Купчинський Антон

Купчинський Антін (такий був його власноручний підпис) народився 1906 року у селі Сороцьке у сім’ї Євгена та Ольги Купчинських(Ольга Купчинська з дому Лужницька була дочкою довголітнього пароха другої половини 19 століття у селі Сороцьке Миколи Лужницького, який помер у 1904 році і похований у родинному гробівці). Антін був наймолодшим з дітей Євгена та Ольги. У дитинстві багато хворів, батьки переживали за його здоров’я, тому він займався самоосвітою, а допомагав йому у цьому відомий у Сороцьку вчитель, якого називали професором Северином Навроцьким, який пізніше тривалий час вчив дітей у Сороцькій школі, а також і мене у початкових класах. Деякі старожили і до сьогодні пам‘ятають його.

Запам’яталось мені розповідь батька про факт, який мав місце у Сороцьку під час Першої світової війни(Антонові було 9 років). У домі Євгена Купчинського перебувало Вище військове командування царської армії. Дідо Євген грав на цитрі. Усі були захоплені грою. Просили його грати ще і ще. Після тривалого концерту запитали його як вони повинні віддячити йому за цей незабутній концерт. ,, Нічого мені не треба, маю лише одну просьбу, щоб ви посприяли звільненню і поверненню на рідну землю нашого митрополита Андрея Шептицького’’. (Євген Купчинський – священик-композитор, музикант-віртуоз, великий просвітянин). Пізніше на свої роковини митрополит Андрей Шептицький запрошує особисто Євгена Купчинського на святкування, на якому він виступив, граючи на цитрі.

Повертаючись до Антіна Купчинського, він вчиться і здає екстерном екзамени у Тернопільській гімназії, закінчуючи таким чином 5 гімназіальних класів. У 1924 році продовжує стаціонарне навчання в академічній гімназії у Львові і закінчує її у 1926 році. У 1928 році поступає до Львівської богословської академії, яку закінчує у 1933 році. Уцьому ж році одружується з Романою з дому Мельник, дочкою відомого вченого-природознавця, ботаніка, доцента лісотехнічного інституту Миколи Мельника.

Після закінчення Богословської академії повертається до рідного Сороцькасотрудником до свого батька, якому через хвороби було важко виконувати душпастирські обов’язки. Після смерті батька(серпень 1938 р) Антін їде до Львова і здає перед консисторською комісією так званий парохіяльний екзамен, без якого не можна було одержати парохії, а у грабіниБаворовської дістає схвальний підпис, оскільки за тодішніми законами Сороцьке відносилося до її юриспруденції.

Друга світова війна. Важкі часи настали. Найжахливіші часи- це часи безвладдя. Неодноразово заглядала смерть у вічі батька через протиборства між поляками і українцями, а пізніше нашими,, визволителями». Постійні переслідування, виклики до НКВС, безконечні погрози, матеріальні нестатки, особливо ми, діти, відчули це у перші післявоєнні роки(1945-1946рр. ) Батько дуже любив своє родинне село, своїх людей, а люди у свою чергу любили і поважали його. Не було дня, щоб хтось з людей не приходив до нього, як до свого батька за порадою з різними справами. Усім порадив, усіх розрадив. Був непересічним проповідником, володів неабияким хистом донести слово Боже до людей. Коли запрошували священики-сусіди на праздники, то обов’язково з проповіддю.

Був надзвичайно добрим, гідно ніс християнську мораль і слово Боже до людей своєю поведінкою і словом. Став достойним продовжувачем священичої династії у Сороцьку. А сьогодні продовжувачем цієї славної династії є його внук о. Ярослав Купчинський.

З великим болем і жалем, зі сльозами на очах змушений був о. Антін покинути рідне село через продовження переслідувань з боку влади і переїхати пізньої осені 1959р. до Вікна біля Гримайлова, у якому був до 1970 року. У 1970р. переїхав до Глещави. Підірване різними переживаннями здоров’я перервало його душпастирську діяльність. 24 грудня 1979 року на 73 році життя відійшов у вічність о. Антін Купчинський і похований на місцевому цвинтарі у с. Глещава.

Подав Орест Купчинський

о. Антін Купчинський

Випускний курс Богословської академії

(Антін перший з права)

Євген Купчинський