Тема 13. Пантелеймон Куліш. Аналіз твору «Чорна рада»

Тема 13. Пантелеймон Куліш. Аналіз твору «Чорна рада»

Пантелеймон Куліш (псевдоніми - Панько Казюка, Павло Ратай, Хуторянин та ін. ) -український письменник, поет, фольклорист, етнограф, перекладач, літературний критик, редактор, видавець, культурно-історичний діяч, мовознавець, фундатор української орфографії.

П. Куліш сповідував ідею державності України, намагався об'єднати українську інтелігенцію Східної та Західної України навколо спільних ідей національно-культурного відродження; входив до Кирило-Мефодіївського братства.

Розробив упоряджену в наступний період в Україні систему сучасного алфавіту і правопису, так звану «кулішівку» (на західних землях трансформовану в желехівку).

Перу П. Куліша належить перший в українській літературі історичний роман «Чорна рада».

Автор поетичних збірок «Досвітки», «Хуторна поезія», «Дзвін», «Хуторні недогарки», «Позичена кобза».

П. Куліш здійснив переклад «Нового Завіту». Переклав Біблію українською мовою.

«Чорна рада»

Жанр: роман-хроніка

«Чорна рада» - перший історичний роман в українській літературі.

Твір написано українською і російською мовами у 1857 р.

Роман - великий за обсягом епічний твір, у якому зображено важливі суспільні події та численні дійові особи. Різновид цього жанру - історичний роман, що відтворює справжні події минулого і видатних людей.

«Сочинение моє вышло не романом, а хроникою в драматическом изложении»

(П. Куліш)

Отже, «Чорна рада» - роман-хроніка, для нього характерним є правдиве відтворення в образах і картинах видатних подій історії в їх часовій послідовності. Основні персонажі - історичні особи, що активно проявили себе в цих подіях.

Історична основа роману : події, що відбулися після Переяславської угоди 1654 р. -боротьба за гетьманування на Лівобережній Україні після смерті Б. Хмельницького між Павлом Тетерею, Якимом Сомком, Іваном Брюховецьким.

На Чорній раді (17 червня 1663 р. ) гетьманом було обрано Брюховецького, який підступно завоював прихильність низів, хоч насправді зневажав їх. Він скарав Сомка і його прибічників.

На тлі реальних історичних подій та ситуацій, у яких беруть участь історичні особи, автор змальовує події, обставини, ситуації, дійових осіб, створених його поетичною уявою.

Відхилення від історичних фактів: опис мандрівки полковника Шрама, його гос-тювання на хуторі Хмарище, зустріч його сина Петра з коханою, картина двобою, переживання Лесі за коханого.

Джерела роману: «История Малороссии» М. Маркевича, «История Малой России» Д. Бантиш-Каменського, друковані і літописні козацькі літописи (зокрема Самовидця та Граб'янки), старовинні документи, що автор знаходив в архівах монастирів і різних установ; фольклор (думи, історичні пісні, перекази, легенди, казки про козаччину).

12 3 Следующая ⇒