премія Ради Міністрів СРСР (1985 p. ), премія Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР(1983р. )

М. Т. Масюком досліджені екологічні ресурси і продуктивність агроценозів у Дніпропетровській області аналіз і узагальнення яких дозволили виділити на її території три агроекологічні зони (пшенична, кукурудзяна і змішана) і сім підзон. Обґрунтовані шляхи одержання екологічно чистої продукції. За видатні досягнення на освітянській ниві, вклад у розвиток науки і суспільства йому присвоєно звання заслуженого працівника вищої школи України. Він нагороджений орденами «Трудового Червоного пра-юра» (1976), «Дружби народів» (1981), За заслуги" III ступеня (1996), медалями.

Під науковим керівництвом М. Т. Масюка підготовлені і захищені одна докторська (Забалуєв В. О. ) і шість кандидатських дисертацій (Забалуєв В. О., Мицик О. О., Лазаренко П. І., Бовсуновський P. M., Багорка

М. О., Таріка О. Г. ).

М. Т. Масюк плідно працював головою секції Придніпровського наукового центру HAH України, був членом Головної ради і Президії ВАК України, головою спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій при ДДАУ. Ним були започатковані міжнародні зв'язки кафедри з університетами Великої Британії, Іспанії, Чехії, Угорщини, Франції, Німеччини, СІЛА, Канади та ін. країн, (спільні міжнародні проекти «Темпу-Таціс», школа бізнес-майстерності, програми обміну студентів, програми проходження виробничих практик у Чехії, Іспанії та Великій Британії). Радою Бібліографічного інституту (США) М. Т. Масюка визнано „Людиною 2000 року" за видатні досягнення і вклад у розвиток науки і суспільства.

Микола Омелянович Бекаревич (19. 02. 1906-12. 05. 1996 pp. ) у березні 1944 р. знову організував і колектив кафедри. Трудову діяльність розпочав після закінчення Тбіліського лісотехнічного інституту (1930). Працював ґрунтознавцем в Харкові в Укрмеліосоюзі (1930), старшим науковим співробітником відділу ґрунтознавства Українського НДІ сільськогосподарської меліорації в м. Одеса (1931-1935) та в Азербайджанському НДІ бавовництва в м. Кіровабад (1935-1341). За наукове дослідження " Почвенно-агро технические зоны низменной части Азербайджанской ССР" йому присуджений вчений ступінь кандидата сільськогосподарських наук (1941). У роки Великої Вітчизняної війни працював головним агрономом Харланської МТС Азербайджанської PCP (1941-1944). З лютого 1944 року й до дня смерті - 12. 05. 1996 року працював у Дніпропетровському сільськогосподарському інституті (агроуніверситеті): завідувачем кафедри ґрунтознавства (1944-1982), професором кафедри ґрунтознавства та екології (1982-1996). Одночасно в 1955-1959 pp. виконував обов'язки заступника директора, а з 1959 по 1966 рік - декана агрономічного факультету ДСП. Засновник, організатор і науковий керівник Проблемної лабораторії з рекультивації земель (1978—1996). У 1956 році М. О. Бекаревич захистив докторську дисертацію на тему " Почвенная корка Ширванской степи и меры борьбы с ней в условиях орошения". Наукові консультанта - проф. В. А. Ковда і проф. МЛ. Горбунов. Матеріали дисертації лягли в основу монографії " Почвенная корка и меры борьбы с ней" (у співавторстві з проф. М. І. Горбуновим), яка була видана АН СРСР, а потім переведена на китайську мову и видана у Китаї. В 1956—1960 pp. очолив широкомасштабне обстеження ґрунтового покрову і складання ґрунтових карт Дніпропетровської області. Ці роботи започаткували наукове забезпечення агропромислового комплексу, сприяли підвищенню продуктивності
сільською господарства.

У 1962 році під керівництвом професора М. О. Бекаревича розпочато наукові дослідження з біологічної рекультивації поруше-них земель. На порушених землях Орджонікідзевського гірничо-збагачувального комбінату був створений перший у СРСР науково-дослідний стаціонар із рекультивації земель, що поклало заснування нового наукового напрямку.

