Перенесення збудника

Інфекційні хвороби, що виникають при укусах комах, які висмоктують кров, під час яких відбувається зараження збудниками цих захворювань, називаються трансмісивними. У більшості своїй це природно-вогнищеві інфекції, тобто інфекції, поширені на територіях, обмежених місцем проживання переносників (комах, які висмоктують кров). Збудниками трансмісивних інфекцій можуть бути самі різні мікроби, що переходять від хворих тварин або людей в організм переносників, а від них – до здоровим тварин або людей. Таким чином, уявлення про інфекційні хвороби, що передаються через комах, які висмоктують кров, буде неповним, якщо ви не познайомитеся з ними.

Комахи, що висмоктують кров належать до членистоногих – однієї з найбільш численних груп тваринного царства. Членистоногі зустрічаються всюди, де можливе життя (на суші, на морі, у повітрі). Всі членистоногі дуже активні: вони рухливі, енергійно харчуються і розмножуються. Членистоногих, що харчуються свіжою кров’ю тварин, птахів і людини, називають кровососами. Майже всі членистоногі, що висмоктують кров переносять збудників хвороб з крові хворих тварин або людей в організм здорових, тобто вони є переносниками хвороб.

Отже, хвороби, збудники яких передаються людині через комах і кліщів, називають трансмісивними (від «трансмісія» – передача). Трансмісивні інфекції зустрічаються в районах, де живуть їх переносники. Такі райони називаються ендемічними з якого-небудь захворювання, поширеного в даному регіоні.

При попаданні в подібне природне вогнище інфекції людина занедужує «новою» хворобою, котра насправді існувала в цих місцях і раніше, однак в силу, наприклад, малонаселеності регіону рідко виявлялася. Більшість трансмісивних інфекцій реєструється найчастіше в теплу пору року, коли активні їх переносники.

В зонах субтропіків і тропіків висока активність переносників і відповідно напруженість ендемічних вогнищ зберігається практично цілий рік. Хвороби, що передаються членистоногими, являють серйозну загрозу для життя і здоров’я людей. Так, наприклад, епідемії чуми і висипного тифу неодноразово в минулому руйнували цілі міста і навіть країни. Висипний тиф взимку, а влітку малярія нерідко перемагали без бою цілі армії.

Хвороби, що передаються цим механізмом[ред. • ред. код]

До таких трансмісивних хвороб відносять:

· антропонози — рикетсіози, деякі спірохетози (епідемічний і ендемічний поворотні тифи, малярія;

· зоонози — (кліщовий енцефаліт, жовта гарячка, гарячка денге, Крим-Конго геморагічна гарячка, хвороба Лайма тощо.

Також розрізняють хвороби, які передаються цим механізмом передачі, стосовно обов'язковості (облігатності) і факультативності його:

· збудники облігатно-трансмісивних хвороб природно передаються тільки через переносників (малярія, кліщовий енцефаліт, японський енцефаліт, лейшманіози, епідемічний висипний тиф, жовта гарячка, денге, тощо).

· збудники факультативно-трансмісивних хвороб (туляремія, чума, Ку-гарячка тощо) природно можуть передаватися як через переносників, так й іншими механізмами і шляхами. Тому деякі з них, які мають потенцію приблизно однаково часто передаватися різними механізмами передачі пропонується відносити до особливої групи інфекцій з багатьма механізмами, як, зокрема, чуму.

Характеристика збудників, які передаються цим механізмом[ред. • ред. код]

Передача збудників трансмісивних інфекцій включає три фази:

1. отримання збудника переносником;

2. перенесення збудника переносником;

3. введення збудника переносником реципієнту.

Отримання збудника переносником [ред. • ред. код]

В організм членистоногого патогенні мікроорганізми можуть потрапляти при:

· кровосмоктанні,

· при контакті з ураженими ділянками шкіри (шкірні лейшманіози),

· при контакті з будь-якою зараженою поверхнею, що знаходиться в довкіллі (мухи).

Особливості перебування збудника в переноснику [ред. • ред. код]

Всередині членистоногого збудники нерідко проходять певні стадії свого розвитку, як це зокрема відбувається в організмі комара при малярії. Ти чи іншим збудникам притаманні різні риси цього розвитку. При трансмісивних захворюваннях велике значення має трансоваріальна передача, що обумовлена здатністю збудника в ході циркуляції в організм переносника проникати з гемолімфою з порожнин тіла до зародкових клітин. Заражені яйця не зазнають будь-яких змін, продовжують розвиватися, зберігаючи збудників у всіх стадіях розвитку. Епідеміологічна значимість такої передачі вельми велика. Якщо вона поширюється на кілька поколінь переносників, розтягуючись на кілька років, то це може привести до тривалого існування природного осередку трансмісивної інфекції. Циркуляція збудника в ньому підтримується тільки за рахунок трансоваріальної передачі в популяції переносника, що виконує в даному випадку і резервуарну функцію по відношенню до збудника.

Перенесення збудника

Залежно від взаємин переносника і збудника існує два способи перенесення збудника:

· специфічне перенесення — збудник інтенсивно розмножується або проходить певні стадії свого розвитку в організмі переносника.

· неспецифічне (механічне) перенесення — збудник не розмножується в організмі переносника, а зберігається лише обмежений час на хоботку, кінцівках, крилах тощо.

12 Следующая ⇒