РЕФОРМ БРАТІВ ГРАКХІВ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

ІНСТИТУТУ ІСТОРІЇ ТА ПРАВА

Кафедра археології, давньої та

середньовічної історії

РЕФОРМ БРАТІВ ГРАКХІВ

Виконала: Сафронова Анна

Превірив:

Старший викладач

Горбенко Кирило Володимирович

МИКОЛАЇВ 2015

Рефо́ рми Гра́ кхів — суспільний рух у Римській республіці у 30-20-х рр. 2 ст. до н. е., що його очолили брати Гракхи, що прагнули шляхом демократичних реформ, направлених на перерозподіл державного земельного фонду добитися відродження вільного римського селянства.

Народні трибуни - брати Гракхи Тіберій (162-133 або 132 до н. е. ) і Гай (153-121 до н. е. ) походили зі знатного плебейського роду Семпроніїв і були представниками рабовласницької демократії, керівниками аграрного руху в Стародавньому Римі, об'єктивно спрямованого на зміцнення рабовласницької Римської держави.

Тіберій запропонував проект аграрної реформи, за яким володіння державною землею обмежувалось (500-1000 югерів), решта землі конфіскувалася і розподілялась по 30 югерів серед безземельних громадян. Проект мав відродити стан вільного селянства, що повинно було піднести боєздатність римської армії та разом з тим запобігти повстанням рабів. Проект було ухвалено народними зборами, але він зустрів опір з боку Сенату. Під час чергових виборів народних трибунів сенатори вбили Тіберія і близько 300 його прихильників.

Справу Тіберія продовжив його брат Гай. Він дбав про спорудження шляхів, полегшив військову службу для селян, організував продаж дешевого хліба міській бідноті, добився видання закону про створення нових колоній в Італії і Африці (на території Карфагену), поставив питання про надання союзникам (італікам) прав римського громадянства. Останні два заходи Гая Сенат використав для боротьби з ним. Проте під час виборів народних трибунів Гая не було обрано. Внаслідок провокації сенаторів, які не погоджувалися з його заходами, Гая і його прихильників вбили.

Незважаючи на трагічну загибель братів-реформаторів, їхню діяльність слід вважати одним із досягнень римської демократії.

Так, майже 80 тис. громадян одержали земельні ділянки. Проте успіх аграрних законів був частковим. Гракхи не усунули причин, які призводили до знеземелення селянства, прошарок нових земельних власників був незначний, відновити попередню селянську армію було вже неможливо.

Юридичною підставою аграрної реформи братів Гракхів було те, що за стародавньою традицією римська територія вважалася суспільною власністю. Тому були можливі її переділи. Цією можливістю скористається у свій час і Юлій Цезар. Але вже в 111 р. до н. е. в інтересах дрібного і середнього землеволодіння був прийнятий закон Торія, яким встановлювалося, що всякий, хто «буде мати» не більш 30 югеров ріллі (8, 5 га), може вважати це поле у своїй власності.

Реформи Гракхів, що мали метою відродження вільного римсько-італійського селянства, відкривають собою епоху громадянських воїн, що завершилася перемогою нобілітету і падінням Римської республіки.

Занепад римського народовладдя, яким би воно ні було, викликаний був головним чином розвитком рабовласництва і приватної власності на землю. Різкі розходження позицій суперечили інститутам, що виникли і дозріли в епоху відносної рівності. Нарешті, римські республіканські установи склалися як органи керування містом, полісом. Виконувати ті ж функції у відношенні своєї величезної держави, у яку перетворився Рим, вони не могли. Цю задачу виконала Римська імперія.

Брати Гракхи були представниками знатного плебейського роду Семпроній, онуками Сціпіана Африканського. Що змусило їх провести свої реформи? Важка економічна і політична ситуація в Римській республіці. Але вони знайшли смерть у своїх реформах. Римляни з вдячністю вшановували пам'ять братів Гракхів. Як стверджує Плутарх: " Народ відкрито поставив і урочисто освятив їх зображення та благоговійно шанував місця, де вони були вбиті, дарую братам первина плодів, які народжували кожне з пір року, а багато ходили туди, немов у храми богів, приносили жертви і молилися". Запаздалая любов народу до невинно убієнним і його захисникам цілком зрозуміла.

