Факультет дошкільної та початкової освіти

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА

СПОРТУ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

Факультет дошкільної та початкової освіти

Лубенець

ТимофійГригорович

Повідомлення

Виконавець – студентки I курсу 172

Романової Людмили Сергіївни

Херсон

Лубенець

Тимофій Григорович

(1855-1936)

Учитель, директор школи,

фахівець з теорії й методики

початкового навчання,

дошкільного виховання та

освіти дорослих

Тимофій Григорович Лубенець народився 21 лютого 1855 р. в місті Кролевці Чернігівської губернії (тепер райцентр Сумської області) в небагатій міщанській родині. Навчався в Кролевецькому повітовому училищі, а по його закінченні - в Чернігівській учительській семінарії, яка славилася сильною когортою викладачів і новаторськими підходами до навчання. Викладачі й вихованці семінарії захоплювалися ідеями передових зарубіжних і вітчизняних педагогів - Й. Г. Песталоцці, Ф. А. В. Дістервега, М. І. Пирогова, К. Д. Ушинського. Роки, проведені в семінарії, сприяли становленню передових педагогічних поглядів майбутнього педагога.

У 1873 р. 18-річним юнаком розпочав Тимофій Лубенець свою вчительську практику в початковій школі села Вороньки на Чернігівщині. Зарекомендував себе як вдумливий і творчий педагог, автор шкільних підручників. Спостерігаючи за учнями на уроках арифметики, дійшов висновку, що вони неохоче розв'язують задачі з умовами, які є далекими від їхніх інтересів. Це наштовхнуло молодого вчителя на думку самому скласти підручник, який за своїм змістом був би близьким до щоденного селянського життя. Підійшовши до справи по-новому, тобто залучивши до змісту підручників матеріал про життя селян і селянський побут, молодий педагог викликав до себе різко негативну реакцію керівництва. В 1878 р. його було звільнено з роботи за написання «Общеполезного задачника» (1876 р. ), кожна задача якого містила відомості з життя і тим самим пов'язувала арифметику з практикою. Підручник конфіскували і заборонили для користування у школах.

Через деякий час Тимофію Лубенцю вдалося дістати призначення на посаду вчителя однокласного училища в селі Рачки на Поділлі, де він працював до 1883 р.

В 1880 р. вийшов у світ ще один підручник молодого педагога - «Сборник арифметических задач», який був дещо переробленим варіантом «Общеполезного задачника». Він частково змінив зміст задач, але не відійшов від основної ідеї: наблизити навчальну книжку до життя, пов'язати навчання з практикою.

Тимофій Лубенець водночас наполегливо самотужки працює над розширенням своїх знань. В 1881 р. він успішно витримав іспити за курс Білгородського учительського інституту Харківського учбового округу.

В кінці 1881 р. вийшов ще один також його підручник «Родная нива», котрий, як і попередні, призначався для учнів сільської школи. Молодий педагог наситив його великою кількістю письмових вправ, призначених для самостійного виконання. На його думку, такі вправи сприяють свідомому засвоєнню знань та максимальній активізації дитячого розуму. Особливо важливим є самостійні вправи з розвитку мови, які розвивають навички спочатку письма, а потім і викладення думок, допомагають підтримувати в класі дисципліну.

Учителювання, захоплення ідеями К. Д. Ушинського, який вважав народність одним із основних принципів демократичної педагогіки, приводять Тимофія Григоровича Лубенця до думки, що розвиток у дітей інтересу, уваги й пам'яті перебуває у повній природній залежності від їхньої рідної мови. В умовах неприйняття офіційною педагогікою цих вимог дитячої психології він наполягає на тому, щоб навчання в початковій школі неодмінно відбувалося саме рідною мовою дітей. Бажаючи втілити свої переконання в життя, продовжує написання підручників, але на цей раз українською мовою. В 1883 р. під псевдонімом Норець виходить його «Граматка» -український буквар, а під псевдонімом Хуторний- «Читанка», що за характером матеріалу є логічним продовженням «Граматки».

