РОЗДАВАННЯ КОРМІВ

ЗООТЕХНІЧНІЙ ВИМОГИ І КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ

Ефективність годівлі тварин і птиціі суттєво залежить від вирішення питань щодо роздавання кормів. Цей процес за трудомісткістю займає від 25 до 35 %, всіх затрат праці на виробництво молока або м'яса. В процесі доставки і роздавання кормів виконується значний обсяг робіт. " Так, на кожні 100 голів великої рогатої худоби потрібно щодоби роздавати 3—4 т кормів, на кожну 1000 голів свиней — до 10 т, причому весь кормовий вантаж потрібно своєчасно доставляти і нормовано розподіляти між тваринами. Порушення цих умов різко знижує ефективність інших зоотехнічних заходів.

Зазначені положення підкреслюють особливе значення механізації процесу роздавання корміів. Засоби механізації цього процесу повикші задовольняти таким вимогам:

· забезпечувати задану точність дозувашія та рівномірність видачі всіх видів кормів;

· мати можливість дозувати корм кожній тварині окремо або групі тварин;

· робочі органи кормороздавача не повинні погіршувати якість (додаткове подрібнення, забруднення тощо) чи допускати втрати кормів;

· не створювати небезпеки для тварин і обслуговуючого персоналу, бути простими в експлуатації та обслуговуванні, надійними і довговічними в роботі.

Допустимі відхилення від заданої норми видачі для стеблових кормів повинні бути в межах ± 15 %, а концентрованих — ± 5 %. Незворотні втрати корму в процесі роздавання не повинні перевищувати 1 %.

Тривалість циклу роздавання кормів в одному приміщенні мобільними засобами не повинна перевищувати 30 хв, а стаціонарними — 20 хв.

Кормороздавачі повинні відзначатися універсальністю щодо можливості роздавання різних видів кормів у межах однієї ферми та регулювання норми видачі від мінімального до максимального значення, а також високою продуктивністю; не створювати надмірного шуму в приміщенні; легко очищатися від залишків корму та бруду; мати строк окупності не більше двох років і коефіцієнт готовності не менше 0, 98.

Рівномірність та норму роздавання кормів визначають візуально або методом зважування проб, зібраних із метрових ділянок годівниці.

ТЕХНОЛОГІЧНІ СХЕМИ ТА УМОВИ ВИБОРУ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ

Комплекс робіт, пов'язаних із роздаванням кормів тваринам чи птиці, включає: завантажування їх у транспортні засоби — доставку кормів до місць згодовування — перевантаження у засоби роздавання — транспортування вздовж фронту годівлі — дозовану видачу в годівниці — очищення годівниць.

На тваринницьких і птахівницьких фермах використовують мобільні та стаціонарні технічні засоби роздавання кормів. При застосуванні мобільних кормороздавачів не потрібно перевантажувати корми із транспортних засобів у стаціонарний кормороздавач. Технологічна схема роздавання кормів спрощується до такого вигляду: завантажування кормів у мобільний кормороздавач — доставка їх до місць згодовування — транспортування вздовж фронту годівлі — дозована видача у годівниці — очищення годівниць.

Отже, до переваг мобільних кормороздавачів відносять можливість суміщення операцій всього циклу (крім очищення годівниць), спрощення технології роздавання кормів. У зв'язку з цим зменшується обсяг робіт, пов'язаних із годівлею тварин. Крім того, один мобільний кормороздавач за зміщеним графіком може обслуювувати ряд тваринницьких приміщень, а в літній період використовуватись для роздавання кормів на відгодівельних або вигульних майданчиках. У цьому разі скорочуються капіталовкладення в засоби механізації роздавання кормів.

Більшість мобільних кормороздавачів, що використовуються на тваринницьких фермах, — це причііпні чи напівпричіпні машини, які агрегатуються з колісними тракторами, що мають дизельні двигуни. Такі агрегати виділяють малотоксичні для людей і тварин продукти згоряння (вуглекислий газ), ще дозволяє їх короткочасну експлуатацію безпосередньо у тваринницьких приміщеннях.

Деякі самохідні кормороздавачі змомтовані на шасі автомобілів із бензиновими двигунами. Робота цих кормороздавачів у приміщенні забороняється, оскільки вихлопні гази таких двигунів містять чадний газ (СО), наявність якого в повітрі тваринницьких приміщень за стандартами недопустима. Такі технічні засоби застосовують для перевезення кормів, наприклад комбінований, на значні відстані (понад 5—6 км).

До недоліків мобільних кормороздаівачів відносять:

застосування їх у тваринницьких приміщеннях можливе лише при наявності відповідної ширини кормових проходів, що призводить до збільшення площі приміщення та його вартості;

забруднення атмосфери приміщень вихлопними газами вимагає додаткових витрат на повітроюбмін, а необхідність відкривання дверей при в'їзді-виїзді мобільного засобу в холодну погоду призводить до охолодження приміщення;

мобільні тракторні агрегати не узгоджуються з варіантами автоматизації роздавашня кормів.

Стаціонарні кормороздавачі встановлюють безпосередньо у приміщеннях, де відбувається годівля тварин або птиці, а корми до цих приміщень доставляють ііншими транспортними засобами. Винятком є тільки гідравліічні або пневматичні системи роздавання икормів, при якиж рідкі чи напіврідкі корми від кормоцеху до свинарників або інших приміщень надходять по трубопроводах.

Стаціонарні варіашти механізації рсоздавання кормів вимагають значних капіталовкладень. Проте вени легко узгоджуються з будь-яким тшпом тваринницьких приміщень, пристосовані до автоматизованих систем керування, не створюють надмірного шуму чи забруднення середовища.