рекультивації земель для різних гірничодобувних регіонів України, еколого-трофічна класифікація рослин та еколого-біологічна класифікація гірських порід), сформульовані поняття " родючість оюгеоценотичної системи, закон автотрофності зелених рослин, розширені поняття агроекосисте-ма", обґрунтовано екологічні ефекти на рекультивованих землях, розроблені основи агроекологічного районування територій. Наукові висновки і положення використовуються проектантами при розробці раціональних моделей створення рекультивованих земель (на гірничо-технічному етапі) і їх використання (на біологічному етапі). Найвагоміші наукові положення ввійшли у підручники з ґрунтознавства, агроекології і землеробства. За наукові роботи з біологічної рекультивації земель йому присуджена премія Ради Міністрів СРСР (1985 p. ), премія Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР

М. О., Таріка О. Г. ).

У подальшому під науковим керівництвом М. О. Бекаревича було організовано Проблемну лабораторію з рекультивації земель.

Віктор Олексійович Забалуєв (народився 29. 11. 1956) - завідувач кафедри з грудня 2000 р. по 2007 рік. Доктор сільськогосподарських наук, професор.

До вступу на агрономічний факультет Дніпропетровського сільськогосподарського інституту закінчив Ерастівський сільськогосподарський технікум, працював агрономом, бригадиром в Криворізькому районі,

проходив військову службу в лавах радянської армії.

В Дніпропетровському агроуніверситеті з 1978 р. (1978-1983 - студент, 1983 - асистент кафедри рослин ництва, 1984-1986 - аспірант, 1986-1994 - старший викладач, 1994-1997 - доцент, 1997-2000 pp. - профеcop, з 2000 р. - завідувач кафедри ґрунтознавства та екології. Обирався на посаду декана агрономічного факультету (1996-2001).

Учень академіка М. Т. Масюка, продовжувач наукової школи професора М. О. Бекаревича. Наукові дослідження розпочав у студентські роки. За кращу студентську наукову роботу удостоєний премії Ленінського комсомолу України(1980).

Кандидатську дисертацію «Особенности сельскохозяйственнного освоения серо-зеленых мергелистых глин в Никопольском марганцеворудном басейне» за фахом «загальне землеробство» захистив у 1992 році на спецраді ДДАУ. Докторську дисертацію за фахом «Екологія» на тему «Едафо-фітоценотичне обґрунтуванні формування і функціонування стійких агроекосистем на рекультивованих землях Степу України» захистив у 2005 р. в Національному аграрному університеті (м. Київ). Науковим керівником і науковим консультантом дисертаційних робіт був академік М. Т. Масюк. і Напрям наукової роботи — оптимізація агроекосистем на рекультивованих територіях. Автор понад 140 наукових та навчально-методичних робіт, у тім числі 2 монографій. Під його керівництвом захистили кандидатські дисертації Багорка М. О. (2001) і Таріка О. Г. (2006). Готують до захисту кандидатські дисертації здобувані та аспіранти Кулініч В. В., Бабенко М. Г., Зануда В. В., Горячковсь-кий СВ., Рева М. І., Торхова H. A.

Нью-Йорк, Техас, Каліфорнія, ПівнічнаКароліна, Канзас, де вивчив систему вищої університетської освітививчав систему вищої університетської освіти у США. Є почесним1 громадянином міста Форт-Ворт (Техас, США, 2004). и

Має досвід міжнародного наукового співробітництва: керівник робочої групи з агроекології міжнародного проекту TEMPUS-TACIS (1996-2000), координатор міжнародних проектів CANPEM «Здоров'я ландшафту» (2005-2006), та " Впровадження навчального курсу «Основи точного землеробства» в Україні" (2003-2006). Стажувався за кордоном: Велика Британія (університет м. Плімут, Кембриджський університет, Ротамстедська дослідна станція, 1998, 1999); Іспанія (університет м. Кордова, 1998, 2004); США (Айовський та Південно-Іллінойський університети, 2003). В рамках міжнародного проекту " Globalization of University Education in the U. S. " по запрошенню Державного департаменту США (2004) відвідав 18 університетів у штатах

Член спеціалізованої Вченої ради при Дніпропетровському ДАУ із захисту докторських та кандидатських дисертацій зі пеціальностей «Екологія» та «Загальне землеробство» (з 2006). Відмінник освіти України (1998), має відзнаку " Знак пошани" Міністерства аграрної політики України (2001).

Юрій Іванович Грицан ( народ. 29. 05. 1952 р. ) - завідувач кафедри з 2008 р. по 2011р.

У 1978 р. закінчив біологічний факультет Дніпропетровського державного університету за спеціальністю: «Біологія», спеціалізація: Біолог. Викладач біології та хімії.