Будучи переконаним, що навчання дітей потрібно здійснювати на близькому й доступному їм матеріалі, Тимофій Григорович Лубенець залучає в текст своїх підручників велику кількість народних творів: пісень, приказок, повчань, казок. Очевидні переваги такого типу підручників не стали позитивним аргументом для Міністерства освіти, котре конфіскувало їх і заборонило для користування в народних школах, для яких вони призначалися.

З 1883 р. Тимофій Григорович Лубенець протягом шести років працює вчителем російської мови та арифметики підготовчого класу Київської першої гімназії, пізніше (з 1889 р. ) - інспектором народних училищ при управлінні Київського учбового округу. В 1896 р. його призначають експертом науково-навчального відділу Всеросійської художньо-промислової виставки в Нижньому Новгороді. Там він виступає перед учителями з лекціями про поліпшення якості навчання в школах, про важливість поширення освіти серед народу. За проведення показових уроків його нагороджують золотою медаллю.

Широка наукова-педагогічна ерудиція, плідна літературно-методична діяльність і великий авторитет Тимофія Григоровича Лубенця серед учительства звернули на себе увагу Міністерства освіти, і він дістав нове призначення - директором народних училищ Київської губернії. На цій посаді працював близько 12-ти років. Суто адміністративні обов'язки вдало поєднував із творчою працею: написанням підручників для дітей і дорослих, дослідженням різних педагогічних проблем, з активною громадською роботою.

У цей час виходить друком основна педагогічна праця Тимофія Григоровича Лубенця «Педагогические беседы» (1903 р. ), в якій він виклав власні погляди на мету, завдання та зміст освіти, розкрив своє бачення принципів і методів навчання й виховання. Освіті педагог надавав дуже важливого значення, доводив, що саме від її рівня залежить прогрес суспільства. Розкриваючи своє розуміння поняття «народна освіта», писав: «Народное образование - дело великое. Ведь это ни более ни менее, как продолжение дела Божьего " в шестой день", попытка досотворить человека, развить в нём всю полноту духа, который дан ему. Если же под громкой вывеской " народное образование" окажется только плохая грамотность, завядшая, неспособная к дальнейшему росту, то такая постановка образования народа будет ненормальна, и тога вовче не стоит тратить громадных денег из последних народных средств. Сама по себе грамотность не есть просвещение, и цена ей нуль, если для неё не будет обеспечено приложение, или если приложение явится дурное». Під «додатками» або, говорячи сучасною мовою, доповненнями до грамотності розумів усе те, що має забезпечити зв'язок навчання з життям та працею: «Элементарная грамотность одна, сама по себе, без развитого сознания и специальных, смотря по местности, знаний и умений, в сущности дела является мёртвым капиталом».

Критикуючи стан справ в освітній галузі царської Росії, Тимофій Григорович Лубенець, як педагог, зауважував, що освіта має бути спрямована передусім на потреби народу. Найважливішим завданням початкової освіти є збагачення розуму дитини повноцінними знаннями, що готували б її до життя та праці. Саме на виконання цієї мети необхідно підпорядкувати зміст шкільного навчального матеріалу.

На сторінках «Педагогических бесед» Тимофій Григорович Лубенець висловив своє розуміння принципів дидактики початкового навчання. Безперечною його заслугою стало збагачення цих принципів елементами матеріалістичного світогляду (наочність, науковість, активність, свідомість, зв'язок з життям).

Продовжуючи розробляти нові та перевидавати раніше написані підручники для дітей, Тимофій Григорович Лубенець значно розширив межі своєї творчої діяльності завдяки створенню навчальних книжок для дорослих. У недільних школах та вечірніх класах для дорослих активно використовувались його «Арифметические задачи» (1901 р. ), книжка для читання в народних училищах для III-IV років навчання «Зёрнышко» (1910 р. ). Крім цього, він опікувався відкриттям вечірніх класів і шкіл для простого люду Києва та його околиць.

