Еміграція

Післязреченнявлади, Скоропадськийіз родиною перебрався до Берліна, потім до Швейцарії, зрештоюоселився у м. ВанзеепоблизуБерліна. Вже 1920-го року, завдякинаполяганнямемігрантів-гетьманців, що на чолі з В. Липинським та С. Шеметомзорганізувалися в «Український союз хліборобів-державників», ПавлоСкоропадськийповертається до активного політичногожиття. Віночолюєновийгетьманськийрух, а В’ячеславЛипинськийстаєйого теоретиком. Проте на початку 1930-х років між практиком Скоропадським та теоретиком Липинським виникли певні розбіжності щодо існування руху, і єдиний «Союз» розколюється. Прибічники гетьмана об’єдналися у «Союз гетьманців-державників». Завдяки зусиллям Скоропадського, філії гетьманського руху з’являються не лише в Австрії та Німеччині, а й в Чехословаччині, Франції, Канаді, США, на західноукраїнських землях (Польща). Крім того, заходами Павла Петровича, 1926 року у НімеччинізасновуєтьсяУкраїнськийнауковийінститут при Берлінськомууніверситеті, щозіграввелику роль у розвиткуукраїнської науки та культури. З приходом до влади націонал-соціалістів життя Скоропадського ускладнилося. Доводилося докладати чималі зусилля і використовувати власний авторитет та зв’язки, щоб зробити можливим подальше існування і діяльність «Союзу гетьманців-державників» та української громади у Німеччині. Разом з тим, передбачаючи неминучу війну у Європі, Павло Скоропадський 1939 року відправляє свого сина Данила до Англії з метою гарантування продовження існування гетьманського руху на випадок перемоги антигітлерівської коаліції. І хочагетьман не підтримував нацизм, вінзмушенийбув «лояльно» ставитися до нього. Але, незважаючині на що, Скоропадськийзавждивідстоював перед офіційними колами Рейху і середгромадськостіінтересиукраїнців. Так, наприклад, коли угорськівійськаокупували у 1939 роціКарпатськуУкраїну, гетьманвиступив в оборону їїнезалежності. Заходам Павла Скоропадськогозавдячуютьзвільненням з німецькихконцтаборівС. Бандера, А. Мельник, Я. Стецько, А. Левицький та ін. Протягом 1938-1941 роківСкоропадськийнамагавсязгуртуватиусіукраїнськісили у діаспорі. Він не поділявнадійдеякихугрупованьемігрантів, щонімцівідновлятьукраїнськудержавність. На жаль, ПавлоСкоропадський не встиг у мирний час завершитиорганізаційне та ідеологічнеформування «Союзу гетьманців-державників». Наприкінцівійни, 16 квітня 1945 року, під час бомбардуваннястанціїПлатлінґ, щопоблизу Мюнхена у Баварії, був смертельно поранений. Помер ПавлоСкоропадський 26 квітня 1945 року у лікарнімонастиряМеттен. Похований у містіОберсдорфі в родинномусклепіСкоропадських.

⇐ Предыдущая 6 7 8 9 10 11 12 131415 Следующая ⇒