Кандидат біологічних наук з 1988 р. Дисертацію захистив у спеціалізованій Вченій раді Дніпропетровського державного університету за спеціальністю 03. 00. 16-екологія. Вчене звання доцента кафедри геоботаніки, ґрунтознавства та екології присвоєно у 1989 р. Доктор біологічних наук з 2000 р. Дисертацію захистив у спеціалізованій вченій раді Дніпропетровського державного університету за спеціальністю 03. 00. 16-екологія. Вчене звання професора кафедри геоботаніки, ґрунтознавства та екології присвоєно у 2003 р.

Читає курси: «Морфологія рослин», «Методи вимірювання параметрів навколишнього середовища», «Екокліматологія», «Метеорологія та кліматологія», «Географія рослин та ґрунтів», «Моніторинг та екологічна експертиза», «Вступ до фаху», «Екологія міських систем», «Основи екологічної освіти», «Загальна екологія». Науковий керівник лабораторії гідроекології з моніторингу природних вод.

Напрям наукових досліджень - пертинентна бюгеоценологія, екокліматологія, геліобіологія,

дендроіндикація, циклічні процеси в екосистемах. Науковий керівник низки планових держбюджетних та госпдоговірних робіт, які виконуються за пріоритетними напрямками з біології та екології. Член Вченої ради ДДАУ, член дендрохронологічної комісії СНД, Голова Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги.

Член спеціалізованої Вченої ради Д 08. 051. 04 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) біологічних наук, спеціальності 03. 00. 16 - екологія. Заступник голови спеціалізованої Вченої ради Д 08. 804. 02 на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) сільськогосподарських наук, спеціальності 03. 00. 16-екологія та спеціальності 06. 01. 01-загальне землеробство.

Член редакційних колегій: «Вісника ДДАУ. Серія Біологія», «Вісника Дніпропетровського університету. Серія Біологія. Екологія», наукових журналів: «Ґрунтознавство», «Екологія та ноосферологія», збірника наукових праць « Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель» та інші. Має близько 200 наукових публікацій з яких 2 монографії.

Чорна Валентина Іванівна

Народилася 12. 08. 1950р.

Завідувач кафедри з 01. 09. 2011р. і до тепер.

У 1972р. закінчила з відзнакою біологічний факультет ДНУ.

У 1972-1976рр. навчалась в аспірантурі при кафедрі біофізики й біохімії ДДУ. У 1979р. Захистила дисертацію «Катепсин В1 головного мозга в норме и после рентгеновского облучения» за спеціальністю «Біохімія», здобувши ступінь кандидата біологічних наук. У 1978-1986 рр. -асистент, 1986-2000 рр. -доцент кафедри біофізики і біохімії; з 2001 р. –старший науковий співробітник НДЛ біофізики і біоелектроніки; з 2002-2007 рр. -професор кафедри експериментальної фізики, а з 2007 р. і дотепер-головний науковий співробітник медичного факультету.

У 2001 році захистила дисертацію «Цистеїнові катепсини в умовах променевого ураження та злоякісного росту» за спеціальністю «Радіобіологія», здобувши науковий ступінь доктора біологічних наук.

Вчене звання професора присвоєне у 2002 році.

Розробила навчальні курси: «Екологія людини», «Екологія міських систем», «Організація та управління в екологічній діяльності», «Радіобіологія».

Науковий керівник держбюджетних науково-дослідних робіт за приоритетними напрямками розвитку науки та техніки. Плідно поєднує науково-дослідницьку і педагогічну роботу з громадською діяльністю. Працювала заступником декана біологічного і медичного факультетів з наукової роботи, вченим секретарем спеціалізованої ради зі спеціальності «Біохімія», 7 років очолювала журі обласної олімпіади серед юних біологів, була членом журі всеукраїнських олімпіад з біології. Заступник голови Дніпропетровського відділення Біохімічного товариства України, член редакційних колегій журналу «Наука знань» та «Вісник Дніпропетровського аграрного університету». Активний член Федерації Європейского біохімічного товариства (FEBS), член науково-методичної комісії центру аграрної освіти.

Нагороджена Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України, знаком «Автор», срібною медаллю ім. П. Л. Капиці.

Автор двох наукових відкриттів та восьми винаходів, захищених патентами України. Має близько 250 опублікованих праць, в тому числі 6 навчально-методичних посібників.