Увагу педагога в цей час привертає проблема дошкільного виховання. Тимофій Григорович Лубенець вважав за необхідне відкриття народних дитячих садочків, бо саме діти з народу залишались без будь-якого нагляду, коли їхні батьки працювали. Разом зі своєю дружиною Наталією Дмитрівною Тимофій Григорович організував в 1906 р. єдине на той час у Росії Київське товариство народних дитячих садків, що ставило своїм завданням поширення в народі ідеї суспільного виховання дітей-дошкільнят. Не маючи ніякої підтримки від уряду, Товариство відкривало на свої кошти дитячі садки в робітничих районах Києва. В 1911 р. для забезпечення їх кваліфікованими педагогічними кадрами заснувало школу виховательок, організаційні та наукові засади якої розробив і впровадив Тимофій Григорович Лубенець. Він був і викладачем цієї школи, читав лекції з методики грамоти та арифметики.

Демократична діяльність директора народних училищ спричинила негативне ставлення до нього можновладців від педагогіки. Знайшовся і привід для зняття його з посади. В 1913 р. у Києві відбувалася Всеросійська виставка, на якій була представлена й народна освіта. Для народних учителів були організовані педагогічні курси, які очолював Тимофій Григорович Лубенець. Завдяки його зусиллям при курсах відкрилася базова школа, в якій він сам давав показові уроки. На курсах готувалися звернення вчителів до Державної думи, з'являлися різного роду прокламації, у чому як керівника звинувачували директора народних училищ. 26 серпня 1913 р. його було звільнено з посади.

Передова педагогічна громадськість висловила своє обурення цим фактом, адже Тимофій Григорович Лубенець давно користувався заслуженим авторитетом і повагою завдяки своїй діяльності на ниві народної освіти. У педагогічній періодиці з'явилися статті на його підтримку.

Звільнення з посади вплинуло на діяльність Тимофія Григоровича Лубенця в галузі освіти. Уже в грудні 1913 р. - січні 1914 р. він брав активну участь у роботі Всеросійського з'їзду в справі народної освіти і прийнятті резолюції з'їзду «Об украинских школах», що вимагала викладання усіх предметів українською мовою в місцевостях з українським населенням.

Після з'їзду почалося переслідування його учасників. Тимофія Григоровича Лубенця позбавили права викладання. Але в 1914 р. завдяки підтримці інтелігенції Києва йому вдалося влаштуватися викладачем педагогіки й методики на Київських вищих жіночих курсах. До 1918 р. він був деканом педагогічного факультету цих курсів.

З початком революційних подій 1917 р., що спричинили прихід до влади українських урядів, відбулися кардинальні зміни в усіх галузях, у тому числі і в освітній. Тимофій Григорович Лубенець з палким ентузіазмом узявся з організацією української школи. Адже саме в цей час з'явилася реальна можливість для втілення ідей і прагнень педагога щодо розбудови рідної школи, внесення в її зміст та методи роботи нових демократичних перетворень, які він пропагував усе своє педагогічне життя і які були результатом його розмірковувань та спостережень.

Наприкінці березня 1917 р. Тимофій Григорович Лубенець разом з І. М. Стешенком, М. С. Грушевським, В. Ігнатовичем увійшли до складу спеціальної підкомісії міської думи Києва, яка мала розробити план запровадження української мови в київських школах.

Велику увагу надавав Тимофій Григорович Лубенець також і питанням освіти дорослих, ліквідації неписьменності серед них. Працюючи в 1919 р. інструктором київських трудових шкіл та вчителем початкової школи для червоноармійців, він опублікував у газеті «Известия» статтю «К вопросу о школе для взрослых», у якій виклав свої міркування щодо цього питання. Показовим було те, що для його розв'язання педагог закликав користуватися досвідом минулого на відміну від представників лівих ідей «пролеткульту», які не визнавали цінності культурної та педагогічної спадщини.

Своє бачення проблеми забезпечення нової радянської школи кваліфікованими педагогічними кадрами Тимофій Григорович Лубенець оприлюднив у журнальній статті «Школа та її робітники» (1924 р. ), наголосивши, що навчання і виховання дадуть найкращі результати тоді, коли вчитель працюватиме щиро й захоплено.

Саме так, щиро й захоплено, працював усе своє життя Тимофій Григорович Лубенець, не зраджував попри всі негаразди улюблену справу й віддавав весь свій досвід молодому поколінню педагогів. Протягом п'яти років (1919-1924 рр. ) він керував дослідною трудовою школою № 4 у Пущі-Водиці, де вчителі міських шкіл ознайомлювалися з передовим досвідом навчально-виховної роботи. Як керівник школи він часто виступав перед учителями на зборах і з'їздах, узагальнюючи у своїх промовах результати різного роду педагогічних спостережень та експериментів, виокремлюючи з них те, що неодмінно має бути в новій школі.

