Діабетична стопа

Классификация PEDIS описывает:
P (perfusion) – изменения кровотока нижней конечности;
Е (extent/size) – размер дефекта тканей (язвы) стопы;
D (depth/tissue loss) – глубину поражения анатомических слоев стопы;
I (infection) – степень выраженности инфекционного процесса;
S (sensation) – нарушения чувствительности.
Первый показатель – перфузию нижних конечностей (P) – оценивают по критериям, предложенным рабочей группой TASK.
• I стадия – отсутствие клинических проявлений в комбинации с одним из критериев:
– пальпаторно определяют пульсацию на дорсальной артерии стопы или задней тибиальной артерии;
– лодыжечно-плечевой индекс (ЛПИ – отношение систолического артериального давления (САД) на тибиальных артериях на уровне средней трети голени к САД на плечевой артерии) – 0, 9-1, 1;
– индекс соотношения САД на плече и большом пальце стопы > 0, 6;
– показатель транскутанного напряжения кислорода на стопе (tсрО₂) > 60 мм рт. ст.
• II стадия – симптомы или признаки периферической ангиопатии, но без критической ишемии нижних конечностей:
– перемежающаяся хромота;
– ЛПИ < 0, 9, но САД на голени > 50 мм рт. ст.;
– индекс соотношения САД на плече и большом пальце стопы < 0, 6, но САД на большом пальце стопы > 30 мм рт. ст.;
– tсрО₂ – 30-60 мм рт. ст.;
– другие симптомы или результаты неинвазивных методов исследования, которые указывают на периферическую ангиопатию (но не критическую ишемию нижних конечностей).
• III стадия – критическая ишемия нижних конечностей:
– САД на голени < 50 мм рт. ст.;
– САД на большом пальце стопы < 30 мм рт. ст.;
– tсрО₂ < 30 мм рт. ст.
Следующий показатель по классификации PEDIS – размер язвенного дефекта (E) – оценивают после проведения некрэктомии в пределах здоровых тканей. Краем язвы следует считать участок здоровой ткани, который окружает дефект. Для определения размеров используют сетчатые трафареты, а также метод «калькуляции» – умножение максимального диаметра на перпендикулярный ему размер. Разработаны и специальные компьютерные программы, позволяющие точно и быстро определить размер язвенного дефекта по фотографии.
Глубину дефекта (D) также оценивают после проведения первичной хирургической обработки раны по следующим критериям:
• Стадия 1 – поверхностная язва, затрагивающая все слои кожи, но не пенетрирующая другие структуры.
• Стадия 2 – глубокая язва, которая вовлекает в патологический процесс фасции, мышцы и сухожилия.
• Стадия 3 – вовлечены все слои стопы, в том числе кости и/или суставы.
Если по визуальной оценке язва не распространяется за пределы кожи, но имеются клинические проявления инфекции более глубоких слоев (абсцесс, остеомиелит), такой дефект расценивают как глубокую язву.
Распространение инфекционного процесса (I) оценивают следующим образом:
• Стадия 1 – отсутствие симптомов инфекционного процесса.
• Стадия 2 – инфекционный процесс распространяется только на кожу и поверхностные слои подкожной клетчатки (эритема и целлюлит вокруг язвы не более 2 см) без вовлечения более глубоких слоев и признаков генерализации процесса. Необходимо наличие 2 или более признаков воспаления: гнойное отделяемое, гиперемия, боль, отек, локальная гипертермия.
• Стадия 3 – отсутствие генерализации процесса, однако наличие одного или более таких местных признаков, как эритема и целлюлит вокруг язвы более 2 см, лимфангиит, распространение глубже поверхностной фасции, абсцесс мягких тканей стопы, гангрена, вовлечение мышц, сухожилий, костей и/или суставов.
• Стадия 4 – генерализация инфекционного процесса на фоне декомпенсации СД (лихорадка, озноб, тахикардия, гипотония, лейкоцитоз, нарушение сознания, выраженная гипергликемия, ацидоз, азотемия).
Диагностировать остеомиелит при СДС помогают такие методы исследования, как биопсия костной ткани с проведением гистологического и бактериологического исследования, МРТ, сцинтиграфия, проба зондом, в значительно меньшей степени – прямая рентгенография.
Наличие нарушений чувствительности (S) определяют при помощи 10 г монофиламента (тактильная чувствительность) и камертона 128 Гц или вибрационного генератора (вибрационная чувствительность).