Технологія роздавання кормів ще більше спрощується, якщо кормосховища (силосні, сінажні башти) або бункери-накопичувачі готових кормів (наприклад, комбінованих) розташовані безпосередньо біля тваринницьких приміщень чи зблоковані з ними. У цьому випадку технологічна схема має такий вигляд:

завантажування кормів із сховища на стаціонарні транспортні засоби — транспортування вздовж лінії годівлі — дозована видача в годівниці — очищення годівниць.

Така схема є найдосконалішою її застосовують на фермах великої рогатої худоби промислового типу, в свинарстві та птахівництві. При цьому виникає потреба у достатній кількості споруд для зберігання кормів, але в цьому випадку всі роботи, пов'язані з годівлею тварин, можна не тільки механізувати, а й автоматизувати.

З урахуванням конкретних умов (тип виробничих приміщень та спосіб утримання тварин, тип їх годівлі) вибирають той чи інший варіант технологічної схеми, а також засоби механізації роздавання кормів.

РОЗРАХУНОК ПОТРІБНОЇ КІЛЬКОСТІ КОРМОРОЗДАВАЧІВ

При роздаванні кормів стаціонарними роздавачами їх кількість визначають залежно від параметрів і кількості прийнятих тваринницьких приміщень, поголів'я тварин, що обслуговує один кормороздавач:

n _p =Zm₁/m_p(4. 1)

де n_р— необхідна кількість стаціонарних кормороздавачів; Z — кількість тваринницьких приміщень на фермі; т₁ — місткість одного приміщення, голів; m_р — кількість тварин, що обслуговується одним кормороздавачем.

При роздаванні кормів мобільними кормороздавачами необхідно визначити їх вантажопідйомність, тривалість одного рейсу (циклу) та загальну кількість кормороздавачів для ферми.

Вантажопідйомність мобільного кормороздавача G_р (кількість корму, яку можна доставити і роздати за один рейс):

G_р=V_бβ _з/ρ (4. 2)

де V_б — місткість бункера-кормороздавача, м³; β _з— коефіцієнт заповнення бункера, β _з=0, 8—1; р — щільність корму, кг/м³.

Кількість циклів і_ц, що може виконати один кормороздавач за час роздавання:

і_ц=Т_р/ t_ц

де Т_р — допустимий час роздавання кормів (зумовлюється розпорядком дня), год; t_ц — час, необхідний для виконання одного рейсу або циклу роздавання, год.

Відповідно до зоотехнічних вимог час, що відводиться на роздавання кормів, не повинен перевищувати 1, 5—2 год. На великих фермах та комплексах часто застосовують суміщений графік годівлі тварині, тоді допустимий час Т_р можна збільшити до 4—6 год.

Тривалість одного циклу роздавання визначається як сума затрат часу на окремі операції цього циклу:

t_ц = (t_х + t_з + t_T + t_р)k_о, (4. 4)

де k_о — коефіцієнт, що враховує затрати часу на вимушені зупинки, розвороти тощо, k₀ = 1, 1—1, 2.

Час транспортування пустого кормороздавача t_х, год, до місця його завантаження кормами визначають так:

t_х=L/V_x

де L — середня відстань від тваринницького приміщення до місця завантаження кормів, км; V_x — швидкість транспортування порожнього роздавача, км/год.

Час завантаження кормороздавача t_з, год, розраховують за формулою:

t_з=G_p_/Q_з

де Q_з— продуктивність завантажувача, кг/год.

Час транспортування завантаженого кормороздавача t_T, год, до місця роздавання кормів становить:

t_T=L/V_T

де V_T — швидкість транспортування завантаженого кормороздавача, км/год.

Тривалість роздавання кормів t_р, год, дорівнює:

t_р=G_p/Q_р або t_р=l_п/V_р

де Q_р — продуктивність кормороздавача при роздаванні кормів у годівниці, кг/год; l_п — довжина тваринницького приміщення, км; V_р — швидкість переміщення кормороздавача при роздаванні корму, км/гоад.

Необхідна продуктивність кормороздавача Q_р становить:

Q_р =g V_р (4. 5)

де V_р — швидкість агрегату під час роздавання кормів у годівниці, км/год.

Погонну норму видачі корму g кг/м, розраховують за формулою:

g=g_вK/b (4. 6)

де g_в — разова норма видачі на одну голову (встановлюється залежно від добового кормового раціону, а також кратності годівлі), кг; К — змінність годівлі з одного головомісця (K=1 при прив'язному способі утримання тварин, при інших — не більше К = 2—3); b— ширина фронту годівлі однієї тварини (0, 8—1, 1 — для дорослого поголів'я великої рогатої худоби, але не менше 0, 4 м; 0, 4—0, 5 — для свиноматок; 0, 2 — молодняку до двох місяців; 0, 3—0, 35 м — свиней на відгодівлі).

Загальна кількість циклів (рейсів) i_з для годівлі всіх тварин залежить від обсягу кормів, що необхідно роздати, і становить:

i_з=G_раз/G_р (4. 7)

Кількість корму G_раз, кг, для однієї годівлі визначають на формулою:

G_раз=mg_в (4. 8)

де т — загальне поголів'я тварин на фермі.

Тоді потрібна кількість мобільних кормороздавачів п_р становить:

п_р =i_з/i_ц(4. 9)

Одержаний результат розрахунку заокруглюють до цілого числа в бік збільшення і приймають як кількість роздавачів для ферми.