У пореволюційний період Тимофій Григорович Лубенець продовжував створювати підручники й навчальні посібники для нової трудової школи, залучаючи до розроблених раніше новий матеріал. Так, у 1922 р. вийшла його «Граматка», у 1923 р. - «Перша читанка для трудових шкіл» та «Друга читанка для трудових шкіл». В цих підручниках Тимофій Григорович Лубенець багато уваги приділив висвітленню суспільно-трудової діяльності людини та поясненню нових суспільних явищ, що відбувалися на селі.

Педагог виступав із статтями в газетах і журналах, обстоюючи свої думки про зв'язок школи з життям, пріоритетний розвиток розумових здібностей і моральних якостей учнів, виступав проти надання школі вузькопрактичного, утилітарного характеру.

Багаторічна педагогічна діяльність Тимофія Григоровича Лубенця була нарешті високо оцінена Київським губернським відділом профспілки. В 1924 р. прийнято рішення називати його Героєм праці з врученням відповідної нагороди. В 1926 р. Тимофій Григорович Лубенець вийшов на пенсію, але фактично продовжував працювати на ниві освіти: писав спогади про свою педагогічну діяльність, допомагав у справі ліквідації неписьменності серед дорослих.

Помер Тимофій Григорович Лубенець в 1936 р. в Києві.

Педагогічна діяльність та погляди Тимофія Григоровича Лубенця знайшли відображення в публікаціях Т. Ю. Горбунцової та О. Г. Дзеверіна. Дисертаційне дослідження В. Я. Волошиної присвячено проблемам теорії і методики початкового навчання в його педагогічній спадщині (1974 р. ). В. Я. Волошина є і автором монографії «Педагогічна й освітня діяльність Т. Г. Лубенця» (1999 р. ).

Праці:
1. Лубенец Т. Общеполезный задачник. К., 1876;
2. Лубенец Т. Г. Сборник арифметических задач для начального преподавания арифметики в народных училищах. К., 1880;
3. Хуторний Т. (Лубенець Т. Г. ) Читанка: Перша книжка після граматки. К., 1883;
4. Лубенец Т. Г. Родная нива. Задачи для самостоятельных письменных упражнний: Пособие для изучения русского языка в начальных училищах.
Ч. 1. К., 1890;
5. Лубенец Т. Сборник арифметических задач, заключающих в себе данные преимущественно из сельского быта. СПб., 1895;
6. Лубенец Т. Методика арифметики. Руководство к «Сборнику арифметических задач» Т. Лубенца с приложением пифагоровой таблицы умноження. СПб., 1901;
7. Лубенец Т. Г. О наказаниях в детском возрасте. Русская шк. 1908. № 10;
8. Лубенец Т. Об игрушках. К., 1909;
9. Лубенец Т. Г. Зёрнышко: Книга для чтения в народных училищах. Годы ІІІ-ІV. СПб., 1910;
10. Лубенец Т. Г. О наглядном преподавании. К., 1911;
11. Лубенец Т. Г. Педагогические беседы. 2-е изд., доп. и перераб. СПб., 1913;
12. Норець (Лубенець Т. Г. ) Граматка (Український буквар). Вид. 3, випр. К., 1917;
13. Лубенец Т. Арифметические задачи: Пособие при обучении арифметике в классах для взрослых. Изд. 3-е, испр. К., 1918;
14. Лубенець Т., Лубенець Н. Перша читанка для трудових шкіл: Для вжитку в дитячих установах Соцвиху. Вид. 9-те, перероб. К., 1923;
15. Лубенець Т. Г., Лубенець Н. Д. Друга читанка для трудових шкіл. 4-те вид., перероб. Х., 1923;
16. Лубенець Т. Г. Школа та її робітники // Рад. освіта. 1924. № 9-10;
17. Лубенець Т. До історії українських граматок // Рад. освіта. 1926. № 11.