А як нам, з нашого далека, знаючи все, що сталося потім, судити про життя та справи братів Гракхів? Чистота і благородство їх намірів у мене особисто не викликають сумнівів. А ось їх дії? Благими намірами, як відомо, вимощена дорога в пекло. Зробимо короткі висновки діяльності братів окремо. Тіберій Гракх був вибраний трибуном і виставив свій законопроект аграрної реформи, в якому встановив обмежувальні норми для орендарів державної землі, вилучення у них надлишків землі та перерозподіл цих надлишків між малоземельними і безземельними римськими громадянами. Плебс прийняв цей закон на " ура". Крім того, Тиберій користувався підтримкою відомих людей у Римі, серед них верховний жрець Красс, правник Люцій Сцевола і консул Аппій Клавдій. Великі землевласники одразу виступили проти цього закону. Адже вони позбавлялися землі. Сенат - оплот великих землевласників, тому що належав до їх числах. Що вони в даній ситуації можуть протиставити Тиберію: гроші, вплив і... силу. Мета реформи Гракха полягала не в тому, щоб створити благополуччя бідним, але в тому, щоб в особі їх отримати для держави боєздатну силу. Це була його головна помилка. Він думав про істотну користь, яка при досягненні його мети могла принести Італії, Гракх не думав про труднощі свого підприємства. У підсумку, Тіберій Гракх загинув за свій законопроект. Загинули і немає в чому неповинні люди. Сенат показав свою силу. Політична діяльність Тиберія Гракха тривала всього лише кілька місяців, але своїм реформаторським законопроектом він сколихнув все римське суспільство і держава, дав поштовх розвитку бурхливих подій, які ще древній історик Аппіан вважав, початком періоду громадянських воєн в римській історії.

Отже, після смерті Тіберія Гракха порушилося зберігалося століттями громадянське рівновагу. Звичайно, спочатку в цьому була винна невгамовна жадібність багатіїв. Але свою пагубну роль зіграли і протизаконні дії трибуна. Тиберій став першовідкривачем епохи беззаконня, громадянських конфліктів і насильства у Римському суспільстві. Продовжувачем справи брата став Гай Гракх. Гай був цілеспрямованим, вольовим, чудовим оратором і людиною дії. Його головна мета - помста за смерть брата. Винуватцем смерті брата є сенат.

І Гай обраний трибуном, цілеспрямовано завдає ударів по сенату, позбавляючи його впливу і влади. Його головні закони:

1) закон, що зобов'язує держава регулярно забезпечувати всіх незаможних дешевим хлібом,

2) передача всієї судової влади з рук сенаторів у руки стану вершників;

3) створення колоній за межами Риму,

4) " Латинське право" італікам. Сталося те, що сама основа державної влади перекинулася.

Сенат був практично усунений від влади. Гай Гракх створив нову форму державного управління. Простіше кажучи - єдиновладдя. Цим він підірвав республіканський лад у Римі. Заворушення неминучі. Сенат так просто не віддає владу. А у Гая немає могутніх союзників. Його прихильники селяни і міський плебс, але віддати життя за свого вождя вони не готові. Сенат відчуваючи ситуацію, що склалася вирішується на крайній крок. Знищити прихильників реформ. Цивільний спір буде вирішуватися пролиттям крові. Підсумок нам відомий. Багато років нас вчили, що немає нічого вищого, ніж визвольна революція. Що її святі цілі виправдовують беззаконня і жорстокість, насильницьке зміна способу життя, і неминучі людські жертви.

Брати Гракхи нам представлялися першими революціонерами і першими жертвами багатовікової боротьби пригноблених зі своїми гнобителями. Гракхи намітили низку заходів, які хоча й небилиці вирішені в їхній час, але настільки відповідали життєвим потребам римського суспільства і держави, що були проведені незабаром після загибелі реформаторів. Гай Гракх вперше оцінив діловий досвід вершників і спробував залучити їх до більш активної державної діяльності, що надалі успішно використовували римські імператори. Продаж хліба за символічними цінами немаючому міському населенню, як спроба нейтралізації його політичної активності, та використання її в своїх інтересах, пізніше стала найважливішим заходом Римської держави.

У процесі запеклої боротьби між реформаторами, що спиралися на народні збори, і консерваторами, або оптиматами, оплотом яких був аристократичний сенат, були вироблені різні програми. У Римській державі боротьба за здійснення цих програм визначила в значній мірі всю подальшу історію Римської республіки аж до її падіння. Ось чому, можна сказати, що політична діяльність Гракхів справила великий вплив не тільки на події, їм сучасні, але і на хід політичної боротьби в Римській республіці в I ст. до н. е..