Діабетична стопа

Класифікація PEDIS описує:
P (perfusion) - зміни кровотоку нижньої кінцівки;
Е (extent / size) - розмір дефекту тканин (виразки) стопи;
D (depth / tissue loss) - глибину ураження анатомічних верств стопи;
I (infection) - ступінь вираженості інфекційного процесу;
S (sensation) - порушення чутливості.
Перший показник - перфузію нижніх кінцівок (P) - оцінюють за критеріями, запропонованими робочою групою TASK.
• I стадія - відсутність клінічних проявів в комбінації з одним з критеріїв:
- Пальпаторно визначають пульсацію на дорсальній артерії стопи або задній тібіальной артерії;
- Лодижечно-плечовий індекс (ЛПІ - відношення систолічного артеріального тиску (САД) на тібіальних артеріях на рівні середньої третини гомілки до САД на плечовій артерії) - 0, 9-1, 1;
- Індекс співвідношення САД на плечі і великому пальці стопи> 0, 6;
- Показник транскутанного напруги кисню на стопі (tсрО2)> 60 мм рт. ст.
• II стадія - симптоми або ознаки периферичної ангіопатії, але без критичної ішемії нижніх кінцівок:
- Переміжна кульгавість;
- ЛПІ < 0, 9, але САД на гомілки> 50 мм рт. ст.;
- Індекс співвідношення САД на плечі і великому пальці стопи < 0, 6, але САД на великому пальці стопи> 30 мм рт. ст.;
- TсрО2 - 30-60 мм рт. ст.;
- Інші симптоми або результати неінвазивних методів дослідження, які вказують на периферичну ангіопатії (але не критичну ішемію нижніх кінцівок).
• III стадія - критична ішемія нижніх кінцівок:
- САД на гомілки < 50 мм рт. ст.;
- САД на великому пальці стопи < 30 мм рт. ст.;
- TсрО2 < 30 мм рт. ст.
Наступний показник за класифікацією PEDIS - розмір виразкового дефекту (E) - оцінюють після проведення некректомія в межах здорових тканин. Краєм виразки слід вважати ділянку здорової тканини, що оточує дефект. Для визначення розмірів використовують сітчасті трафарети, а також метод «калькуляції» - множення максимального діаметру на перпендикулярний йому розмір. Розроблені і спеціальні комп'ютерні програми, що дозволяють точно і швидко визначити розмір виразкового дефекту по фотографії.
Глибину дефекту (D) також оцінюють після проведення первинної хірургічної обробки рани за такими критеріями:
• Стадія 1 - поверхнева виразка, яка зачіпає всі шари шкіри, але не пенетрують інші структури.
• Стадія 2 - глибока виразка, яка залучає в патологічний процес фасції, м'язи та сухожилля.
• Стадія 3 - залучені всі верстви стопи, у тому числі кістки та / або суглоби.
Якщо за візуальною оцінкою виразка не поширюється за межі шкіри, але є клінічні прояви інфекції більш глибоких шарів (абсцес, остеомієліт), такий дефект розцінюють як глибоку виразку.
Поширення інфекційного процесу (I) оцінюють наступним чином:
• Стадія 1 - відсутність симптомів інфекційного процесу.
• Стадія 2 - інфекційний процес поширюється тільки на шкіру і поверхневі шари підшкірної клітковини (еритема і целюліт навколо виразки не більше 2 см) без залучення більш глибоких шарів і ознак генералізації процесу. Необхідна наявність 2 або більше ознак запалення: гнійне відокремлюване, почервоніння, біль, набряк, локальна гіпертермія.
• Стадія 3 - відсутність генералізації процесу, однак наявність одного або більше таких місцевих ознак, як еритема і целюліт навколо виразки більше 2 см, лімфангіт, поширення глибше поверхневої фасції, абсцес м'яких тканин стопи, гангрена, залучення м'язів, сухожиль, кісток і / або суглобів.
• Стадія 4 - генералізація інфекційного процесу на тлі декомпенсації ЦД (лихоманка, озноб, тахікардія, гіпотонія, лейкоцитоз, порушення свідомості, виражена гіперглікемія, ацидоз, азотемія).
Діагностувати остеомієліт при СДС допомагають такі методи дослідження, як біопсія кісткової тканини з проведенням гістологічного і бактеріологічного дослідження, МРТ, сцинтиграфія, проба зондом, в значно меншій мірі - пряма рентгенографія.
Наявність порушень чутливості (S) визначають за допомогою 10 г монофіламента (тактильна чутливість) і камертона 128 Гц або вібраційного генератора (вібраційна чутливість).