PROJECT. «Третій сніг» (Іван Андрусяк)

PROJECT

«Третій сніг» (Іван Андрусяк)

переклад англійськоюКочура Анна

— Може, це лиха гадюка, якоїтименізавждинаказувалаостерігатися?

Але ж гадюки нібито не хропуть... — щедужчезасумнівалася мама. — Та й гадюки вжемалибиспати, донечко. Вони ж іще на Здвиженняховаються по хащах, закамарках і вітроломах...

Хіба ж то не вітролом? — не вгавалалюдськадитина. — Бачиш, яка купа гілляччя. А отойхропундесьпід ним... Мамо, а може, то ведмідь?!

Стараннохропучи, їжак Петро посміхнувся, уявляючи, як очімалої на цих словах стали великі й круглі.

— Ну, ведмедевіщеніби рано спати... Але знаєш, дитинко: береженого Бог береже. Кращеходімозвідсивідгріхаподалі. Бо мало що... Там, на узліссі, хоч і не такийряснийтерен, затебезпечніше...

Ну, з такими страхопудамиїжак Петро й цього року легко впорається. Гірше буде, коли справдіведмеді нагрянуть. Не так Дмитро та Ірина, як отірозбишакиІгнат і Філіп, а тим паче Альона. Цихжодними звуками не налякаєш, навпаки — лишепривернешїхнюувагу. Друг їжака Петра, їжак Василь, якосьпобував у них футбольнимм’ячем. Реву було на весь ліс, коли всяведмежасімейка з Альониних лап голкивитягала... Їжак Петро при цьомудізнавсябагатоновихслів і навітьдеякізапам’ятав — але повторюватиїхйому не хочеться. Якісьвонигеть не звірячі, несмачні, з якоїсь аж надточужоїмови...

— Чик-чик! — обірвавйогороздумизнайомий голос. — Привіт, сусіде! Точніше, бувай здоровий. Сподіваюсязновузустріти тебе тут навесні.

Цебув дрозд Марко, якиймешкав у цьому ж тернівнику. Пір’я на йогосвитці, підбитій молоденьким пухом, настовбурчилося, відчогосвітло-коричневісмужки на краях крил стали щевиразнішими, а рябікрапочки на сорочці аж блищали. Зусьогобуло видно, щовінзібрався в далеку дорогу і весь у передчуттіновихвражень, та водночаспрощатися з ріднимтернівникомйомудуже не хочеться. Адже далека дорога — цебезлічнебезпек, до того ж несподіваних, а тут більшістьнебезпекзнайома, навітьрідна, й упоратися з ними набагатолегше — тим паче, коли маєш доброго друга й сусіда.

Їжак Петро і дрозд Марко завждипопереджали один одного, зачувшищосьпідозріле.

-Maybe it's a dashing viper, which you always told me to beware?

But vipers supposedly don't snore... even more questioned mom. And vipers would have been sleeping, sweetheart. OnExaltation of the Cross they hide in the thickets, nooks and deadwoods….

Is this not deadwood? — do not let a human child. — Look at this bunch of branches. And the snorers somewhere near him... Mom, may it be a bear?!

Studiously snoring, hedgehog Peter smiled, imagining how younger`s eyes on these words became big and round.

-But, for bear it is early to sleep... But you know, baby: better safe than sorry. Please come away from here, far from sin. You never know…There, on the edge, though the turn is not so abundant, but safer...

So, with such scarecrows, hedgehog Peter and in this year will easily cope. Be worse, when bears will really descend. Not so like Dmitry and Irina, as thatrobbers asIgnat and Philip, and especially Alena. Any of these sounds don't scare them, but on the contrary —you will only attract their attention. Peter hedgehog`s friend, hedgehog Basil, once visited them like a soccer ball. Roar was on the whole forest, when the whole bear`s family fromAlena`s clutches pulled out the needles... The Hedgehog Peter has learned many new words and even a few remember but he did not want to repeat them. They were not atrocious, tasteless, with something far too of a foreign language...

— Chik-Chik! - interrupted his thoughts a familiar voice. — Hey, neighbor! More precisely, be healthy. I hope to meet you here again in spring.

It was a thrush Marco, who lived in the sameblackthorn. The feathers on his scroll, filled with young fluff, standed on end, from what light-brown stripes on the edges of the wings became more expressive, and the speckled dots on the shirt already shone. It was obvious that he was going on a long journey and he is all in anticipation of new experiences, and at the same time to say goodbye to his native blackthorn he really did not want. After all, a long road is full of dangers, besides unexpected, but here most of dangers are familiar, even native, and to deal with them is much easier — especially when you have a good friend and neighbor.

Hedgehog Peter and thrush Marco always warned each other, sensing something suspicious.

⇐ Предыдущая 12